10 Божих заповідей
Ще в Старому Завіті Бог уклав із людьми союз про те, що буде опікуватися ними, якщо вони слухатимуться Його.
Божі заповіді були написані на двох кам’яних таблицях. Мойсей їх приніс із гори Синай, де перебував 40 днів на розмові з Богом.
Три перші заповіді показують нам, у чому проявляється любов до Бога, а решта сім заповідей пояснюють нам, як маємо любити своїх ближніх.
Я- Господь Бог твій.
- Нехай не буде в тебе інших богів, окрім мене.
Подумай, чи Господь має перше місце в твоєму житті. Чи часто ти про Нього думаєш? - Не взивай намарно ім’я Господа Бога твого.
Чи з пошаною ставишся ти до Божого імені, святих осіб, місць, речей? - Пам’ятай день святий святкувати.
Чи не забуваєш в неділі й великі свята приходити на Святу Літургію? Чи знаходиш час для молитви й діл милосердя?
Чи любиші шануєш своїх батьків, родичів, учителів, священиків?- Не вбивай.
Чи дбаєш про своє життя і здоров’я? Чи не чиниш шкоди здоров’ю інших людей? - Не чини перелюбу.
Чи є ти скромним (скромною) в усьому, що бачиш, чуєш, говориш і робиш? - Не кради.
Чи не привласнюєш собі чужих речей? Чи віддаєш позичені або знайдені речі? - Не свідчи неправдиво на твого ближнього.
Чи не говориш погано про інших? Чи завжди говориш правду? - Не пожадай жінки твого ближнього.
Чи маєш ти чисті думки й бажання? - Не пожадай нічого, що є власністю твого ближнього.
Чи шануєш ти чужу власність? Чи не заздриш? Чи за все дякуєш Богові?
Десять заповідей — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Де́сять за́повідей (Декалог або Закон Божий) (євр.: עשרת הדברות «асерет-ха-діброт», грец. δέκα λόγοι; дослівно: десятислів’я) — вказівки, десять основних законів, котрі, за текстом П’ятикнижжя, або Тора, були дані самим Богом Мойсею на горі Синай приблизно через п’ятдесят днів після того, як євреї залишили Єгипет (Вих. 20:3-17). Заповіді, як оповідається, були зафіксовані на кам’яних скрижалях.
У Біблії
І Бог промовляв всі слова оці, кажучи: Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.
- Хай не буде тобі інших богів передо Мною!
- Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.
- Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.
- Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.
- Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!
- Не вбивай!
- Не чини перелюбу!
- Не кради!
- Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!
- Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого! [1]
2 М. 20:1-17
Церковнослов’янською мовою
- А́зъ є́смь гсдь бг҃ъ тво́й, изведы́й тѧ̀ ѿ землѝ єгѵ́петскїѧ, ѿ до́му рабо́ты: ¦ Да не бу́дутъ тебѣ̀ бо́зи ині́и ра́звѣ Менє̀.
- Не сотворѝ себѣ̀ кумі́ра, и всѧ́кагѡ подо́бїѧ, єли͂ка на небесѝ горѣ̀, и єли͂ка на землѝ ни́зу, и єли͂ка въ вода́хъ подъ земле́ю: ¦ да не поклони́шисѧ ѝмъ, ни послу́жиши ѝмъ.
- Не во́змеши и́мене гсда бг҃а твоегѡ̀ всу́е.
- Помни день суббѡ́тный, є́же свѧти́ти єго̀: ¦ ше́сть дні’й дѣ́лай и сотвори́ши (въ ни́хъ) всѧ͂ дѣла̀ твоѧ͂. Въ де́нь же седьмы́й — суббѡ́та гсду бг҃у твоему̀.
- Чтѝ отца̀ твоего̀ и ма́терь твою̀, да бла́го ти́ бу́детъ, и да долголѣ́тенъ бу́деши на землѝ бла́зѣ, ю́же гсдь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀.
- Не ѹбі́й.
- Не прелюбы̀ сотворѝ
- Не ѹкра́ди.
- Не послу́шествуй на дру́га своего̀ свидѣ́тельства ло́жна.
- Не пожела́й не позе́́́̀̀̀̀єгѡ̀, ни рабы́ни єгѡ̀, ни вола̀ єгѡ̀, ни осла̀ єгѡ̀, ни всѧ́когѡ скота̀ єгѡ̀, ни всего̀ єли͂ка су́ть ближнѧгѡ твоегѡ̀.
У катехизмі «Христос — наша Пасха» Української Греко-Католицької Церкви, дається наступний текст Десяти Божих Заповідей[2]:
Я Господь Бог твій.
- Нехай не буде в Тебе інших богів, окрім мене.
- Не взивай намарне імені Господа Бога твого.
- Пам’ятай день святий святкувати.
- Шануй батька твого й матір твою.
- Не вбивай.
- Не чужолож.
- Не кради.
- Не свідчи ложно на ближнього твого.
- Не пожадай жінки ближнього твого.
- Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого.
Додатково відокремлюються «Дві головні заповіді любові»:
- Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всіма мислями твоїми.
- Люби свого ближнього, як самого себе.
Див. також
Примітки
Джерела
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Десять Заповідей Божих | Уроки Біблії
«Учителю, котра заповідь найбільша в Законі? Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.» (Матвія 22:36-40)Перша Заповідь
Я є Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, крім Мене.Що це означає?
Відповідь:
Першою заповіддю Господь Бог указує людині на Самого Себе і спонукає нас шанувати Його — єдиного істинного Бога. Ми повинні боятися і любити Бога та довіряти Йому понад усе.
Друга Заповідь
Не роби собі кумира і всякої подоби з того, що на небі вгорі, або на землі внизу, і що у воді під землею: не поклоняйся їм і не служи їм.Що це означає?
Відповідь:
Другою заповіддю Господь Бог забороняє ідолопоклонство, тобто забороняє робити собі для шанування кумирів або ідолів, або шанувати подобу чи зображення того, що ми бачимо на небі (Сонця, Місяця, зірок), і що знаходиться на землі (рослин, тварин, людей), або знаходиться у водах (риб).
Із забороною поклонятися кумирам та ідолам ніяк не можна плутати поклоніння святим іконам та мощам, за що часто східній (православна церква) і західній церкві (греко-католицька церква) дорікають протестанти і різні секти.
Шануючи святі ікони, ми не вважаємо їх богами або кумирами, вони для нас тільки зображення, образ Бога, або ангелів, або святих. Слово «ікона» грецьке і означає «образ». Поклоняючись іконі і молячись перед іконою, ми молимося не матеріальній іконі (тобто фарбі, дереву або металу), а тому, хто на ній зображений.
Святі ікони дані нам для побожного спомину про справи Божі і святих Його, для побожного піднесення думок наших до Бога і Його святих.
Третя Заповідь
Не згадуй імені Господа Бога твого даремно.Що це означає?
Відповідь:
Третьою заповіддю забороняється вимовляти ім’я Боже даремно, коли вимовляється в пустопорожніх розмовах, жартах, іграх, для прокльонів, присягання, брехні чи обману, чи використовувати Його забобонно, aлe звертатись до Божого Імені у кожній турботі, молитися до Нього, прославляти Його та дякувати Йому.
Четверта Заповідь
Пам’ятай день суботній, щоб святити його: шість днів працюй і виконуй у них всю роботу свою, а день сьомий субота для Господа Бога твого.Відповідь:
Четвертою заповіддю Господь Бог повелів шість днів працювати і робити свої діла, хто до яких покликаний; а сьомий день присвячувати служінню Богу, на святі угодні Йому діла.
Святими й угодними Богу ділами є: турбота про спасіння своєї душі, молитва у храмі Божому і вдома, вивчення Закону Божого, просвічення розуму і серця корисними пізнаннями, читання Святого Письма та інших корисних для душі книг, благочестиві розмови, допомога бідним, відвідування хворих і ув’язнених, втішання засмучених та інші добрі діла.
П’ята Заповідь
Шануй батька твого і матір твою, і добре тобі буде, і довго житимеш на землі.Що це означає?
Відповідь:
П’ятою заповіддю Господь Бог наказує нам шанувати батьків своїх і за це обіцяє довге життя у добробуті.
Шанувати батьків означає: любити їх, шанобливо ставитися до них, не ображати їх ні словами, ні вчинками, слухатися їх, допомагати їм у праці, турбуватися про них, коли вони в біді, а особливо, в час хвороби та їхньої страсті, а також молитися за них Богу, як за життя їхнього, так і після смерті.
Гріх непошани до батьків – великий гріх. У Старому Завіті, хто лихословив батька або матір, карався смертю.
Шоста Заповідь
Не вбивай.Що це означає?
Відповідь:
Шостою заповіддю Господь Бог забороняє вбивство, тобто позбавлення життя іншої людини і самого себе (самогубство) в будь-який спосіб.
Життя – найбільший дар Божий; тому позбавляти себе або відбирати в когось іншого – найжахливіший, найтяжчий і найбільший гріх.
Самогубство – найстрашніший з усіх гріхів, вчинених проти шостої заповіді, бо у самогубстві, крім гріха убивства, є ще тяжкий гріх – відчай, ремствування на Бога і зухвалий бунт проти Провидіння Божого. Крім того, самогубство виключає можливість покаяння.
Людина буває винною в убивстві, якщо навіть убила іншу людину ненавмисно; і таке убивство є теж тяжким гріхом, бо в цьому випадку той хто, вбив винен у своїй необережності.
Сьома Заповідь
Не чини перелюбу.Що це означає?
Відповідь:
Сьомою заповіддю Господь Бог забороняє перелюб, тобто порушення подружньої вірності і будь-яку незаконну і нечисту любов.
Чоловікові і дружині Бог забороняє порушувати шлюбну вірність і любов. Неодруженим же Бог велить дотримуватися чистоти думок і бажань – бути цнотливим у ділах і в словах, у помислах і бажаннях.
Для цього слід уникати всього, що може збудити у серці нечисті почуття: лайливості, безсоромних пісень і танців, спокусливих видовищ і картин, читання аморальних книг, пияцтва тощо.
Восьма Заповідь
Не кради.Що це означає?
Відповідь:
Восьмою заповіддю Господь Бог забороняє крадіжку, тобто привласнення в будь-який спосіб того, що належить іншим.
Дев’ята Заповідь
Не свідчи неправдиво проти ближнього твого.Що це означає?
Відповідь:
Дев’ятою заповіддю Господь Бог забороняє говорити неправду про іншу людину і забороняє взагалі усяку неправду, як приміром: свідчити неправду на суді, робити неправдивий донос, обмовляти, зводити наклепи, лихословити, розпускати плітки.
Неприпустимо для християнина навіть така неправда, коли немає наміру вчинити зло ближньому, адже будь-яка неправда не гідна звання християнина і не узгоджується з любов’ю та повагою до ближніх.
Ніколи не слід докоряти й осуджувати інших, якщо ми не покликані до цього за своїм становищем і посадою. «Не судіть, щоб і вас не судили», — говорить Спаситель.
Десята Заповідь
Не жадай дому ближнього твого, не жадай жони ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані осла його, ані всякої худоби його, ані всього, що у ближнього твого.Що це означає?
Відповідь:
Десятою заповіддю Господь Бог забороняє не тільки робити щось погане іншим, ближнім, які оточують нас, але й забороняє погані бажання і помисли щодо інших.
Гріх проти цієї заповіді називається заздрощами. Той хто заздрить, хто в думках жадає чужого, той від поганих думок в жадань легко може перейти і до поганих справ.
Але й сама по собі заздрість оскверняє душу, роблячи її нечистою перед Богом, як каже слово Боже: «Думки злі – мерзотність для Бога» (Притч. 15, 16). «А через заздрість диявола гріх увійшов у світ» (Прем. 2, 24).
Одне з головних завдань істинного християнина – очищати свою душу від усякої внутрішньої нечистоти, згідно з настановою апостола: «очистьмо себе від усякої скверни плоті і духа, творячи святиню в страхові Божому» (2 Кор. 7,1).
Потрібно берегтися від усяких поганих жадань і думок і бути задоволеним тим, що маємо: дякувати за це Богу, а за інших радіти, якщо вони мають усього багато.
Bиcнoвoк
Що кaжe Бoг пpo вcі ці зaпoвіді?
Відповідь:
«Я — Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що карає за провину батьків на синах до третього й четвертого покоління тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене і хто держиться Моїх 3аповідей» (Вихід 20:5-6)
Що це означає?
Відповідь:
Бог погрожує покарати всіх, хто порушує ці 3аповіді. Тож, ми повинні боятися Його гніву та не проявляти непослуху до того, що Він наказує. Проте Він обіцяє милість та всяке благословення всім, хто дотримується цих заповідей. Отже, ми повинні також Його любити, вірити в Нього та охоче діяти (палко та старанно впорядковувати ціле наше життя) згідно з Його заповідями.
| Навіщо ми дотримуємось 10 заповідей? – про це в новому відеоблозі «Православія в Україні» (+текст) 20 November 2012 18:01 Десять заповідей – це десять основних законів, котрі були дані Самим Богом Мойсею на горі Синай приблизно через п’ятдесят днів після того, як ізраїльтяни залишили Єгипет. Хоча з того моменту минуло стільки часу, ми, православні, продовжуємо жити саме за цими десятьма заповідями. Чому змінюються епохи, змінюються обставини, а заповіді лишаються тими самими? Чому ми, люди ХХІ століття, люди технологічної епохи, дотримуємось старозавітних Законів? Навіщо всім нам дотримуватись цих 10 заповідей, коли все одно святими всім не бути? Чи хтось слідкує за виконанням Божих заповідей, та який зв’язок між законами державними і Законами Небесними? Про це та інше в новому відеоблозі «Православія в Україні» розповідає Прес-секретар Предстоятеля Української Православної Церкви протоієрей Георгій Коваленко. Текст бесіди читайте нижче.
«Пишучи земні закони, ми мали б звертати увагу на Закони Небесні. Адже можна сказати, що 10 заповідей – це Божа Конституція»– Отче, ми живемо у ХХІ столітті, і в нашій державі є свої Конституція і Закони. А навіщо ми дотримуємося старозавітних 10 заповідей? – Дуже дивне питання, тому що треба відділяти державне і церковне. Адже біблійні заповіді – це заповіді Бога для людей. Це те, яким нас хоче бачити Господь Бог – Той, хто створив небо і землю, Той, хто створив людину, Той, хто веде людину до спасіння. Тобто виконання 10 заповідей – не тільки гарант життя в цьому світі, це і перспектива на життя вічне. Якщо ж ми говоримо про нашу Конституцію та Закони, то згадаємо, що Конституція України не така давня, ніж заповіді, більше того, її ще й постійно змінюють. Так, Закони і Конституція обумовлюють наше життя в цьому світі, тобто наше спільне буття в державі, відносини між людьми тощо. Однак було б дуже добре, коли б людські закони не суперечили Божим заповідям. Хоча, в принципі, загальнолюдські цінності співпадають з 10 заповідями. Пишучи земні закони, ми мали б звертати увагу на Закони Небесні. Адже можна сказати, що 10 заповідей – це Божа Конституція. Це та Конституція, яку не можна переписати, не можна змінити. Більше того, ми чули від Спасителя про дві заповіді, які складають основу православної віри та на яких ґрунтуються всі 10 заповідей. Отже, перша заповідь – заповідь любові до Бога, друга – заповідь любові до ближнього. Якщо ми візьмемо 10 Господніх заповідей, то чотири перші заповіді – це заповіді про ставлення людини до Бога, а шість інших – це заповіді про те, як людина має ставитися до іншої людини. Саме ці заповіді й облаштовують наше земне життя. До речі, цікаво, що в нашій Конституції не оговорено, як ми маємо ставитися до Бога. Разом із тим, Конституція України поважає наші релігійні почуття, і преамбула до Конституції говорить про відповідальність людини перед Богом. Так що, я думаю, треба не розділяти, не заміняти, а поєднувати 10 заповідей, Конституцію і закони нашого суспільства. «Ті, хто творять сучасні закони, мають постійно зіставляти те, що вони пишуть і приймають, із Біблійними заповідями»– Ми не дуже добре знаємо закони нашої держави, але чи добре ми знаємо закони Божественної «Конституції»? Зокрема Ви, отче, знаєте 10 заповідей напам’ять? – Спробуймо. Перша заповідь: Я – Господь Бог твій, і не буде в тебе інших богів, окрім Мене. Друга заповідь: Не створюй собі кумира, іншого зображення і не вклоняйся йому. Третя заповідь: Не промовляй Ім’я Господа, Бога твого, всує. Четверта заповідь: Шануй день суботній. П’ята заповідь: Шануй батька і матір. Шоста заповідь: Не вбивай. Сьома заповідь: Не перелюбствуй. Восьма заповідь: Не кради. Дев’ята заповідь: Не бреши. Десята заповідь: Не заздри. Це ті 10 заповідей, які залишив нам Господь. Здається, нічого такого складного. Але якщо на ці 10 заповідей дивитися глибше, то ми бачимо, що вони обіймають усі сторони людського життя. Вони стосуються і стосунків між людьми, і суспільних, економічних, політичних та інш. відносин у державі. Виходячи з цього, додам: ті, хто творять сучасні закони, мають постійно зіставляти те, що вони пишуть і приймають, із Біблійними заповідями. Тоді дійсно життя на землі буде, хоч віддалено, нагадувати нам про те, що говорив Господь. «Чим більше людина секуляризується, чим «старанніше» людина намагається жити без Бога, тим актуальніші 10 заповідей»– Часи минають, а заповіді ті самі. Невже люди зовсім не змінюються, і їм весь час потрібно говорити і нагадувати про одні й ті самі речі? – Змінюються зовнішні обставини, змінюються технології, а люди не змінюються. Якщо ми подивимося на історію людства, то побачимо: проблеми одні й ті самі, гріхи, на жаль, одні й ті самі, тому й заповіді є актуальними в усі часи. Є завжди ті, хто бажають змінити світогляд людини: бажають якимось чином зробити природнім те, що є неприроднім, чи навпаки відкинути те, що є надбанням поколінь. Але ці експерименти зазвичай закінчуються дуже жахливими конфліктами, війнами тощо. Візьміть ХХ століття. Ще у ХІХ-му з’явились бажання відкинути релігію і замістити її наукою. Потім це перетворилося на соціальні експерименти. І ці експерименти під гаслами добра, мира і справедливості принесли мільйони людських жертв, закатованих у концтаборах, вбитих на полях війни. Фактично цей експеримент нам довів, що в основі нормального співіснування людей у цьому світі лежать біблійні принципи. Тому, думаю, не варто говорити про те, що Святе Письмо може якось застаріти, чи Божі заповіді можуть бути неактуальними. Навпаки: чим далі людина від того часу, чим більше людина секуляризується, чим «старанніше» людина намагається жити без Бога, тим актуальніші 10 заповідей. Уже не раз говорив, що в Україні 90% віруючих. Тим не менш, думаю, що дуже невеликий відсоток тих, хто може спокійно назвати ці заповіді, і ще менший відсоток тих, хто постійно у власному житті намагається ці заповіді виконувати. До речі, філософ Кант казав, що його дивують дві речі: зоряне небо над головою і моральний закон всередині мене. Оцей моральний закон, який всередині кожної людини, і є тими 10 заповідями. «Хоча ми говоримо, що важко виконувати заповіді, але у будь-які часи були люди, які жили у відповідності до цих заповідей»– Тоді постає питання: якщо б ми виконували 10 заповідей – жили б набагато краще, тоді ж чому ми їх порушуємо? – Триває боротьба за душі людські, і ця боротьба не припиняється. З одного боку, є Господь, Який бажає спасіння кожній людині, Який смиренно допомагає нам у нашому житті. І є диявол, який, як лев, ходить і бажає захопити будь-яку душу, будь-яку людину. Ця боротьба – внутрішня. Бо життя – це певний процес, який ще пов’язаний і зі спасінням душі. Спасають того, хто потерпає або може загинути. Так само і тут: людина спокусилася в Раю, порушила заповідь, із порушенням заповідей у людське буття увійшли хвороби і гріх. Цей гріх постійно намагається згубити людину, з’їсти її зсередини, тобто, зробити все, щоб ця людина померла. Тобто з гріхом у світ увійшла смерть –і тілесна смерть, і смерть духовна. Але Господь приніс Себе у жертву. Господь хоче спасіння людству. Хоча ми говоримо, що важко виконувати заповіді, але у будь-які часи, за будь-яких суспільних систем були люди, які жили у відповідності до цих заповідей. Цих людей Церква канонізує, показуючи приклад того, що можна виконувати заповіді, що можна досягати спасіння. Адже святий – це не той, хто не помиляється, не той, хто не грішить, це той, хто кається, хто намагається не грішити. Господь казав, що «не здоровому потрібен лікар, а хворому,.. бо Я прийшов не до праведників — Я прийшов до грішників» (Мф. 9: 12-13). Людина, яка намагається виконувати заповіді, бачить, як Господь каже, що «иго Мое благо, и бремя Мое легко есть» (Мф. 11: 30). Тобто виконувати заповіді, якщо ти підійшов до цього серйозно, не так важко, як здається. Навпаки – людина, яка живе за заповідями, виявляється людиною щасливою, людиною, в якої все благополучно, яка і внутрішньо, і зовнішньо живе гармонійно і дякує Богові за все: і за щастя, і за випробування. – Ви казали, що всі заповіді є актуальними. А як щодо заповіді «шануй день суботній», адже ми шануємо неділю. Чи немає в цьому протиріччя? – У цьому немає жодного протиріччя. Думаю, що це питання могло б стати темою окремої передачі, тому що про кожну заповідь можна говорити дуже багато. Скажу коротенько про те, в чому полягає конкретно ця заповідь: Господь шість днів творив світ і у сьомий день спочив від своїх трудів. Так само і нам Він заповідав: 6 днів працювати, а 7-й день віддавати Богові. Тобто в нас має бути час для праці, і час для Бога. Тому ми день суботній, а для християн неділя починається у суботу ввечері і продовжується зранку в неділю, ми маємо присвятити Богові. Зокрема, ми маємо почитати Святе Письмо, відвідати храм, помолитися, зробити добру справу не задля чогось земного, а задля Бога. Я думаю, таким чином ми можемо спокійно, без докладання великих зусиль, виконувати цю Божу заповідь, шануючи день суботній у неділю. «Церква не має перетворитися на «каральний інститут» або на «Міністерство правди» — Церква має смиренно чекати людину»– А чи є інституція, яка слідкує за порушенням 10 заповідей? Чи можемо ми вважати такою інституцією Церкву? – І так, і ні. Знаєте, така інституція є в кожному з нас – совість. З іншого боку, свою совість ми приносимо на сповідь. А коли ми готуємося до сповіді, то маємо якраз подивитися на власне життя з точки зору заповідей. Чим частіше ми будемо сповідуватися, тим глибше ми розумітимемо власне життя. Тому що чим більший цей проміжок між сповідями, тим більше нам уже не хочеться каятися, тим більше ми забуваємо про свої гріхи. А от якраз внутрішня робота над собою і необхідність принести це на Суд Церкви, на сповідь, і є тим, що робить наші 10 заповідей постійно актуальними. Фактично, таким чином Церква і вчить людей жити у відповідності до заповідей Господніх. Якщо говорити про загальносуспільні процеси, думаю, можна оцінити все, що відбувається у суспільстві, з точки зору заповідей, але робити це треба дуже виважено. Тому що Церква не має перетворитися на «каральний інститут», або на «Міністерство правди», або на «поліцію нравів». Все ж таки, Господь чекає вільного навернення кожного із нас. Тому Церква має бути такою, як і Господь, смиренно чекаючи людину. Коли вже людина приходить до Бога, тоді вже Церква допомагає людині розібратися у своєму житті, у своєму світогляді. А мірилом для цього є саме 10 заповідей, які Церква пропонує суспільству як те, з чим треба порівнювати і власне життя, і життя суспільства в цілому. – Дякуємо за відповіді на наші запитання, до побачення! – До побачення! Бесіду вела Юлія Комінко Tweet |
«Найважча з 10 заповідей Божих» |
…
Твір на тему: “Найважча з 10 заповідей Божих” 3.65/5 (73.02%) 86 голос[ов]
Для мене найважчою заповіддю із десяти є друга: “Не створюй кумира собі”. Я можу її повністю спростувати. Річ у тім, що людина, яка прагне до якихось висот потребує кумира. А кожна людина, яка хоч щось із себе представляє у цьому житті прагне до своєї великої цілі. Кумир їй вкрай необхідний, тому що ми мусимо на когось рівнятись. Пройти абсолютно свій шлях – неможливо. Ми мусимо повторювати за сильнішими, – це принцип еволюції, який, до речі, Біблія не розділяє. Вже по цьому можна судити про достовірність знань, які надаються у книзі написаній дві тисячі років тому і зокрема у цій заповіді. Але все ж, можливо я роблю поспішні висновки. Чому взагалі ця заповідь написана у Святому письмі, для мене загадка, тому що гріхом це назвати важко. Гаразд, ну створю я собі кумира, ну піду його шляхом. Що з того? Можливо я когось вбив, чи скривдив? Причинив комусь біль, чи дискомфорт? – Аж, ніяк. Негативних наслідків у цього “гріха” немає. Але тим не менш така заповідь є і вона одразу друга по списку. Віруючі люди будуть із піною на губах доводити правильність написаного у ній, як і кожного слова у Біблії, проте вибір за кожним з нас і я надаю перевагу більш раціональному та критичному мишленню і вважаю цю заповідь не основаною ні на яких логічних висновках, тому не прийнятною для вивчення. Не можна стверджувати, що уся Біблія переповнена тільки такими заповідями. Там є багато корисного і цікавого, вартого до ознайомлення. Ця інформація зближала та об`єднувала народи протягом багатох сотень років, дозволяла уникати війн. Але зараз більшість цієї інформації явно застаріла і вимагає реконструкції, а то й заміни.
Завантаження…
Схожі твори
- Твір на тему: «Мрії Тараса Шевченка про майбутнє України» Один у одного питаєм, Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла? (Тарас Шевченко) Я казала це вже неодноразово і продовжую це стверджувати: Тарас Григорович Шевченко […]
- Твір на тему: «…Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…» В найважчі моменти в житті українського народу, в житті нашої держави, коли могутні, деспотично-жорстокі імперії розділили Україну між собою й методично знищували нашу волю, звичаї, дух […]
- Твір на тему: «Навіщо людям читати книжки?» Напевно, кожен з нас бодай раз у житті чув це запитання чи в хвилини душевної слабкості сам над цим задумувався. Часто це буває, коли завтра в тебе урок з літератури, а гігантський твір на […]
Прокоментуйте…или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!
или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)
– Пояснення 10 Заповідей Божих
Вони написані не випадково саме в такому порядку.
1. Я Господь, Бог Твій: не матимеш інших богів крім Мене.
Ніщо і ніхто не повинен стояти на перешкоді у твоєму наближенні до Творця. Пам`ятай слова, славної пам`яті Степана Бандери: „Мета життя людини – це наближення до Бога!”. Твоє серце повинне на 100% належати Богові. Не дозволяй ворогові (сатані) заволодіти твоїм серцем через світові спокуси, бо що може людина дати за душу свою навзамін?” Ця – перша, найголовніша Заповідь у Законі Божому, бо з неї випливають три основні богословські чесноти – ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ.Грішать проти цієї Заповіді також ті, хто з пустої цікавості чи через брак віри Богові, звертається за допомогою до різних екстрасенсів, відьом, ворожок, чаклунів, гороскопів та поза Христовою Церквою, збудованою на Св. Апостолі Петрі, іде уприємнювати собі слух до різних сект, на зразок „свідєтєлєй ієгова”, „мормонів”, „адвентистів сьомого дня”, „п`ятидесятників”, „благовєстєй” та інших єретичних угрупувань, створених людьми, а не Господом нашим Ісусом Христом.
2. Не взивай намарне імені Бога Твого.
Ще раз нагадаю, що не можна без потреби і без належної Творцеві поваги і любові, вживати у розмові Його Святе Ім`я. “Бо не вважатиме Господь безвинним того, що призиває Його ім`я надаремно.” (Вих.20,7) Мають провину проти цієї Заповіді також ті, хто склавши гідно, на Біблії чи за допомогою імені Божого, військову Присягу, не виконує її або порушує.
3. Пам`ятай День святий святкувати.
Але оскільки деякі заблукані єретики спекулюють словами зі Святого Письма (Біблії), кажучи, що Бог призначив сьомим днем Суботу, а не Неділю, то мушу пояснити, що так, як ці людці, говорять лише ті, хто лишився людиною „вчорашнього дня” і чекає на свого власного, нового месію та зрікається Господа Нашого Ісуса Христа і Дня Його Воскресіння.
4. Шануй батька й матір твоїх, щоб тобі добре було і щоб довго ти прожив на землі.
Ця Заповідь також зобов`язує нас любити свою Батьківщину, свою українську націю, мову, культуру, звичаї, традиції і при потребі навіть віддати своє життя за них. „Бо немає, – каже Ісус Христос, – більшої любові понад ту, як хто життя своє віддасть за друзів своїх”.
Вона також зобов`язує задля Бога коритися світській владі, але якщо влада не зловживає і Закони Держави не мають протиріч з Законом Божим, бо у протилежному випадку такі закони не зобов`язують християн їх виконувати.
5. Не вбивай.
Ісус Христос застерігає нас, кажучи: „А хто спокусить одного, з тих малих, що вірують у Мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря”. Саме тому не грішить цим гріхом дівчина, в якої відбирають честь, убиваючи нападника. І саме тому наші „прадіди великі” воліли вмерти на полі бою з шаблею в руці, ніж все життя плазувати рабами у загарбників. Вони честь і гідність свою та свого народу ставили вище, ніж земне життя біля повного корита.
Знову ж мушу застерегти від багатьох сектантів, які спокушають необізнаних зі Словом Божим та Його Заповідями „малих людей” і кажуть, що „не можна брати зброю до рук і вбивати нападників”, мотивуючи це тим, що це порушує 5 Заповідь. Таких треба цуратися, бо кара на них вже здавна не бариться…
Кожна людина має право захищати своє життя, і навіть шляхом вбивства нападника. І якщо можна боронитися проти божевільного, який посягає на життя і здоров`я твоє чи твоїх ближніх, то тим більше проти ворога.
Що ж до обов`язку захищати життя ближніх, то батьки зобов`язані захищати своїх дітей, а воїни всіх людей, їх здоров`я духовне і фізичне та майно. Було б наївно думати про Івана Хрестителя, що він не знав Заповідей Божих, коли повчав воїна, що той має робити: „Сумлінно виконуй свій обов`язок, задовільняйся своєю платнею і не ображай вдів і сиріт”.
6. Не чини перелюбу.
У своєму тілі вона має прославляти Творця. Нагадую, що ми, тобто наші тіла – є посудиною, в якій Дух Святий перебуває, отже не можна бруднити у перелюбі те, що Бог створив від початку чистим на Свою прославу.
У Псалмах читаємо: „Людина у Правді не встоїться, пристане до скотів нерозумних і стане подібною до них”. Ісус Христос викупив нас з під влади гріха і смерті, бо гріх тягне за собою смерть. Отже людина має силу, завдяки Христу. І за Його допомогою вона повинна перебороти в собі тваринне бажання віддаватися пристрастям і зберігати себе чистою від гріха перелюбу.
Отже, потрібно уподібнюватися Сину Божому, Ісусу Христу, щоб стати дітьми Божими. Не можна бути “худобою”, яка не здатна стримувати своєї похоті і через те належить дияволу, бо диявол грішить від початку.
Вибір, через вільну волю, як дар Божий, належить нам. Що ми оберемо? До кого уподібнимося? Де перебуватимемо? З ким? Не помилися у своєму виборі, щоб потім не довелося гірко страждати.
Цим гріхом грішать люди, які служать не Богові, а є рабами своїх низьких пристрастей і похоті. Бо хто ким переможений, той тому й раб. Всі сексуальні стосунки поза церковним шлюбом є порушенням цієї Заповіді.
7. Не кради.
1. Крадіжка (злодійство, тихо привласнена чужа річ).
2. Грабунок (розбій, напад, відкрито із застосуванням сили (зброї).
3. Лихва (відсотки в банку з чужого добра).
4. Вандалізм (нищення чужої власності).
5. Ошуканство (шляхом обману заволодіння чужим добром (на вазі, якості і т. д.).
6. Затримання заробітної плати (цей гріх кличе про помсту до Неба).
7. Захланність або скупість – це гріх супроти Бога (бо все, що ми посідаємо, тобто маємо у власності, матеріальне чи духовне, належить виключно Йому і від Нього ми все одержали в дар). Вона противна милостині. Святий Іван Золотоустий, повчаючи нас, дає таку пораду:” Велике діло – милостиня, полюбімо її, вона не має нічого собі рівного. Вона може змити гріхи й охоронити від засуду. Ти мовчиш, – а вона стоїть і охороняє тебе. Що більше, тоді, як ти мовчиш, тисячі уст дякують за тебе”.
Порушення цієї Заповіді тягне за собою обов`язок реституції, тобто повернення чужої власності – власникові речі. Добрий приклад дає усім злодіям митар Закхей. Розкаявшись, він каже: „…а кому завинив, віддам учетверо…”.
8. Не свідчи неправдиво на ближнього твого.
Цей гріх, як і попередній, теж тягне за собою обов`язок реституції, тобто повернення відібраної честі і гідності ближнього. Як ми вже згадували у п`ятій Заповіді, Честь і Гідність – дані нам в дар від Творця для Його, Божого прославлення, і саме тому людина має плекати і берегти свою честь і гідність з дитинства аж до смерті, але й ніколи, в жодний спосіб не відбирати їх у ближнього.
Коли йде війна, воїн має право вбивати під час бою ворогів, але ніколи не має права відбирати честь і принижувати гідність ворога, оскільки він теж людина, і як кожна людина, створена на образ і подобу Божу.
9. Не пожадай жінки ближнього твого.
Саме тому, що людина слабка, а диявол підступний, Ісус Христос, перебуваючи на Оливній горі, застерігає учнів: „Моліться не перестаючи, бо ходить довкола вас, ніби лев ревучий, і дивиться кого пожерти…”. Саме молитва є тим добрим засобом проти нечистих думок нашіптуваних дияволом у нашому розумі. Господь виразно каже: „Спротивтеся йому, і він втече від вас”.
10. Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого.
Істиною є те, що жодна людина ще не втекла і ніколи не втече від власної совісті. Де б ти не пішов, де б не сховався, всюди твоя брудна совість тебе знайде і про себе нагадає отруйною гадиною. Навіть безбожники й ті відчувають угризіння нечистої совісті і лишаючись з нею один на один, невимовно страждають. Про яке ж тоді щастя можна говорити, коли така біда обсяде людину і ніде не дасть їй спокою, якого прагне всією своєю душею і ніколи не зможе заспокоїтися, доки не знайде.
Людина, назагал, крізь все життя послуговується своїми бажаннями і прагненнями, намагається віднайти і зробити те, чого хоче, і якщо їй щось із того не дається, вона гірко сумує, і, все ж, далі намагається осягнути свої мрії.
А тепер, уяви, що все, чого ти бажав, прагнув, хотів і про що мріяв – є марнота, абсолютно непотрібна для твоєї душі, яка спонукала, через твої бажання, віднайти Єдиного Бога – Творця, який тебе створив для Себе і тільки в Ньому душа віднаходить мету усіх своїх бажань-прагнень. Бо поза Ним, лише ненаситна безодня пристрасних бажань, які ніколи не можна вгамувати.
Отже, людина мусить зробити вибір, тобто скористатися Божим даром – вільною волею вибору: все життя ганятися за вітром, годувати ненаситну утробу пристрастей і тваринних бажань і, врешті, пожати страждання, скрегіт зубів і сльози; чи віднайти, прийти, і поєднатися з Творцем і мати повноту своїх прагнень та заспокоєння душі. Бо як влучно сказав Св. Августин: „Неспокійна душа моя, доки не поєднається з Богом”.
Бо увесь сенс людського життя на землі полягає в тому, щоб послуговуючись Заповідями – уподібнитися Сину Божому, Ісусу Христу, і через уподібнення Йому та за Його допомогою – відновити втрачену гідність бути Божою дитиною. І тоді вже, як дитина, сподіватися на спадок від Отця – Царство Небесне.
Головне ж що потрібно запам`ятати, що Люблячий нас Творець дає ці Десять Заповідей нам зі Свого великого милосердя, через любов до нас немічних. Не як обузу і непотрібний тягар, а як інструмент для осягнення щастя і Царства Небесного. Не випадково Ісус Христос наголошує на цих словах: „Хто любить Мене, той заповіді Мої зберігає”. В іншому місці Євангелія читаємо: „А Заповіді Мої не важкі…, бо тягар Мій легкий і ярмо Моє любе…”, „Заповіді, які дають життя тому, хто їх виконує…”.
р.Б. Леонід.
Твір роздум на 📍 тему ’10 божих заповідей у моєму житті’
для поезії м.вороного характерні глибокі філосовські роздуми,патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ,рідну україну.
у поемі «євшан-зілля» м. вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві,своєму народові.використавши легенду про перебування сина половецького хана у полоні,його забуття про рідний край і батька,поет із болем у серці звертається до людей,які відцуралися від своєї батьківщини,які,потрапивши на чужу землю,забули рідну мову.чимало синів і дочок україни блукають по світу у пошуках щастя.це до них звернені слова поета:
краще в ріднім краї милім
полягти кістьми,сконати
ніж в землі чужій,ворожій,
в славі й шані пробувати.
у поемі «євшан-зілля» в образі ханського сина бачимо тих українців,які шанують чужі звичаї і рідний край,які забули свої звичаї.микола вороний задає риторичне запитання:
де ж того євшану взяти,
того зілля-привороту,
що на певний шлях направить,-
шлях у край свій повороту? !
роздумуючи над поемою,я пригадала слова т.шевченка «хто матір забуває,того бог карає».я переконана,що горе тій людині,тому народові,який забуває своє коріння,свою мову,не дбає про свою країну.тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи.
ми,молоде покоління,піднімаємось у своєму духовному і національному зрості,крокуючи шляхами розбудови самостійної україни,віддаємо всі сили на благо нашої країни,мріємо про свій вагомий внесок у цю справу.ми любимо свою батьківщину,свій народ,свою мову,а тому такі близькі нам слова поета:
за честь і правду все віддай, коли ти любиш рідний край!
я ,що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації,свого краю.отже,я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові,своїй країні.