Діти–це найголовніший скарб нашого суспільства!
На виконання вимог Сімейного кодексу України, Законів України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про охорону дитинства», «Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей», постанов Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дітей», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми», службою у справах дітей в Скадовському районі здійснюються відповідні заходи, спрямовані на поліпшення становища дітей, їх фізичний, інтелектуальний і духовний розвиток, соціальний захист, забезпечення та захист прав і законних інтересів.
Діти–це найголовніший скарб нашого суспільства. І від того, як ми їх виховуємо, залежить майбутнє нашої країни, тому одним із основних завдань служби у справах дітей є координація роботи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо захисту прав дітей.
Так як кожна дитина – це різна історія та до кожної потрібен спеціальний підхід, з метою запобігання порушень прав і законних інтересів дітей протягом І кварталу поточного року службою у справах дітей районної державної адміністрації проведено 28 спільних перевірок у сім’ях опікунів та піклувальників, 12 перевірок у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу, 6 перевірок умов проживання дітей у родинах усиновлювачів, випадків порушень прав і законних інтересів дітей не виявлено. З батьками, опікунами/піклувальниками, батьками-вихователями постійно проводиться роз’яснювальна робота з приводу виховання, утримання та навчання їхніх підопічних.
З метою створення належних умов для подолання проблем дитячої бездоглядності та безпритульності проведено 17 спільних профілактичних рейдів.
Всього з початку 2020 року службою у справах дітей районної державної адміністрації спільно із працівниками Скадовського відділення поліції Новокаховського відділу поліції Головного управління Національної поліції, у зв’язку із загрозою здоров’ю та життю вилучено 9 дітей з 4 сімей. Троє дітей було знайдено в жахливому стані на звалищі сміття, де вони проживали, та терміново доставлено до лікувального закладу для проходження медичного огляду.
На даний час 4 із 9 дітей направлено до комунального закладу Херсонської обласної ради «Центр соціально-психологічної реабілітації», 2 дітей-до комунального некомерційного закладу «Херсонський обласний Будинок дитини» Херсонської обласної ради, 1 дитину із новонародженою дитиною-до Соціального центру матері та дитини Херсонської обласної ради, 1 дитину повернено до інституційного закладу «Старозбурївська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІ ступенів Херсонської обласної ради» , 1 дитина із вилучених на даний час проходить медичне обстеження в комунальному некомерційному закладі «Скадовська центральна районна лікарня» Скадовської районної ради.
Сім’я — це найбільший скарб в нашому суспільстві. Найважливіше, що є у кожної людини-це її близькі, тому службою у справах дітей постійно здійснюються заходи щодо влаштування дітей до сімейних форм виховання. Так із 31 дитини, яка посиротіла за 2019 рік та І квартал 2020 року до сімейних форм виховання влаштовано 28 дітей. З метою влаштування дітей до сімейних форм виховання, усім бажаючим громадянам України, які бажають взяти до себе в родину дітей або дитину, у Херсонському обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проводять навчання, де майбутніх батьків готовлять до відповідального батьківства шляхом засвоєння необхідних знань і формувань умінь та навичок. З початку поточного року пройшли вищезазначені курси підготовки потенційних опікунів та піклувальників три родини.
Здійснюється захист прав 31 дитини, які проживають в сім’ях, що опинились в складних життєвих обставинах. З їх батьками під час спільних рейдів постійно проводиться робота у розв’язанні проблем, які родина не в змозі подолати самостійно, діяльність спрямована на підтримку стабільності родин з дітьми, які мають певні ризики, а саме: алкоголізм, безробіття, малозабезпеченість та ін.
, бо виховання дітей — це не тільки найголовніший моральний, а й конституційний обов’язок кожної родини.
Чужих дітей не буває. Діти — наше майбутнє, продовження не тільки нас самих, нашого роду, а й нашої держави. Будьте небайдужими: візьміть дітей в родину!!! Служба у справах дітей Скадовської районної державної адміністрації завжди готова до співпраці.
це наше майбутнє, це наше продовження, це наше натхнення, Новина — kahovka
Діти — це наше майбутнє, це наше продовження, це наше натхнення
01.06.2020
«У цей радісний святковий день ми поспішаємо привітати маленьких каховчан та їхніх батьків з Міжнародним днем захисту дітей! Дитинство — це чудова пора, коли морозиво — смачніше, друзі — найвірніші, а щастя — у дрібницях. Дітки, бажаємо вам завжди відчувати щиру материнську і батьківську любов, їхню підтримку і надійний захист від усіх життєвих негараздів. Будьте здоровими, розумними, мудрими, відкритими і впевненими у власних силах! Шановні батьки! Діти — це наше продовження.
У Міжнародний день захисту дітей на малечу чекала радісна новина — як і планувалось, поновили свою роботу три дитячі садочки міста. Вперше після тривалої перерви діти повернуться до звичного режиму та проведуть цей день у своїй рідній групі. Працівники дошкільних закладів приймали діточок згідно рекомендацій та вимог Головного санітарного лікаря України. Попередньо було проведено необхідне навчання персоналу, а також підготовлені приміщення до перебування дітей. Ті діти, які отримали довідки від сімейних лікарів, вже почали відвідувати садочки. Протягом тижня групи ще будуть наповнюватись вихованцям. Поступово протягом місяця плануються відкриватись і інші дошкільні заклади міста.
Нагадаємо, що «Міжнародний день захисту дітей» був заснований в листопаді 1949 у Парижі рішенням сесії Ради Міжнародної демократичної федерації жінок. Вперше «Міжнародний день захисту дітей» відзначався у 1950 році в 51 країні світу. ООН підтримала цю ініціативу й оголосила захист прав, життя і здоров’я дітей одним з пріоритетних напрямків своєї діяльності. Відповідно до Женевської декларації про права дітей, ухваленої 1924-го року, була проголошена необхідність соціального захисту прав дитини. Декларація прав дитини була ухвалена 20 листопада 1959 і проголошувала рівні права дітей у сфері виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного і духовного розвитку незалежно від кольору шкіри, національної належності, громадського походження, майнового стану та іншого. Декларація закликає батьків, громадські організації, уряди визнати права дітей і сприяти їх здійсненню.
Фото:
Діти – це продовження нас самих, продовження України
І робота з родинами ветеранів і ветеранок – один із пріоритетних напрямків, який зараз має розвиватися
Діти – наше майбутнє, продовження не тільки нас самих, нашого роду, нашої Держави.
І як би там не було, що б ми не робили, людство завжди прагне одного – зробити світ кращим для своїх нащадків. І наші воїни, йдучи на війну, захищаючи сьогодні Україну від Російської експансії, всі як один кажуть – я прийшов сюди, щоб захистити своїх дітей, щоб їм там, на вільній землі, жилося краще, і щоб вони ніколи не дізналися того жаху війни, якого зазнають їх тата і мами, перебуваючи на фронті. Так було завжди, і так буде.
Міжнародний день захисту дітей – це одне з найстаріших міжнародних свят, адже його проведення було ухвалено ще 1949 року Міжнародною демократичною федерацією жінок. Вперше відзначення дати відбулося 1950 році, саме тоді ООН оголосила захист прав, життя і здоров’я дітей одним із пріоритетних напрямів своєї діяльності.
На жаль, пропри всі старання, діти України сьогодні таки зазнали наслідків війни. Багато з них втратили одного чи й двох батьків, вимушені були залишити свої домівки, або й того гірше – не мали змоги цього зробити, і продовжують жити там, де щодня гримлять ворожі обстріли.
І в цьому є провина кожного із нас, що ми були не достатньо уважними, свідомими, або й просто байдужими, і не розпізнали вчасно підступного ворога, який роками розробляв план та присипляв наші серця розмовами про вічну дружбу й братерство.
Окремо сьогодні хочу поговорити про дітей ветеранів. Так, їх батьки повернулися додому, але продовжують переживати жахіття війни у душі, щодня перемагати монстра війни всередині себе, щоб зберегти родину, але часто обставини бувають сильнішими за людей. Саме тому Україні так необхідна реабілітація сім’ями, адже війна змінила не тільки тих, хто був на фронті. Звідти ніхто не повертається таким, як був, і родина вчиться сприймати нового татка чи маму, вчиться забувати біль і страх, який кожного дня панував у родині – чи живий ще, чи повернеться?..
А коли не повернувся… Діти загиблих воїнів потребують нашого піклування понад усе. Війна забрала їх найдорожчих людей, і, на жаль, все, що ми можемо сьогодні зробити – це впевнитися в тому, що суспільство знає, що їх батьки – справжні герої, що їх подвиг не лишається без уваги, що вони втратили батька чи матір, але назавжди отримали Героя у роду і пожиттєву шану і вдячність оточуючих.
Над цим ще треба багато працювати, адже наші люди, ті, що не бачили війни, часто не усвідомлюють усього болю ситуації, не мають достатньо поваги, а у кращому випадку – просто байдужі. Попереду багато роботи. На наших очах виросте ціле покоління дітей війни, і вони ніколи не будуть такими, як їх однолітки. Сподіваюся тільки, що вони будуть кращими – свідомими, впевненими, з власною позицією і баченням світу таким, яким він має бути, і допоможуть нам справді зробити його таким.
Світ змінюється, і якщо раніше ми мали можливість байдуже закривати очі на проблеми дітей, вважати, що життя – не мед, і всі справляться, як робили це поколіннями до цього, то тепер ми просто не маємо на це морального права. Надто багато сімей зазнали наслідків, надто багато дітей страждають, і наше завдання, завдання Держави – допомогти їм подолати це, відновити сили і жити далі. Робота з родинами ветеранів і ветеранок – один із пріоритетних напрямків, який зараз має розвиватися.
Ірина Фріз
(Заглавна світлина — фото Євгена Сосновського)
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентстваЧому діти не звертаються за допомогою до батьків
Автор: Юлія Ярмоленко
Два роки тому на лекції з сексуальної грамотності для 10-12-річних дітей після блоку про насильство найсміливіша дівчинка сказала: «Це буде дуже дивно, якщо я прийду до мами і скажу, що мене «там» чіпав дорослий дядько».
Решта дітей активно закивали головою і підтвердили: жоден з них не прийде до батьків, якщо подібне трапиться. Тоді я попросила назвати причини, через які діти бояться або не хочуть звертатися за допомогою до батьків. Вони озвучили шість основних. Готові?
- «На мене будуть кричати»
І тут же діти пояснюють: якщо мене лають за різні дурниці – розбита чашка, двійка з математики, загублений телефон – то за таке мене точно вб’ють! Згадайте себе в дитинстві й підлітковому віці – чи було вам безпечно у всьому зізнаватися батькам, бабусям-дідусям? А зараз ви точно той дорослий, до якого можна прийти з усім, чим завгодно? З будь-якою проблемою або з великою неприємністю? Чи дасте ви потрібну підтримку? Чи знайдете правильні слова? Чи зумієте впоратися з власними емоціями і переживаннями? Чи безпечно вам говорити правду?
«Моя мама класна – замість того, щоб кричати, вона зі мною розмовляє!» – саме так характеризують діти своїх батьків, які зуміли побудувати близькі і довірливі стосунки.
- «Не хочу їх засмучувати», «Не хочу їх розчаровувати», «Мама буде плакати»
Діти чудово відчувають, що ми з вами, можливо, недостатньо зрілі і спертися на нас не можна. Тому що в складних ситуаціях дитині доведеться рятувати ще й батьків (давати їм підтримку, заспокоювати, допомагати справлятися з ситуацією або інформацією), замість того, щоб отримувати допомогу. І тоді дитина економить сили: простіше самому/самій пережити те, що трапилося, ніж переживати ще й за батьків.
- «Мені скажуть, що« сам винен/сама винна»
Знаєте, чому так відбувається? Тому що наші діти читають ті ж соцмережі, дивляться і слухають ті ж новини, що і ми. Вони активно мотають на вус, як близькі і рідні розмірковують, коли з кимось трапляється біда.
Обікрали або пограбували?
* Куди дивився/дивилася?
* Навіщо ніс/несла з собою таку велику суму?
* Чому не взяв/не взяла таксі?
Побили?
* Навіщо провокував/провокувала?
* Чому не втік/не втекла?
* У спортзал треба ходити, щоб вміти давати відсіч!
Зґвалтували?
* У чому була одягнена?
* Як нафарбована?
* Пила/не пила?
* Навіщо погодилася піти з ним/ними?
Діти це починають розуміти змалечку.
І якщо стають, не дай Бог, об’єктом цькування/булінгу/домагань, прекрасно розуміють: безглуздо чекати підтримки від дорослих, які завжди звинувачують жертву, адже «я сам винен/сама винна». Це спрацьовує і в 3 роки, і в 10, і в 18.
Але крім наших дітей коментарі «сама винна» читають і чують ще й ґвалтівники. Ви ж не думаєте, що вони живуть окремою групою в лісі, не маючи доступу до інтернету і ТБ? На жаль, такі люди завжди поруч – це можуть бути наші колеги, сусіди, однокласники, родичі. І звинувачуючи жертву, ми даємо їм посил: творити брудні справи можна безкарно, адже суспільство все одно візьметься з’ясовувати, у що жертва була одягнена, наскільки яскраво нафарбована, як себе вела, був у неї секс до цього чи ні, наскільки активно вона відбивалася… А ґвалтівник так і залишиться невидимкою. І, швидше за все, навіть не буде притягнутий до відповідальності. Ніякої. Ніколи.
Ви ж розумієте, що ми з вами стаємо співучасниками злочинів, коли звинувачуємо жертву? А я не хочу бути співучасницею таких страшних речей.
Я хочу, щоб у жертв був голос! Щоб вони не боялися заявити в поліцію, прийти до батьків або інших близьких людей і одержали не звинувачення, а підтримку! І мали можливість почути найголовнішу фразу: «Ти не винна (-ен) в тому, що сталося».
Адже жертви насправді ні в чому не винні. У них немає вибору. Я даю вам 300 відсотків гарантії, що ніхто з нас не хоче бути пограбованим, побитим, вбитим, зґвалтованим, приниженим. Тільки злочинець має можливість обирати: грабувати або не грабувати, вбивати чи не вбивати, ґвалтувати чи не ґвалтувати… А як же ті, хто провокує злочинців? Наприклад, кладе мобільний в задню кишеню або одягає коротку спідницю? Читаючи такі коментарі, мені хочеться запитати: чи правильно я розумію, що ви цупите телефон кожного разу, коли він стирчить у когось із кишені, і ґвалтуєте дівчат, які одягнені зухвало (на вашу думку)?
Не можна спровокувати людину на злочин, якщо вона не здатна це зробити.
І коли кожен з нас все це зрозуміє і перестане звинувачувати жертв, ми раптом виявимо, що діти стали звертатися до нас за допомогою (навіть в якихось дрібницях – але це теж важливо!), що жертви отримали голос і право на допомогу, що насильства стало менше, що ми раптом навчилися давати підтримку тим, хто її потребує.
Утопія? Можливо, але мені хочеться вірити в краще. Для нас і наших дітей.
- «Вони мені не повірять»
«А раптом дитина фантазує?», «Раптом він/вона все придумав (-а)?» – ці питання часто мені задають на тренінгах батьки. Окей, уявімо, що це дійсно так (і слава Богу!), але при цьому ви стали на сторону сина або доньки. Що буде відчувати дитина? Сором, провину за обман. А що буде думати? «Мама й тато мені повірили, і якщо зі мною щось трапиться по-справжньому, вони будуть на моєму боці, за мене!». А тепер інша ситуація: насильство є, а ви не вірите…
Батьки завжди повинні бути адвокатами своїх дітей. В будь-якій ситуації. Потім можна обговорювати те, що сталося, проводити роботу над помилками. Але головне завдання – бути поруч, бути опорою і підтримкою.
- «Мені заборонять гуляти, контролюватимуть кожен крок»
Потрібно усвідомити і прийняти, що надмірний контроль і заборони завжди будуть працювати проти нас.
Згадайте себе дітьми або підлітками: якщо батьки щось забороняли, ми не переставали це робити, ми просто ретельніше ховалися.
Перед батьками не стоїть завдання уберегти дітей від усіх проблем, труднощів, неприємностей, тому що це просто неможливо. Наше спільне завдання – навчити підлітків з ними справлятися, дати підтримку та ресурси, щоб будувати своє життя далі (іноді з нуля). Побудувати довірливі стосунки, щоб діти могли звертатися до нас за допомогою в будь-якій ситуації! І це набагато складніше.
- «Ми ніколи з ними не говорили на цю тему!»
Дійсно – якщо ви ніколи не торкалися в розмові теми кордонів, насильства, тілесності, то дитина, швидше за все, до вас і не прийде. Ні з проблемою, ні з проханням допомогти/захистити/підтримати. Ніколи. Але можна жити в світі ілюзій, переконуючи себе, що «моя дитина в цілковитій безпеці», «у нас дуже довірливі стосунки», «моя дочка/мій син мені все розповідає». Так, я постійно чую це від батьків.
Але діти говорять зовсім інше. На жаль… Тому обов’язково обговорюйте питання безпеки, попередження насильства, фізіології, «хороших» і «поганих» дотиків, щоб дитина розуміла: у вас можна отримати підтримку і розуміння абсолютно в будь-якій ситуації!
Джерело: https://sexinforia.com/ua/6-prichin-po-kotoryim-deti-ne-obrashhayutsya-za-pomoshhyu-k-roditelyam/
__________________________________________________
Інші статті по темі:
про дитину з особливими потребами, про те, як вона щодня думками «повертається до тюремної камери»
Лідерка демократичної опозиції Білорусі Світлана Тихановська, яка перебуває з чотириденним візитом у Чехії, відвідала штабквартиру Радіо Свобода в Празі. У великому інтерв’ю Білоруській службі Радіо Свобода вона розповіла про практичні результати свого візиту до Чехії, прокоментувала ситуацію з політв’язнем Романом Протасевичем, розповіла про свою дитину з особливими потребами, а також про те, як вона щодня думками «повертається до тюремної камери».
– Світлано, це перший візит білоруського лідера, лідерки до Чехії з часу проголошення незалежності Білорусі. Ви вже зустрічалися з президентом Чехії і спікером Сенату, з прем’єр-міністром. Що вже можна сказати про практичні результати візиту? І як це може допомогти білорусам у Білорусі, які зазнають безпрецедентних репресій?
– Щоб зберігати Білорусь на порядку денному, потрібно зустрічатися, потрібно нагадувати, потрібно їздити. Так уже працює цей світ. У мене достатньо зустрічей не тільки з керівництвом Чехії, але і з іншими організаціями. Для вирішення кризи в Білорусі нам потрібен тиск на режим – санкції, політична й економічна ізоляція. Про це слід говорити з урядом і президентом, і тут ми зустріли цілковиту підтримку в Чехії. Від самого початку чеський уряд підтримував нас.
Щоб зберігати Білорусь на порядку денному, потрібно зустрічатися, потрібно нагадувати, потрібно їздити.
Так уже працює цей світ
Так уже працює цей світДругий рівень – підтримка громадянського суспільства. Тому що знищують медіаресурси, необхідна підтримка політичним в’язням, оплата адвокатам, необхідна підтримка страйкувальникам і всім верствам населення. Про це необхідно говорити, необхідно проводити багато зустрічей, щоб пояснити, що потрібно і для чого.
Третій пункт – справедливість. Ми говоримо про універсальну юрисдикцію, як допомогти політичним в’язням, як відправити місію до білоруських тюрем, щоб побачити, в яких умовах утримують політичних в’язнів. Це вимагає багато часу і сил.
І ще одна улюблена частина кожної моєї поїздки – зустрічі з білоруською діаспорою. Це надихає і відіграє велику роль для мене. У Чехії я зустрічалася з першими жертвами пекла, яке Лукашенко вчинив у Білорусі. Чехія прийняла їх на реабілітацію. Минуло стільки місяців, а люди, розповідаючи свої історії, не можуть стримати сліз. Те, що з ними сталося, ніколи не зітреться з пам’яті. Вони щоразу переживають це заново.
Боляче дивитись на це, і ти ще раз розумієш, навіщо все це, чому ти борешся проти режиму, і це дає енергію.
Тихановська у Празі: сотні людей вийшли на акцію солідарності з Білоруссю (фоторепортаж)
Кілька сотень людей взяли участь в акції солідарності з Білоруссю на Староміській площі в Празі.
«Я ніколи не думала про себе лише як про дружину політв’язня»– Вас по-різному представляють і по-різному звертаються до вас за кордоном – від лідерки білоруської опозиції, до, що, можливо, не зовсім вірно, пані президентки. Серед багатьох визначень є дуже важливе: Світлана Тихановська – дружина політв’язня. Як і сотні білорусів і білорусок за цей більше ніж рік. Як статус дружини політв’язня впливає чи не впливає на рішення, які ви ухвалюєте, на ваші дії?
Я була домогосподаркою не тому, що не хотіла працювати чи не мала амбіцій, а тому, що змушена була бути вдома і займатися реабілітацією своєї дитини
– Мені важко відповісти на це запитання.
Я часто забуваю, що я дружина політв’язня, тому що на тому місці, де перебуваю я, куди мене обрала доля, я не просто дружина політв’язня, я друг будь-якого політичного в’язня. Я людина, на яку політичні в’язні плекають надії. Звичайно, вони покладаються на всіх білорусів, але також і на мене. Тому за кожної можливості я згадую максимально можливу кількість імен політичних в’язнів – Сергія (Тихановського, чоловіка Світлани – ред.), Ігоря Лосика, Віктора Бабарика… Кожного разу різні, щоб їхні імена звучали, не зникали з вуст демократичних лідерів і представників. Але я ніколи не думала про себе лише як про дружину політв’язня.
– Востаннє ви говорили з Сергієм після зустрічі Лукашенка з політв’язнями в СІЗО КДБ, а потім ваш чоловік сказав вам діяти твердіше. Які останні новини від вашого чоловіка? Що він радить вам зараз?
– Беручи до уваги, що порушена вся адвокатська таємниця, і очевидно, що всі зустрічі адвоката і політв’язня записуються, на жаль, неможливо передавати якісь побажання чи вказівки.
Єдине, що він сказав із останнього: «Я буду сидіти, скільки дозволить мені білоруський народ». Бо саме народ є джерелом влади. І я це скрізь передаю, щоб люди це чули.
– Є інформація, нібито політичним в’язням пропонують написати петицію до Лукашенка і за це обіцяють амністію. Ця практика давня. У соціальних мережах точаться дебати: підписувати чи не підписувати, кому підписувати. Яка ваша позиція?
– Засуджувати точно нікого не можна. Ніхто не знає життєвих обставин конкретної людини, як вона витримує психологічний і фізичний тиск за ґратами. Це справа кожного. Але я закликаю нікого не засуджувати, не критикувати, не говорити про якусь зраду, навіть якщо людина напише. Все залежить від обставин. Нам потрібно горою стояти за кожну людину.
– Сергій точно не буде писати клопотання про помилування?
– Ні, не буде.
«Ми сподіваємось, що буде спонсорська допомога, яка допоможе Tut.by вижити і розпочати знову»– Було доволі багато заяв про допомогу білоруським журналістам від урядів різних країн і міжнародних організацій.
Чи доходить ця допомога до адресатів, до журналістів у Білорусі, які справді потребують підтримки?
Зараз увага до Білорусі на новому рівні, і ми чекаємо на новий, четвертий список санкцій
– Я насправді не знаю всього механізму передачі цієї допомоги. У мене, мабуть, є таке макрозавдання – шукати цю допомогу і переконувати кожен уряд у тому, наскільки це необхідно.
Але, враховуючи і ситуацію з «Белсатом», і той факт, що Tut.by довелося виїхати, ми дуже сподіваємось, що для них знайдеться та спонсорська допомога, яка допоможе витримати цей важкий період і запуститися заново.
Також надається підтримка блогерам ютуб-каналів і телеграм-каналів, щоб висвітлювати події в Білорусі. Я не знаю, який шлях проходить ця допомога від організації до адресата, але враховуючи те, що кожен транслює як може, то ця допомога, звісно, є.
«У нас була мета – провести переговори в травні, але ми бачили, що недостатньо тиску на режим»– Ви і ваша команда, ваші союзники, оголошуючи стратегію перемоги, ставили за мету переговори про нові вибори.
Зараз ваша команда активно закликає до ефективних санкцій проти режиму Олександра Лукашенка. Яка зараз стратегія перемоги, стратегія дій – на тлі сильної міжнародної реакції на вимушену посадку літака з Романом Протасевичем?
– План передбачав конкретні кроки – переговори і нові вибори. У нас була мета – провести ці переговори в травні, але ми бачили, що тиску на режим недостатньо. І Європейський союз трохи загальмував, адже з грудня не було ніяких нових санкцій, не було ніяких конференцій чи круглих столів щодо Білорусі, незважаючи на наші зусилля. Візитів було небагато – через пандемію, адже у світі до коронавірусу ставляться не так, як у Білорусі, все дуже серйозно.
Спецслужби завжди тиснуть на найболючіше. У моєму випадку це діти, а у випадку з Романом ми не знаємо, чим йому погрожували
А щоб зберігати Білорусь на порядку денному, потрібно зустрічатися, потрібно нагадувати, потрібно їздити. Так уже працює цей світ. Ми бачили, що було недостатньо тиску з боку демократичних країн.
І в Білорусі людей дуже сильно залякали, люди продовжують боротися, але масових демонстрацій немає, а це, в свою чергу, впливає на бачення європейських країн. У травні те, чого ми так сильно хотіли, не відбулося, незважаючи на відданість білорусів і нашу працю.
І цей інцидент із літаком підняв питання Білорусі на новий рівень, коли загроза не лише білорусам, як би сумно це не лунало, але це наш біль, і ми хочемо, щоб було боляче й іншим, і щоб усі відчували цей біль і робили все можливе і неможливе, щоб допомогти нам.
Зараз увага до Білорусі на новому рівні, і ми чекаємо на новий, четвертий список санкцій. Ми не знаємо точного переліку, буде видно, але ми сподіваємось, що це буде дуже сувора реакція з боку ЄС.
На кожній зустрічі я говорю про те, що люди страждають щодня. Ми сидимо, розмовляємо, сонце за вікном, а тепер перенесіться на п’ять хвилин у камеру, де в людини немає ні матраца, ні подушки, ні ковдри, ні сонячного світла, ні душу, увесь час фізичні та моральні приниження.
Я дуже сподіваюся, що це вплине на рішення, які будуть ухвалювати. Я хочу, щоб і їм так само було боляче. Як боляче мені, як боляче білорусам. Коли ти це відчуваєш, більше хочеться зробити.
«Ви можете легко зупинити всі санкції»– Ви змінили своє ставлення до економічних санкцій. Спочатку ви були проти них, а тепер закликаєте до них. Як відбувалося усвідомлення їхньої необхідності? Що вплинуло?
– Спочатку був людський підхід. Тиск же зростатиме. Якщо ви, режим, іноді заявляєте, що хочете «країну вберегти», «улюблену не віддамо» і все таке, то ви можете зробити це зараз. Ви утримуєте владу лише завдяки насильству та репресіям, але говорите, що дбаєте про людей.
Ви можете легко зупинити всі санкції. Звільняйте політичних в’язнів, спиніть насильство, це буде принаймні першим кроком. Ні, ви продовжуєте ескалацію насильства.
Якщо щомісяця без масових акцій забирають до тисячі людей… Якщо за допомогу жінці політв’язня дровами, людину, яка допомагає, притягують до відповідальності.
Це доходить до абсурду.
А як інакше? Було стільки шансів усе ще гідно вийти з цієї ситуації, визнати помилки. Отже, потрібно тиснути. Це не провина Євросоюзу, не провина людей, що ці санкції доводиться застосовувати. У цьому винен режим. Тільки режим відповідає за те, що санкції мають бути введені.
«Ми не маємо морального права обговорювати те, що казав Роман»– Перенесімося до тюремної камери, де зараз перебуває Роман Протасевич. Зрозуміло, через який тиск і маніпуляції пройшов Роман. А які методи застосовували спецслужби проти вас тоді, в серпні? Я гадаю, це важливо сказати, особливо після того, що сталося з Романом.
Я повністю виклалася за ці десять років, і тепер моя дитина веде звичне життя, їй не потрібні щоденні заняття. Я виконала цю місію на всі 10 балів
– Я думаю, що ситуація з Романом набагато складніша і глибша, ніж зі мною тоді. Спецслужби завжди тиснуть на найболючіше. У моєму випадку це діти, а у випадку з Романом ми не знаємо, чим йому погрожували і як на нього тиснули – психологічно й фізично, – щоб вибити з нього якусь інформацію.
Знову ж таки, ми не маємо морального права обговорювати те, що він сказав. Боронь Боже, опинитися в його ситуації. Тому ми повинні говорити лише про звільнення політичних в’язнів, але не ніяк не про те, що вони самі кажуть.
«Я була домогосподаркою не тому, що не хотіла працювати чи не мала амбіцій»– Ви сказали, що на вас чинили тиск через дітей. Я давно хотіла поставити вам особисте запитання. Велику повагу у великої частини білорусів викликає те, що ви виховуєте дитину з особливими потребами і що, маючи таку відповідальність, ви пішли в політику і несете цей тягар щодня. Не могли б ви сказати нам, як ви даєте собі раду?
– Пропагандистські телеканали і блогери мене ображають – «борщоварко, іди смажити котлети», – бо я була домогосподаркою. Я була домогосподаркою не тому, що не хотіла працювати чи не мала амбіцій, а тому, що змушена була бути вдома і займатися реабілітацією своєї дитини. Спочатку я взагалі про це не розповідала, щоб не викликати до себе жалю.
Так сталося, що дитина потребувала уваги, і я повністю виклалася за ці десять років, і тепер моя дитина веде звичне життя, їй не потрібні щоденні заняття. Я виконала цю місію на всі 10 балів. Зараз із моєю дитиною все гаразд, дякую.
– У вашому випадку, чи можна порівняти ставлення суспільства, держави до дітей із особливими потребами в Білорусі і Литві, де ви зараз мешкаєте?
– Через те, що дитина не є жителем Литви, насправді я не знаю, як ця держава підтримує дітей із особливими потребами. У Білорусі це була фінансова допомога дитині до 18 років, вона була невеличка. Зараз я не отримую ніякої допомоги, моя картка заблокована. Із тих грошей я платила за житло. Здається, це було 230 рублів. Невелика сума. У мене, мабуть, був рабський менталітет, бо я думала: «дякую бодай за це», держава ж допомагає. Нам завжди казали, щоб ми дякували за те, що маємо. Сергій у мене більш конкретний. Я не можу порівняти.
Ставлення людей? Це від людини й залежить. У школі в Білорусі абсолютно чудово ставилася до дитини, була дуже добра вчителька, так само як і в Литві.
Ніде особливої негативної уваги до моєї дитини не було.
– Я знаю ваш щільний графік у Чехії, і гадаю, що приблизно те саме відбувається практично щодня. Як ви витримуєте такий ритм? Я часто бачу кросівки на вас замість елегантних мештів…
– Часом не хочеться зовсім нічого, настільки втомлюєшся, що, здається, все. І знову ж: ти повертаєшся подумки до тюремної камери, і це саме те, що піднімає тебе вранці, саме це додає тобі сил, бо ти розумієш, що білорусам, які залишились у Білорусі, ще важче. У тебе просто немає права сказати, що ти втомилася, і ти рухаєшся далі. Робота, діти – це не має значення. Тепер потрібно мобілізувати всі свої сили, забути про свої бажання, про відпочинок. День для тебе і день для тих, хто перебуває за ґратами, – це зовсім різні дні, тому ти повинен жити тим днем, яким живуть політв’язні, щоб зрозуміти, як хочеться вийти звідти, і робити все можливе, щоб це відбулося швидше.
Під час візиту до Радіо Свобода Світлана Тихановська також дала інтерв’ю телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
Відео мовою оригіналу:
«А діти коли?» Чому в Україні дедалі менше народжують і чого чекати через 10 років
У всьому світі рівень народжуваності зменшується. Минулого року в Україні зафіксували найнижчу народжуваність за останнє десятиліття — якщо порівняти з 2010 роком, вона зменшилася на 40%. А нині у зв’язку з пандемією коронавірусу й економічною кризою люди почали ще й відкладати народження дітей до стабільніших часів. Перспектив того, що найближчими роками рівень народжуваності зростатиме, немає. За найгіршими прогнозами демографів, у 2030 році в Україні одна жінка за життя народжуватиме одну дитину.
Чому не варто через це панікувати й чи можна ще якось вплинути на ситуацію — у матеріалі hromadske.
Поки не реалізую себе
У 28-річної Наталі ніколи не було думок про те, що потрібно якомога раніше народити дітей.
У її чоловіка, Євгена, також. Дев’ять років тому вони почали зустрічатися, за чотири — одружилися. На весіллі просили гостей, щоб їм не кричали «гірко» й не бажали дітей.
По-перше, діти — це велика фінансова інвестиція, розповідає Наталя. І хочеться мати відповідний заробіток, щоб забезпечувати їх, себе, придбати квартиру, автомобіль.
По-друге, важливо реалізувати себе професійно і творчо, щоб потім не перекладати це на дітей.
fullscreenНаталія і Євген
Фото:Надано hromadske
«Я себе інколи ловила на думках, що коли матиму дітей, віддам їх на якийсь гурток. Але потім зупинялася — бо ж насправді це лише мої бажання. Чому діти мають це робити замість мене?»
Та найважливіше для Наталії — бути морально готовою до народження дітей.
«Якби мені зараз сказали “ось, тримай квартиру, машину, народжуй!” — я б не народжувала. У мене є власні проєкти, яким би дитина лише заважала. А я не хочу дратуватися через це».
Наталія — аспірантка Київського національного лінгвістичного університету, викладачка японської мови й ікебани. Тому в планах на найближчі роки — захистити наукову дисертацію, «стати на ноги» в університеті, відкрити школу японської мови, ікебани, писати книги.
«Коли я спробую все це зробити, тоді думатиму про дітей. Ще маю час до 35-40 років».
Щоправда, чоловік Наталії, Євген, переймається через це: мовляв, коли вони народять, між ними й дітьми буде велика різниця у віці. І коли ті підуть до школи, вони з Наталею будуть уже людьми старшого віку.
«Але наша країна не дає можливості накопичувати капітал через погану податкову систему, політичну та економічну нестабільність. А зараз народжувати дітей безвідповідально», — каже Євген.
читайте також
Нестабільність 90-х
Політична, економічна та соціальна нестабільність у країні справді впливають на рівень народжуваності, каже демографка Ірина Курило. Сімейні пари схильні до того, щоб відкладати батьківство, якщо вони не впевнені у найближчому майбутньому.
Особливо, якщо це стосується народження другої чи третьої дитини, а подеколи й першої.
Така ситуація була характерною для 90-х, коли на тлі трансформацій, політичної та економічної криз люди народжували мало.
«Будь-які потрясіння, погіршення соціально-економічних умов супроводжуються падінням народжуваності. Але це залежить не тільки від економічних чинників, а й від будь-якої нестабільності», — каже демографка.
З 2002-го рівень народжуваності почав підвищуватися. Сімейні пари відважувалися на дітей, чого побоювалися ще в 90-х.
Зростання тривало до 2012-го. Уже за рік рівень народжуваності почав знижуватися, а з 2014-го, з початком війни на Донбасі, поновилися темпи його падіння.
«Станом на 2019 рік сумарний показник народжуваності становив 12 дітей на 10 жінок. Це був найнижчий рівень у Європі, хоча у 2012 році ми були близькі до середньоєвропейського показника. І зараз через пандемію та економічну кризу, до якої вона призвела, рівень народжуваності знову падає», — зазначає Курило.
Демографка пояснює, що в Європі також є проблема недостатньої народжуваності. Там сумарний показник не підіймається до рівня, який потрібен для відтворення населення.
Щоб принаймні заміщувалося покоління батьків, кожна жінка мала б народжувати двох і більше дітей.
«Низька народжуваність — це загальносвітова тенденція. І перспектив її зростання немає. Люди реалізують психологічну потребу в дітях передусім для того, щоб когось любити, про когось піклуватися. Для цього не потрібно народжувати багато. Також у людей з’являються інші життєві плани і траєкторії», — каже соціологиня Олена Стрельник.
Найменш гостра проблема з народжуваністю — у північноєвропейських, скандинавських країнах, де є сімейна політика зі сприяння народженню другої та третьої дитини, їхньої підтримки та впровадження засад гендерної рівності.
читайте також
fullscreenЛеся
Фото:Леся Пиняк/Facebook
Коли дітей більше ніж двоє
На два роки старша від Наталії Леся, навпаки, усе життя мріяла про трьох дітей.
Так було у сім’ї її мами — те саме хотіла й вона.
У 20 років Леся вийшла заміж за Віктора, батьки допомогли з квартирою, а через півтора року в них народився син Павло. Леся завершувала навчання в університеті за двома спеціальностями — філологією та економікою — і була в декреті з дитиною. Віктор працював.
За два роки жінка знову завагітніла.
«Я дізналася про вагітність, коли почалася війна на Сході. Тоді йшлося про те, що чоловіків мобілізовуватимуть. Це був стрес для нас. Ми завжди хотіли трьох дітей, але не так швидко».
Восени 2014-го в пари народився син Дмитро. З ним Леся була в декреті недовго. Через рік і три місяці пішла працювати в дитячий садок, а доглядати за сином допомагала бабуся.
Минуло не так багато часу, коли Леся завагітніла втретє — донькою Настею.
fullscreenПавло, Настя і Дмитро — діти Лесі і Віктора
Фото:Леся Пиняк/Facebook
Після народження дівчинки сім’ї надали статус багатодітної. Додаткових пільг через це вони не мають.
Лише 1 700 гривень соціальної допомоги, які сім’я буде отримувати щомісяця, допоки Насті не виповниться шість років.
Нині їй три з половиною, і Леся вже понад два роки має постійну роботу — дистанційно працює журналісткою в декількох регіональних виданнях.
«Я почала працювати віддалено ще до пандемії, коли це ще не було модним. І навіть трохи соромилася цього. Але це був мій шанс займатися тим, про що мріяла», — згадує Леся.
Коли почався карантин, дітям було особливо важко пояснити: хоч мама й удома, її не можна чіпати — вона працює. Робочого графіка дотримуватись було дедалі важче, коли садки та школи не працювали. Тому Леся почала брати менше завдань.
У вересні, коли у Дмитра й Павла почалося дистанційне навчання, від співпраці з однією редакцією Леся взагалі відмовилася.
читайте також
Сімейна політика
Таких сімей, як Лесина, в Україні лише три відсотки. І збільшити цю цифру в короткостроковій перспективі не вдасться.
Навіть грошові виплати, які на початку 2000-х збільшувалися залежно від того, котру дитину народжувала сім’я, не були вирішальним чинником для пар.
«Виплати, які ми сприймаємо як фактор стимулювання, мають незначний вплив.
Народжуваність у 2000-х почала зростати раніше, ніж запровадили виплати. Люди просто почали почувати себе впевненіше», — зазначає Стрельник.
Ірина Курило каже, що фінансова допомога здатна підтримати або підвищити рівень народжуваності лише в комплексі з іншими заходами.
Мають бути задовільні умови для народження дитини, гендерна рівність, доступна система дошкільних закладів, куди можна було би віддати дитину до трьох років, реформи в системі охорони здоров’я.
«У скандинавських країнах виплата на дитину здійснюється до досягнення нею повноліття або протягом шкільного періоду. Відповідно є підтримка впродовж тривалого часу. З огляду на те, що відпустка для догляду за дитиною в нас неоплачувана, ця виплата стає підтримкою, що тільки знижує рівень бідності для сімей із малими дітьми», — каже демографка.
В Україні лише третина мам використовує трирічну відпустку повністю — інші виходять на роботу раніше. На це є економічні причини, адже чоловікові важко утримувати родину, а також тому, що жінка прагне самореалізуватися.
У Швеції, Словенії та Ісландії рівень зайнятості жінок не залежить від кількості дітей, розповідає Олена Стрельник. Їм не потрібно обирати — народити трьох дітей чи працювати. Вони мають можливість поєднувати.
«В Україні, навпаки, є протилежна тенденція: що більше в жінки дітей, то рідше вона працює. Це означає, що жінки не можуть поєднувати материнство, будувати кар’єру, мати дохід, незалежність і пізніше розраховувати на гідну пенсію. Коли жінки вирішують, що хочуть мати менше дітей — це форма адаптації до наявних умов».
Олена Стрельник переконана: підстав очікувати, що в майбутньому рівень народжуваності зростатиме, немає. Цього не буде ані в Україні, ані в інших європейських країнах. Тенденція низької народжуваності, найімовірніше, зберігатиметься з певними коливаннями.
«Я припускаю, що в часи пандемії, коли люди втрачають роботу, народження дітей відкладається, а коли ситуація стабілізується, ми будемо спостерігати невеликий приріст народжуваності ».
В Інституті демографії та соціальних досліджень імені Птухи НАН України розглядають три варіанти того, якою буде народжуваність в Україні найближчими десятиліттями. У 2030 році за «низьким» прогнозом на 10 жінок народжуватиметься 10 дітей, за «середнім» — 13,6, за «високим» — 16.
У 2040 році за «низьким» прогнозом — 10 дітей, за «середнім» — 14,5, а за «високим» — 17.
Споживайте свідомо, читайте незалежних
Корисна їжа часто дорожча, ніж фастфуд, але за неї ваш організм буде вдячний значно більше. Якісна інформація теж коштує грошей. Підтримайте hromadske
Підтримати
Діти, що росли в «зелених» міських районах, мали вищий IQ. Учені радять враховувати це при плануванні міст
Своє дослідження вони виклали в науковому виданні PLOS Medicine.
Учені вже не перший раз звертаються до теми позитивного впливу зелених насаджень на людей, зокрема дітей. Приміром, у 2015 році вчені з Барселони показали, що діти, які перебували в оточенні зелені, мали кращу пам’ять і легше зосереджувалися, ніж їхні однолітки, позбавлені «зеленого» оточення.
Група бельгійських вчених під керівництвом Есмі Бійненс із Гентського університету вирішила перевірити вплив зелених насаджень на інтелектуальний розвиток дітей. У їхньому дослідженні брали участь 310 пар близнюків віком 7-15 років. Рівень «зеленості» районів учені визначали за їх супутниковими знімками.
Дослідження близнюків часто використовуються для визначення впливу факторів генетики й середовища на ті чи інші людські риси. Близнюки мають на 50% (різнояйцеві) або 100% (однояйцеві) спільний генетичний матеріал. А отже, різниця в їхньому зростанні буде обумовлена передусім чинниками довкілля.
Як показала Бійненс із колегами, діти, які росли серед зелених насаджень, мали коефіцієнт інтелекту в середньому на 2,6 пункта більше, ніж їхні однолітки, які не перебували серед зелені. 4% дітей у дослідженні з IQ менше ніш 80 росли не в «зелених» зонах, тоді як жодна дитина, яка росла в «зеленій» зоні, не мала результату, нижчого за 80.
Що цікаво, IQ в дітей зростав незалежно від того, росли вони в заможних чи бідних районах. В останніх зростання коефіцієнту інтелекту в дітей було особливо помітним. При цьому йдеться саме про міста: в дітей, які росли в приміській чи сільській місцевості, де зелені завжди багато, зростання IQ не виявили.
Достеменної причини взаємозв’язку зелених насаджень та інтелекту в дітей учені не встановили. Припускають, що це може бути пов’язане з меншим рівнем стресу, якого ті зазнають, більшою можливістю соціальної взаємодії або тихшим довкіллям.
«Результати дослідження важливі для політиків і планувальників міст, аби ті створювали оптимальне середовище для повноцінного розвитку потенціалу дітей», — висновують автори.
Тори Спеллинг говорит, что она спит вместе с четырьмя своими детьми.
Бывшая звезда «» обсудила порядок отхода ко сну своей семьи во время выступления на радио SiriusXM «Jeff Lewis Live» Энди в среду, обращаясь к сообщениям о том, что ее брак с Дином Макдермоттом распался. в беде.
Спеллинг и Макдермотт связали себя узами брака в 2006 году. Пара — родители дочерей Стеллы, 13 лет, и Хэтти, 9 лет, и сыновей Лиама, 14 лет, Финна, 8 лет, и Бо, 4 года.
В 2014 году Макдермотт признался в измене. Спеллинга, и они задокументировали последствия его неверности в своем сериале «Настоящая Тори».
На этой неделе Спеллинг подтвердила, что они с мужем переживают очередной тяжелый период в их браке.
«Знаете что? «Сейчас мои дети и собаки спят в моей постели», — сказала она.
«Итак, он в комнате для гостей», — попытался пояснить Льюис. Орфография оставалась скромной, отвечая: «Он в комнате».
Согласно По орфографии, она и Макдермотт перестали делить кровать после того, как он уехал в «другую страну», чтобы снимать неуказанный проект.
«С тех пор, как он ушел — это нехорошо, ребята, — но с тех пор, как он ушел, его не было на шесть месяцев съемок в другой стране, все они остались со мной, — объяснил Спеллинг.«Итак, у меня в спальне все еще есть четверо, которые еще не вернулись в свои комнаты».
Льюис пошутил: «Звучит здорово. Да. Выводит совместный сон на новый уровень».
Спеллинг, помимо четырех ее детей в возрасте от 4 до 13 лет, также сказала, что перед сном у нее было три собаки.
Хотя на Западе это менее распространено, в некоторых культурах родители спят в непосредственной близости от своего ребенка или в одной постели еще долгое время после отлучения от груди.
Тем не менее, и Национальная служба здравоохранения Великобритании, и Американская академия педиатрии (AAP) настоятельно рекомендуют не спать вместе с младенцем, причем последняя заявляет, что младенцы «должны спать в комнате родителей, рядом с их кроватью, но на кровати. отдельная поверхность (совместное помещение).Хотя совместный сон может быть спорным, такие знаменитости, как Тиа Моури-Хардрикт, Анджелина Джоли и Гвен Стефани — все сторонники этого. Бестолковая звезда Алисия Сильверстоун даже посвятила этой практике целую главу своей книги 2014 года «Добрая мама».
«Совместное использование кровати с младенцем означает, что вы можете лучше настроиться на ее потребности, что, в свою очередь, укрепляет безопасность и доверие», — написала она.
В феврале прошлого года Спеллинг сказала, что двое ее старших детей, Лиам и Стелла, стали жертвами. издевательств в школе.В своем сообщении в Instagram она сказала, что Стелла «за всю жизнь пережила достаточно издевательств».2 ребенка, застигнутые между стрелком и его целью во время стрельбы в Бронксе [видео]
На тротуаре в Бронксе разразилась стрельба, и несколько прохожих, в том числе 5-летний мальчик и его 10-летняя сестра, устремились к вход в винный погреб для укрытия. Но дети сталкиваются с мужчиной, который тоже бежит в укрытие, и все трое падают на тротуар, не найдя спасения.
Когда они падают вместе, дети в какой-то момент лежат прямо между мужчиной, очевидной целью преступника, и самим преступником, который продолжает стрелять с близкого расстояния.
Девушка дергает своего брата за запястье, прижимает его к земле и обхватывает своей грудью, в то время как его левая туфля отрывается в суматохе. Примерно через восемь секунд боевик убегает.
Удивительно, но ужасная сцена, снятая на видео наблюдения, закончилась без травм ни одного из детей и 24-летнего мужчины, с которым они были связаны, в стабильном состоянии, и ожидалось, что он выживет после ранения в спину и обе ноги. — сообщила полиция.
Тем не менее, этот эпизод стал ярким примером того, как даже самые невинные жители Нью-Йорка могут внезапно попасть под перекрестный огонь недавнего всплеска стрельбы, от которого страдают некоторые городские кварталы и что преступность стала доминирующей проблемой в гонке за мэры в этом году.
Чуть более чем за неделю до стрельбы в Бронксе, показанной на видео, в районе Клермонта в четверг вечером был смертельно ранен 10-летний мальчик из Квинса, когда выходил из дома тети в Рокавей. В мае 4-летняя девочка была среди нескольких человек, застреленных на Таймс-сквер.
Города любого размера по всей территории Соединенных Штатов сталкиваются с ростом насилия с применением огнестрельного оружия, которое началось во время пандемии и продолжалось в течение первой половины этого года. По данным Департамента полиции, по состоянию на 13 июня в Нью-Йорке был застрелен 721 человек, что является максимальным показателем за год с 2002 года.
Пик произошел после периода, в течение которого уровень насильственных преступлений в городе упал до самого низкого уровня за более чем шесть десятилетий, при этом необработанные цифры по-прежнему значительно ниже как зафиксированных в некоторых небольших городах, так и пикового уровня Нью-Йорка 1980-х и 90-е.
Общий уровень преступности в городе, который основан на семи основных преступлениях, включая убийство, нападение и изнасилование, также является самым низким за несколько десятилетий, в основном благодаря снижению количества зарегистрированных краж со взломом и грабежей.
Рост насилия с применением огнестрельного оружия в Нью-Йорке в основном сосредоточен в нескольких частях города, включая район Бронкс, где в четверг произошла стрельба.
Район попадает в 44-й округ, который, помимо Клермонта, охватывает части участков Конкорс и Хайбридж, а также другие участки юго-западного Бронкса. По данным полиции, по состоянию на 13 июня на участке зарегистрировано 41 стрельба по сравнению с 13 за тот же период 2020 года. За последнее десятилетие это число редко превышало 20 к этой дате.
«Это хороший район», — сказал Анте Родригес, помощник по уходу на дому, который живет в квартале, где произошла стрельба, вечером в пятницу. «Вы видите, что все друг друга знают».
Но г-н Родригес, 20 лет, также сказал, что ему известно, что в этом районе произошел всплеск стрельбы.
«Я и раньше видел перестрелки, — сказал он. «В меня стреляли».
Понять Нью-Йорк Гонка мэров
Двое детей, которых полиция не опознала по возрасту и заявили, что они были братьями и сестрами, гуляли по тротуару, когда началась стрельба возле витрины, спрятанной между многоквартирными домами на Шеридан-авеню, сообщили официальные лица.Полиция сообщила, что они не были родственниками убитого мужчиной.
После того, как вооруженный преступник закончил стрелять, он запрыгнул на ожидающий самокат, которым управлял второй мужчина, и двое покинули этот район, сообщила полиция. По состоянию на вечер пятницы арестов не производилось.
Эксперты и городские власти внимательно следят, чтобы определить, продолжатся ли стрельбы в нынешнем темпе в течение лета и является ли недавний всплеск вспышкой или предвестником долгосрочной тенденции.
Последние еженедельные данные стали больше напоминать прошлогодние, как показывают данные полиции, которые, как отметили эксперты по насилию с применением огнестрельного оружия, могут свидетельствовать о том, что положение не ухудшается, но и не улучшается.Однако они предупредили, что пока рано делать однозначные выводы.
В пятницу вечером квартал, где произошла стрельба, вернулся в более спокойный ритм: дети играли на тротуаре, наблюдая за взрослыми, которые сидели у них на крыльце, в то время как другие стояли и разговаривали поблизости.
Тем не менее, некоторые жители были потрясены видеозаписью.
Норианн Росадо, 45 лет, сказала, что на этой неделе она переехала в новую квартиру в этом квартале, взяла ключи три дня назад и начала привозить свои вещи в четверг.Она сказала, что узнала о стрельбе только после того, как увидела ее в посте в Instagram, но это ее обеспокоило.
«Они сказали, что это хорошее здание», — сказала г-жа Росадо. Но теперь, добавила она, она начала интересоваться окрестностями. «Я не чувствую себя хорошо».
Детская национальная больница — №1 по уходу за новорожденными и одна из 10 лучших детских больниц в стране
Обновление по коронавирусу: Что нужно знать пациентам и их семьям Закрыть оповещениеСнова в десятку лучших в стране! №1 в сфере ухода за новорожденными 5 лет подряд
Учить большеНайдите необходимый уход — от специализированного лечения до повседневных нужд
Происходит сейчас в Детской национальной больнице
Восстань и сияй
Разговор с семьей о преступлениях на почве ненависти против Азии
Развивайте более глубокое понимание расизма, обсуждая с семьей.Вы можете научить их учитывать значимые изменения, которые создают более безопасную среду для людей в нашем сообществе.
Хирург Стеллы порекомендовал провести операцию международного эксперта Марка Левитта, доктора медицины, и его команду благодаря его обширному опыту в лечении таких сложных случаев, как болезнь Стеллы.Прочитать историю Стеллы
Признанные специалисты в области педиатрии
10 лучших в стране и 1 место по уходу за новорожденными
Пятый год подряд мы гордимся тем, что U.S. News & World Report. Мы занимаем первое место в области неонатологии, а шесть дополнительных специальностей входят в десятку лучших.
Признание в сфере ухода за пациентами
Национальные отделения первичной медико-санитарной помощи для детей в Вашингтоне, округ Колумбия, и Мэриленде получили признание Национального комитета по обеспечению качества на дому, ориентированном на пациента (PCMH).
Наша помощь заслуживает высшей награды медсестер
Только 7% больниц по всей стране имеют статус Magnet®, присуждаемый за выдающиеся достижения в области сестринского дела и ухода за пациентами.Это обозначение подтверждает нашу приверженность заботе о семье.
В отделе новостей
Все новости и событияДетская больница UPMC в Питтсбурге
Настройки
SpecialtyAdolescent MedicineAllergy и ImmunologyAnatomic и клинической PathologyAnatomic PathologyAnesthesiologyBiochemical GeneticsBlood Банки / Переливание MedicineCardiac AnesthesiologyCardiac SurgeryCardiologyChild Злоупотребление PediatricsChild и подростковая PsychiatryClinical PsychologyCongenital Сердечный SurgeryCritical CareDentistryDermatologyDevelopmental-поведенческая PediatricsDiagnostic RadiologyEmergency MedicineEpilepsyFamily PlanningFamily PracticeGastroenterologyGeneral SurgeryGynecologyHead и шеи SurgeryHematologyHepatologyInternal MedicineMedical GeneticsMinimally Инвазивные SurgeryNeonatal-Перинатальные MedicineNephrology (Почки) NeurologyNeuro-OncologyNeuroradiologyNeurosurgeryNutritionObstetrics и GynecologyOphthalmologyOrthodonticsOrthopaedic ХирургияОртопедическая травмаОтоларингология (ЛОР) ПатологияPCP (Врач первичной медико-санитарной помощи) Педиатрия Педиатрия (Врач первичной медицинской помощи) Физическая медицина и реабилитацияПластическая хирургияПсихиатрияПсихологияПульмонологияРадиологияРевматологияСон НарушенияХирургияТоракальная хирургияХирургия трансплантатаУрологияСосудистая и интервенционная радиология
Язык
LanguageAfrikaanArabicBengaliBosnianBulgarianBurmeseCantoneseCatalanChineseChinese (мандарин) CreoleCroatianCzechDutchFarsiFilipinoFrenchGaelicGermanGreekGujaratiHebrewHindiHungarianIboIndianItalianJapaneseKannadaKashmiri KikuyuKoreanLatinLebaneseLithuanianMalaysianMarathiPersianPolishPortuguesePunjabiRomanianRussianSanskritSerbianSign LanguageSindhiSinhaleseSpanishSri-LankanSwahiliSwedishTagalogTaiwaneseTamilTeluguThaiTurkishUkrainianUrduVietnameseYiddishYorubaРоль
Роль: Врач, Ассистент врача, практикующая медсестра,.В результате аварии 15 автомобилей на шоссе в Алабаме погибли 9 детей: NPR
После того, как Клодетт прошла через тропический шторм в Слайделле, штат Луизиана, виден затопленный район., Суббота, 19 июня 2021 г. Джеральд Герберт / AP скрыть подпись
переключить подпись Джеральд Герберт / APЗатопленный район после того, как прошел тропический шторм Клодетт в Слайделле, штат Луизиана., Суббота, 19 июня 2021 г.
Джеральд Герберт / APАТЛАНТА — Тропическая депрессия Клодетт унесла жизни 12 человек в Алабаме, когда шторм прокатился по юго-востоку США, вызвав внезапные наводнения и спровоцировав торнадо, разрушившие десятки домов.
По словам коронера округа Батлер Уэйна Гарлока, десять человек, в том числе девять детей, погибли в субботу в результате крушения 15 автомобилей в 35 милях (55 км) к югу от Монтгомери на межштатной автомагистрали 65.
Он сказал, что автомобили, вероятно, гидропланировали по мокрой дороге, восемь детей в возрасте от 4 до 17 лет были убиты в фургоне, принадлежащем молодому ранчо, управляемому Ассоциацией шерифов Алабамы для детей, подвергшихся насилию или оставшихся без присмотра. Мужчина и 9-месячный ребенок погибли в отдельном автомобиле. Пострадали также несколько человек.
Тем временем, 24-летний мужчина и 3-летний мальчик были убиты, когда дерево упало на их дом недалеко от городской черты Таскалусы в субботу, сообщил The Tuscaloosa News капитан Марти Селлерс из отдела по борьбе с насильственными преступлениями Таскалусы. .
Погибшие произошли в результате проливных дождей в северной Алабаме и Джорджии поздно вечером в субботу. Ранее сообщалось, что из Клодетт на побережье Мексиканского залива выпало 30 сантиметров дождя.
Часы внезапного наводнения были вывешены в воскресенье для северной Джорджии, большей части Южной Каролины, побережья Северной Каролины и некоторых частей юго-востока Алабамы и Флориды Панхандл. Предупреждение о тропическом шторме действовало в Северной Каролине от залива Литл-Ривер до города Дак на Внешнем берегу.Синоптики сообщили, что часы с тропическим штормом были выпущены от реки Саут-Санти, штат Южная Каролина, до залива Литл-Ривер.
Восемь девочек, убитых в фургоне, возвращались на молодежное ранчо, управляемое Ассоциацией шерифов Алабамы, недалеко от Кэмп-Хилл, к северо-востоку от Монтгомери, после недели на пляже в Галф-Шорс, сообщил Associated Press генеральный директор молодежного ранчо Майкл Смит. Он сказал, что директор ранчо округа Таллапуса выжил в аварии и был госпитализирован в Монтгомери. По крайней мере, один из погибших был ребенком директора, сказал Смит.
«Это худшая трагедия, в которой я участвовал в своей жизни», — сказал Смит, который ехал в воскресенье в Кэмп-Хилл, чтобы поговорить с оставшимися жителями, которые вернулись из Галф-Шорс в отдельном фургоне и не приехали. увидеть крушение.
«Слова не могут объяснить то, что я видел», — сказал Смит о месте аварии, которое он посетил в субботу. «Мы любим этих девочек, как своих собственных детей».
Гарлок сказал, что место крушения «печально известно» аквапланированием, так как шоссе, идущее на север, спускается с холма к небольшому ручью.Движение на этом участке I-65 обычно заполнено отдыхающими, едущими на пляжи Мексиканского залива и обратно в летние выходные.
«В округе Батлер произошло одно из самых ужасных дорожно-транспортных происшествий», — написал в Facebook шериф округа Дэнни Бонд, добавив: «Я считаю, что это худшее в нашем округе».
Школьная система округа Таллапуса сообщила, что консультанты будут доступны в воскресенье в средней школе Рилтауна, где некоторые из жителей ранчо были учениками. Смит сказал, что на ранчо, основанном на христианах, вероятно, позже состоится поминальная служба, и он начал плакать с просьбой о молитвах.
В воскресенье скорость ветра оставалась около 30 миль / ч (45 км / ч). Синоптики Национального центра ураганов предсказали, что Клодетт вернется к статусу тропического шторма в понедельник над восточной частью Северной Каролины, прежде чем отправиться в море в Атлантическом океане.
Более 20 человек были спасены в субботу на лодке из-за наводнения в Нортпорте, штат Алабама, сообщает WVUA-TV. Агентство по чрезвычайным ситуациям округа Таскалуса написало в Твиттере, что местные волонтеры Красного Креста готовы помочь пострадавшим.В Нортпорте открыли приют.
Центр неорганизованного обращения Клодетт был расположен примерно в 15 милях (20 км) к востоку-северо-востоку от Атланты в воскресенье утром. По данным Национального центра ураганов, он двигался с востока на северо-восток со скоростью 17 миль в час (28 км / ч).
Клодетт была объявлена достаточно организованной, чтобы квалифицироваться как названный тропический шторм рано утром в субботу, после того, как центр циркуляции шторма сошел на берег к юго-западу от Нового Орлеана.
Вскоре после выхода на сушу предполагаемый торнадо, спровоцированный ураганом, разрушил или серьезно повредил по крайней мере 50 домов в небольшом городке в Алабаме, к северу от границы Флориды.
Шериф Хит Джексон из округа Эскамбия заявил, что предполагаемый торнадо «в значительной степени сровнял с землей» парк передвижных домов, повалил деревья на дома и сорвал крышу спортзала средней школы. Большая часть повреждений была нанесена в городах Брутон и Ист-Брутон или поблизости от них, примерно в 48 милях (77 км) к северу от Пенсаколы, Флорида.
«Это коснулось всех», — сказал Джексон. «Но поскольку эти мобильные дома строятся так близко друг к другу, это может нанести им гораздо больший ущерб, чем дома, расположенные в разные стороны.»
Торнадо также были зарегистрированы на юго-западе Джорджии.
Ущерб от шторма также ощущался в северной Флориде, где ветры — в некоторых случаях достигающие 85 миль в час (137 км / ч) — заставили 18-колесный мотоцикл перевернуться на бок.
Шторм также вызвал ливни к северу от озера Пончартрейн в Луизиане и вдоль побережья Миссисипи, затопив улицы и, в некоторых районах, затопив дома водой. Алабама.
Синоптики заявили, что система все еще может сбрасывать от 2 до 4 дюймов (от 5 до 10 сантиметров) дождя в этом регионе, при этом возможны отдельные скопления до 8 дюймов (20 сантиметров).
Отдельно Тропический шторм Долорес обрушился на западное побережье Мексики почти с ураганной силой. К утру воскресенья он рассеялся по Мексике. Его остатки имели максимальную скорость ветра 25 миль / ч (35 км / ч), а его центр находился примерно в 170 милях (275 км) к востоку от Масатлана, Мексика.
В течение выходных на юго-западных и западных прибрежных территориях Мексики ожидается выпадение общего количества осадков до 15 дюймов (38 сантиметров).Синоптики предупреждали о возможности внезапных паводков и селей.
детей матерей с ожирением из группы повышенного риска жировой болезни печени — исследование | Медицинское исследование
Дети, чьи матери страдают ожирением, в возрасте 20 лет подвергаются большему риску развития жировой болезни печени, по мнению исследователей, которые утверждают, что политикам необходимо делать больше для борьбы с продвижением некачественных продуктов питания и напитков.
Неалкогольная жировая болезнь печени (НАЖБП) может быть вызвана ожирением. Если он прогрессирует, это может привести к серьезным проблемам со здоровьем, таким как цирроз и рак печени, в то время как высокий уровень жира в печени также связан с повышенным риском диабета 2 типа и сердечных заболеваний.
НАЖБП является ведущей причиной заболеваний печени в западных странах, в то время как заболевание печени является наиболее частой причиной смерти людей в возрасте от 35 до 49 лет в Великобритании.
По данным NHS, до трети людей в Великобритании имеют ранние стадии НАЖБП, то есть у них в печени содержится небольшое количество жира. Если состояние подобрано, можно предотвратить его ухудшение, а ущерб можно даже обратить.
Хотя возраст является фактором риска НАЖБП, исследователи ранее предупреждали об эпидемии этого заболевания среди молодых людей после того, как обнаружили, что около 20% 24-летних в Англии имеют жировые отложения на печени, причем половина из них имеют тяжелая форма состояния.
Теперь та же команда считает, что влияние в утробе матери может играть роль в повышении риска развития НАЖБП.
Исследователи, результаты которых будут представлены на Международном конгрессе по печени в 2021 году, созванном Европейской ассоциацией по изучению печени, изучили результаты сканирования печени 2961 участника, родившегося в Англии, и приняли участие в лонгитюдном исследовании под названием «Дети 90-х». . Для большинства участников также была доступна информация об индексе массы тела (ИМТ) их родителей.
После учета таких факторов, как возраст матери, курение во время беременности и социальный класс, команда обнаружила, что ожирение у матерей до беременности было связано чуть более чем в два раза с повышенным риском развития НАЖБП у их детей в возрасте 24 лет по сравнению с с этим для матерей без ожирения, добавив, что почти 20% потомков матерей без ожирения имели НАЖБП.
Команда также обнаружила повышенный риск, связанный с отцами, страдающими ожирением, но это увеличение было меньше, чем для матерей с ожирением, что позволяет предположить, что, хотя семейное окружение или здоровье отца могут играть определенную роль, особое влияние оказывается в утробе матери.
«Наше исследование говорит о том, что ожирение у матери до беременности вызывает эффект ранней жизни, заставляя печень [потомков] развить ожирение печени, делая их уязвимыми для воздействия окружающей среды, такого как сверхкалорийная диета или западная диета, которая увеличит риск развития более поздних стадий заболевания печени », — сказала д-р Кушала Абейсекера из Бристольского университета.
«Мы не виним в этом мам», — сказал Абейсекера. Вместо этого он отметил, что исследование показало, что влияние среды, вызывающей ожирение, может передаваться из поколения в поколение в дополнение к уже известным наследственным генетическим факторам риска НАЖБП.Команда отмечает, что работа основана на исследовании, проведенном в Австралии, которое обнаружило аналогичную связь при изучении потомства в возрасте 17 лет.
«Для этого нет простого решения», — добавил Абейсекера. Но он сказал, что есть меры, которые можно предпринять, такие как сокращение специальных предложений на нездоровую пищу, чтобы людям было легче сделать более здоровый выбор.
Крис Бирн, профессор эндокринологии и метаболизма в Университете Саутгемптона, который не участвовал в работе, сказал, что результаты совпадают с результатами других исследований, в том числе на мышах, и одним из возможных объяснений было то, что электростанции клеток, известные как митохондрии, могут быть вовлечены, поскольку они наследуются только от матери.
Однако он предупредил, что необходима дальнейшая работа, чтобы полностью исключить общие родительские факторы окружающей среды, которые могут стоять за очевидной связью.
Ванесса Хебдич из British Liver Trust заявила, что необходимо повысить осведомленность о факторах риска НАЖБП.
«В настоящее время большинство пациентов с этим серьезным заболеванием не забираются до поздней стадии, когда печень настолько серьезно повреждена, что уже слишком поздно для эффективного вмешательства», — сказала она. «Любое подобное исследование, которое проливает свет на причины и потенциально может улучшить раннее выявление в будущем, важно.”
Путешествие с детьми | Управление транспортной безопасности
Для целей наших процедур проверки младенец определяется как ребенок, которого на протяжении всего процесса проверки должен физически переносить взрослый. Под малышом понимается ребенок, которому взрослый помогает ходить на протяжении всего процесса проверки.
Сообщить сотруднику TSA
Смеси, грудное молоко и сок для младенцев и детей ясельного возраста разрешены в разумных количествах через контрольно-пропускной пункт.Выньте эти предметы из ручной клади, чтобы их проверили отдельно от остальных вещей.
Сообщите сотруднику TSA в начале процесса проверки, что у вас в ручной клади есть смесь, грудное молоко и сок, объем которых превышает 3,4 унции. Эти жидкости обычно проверяются рентгеновскими лучами.
Смесь для скрининга, грудное молоко и сок
СотрудникамTSA может потребоваться проверить жидкости на наличие взрывчатых веществ или скрытых запрещенных предметов. Сотрудники могут попросить вас открыть контейнер и / или перелить небольшое количество жидкости в отдельный пустой контейнер или утилизировать небольшое количество, если это возможно.
Сообщите сотруднику TSA, если вы не хотите, чтобы смесь, грудное молоко и / или сок подвергались рентгенографии или вскрытию. Будут предприняты дополнительные шаги по очистке от жидкости, и вы или путешествующий опекун пройдете дополнительные процедуры досмотра, в том числе осмотр и досмотр другого ручного имущества.
Рентгеновское обследование
Управление по санитарному надзору за качеством пищевых продуктов и медикаментов заявляет об отсутствии известных побочных эффектов от приема пищи, напитков и использования лекарств, проверенных с помощью рентгена.
3-1-1 Исключение из правила для жидкостей
Смеси, грудное молоко, сок в количестве более 3,4 унции или 100 миллилитров разрешается провозить в ручной клади и не помещается в сумку размером с кварту. Выньте эти предметы из ручной клади, чтобы их проверили отдельно от остальных вещей. Вам не нужно ехать с ребенком, чтобы принести грудное молоко.
Пакеты со льдом, пакеты для заморозки, пакеты с замороженным гелем и другие аксессуары, необходимые для охлаждения смеси, грудного молока и сока, допускаются к перевозке в ручной клади.Если эти аксессуары частично замерзли или покрылись слякотью, они подлежат такой же проверке, как описано выше. Вы также можете провозить в ручной клади гелевые или заполненные жидкостью прорезыватели, консервированное детское питание в баночках и обработанное детское питание. Эти предметы могут подлежать дополнительной проверке.
.