Країна сміху / Віртуальні виставки / РОУНБ (РДОБ)
Країна сміху
30.09 2018 | Різне | Прочитано: 5992
Сміх — це радість для людини. І вже тому він — благо. Сміх — ознака хорошого настрою, високого тонусу життя, духовного здоров’я людини і народу.
Об’єктів, вартих висміювання, приводів для веселого змістовного сміху, для іронії, жартів, дотепів завжди вистачає. Треба лише вміти помічати це комічне у житті і видобувати з нього соціальний смисл та естетичну насолоду. Цьому мистецтву, зокрема, і вчить нас художня література, передусім гумористична і сатирична.
У чому ж зміст понять «гумор» і «сатира» і чим вони відрізняються одне від одного? Сміх в усій своїй багатогранності пронизує те, що ми називаємо гумором і сатирою. І для пізнання глибинної природи сміху незамінним є досвід і мистецтво художньої літератури. Адже саме в царині мистецтва художнього слова смішні й потворні явища у житті стають важливими естетичними категоріями комічного, категоріями гумору і сатири.
Гумор — це здебільшого прояв життєрадісного і розумного, гуманістичного й оптимістичного ставлення до дійсності, це вияв веселого оптимізму, життєствердження (без прямого викривання), це життєрадісне торжество здорових сил життя над усім відсталим, безрадісним і безперспективним. Таке життєствердне начало можна вважати запереченням протилежного, негативного. Гумор аж ніяк не суперечить сатирі, а, навпаки, може з нею співіснувати в одному художньому творі чи в творчості одного й того ж письменника. Великими гумористами і з тим великими сатириками були, наприклад, Сервантес, Рабле, Діккенс, Гоголь, Гашек, Остап Вишня.
Хоч гумор і не зводиться лише до лагідної посмішки, а може бути і гострим, уїдливим тощо, все ж таки загалом він відрізняється від сатири тональністю сміху: у гуморі — більш м’яка, стримана, у сатирі — гнівна, безжальна, уїдлива, презирлива, особливо у формі сарказму.
Гумор і сатира як естетичні категорії межують і переплітаються з такими видами комічного, як іронія, дотепність, сарказм і такими елементами поетики (художніми засобами комічного, як дотеп, парадокс, каламбур, гіпербола, карикатура, пародія, шарж тощо).
Відзначимо ще кілька явищ і понять, що межують з гумором і сатирою (чи включаються у їх сферу).
Сарказм (від грецького — терзання, буквально рву м’ясо) — це крайній ступінь іронії, дошкульна насмішка, коли до сміху домішується гірке обурення, презирство, злість. Від іронії сарказм відрізняється ще і тим, що насмішка тут здебільшого не прихована, відверта.
Гротеск (від французького — смішний, химерний) — сатиричний прийом зображення, заснований на граничному перебільшенні рис зовнішності, властивостей характеру і т. ін., що надає образу фантастичного характеру. Проте фантастика гротеску може бути глибоко істинною.
Карикатура (від італійського і раніше латинського — навантажувати, перебільшувати) — сатиричний прийом зображення, що полягає у сміливому порушенні зовнішньої правдоподібності, комічному підкресленні якоїсь деталі, порушенні реальних пропорцій, звичних співвідношень. Гротеск вважають однією з форм карикатури.
Шарж в літературі (і мистецтві малюнка) жанрова форма карикатури. Переважно це віршовані твори, у яких автор жартує чи кепкує з когось (здебільшого з колеги по перу, літератора), зображуючи його характерні особливості у карикатурному вигляді. Шарж як жанрова форма межує з пародією.
Парадокс — форма іронічної, дотепної думки. З першого погляду літературний парадокс здається безглуздям, нісенітницею, але це та хитромудра нісенітниця, у якій прихований влучний, інколи дуже глибокий смисл.
Каламбур — гра слів, суто словесний засіб створення комічного ефекту. Для нього характерна смислова двоплановість, двозначність. Існувала думка, що каламбур — нижча, примітивна форма дотепності. Насправді каламбур може бути і буває по-справжньому дотепним і змістовним.
Байка — коротке оповідання, здебільшого віршоване, гумористичного чи сатиричного характеру з алегоричним змістом; у ній людське зображується звичайно в образах тварин, рослин чи речей.
За визначенням дослідника В. Косяченка, «основною ознакою байки є лаконізм і точність слова, напружений підтекст…, примружене око алегорії, сповнене то злих, то добрих іскор іронії і сарказму». Про цю умовність влучно сказав Л. Глібов: «Здається, байка просто бреше, а справді – мудру правду чеше».
В українській класичній літературі жанр байки плідно розвивали П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, Є. Гребінка. У байках Л. Боровиковського переважає добродушний гумор побутової класики. Майстром української байки був Л. Глібов. Для його байок характерний досить широкий тематичний діапазон, органічне поєднання гумору і ліризму, глибока національна самобутність у тональності цього гумору і сатири, невизначене мовне та образне багатство. Байки Глібова – це своєрідне віршоване оповідання, і гумористична сценка, і сатирична картина, і гостра маленька комедія, і спокійна притча.
Зачинателями української радянської байки були С. Пилипенко (зб. «Байківщина», 1922), В. Еллан (В. Блакитний), В.
Ярошенко, М. Годованець та інші. Чимало змін відбулося тоді не лише в тематичному діапазоні української байки, а й у жанровій формі: осучаснювався образний лад, гнучкішим ставав розмір, розповідь чіткіше розмежовувалась на окремі строфи.
Пародіювання — це навмисне перебільшення реальних якостей і властивостей об’єкта пародії для виявлення його внутрішнього комізму. Ефект пародії — в уявному співвіднесенні її з оригіналом і в прихованому контрасті між ними. Найчастіше об’єктом пародії стають зміст якогось твору, стиль автора, іноді — цілого літературного напряму чи жанру. Пародіювання заслуговує, зокрема, усе трафаретне в літературі (шаблонні образи, літературні штампи) чи навпаки, усе манірне, претензійне, всілякі викрутаси.
Пародія наслідує, імітує найуразливіші характерні риси змісту і форми свого об’єкта, загострює, доводить ці риси до межі комічного абсурду. Як жанр сатири і гумору, заснований на наслідуванні (імітації) стилю певного літературного твору (чи письменника), пародія це завжди оцінка з пристрастю, це судження і, так чи інакше, осудження у формі наслідування і карикатурного перебільшення властивостей об’єкта, який пародіюється.
У пародіях завжди виявляється певне ставлення пародиста до предмета пародіювання – скептичне, іронічне, дружньо-насмішкувате і жартівливе чи саркастичне — і неодмінно таке, що контрастує із самим предметом, що порушує, а нерідко і руйнує наше звичайне його сприймання.
В українській літературі пародія зароджується у XVI ст. і активно розвивається протягом XVII—XVIII ст. Один з найстаріших зразків української літературної пародії — «Промова Івана Мелешка» (кінець XVI ст.), яку можна вважати політичною сатирою на польсько-німецькі порядки. Славнозвісна комічна поема І. Котляревського «Енеїда» пронизана елементами пародії, проте ці елементи спрямовані, власне, не проти оригіналу (тобто поеми римського поета Вергілія), а проти окремих явищ вітчизняної літератури (пародія на стиль промов бурсаків, шкільну схоластику тощо). У ній пародійність стилю зображення носить яскраво національний характер — в дусі українського фольклору та побутової сатири.
В українській радянській літературі періодом бурхливого розвитку і розквіту пародії можна вважати, зокрема, 20-і — початок 30-х років XX ст.
, коли цей жанр використовувався в ідеологічній боротьбі, у знеціненні шкідливих і хибних літературних напрямків. Тоді в жанрі пародії активно працювали В. Блакитний, Остап Вишня (його «Вишневі усмішки літературні» вийшли у 1927 році), В. Ярошенко, В. Чечвянський (зб. «Пародії», 1930), Ю. Вухналь (зб. «Пародії», 1927), М. Шеремет (зб. «Шаржі та пародії», 1931), Т. Орисіо (зб. «Літературні пародії, шаржі, епіграми», 1932) та ін.
Починаючи з 50-х років XX ст., успішно працюють у жанрі пародії С. Воскрекасенко, С. Олійник, Б. Чалий, Д. Білоус, П. Сліпчук, П. Ключина, О. Жолдак, Ю. Кругляк, В. Окунь, В. Лагода. Цікавий інтелектуальний струмінь вносить у розвиток сучасної літературної пародії Ю. Івакін. Його пародії здебільшого тонкі, гострі, з глибоким соціальним та естетичним підтекстом.
Фейлетон — один з найоперативніших жанрів сатири і гумору. Його вістря спрямоване переважно проти недоліків повсякденного життя, моральних вад і пороків окремих людей. Фейлетон має захоплювати своєю образністю, логікою гнучких і влучних асоціацій, сміливістю зіставлень, несподіваністю у повороті теми, невимушеністю викладу, іронією і дотепністю.
Соціальна і художня цінність фейлетону в тому, що, звертаючись навіть до начебто незначної побутової теми, талановитий фейлетоніст може піднестись до широких узагальнень, причому тональність висвітлювання теми може бути найрізноманітнішою. Все залежить від соціальної вагомості осміюваних фактів, явищ, міри їх шкідливості, зрештою, від таланту і майстерності автора.
У фейлетоні використовується вся чи майже вся гама сміху – від усмішок в дусі Остапа Вишні до ущипливої іронії та гнівного сарказму М. Кольцова. Своєрідним свідченням саме художньої природи майстерного фейлетону в термінології Остапа Вишні: йому не подобалось слово «фейлетон», і він для своїх творів обрав назву «усмішка». А його «усмішка» – це нерідко, по суті, гуморески чи щось дуже близьке до них. А це, до речі, одна з найважчих його жанрових форм: 12-15 рядків, актуальність, оригінальність висвітлення теми, і так щотижня.
Слово памфлет від грецького «все» і «палю». Це художньо-публіцистичний жанр, що об’єднує твори, розраховані на знищення об’єкту сатиричного викриття.
Як правило, в памфлеті у різко викривальній формі висміюється певне соціальне явище, якась негативна риса суспільного буття, окремі особи, здебільшого політичні діячі, причому таке висміювання здебільшого спрямоване проти всієї соціальної системи. Жанр памфлета в українській літературі започаткував Іван Вишенський, полемічні твори якого мають яскраво виражені памфлетні риси. Улюблена форма його творів – діалог, пронизаний гумором та іронією. Добродушний світлий гумор проявляється у нього тоді, коли йдеться про простий народ, убогих православних ченців тощо. Коли ж мова заходить про «сильних світу цього», про панство, вище духівництво, особливо про католицьких єзуїтів, тоді гумор І. Вишенського відразу ж переростав у їдку іронію, гнівний, пристрасний сарказм. Блискучим памфлетистом в українській літературі був Ярослав Галан. Невмирущі традиції пристрасного і непримиренного його слова продовжували талановиті публіцисти і памфлетисти Ю. Мельничук, П. Козланюк, Р. Братунь, Ф. Маківчук, Т. Мигаль, Р.
Федорів, О. Носенко та інші.
Отже, про сміх, комічне в художній літературі написано багато. Ця тема безмежна і невичерпна. І вічно нова. І основним у будь-якому жанрі лишається яскрава творча індивідуальність письменника. Головне – це пам’ятати: «Усі жанри хороші, крім нудного».
За книгою А. О. Щербини «Жанри сатири і гумору». – К., 1977
Бернадська, Н. Літературна пародія: до історії вивчення жанру / Ніна Бернадська // Studia Methodologica : альманах. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2007. – Вип. 19. : Теорія літератури. Компаративістика. Україністика : зб. наук. праць з нагоди 70-річчя д-ра філол. наук, проф., акад. Академії вищої школи України Романа Гром’яка. – С. 69-74.
Шаповал Н. «Запорожець за Дунаєм» Остапа Вишні: пародіювання як конструктивний принцип драмопису [Електронний ресурс] / Н. Шаповал // Київський національний університет імені Тараса Шевченка : сайт. – Режим доступу: http://papers.univ.kiev.ua/1/literaturoznavstvo_movoznavstvo_folklorystyka/articles/shapoval-zaporozhets-za-dunayem-by-ostap-vyshnia-parody-as-a-constructive_19195.
pdf. – Назва з екрана.
Віннікова Н. Жанр літературної пародії у дослідженнях Григорія Нудьги [Електронний ресурс] / Н. Віннікова // Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича Національної академії наук України : сайт. – Режим доступу: http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/paradygma/87-90-vn.pdf. – Назва з екрана.
Главацька Ю. Л. Становлення байки як жанру / Ю. Л. Главацька // Південний архів. Філологічні науки : зб. наук. праць. Вип. ХХХ. – Херсон : Вид-во ХДУ, 2005. – С. 36–39.
Гарачковська О. Жанрово-стильова типологія української сатирично-гумористичної прози доби «Розстріляного Відродження» [Електронний ресурс] / О. Гарачковська // Літературний процес: методологія, імена, тенденції. Філологічні науки. – 2016. – № 7. – С. 163-167. – Режим доступу: http://litp.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/viewFile/313/303. – Назва з екрана.
Махова К. С. Античні фабули в давній українській літературі / К. С. Махова // Наукові праці. – Вип.
212 : Філологія. Літературознавство / ред. Л. П. Клименко [та ін.]. – Миколаїв : ЧДУ ім. П. Могили, 2013. – С. 59-63.
Павлів В. Рисунковий фейлетон у медіях: міжнародний та український досвід / В. Павлів // Теле- та радіожурналістика. – 2016. – Вип. 15. – С. 195-200. – Режим доступу: http://old.journ.lnu.edu.ua/vypusk7/n15/tv15-27.pdf. – Назва з екрана.
Денискіна Г. О. Реалізація парадоксальності як типу мовомислення у текстах есе (на матеріалі «З мапи книг та людей: есеї» Оксани Забужко) / Г. О. Денискіна // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 10 : Проблеми граматики і лексикології української мови. – 2014. – Вип. 11. – С. 182-186. – Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Nchnpu_10_2014_11_42. – Назва з екрана.
Зикун Н. І. Карикатура в українському сатиричному виданні початку ХХ ст.
як різновид «креолізованого тексту» / Н. І. Зикун // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. – 2013. – Вип. 34. – С. 102-106. – Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Npkpnu_fil_2013_34_32. – Назва з екрана.
Література
Борев Ю. О комическом / Ю. Борев. – Москва : Искусство, 1957.
Борев Ю. Комическое / Ю. Борев. – Москва : Искусство, 1970.
Николаев Д. Смех – оружие сатиры / Д. Николаев. – Москва : Искусство, 1962.
Манн Ю. О гротеске в литературе / Ю. Манн. – Москва : Советский писатель, 1966.
Макарян А. О сатире / А. Макарян. – Москва : Советский списатель, 1967.
Вулис А. В лаборатории смеха / А. Вулис. – Москва : Художественная литература, 1966.
Лук А. Н.
О чувстве юмора и остроумии / А. Н. Лук. – Москва : Искусство, 1968.
Мінчин В. Деякі питання теорії комічного / В. Мінчин. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1959.
Білецький Ф. М. Українська сатира початку XX ст. / Ф. М. Білецький. – Дніпропетровськ : Промінь, 1971.
Білецький Ф. М. Жанрова своєрідність сатиричної прози в українській літературі / Ф. М. Білецький. – Донецьк : Промінь, 1974.
Гончарук Л. Українська сатира періоду революції 1905-1907 рр / Гончарук. – Київ : Наукова думка, 1966.
Дузь І. Українська радянська сатира 20-х років / І. Дузь. – Одеса : Вид-во Одеського ун-ту, 1962.
Жолдак Б. Мій неймовірний батько : до 100-річчя від дня народження Олеся Жолдака / Б. Жолдак // Літ. Україна. – 2018. – № 13. – С. 13.
Нудьга Г. А. Пародія в українській літературі / Г. А. Нудьга. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1961.
Косяченко В. Українська радянська байка / В. Косяченко. – Київ : Радянський письменник, 1972.
Нестер З. М. Поетика памфлета / З. М. Нестер.
– Київ : Наукова думка, 1973.
Гусєв В. Памфлет політичний / В. Гусєв // Політична енциклопедія / ред.: Ю. Левенець та ін. — Київ : Парламентське видавництво, 2011.
Марченко Т. І. Леонід Глібов / Т. І. Марченко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2018. – № 6. – С. 18-21.
Мустафін О. Справжня історія раннього нового часу / О. Мустафін. – Харків, 2014.
Білецький Ф. М. Жанрова своєрідність сатиричної прози в українській літературі / Ф. М. Білецький. – Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 1974. – 98 с.
Білецький Ф. М. Про своєрідність методу української сатиричної прози / Ф. М. Білецький // Проблеми методу, жанру і стилю в українській літературі : зб. наук. праць. – Дніпропетровськ, 1979. – Вип.4. – С. 48-57.
Махновець Л. Сатира і гумор української прози XVI—XVIII ст. / Л. Махновець. – Київ : Наук. думка, 1964. – 477 с.
Художні твори
Анекдоти канадських українців // Дзвін.
– 2018. – № 2. – С. 239-240.
Байки / Упоряд. О. Д. Ткаченка. – Київ : Здоров’я, 2012. – 208 с.
Безорудько В. Три мушкетери з Сухих Млинців / В. Безорудько. – Київ : Дніпро, 1969. – 328 с.
Береза Ю. Як сіль на ранах / Ю. Береза // Дзвін. – 2018. – №2. – С. 237-238.
Білкун М. В. Багато, багато, багато золота: фантастично-пригодницька повість-памфлет / М. В. Білкун. – Київ : Молодь, 1975. – 184 с.
Білкун М. В. Гумору гуморове / М. В. Білкун // Літературна Україна. – 1981. – 9 січня.
Білкун М. В. Дикі гуси : романи-памфлети / М. В. Білкун. – Київ : Молодь, 1981. – 303 с.
Бухваль Ю. Гуморески / Ю. Бухваль. – Київ : Дніпро, 1964.
Братунь Р. Крапка без і : памфлети / Р. Братунь. – Київ : Рад. письменник, 1959. – 57 с.
Братунь Р. Слово гніву : публіцистика / Р. Братунь. – Львів : Каменяр, 1975. – 104 с.
Вишня О. Твори у п’яти томах / О. Вишня. – Київ : Дніпро, 1975.
Вишня О. Вишневі усмішки / О. Вишня. – Київ : Худож. літ., 1962.
Глазовий П. П. Весела розмова : гумор та сатира. – Київ : Молодь, 1979. – 112 с.
Глазовий П. П. Вибрані усмішки / П. П. Глазовий. – Київ : УСГА, 1992. – 138 с.
Глазовий П. П. Байки та усмішки / П. П. Глазовий. – Київ : Рад. письменник, 1975. – 111 с.
Глазовий П. П. Сміхологія / П. П. Глазовий. – Київ : Дніпро, 1989. – 573 с.
Глазовий П. П. Хай вам буде весело! : байки, усмішки, жарти / П. П. Глазовий. – Київ : Рад. письменник, 1981. – 69 с.
Глазовий П. П. Вибране : байки / П. П. Глазовий. – Київ : Дніпро, 1974. – 141 с.
Глазовий П. П. Байкографія / П. П. Глазовий. – Київ : ФОП Стебеляк, 2008. – 492 с.
Глазовий П. П. Веселий світ і чорна книга / П. П. Глазовий. – Київ : Укр. письменник, 1993. – 366 с.
Глібов Л. І. Вибрані твори / Л. І. Глібов. – Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1953. – 468 с.
Глібов Л. Твори у 2-х т. / Л. Глібов – Київ : Наукова думка, 1974. – 508 с.
Дрофань А. Іменини / А. Дрофань. – Київ : Рад. Україна, 1967.
– 64 с.
Маківчук Ф. Сатира і гумор / Ф. Маківчук. – Київ : Дніпро, 1982. – 380 с.
Маківчук Ф. Замужем і вдома / Ф. Маківчук. – Київ : Рад. Україна, 1962. – 64 с.
Маківчук Ф. Анфас і в профіль / Ф. Маківчук. – Київ : Дніпро, 1972.
Ребро П. Заячі вуса / П. Ребро. – Київ : Рад. Україна, 1967. – 64 с.
Чепіга В. Зарубка : сатира і гумор / В. Чепіга. – Київ : Молодь, 1986.
Чорногуз О. «Аристократ» із Вапнярки / О. Чорногуз. – Київ : Рад. письменник, 1979. – 389 с.
Чорногуз О. Веселі поради / О. Чорногуз. – Київ : Дніпро, 1980. – 464 с.
Чорногуз О. Претенденти на папаху / О. Чорногуз. – Київ : Рад. письменник, 1983. – 408 с.
Інтернет-ресурси
Фейлетон [Eлектронний ресурс] // VsesLovA : сайт. – Режим доступу: http://vseslova.com.ua/word/Фейлетон-113145u. – Назва з екрана.
Фейлетон в літературі [Eлектронний ресурс] // Бібліотека української літератури : сайт. – Режим доступу: http://ukrclassic.
com.ua/katalog/teoriya-literaturi/2705-fejleton-v-literaturi – Назва з екрана.
Ярмиш Ю. Актуальність класичного фейлетону: образи та форми [Eлектронний ресурс] / Ю. Ярмиш // Електронна бібліотека інституту журналістики : сайт. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=76. – Назва з екрана.
Цеков Ю. Мою роботу рецензував народ! [Eлектронний ресурс] / Ю. Цеков // Textbook : сайт. – Режим доступу: https://textbook.com.ua/literatura/1482942961/s-1. – Назва з екрана.
Сатирично-гумористичні жанри журналістики. Сатира і гумор у художній літературі та журналістиці. Фейлетон. Історія жанру. Особливості фейлетону [Eлектронний ресурс] // Studopedia : сайт. – Режим доступу: https://studopedia.su/13_85087_satirichno-gumoristichni-zhanri-zhurnalistiki-satira-i-gumor-u-hudozhniy-literaturi-ta-zhurnalistitsi-feyleton-Istoriya-zhanru-osoblivosti-feyletonu.html. – Назва з екрана.
Вишня О. Фейлетони, гуморески, усмішки, щоденникові записи [Eлектронний ресурс] / О.
Вишня // Чтиво. Електронна бібліотека : сайт. – Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Vyshnia/Feiletony_humoresky_usmishky_schodennykovi_zapysy_zb/. – Назва з екрана.
Вишня О. Твори : усмішки, фейлетони, гуморески [Eлектронний ресурс] / О. Вишня // Ost-nvo : сайт. – Режим доступу: http://ost-nvo.com.ua/tvori-usmishki-fejletoni-gumoreski/. – Назва з екрана.
Реалії ранкових поїздок, або фейлетон про наші «траліки» [Eлектронний ресурс] // Blog.i : сайт. – Режим доступу: http://blog.i.ua/community/610/648534/. – Назва з екрана.
Глазовий П. Фейлетон про балкон [Eлектронний ресурс] / П. Глазовий // Ukrbooks : сайт. – Режим доступу: http://ukrbooks.com/ua/Fejleton_pro_balkon/. – Назва з екрана.
Антипенко А. На двох трибунах. Оповідання та фейлетони [Eлектронний ресурс] / А. Антипенко // Javalibre : сайт. – Режим доступу: https://javalibre.com.ua/java-book/book/2917276. – Назва з екрана.
Курпіль Ю. Казковий фейлетон, або Казка про Пшонку та Золоту рибку [Eлектронний ресурс] / Ю.
Курпіль // Високий замок : сайт. – Режим доступу: https://wz.lviv.ua/blogs/126430-kazkovyi-feileton-abo-kazka-pro-pshonku-ta-zolotu-rybku. – Назва з екрана.
Свої ж люди (фейлетон Олега Чорногуза) [Eлектронний ресурс] // Народна правда : сайт. – Режим доступу: http://narodna.pravda.com.ua/fun/498ac9e7f1ed1/. – Назва з екрана.
Горбатюк В. «Так і став фейлетоністом» [Eлектронний ресурс] / В. Горбатюк // Podolyanin : сайт. – Режим доступу: http://podolyanin.com.ua/m/history/10651/. – Назва з екрана.
Савчук М. «Золоте кільце Коломиї» [Eлектронний ресурс] // dzerkalo.media : сайт. – Режим доступу: https://dzerkalo.media/zolote-kiltse-kolomiyi-feyleton-mikoli-savchuka/. – Назва з екрана.
Пародія [Eлектронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Пародія. – Назва з екрана.
Види літературних пародій [Eлектронний ресурс] // stud.com.ua : сайт. – Режим доступу: https://stud.
com.ua/67909/literatura/vidi_literaturnih_parodiy. – Назва з екрана.
Пародіювання у драмописі В. Діброви [Eлектронний ресурс] // bo0k.net : сайт. – Режим доступу: http://bo0k.net/index.php?p=achapter&bid=10203&chapter=1. – Назва з екрана.
Пародіювання сентименталістських романів як вид літературної критики (Г. Квітка-Основ’яненко, Л. Стерн) [Eлектронний ресурс] // Academia.edu : сайт. – Режим доступу: http://www.academia.edu/4151288/Пародіювання_сентименталістських_романів_як_вид_літературної_критики_Г._Квітка-Основ_яненко_Л._Стерн. – Назва з екрана.
Місце «Енеїди» І. Котляревського в українській духовній культурі [Eлектронний ресурс] // Osvita.ua : сайт. – Режим доступу: http://ru.osvita.ua/vnz/reports/ukr_lit/15111/. – Назва з екрана.
Роль пародіювання у творенні авторської світомоделі І. Сенченка (за повістю «Чорна брама») [Eлектронний ресурс] // Revolution. allbest : сайт. – Режим доступу: https://revolution.
allbest.ru/literature/00710036.html. – Назва з екрана.
Памфлет [Eлектронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Памфлет. – Назва з екрана.
Памфлет: визначення, специфіка жанру [Eлектронний ресурс] // СтудопедіЯ : сайт. – Режим доступу: https://studopedia.com.ua/1_73_pamflet-viznachennya-spetsifika-zhanru.html. – Назва з екрана.
Памфлет [Електронний ресурс] // VsesLovA : сайт. – Режим доступу: http://vseslova.com.ua/word/Памфлет-77565u. – Назва з екрана.
Памфлет: історія появи та розвитку [Електронний ресурс] // СтудопедіЯ : сайт. – Режим доступу: https://studopedia.com.ua/1_73801_pamflet-istoriya-poyavi-ta-rozvitku.html. – Назва з екрана.
Руснак И. С. Украинский советский памфлет. История жанра Диссертация [Электронный ресурс] / И. С. Руснак // Dissercat. Электронная библиотека диссертаций : сайт. – Режим доступа : http://www.
dissercat.com/content/ukrainskii-sovetskii-pamflet-istoriya-zhanra. – Название с экрана.
Шевельов Ю. Про памфлети Миколи Хвильового [Електронний ресурс] / Ю. Шевельов // Мислене древо : сайт. – Режим доступу: http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/Kh/Xvyljovyj/Studies/ProPamflety.html. – Назва з екрана.
Байка [Електронний ресурс] // Вікіпедія. Вільна енциклопедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Байка. – Назва з екрана.
Крекотень В. І. Байки в українській літературі XVII–XVIII ст. [Електронний ресурс] / В. І. Крекотень // Ізборник : сайт. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/bajky/bajk02.htm. – Назва з екрана.
Жанр байки в українській літературі ХІХ ст. [Електронний ресурс] // СтудопедіЯ : сайт. – Режим доступу: https://studopedia.org/3-149718.html. – Назва з екрана.
Іваньо І. В. Жанр байки у творчості Григорія Сковороди [Електронний ресурс] // Md-eksperiment : сайт. – Режим доступу: http://md-eksperiment.org/etv_page.php?page_id=2392.
– Назва з екрана.
Байки [Електронний ресурс] // ukraine-in. : сайт. – Режим доступу: http://ukraine-in.ua/ua/folk/ukrainskiye-narodnyye-bayki. – Назва з екрана.
Дорогокупля О. М. Розвиток української байки як жанру дитячої літератури у 80–90-х роках ХІХ–початку ХХ століття [Електронний ресурс] / О. М. Дорогокупля // Літературне місто : сайт. – Режим доступу: http://litmisto.org.ua/?p=25669. – Назва з екрана.
Роль байки у нашому житті [Електронний ресурс] // school-world : сайт. – Режим доступу: http://school-world.com.ua/lib/rol-bajki-u-nashomu-zhitti/. – Назва з екрана.
Байки для дітей [Електронний ресурс] // Mala.storinka : сайт. – Режим доступу: https://mala.storinka.org/байки-для-дітей.html. – Назва з екрана.
Шарж [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Шарж. – Назва з екрана.
Карикатура [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу: https://uk.
wikipedia.org/wiki/Карикатура. – Назва з екрана.
Нестеренко В., Батенко Т. Шарж і карикатура в системі графічного мистецтва [Електронний ресурс] / В. Нестеренко, Т. Батенко // Видавництво Астролябія : сайт. – Режим доступу: http://astrolabium.com.ua/sharzh_i_karykatura_v_systemi_grafichnogo_mystectva-valerij_nesterenko_taras_batenko.html. – Назва з екрана.
Рылев К. Владимир Казаневский. Карикатура — это отрицание зла [Электронний ресурс] / К. Рылев // День : сайт. – Режим доступа: https://day.kyiv.ua/ru/article/kultura/vladimir-kazanevskiy. – Название с экрана.
Карикатури з літератури [Електронний ресурс] // Національна бібліотека України ім. Я. Мудрого : сайт. – Режим доступу: http://elib.nplu.org/object.html?id=9562. – Назва з екрана.
Види комічного: гумор, іронія, сатира, сарказм, гротеск [Електронний ресурс] // Promovu.in : сайт. – Режим доступу: http://promovu.in.ua/humoristic/. – Назва з екрана.
Даремний переляк – гумор і сатира [Електронний ресурс] // Письменницький портал Пилипа Юрика : сайт.
– Режим доступу: http://pilipyurik.com/index.php?option=com_content&view=article&id=48%3A2009-04-12-17-10-59&catid=31%3A2009-04-12-10-51-47&Itemid=54&limitstart=1. – Назва з екрана.
Журнал перець. Архів перцю. Читати журнал онлайн [Електронний ресурс] // Anekdotua.com : сайт. – Режим доступу: https://www.anekdotua.com/Журнал_перець/. – Назва з екрану.
Гумор та сатира Євгена Дударя [Електронний ресурс] // mala.storinka : сайт. – Режим доступу: https://mala.storinka.org/гумор-та-сатира-євгена-дударя.html. – Назва з екрана.
Гумор в еміграції. Як українці за границею жартували [Електронний ресурс] // Вільне життя : сайт. – Режим доступу: http://vilne.org.ua/2018/06/гумор-в-еміграції-як-українці-за-грани-2/. – Назва з екрана.
Олена Тихова
1.2 Сатира як «одверто соціальний жанр» у літературі. Засоби творення гумору та сатири у творах Остапа Вишні
Засоби творення гумору та сатири у творах Остапа Вишні
курсовая работа
Поняття «сатира» в теорії літератури не має точного визначення.
Понад півстоліття триває полеміка між дослідниками, що пропонують власні теорії цього явища. Різниця між теоріями полягає у погляді на «глибину проникнення» сатири в текст і в літературу. Ускладнює ситуацію те, що різні теорії найчастіше не суперечать, а доповнюють одна одну, виступаючи на різних рівнях. Питання сатири є науково «незручним», оскільки зачіпає аксіоми теорії літератури, що іноді є або догматичними, прийнятими за основу давно і незручними для перегляду (зокрема, поняття родів літератури), або ж розпливчатими, невизначеними (поняття пафосу чи комічного).
У Літературному енциклопедичному словнику за ред. В.М. Кожевникова і П.А. Ніколаєва зустрічаємо визначення, яке важко заперечити: «сатира — вид комічного». Але в той же час визначення комічного — нечітке, описове (і не тільки в цьому словнику). Інший Літературознавчий словник-довідник подає визначення комічного як категорію естетики, що характеризує той аспект естетичного освоєння світу, що супроводжується сміхом. Такий погляд інтуїтивно правильний, проте він належить до сфери естетики і нічого не дає для розуміння сатири як явища літературного.
Щоб встановити звязок цих явищ з літературою вчений А. Макарян вважає за необхідне, насамперед, переглянути поділ на роди, взявши за критерій естетичне ставлення мистецтва до дійсності: обєктивний для епосу, емоційно-співчутливий для лірики, гостро конфліктне для драми і викривально-насмішкуватий для сатири і гумору.
Як результат, склалося доволі нелогічне визначення: сатира — це рід літератури за умови перегляду теорії про роди. Літературознавці усвідомлювали неточність і самі ж коригували теорію сатири. Уже в кінці 60-х визначення «сатира — рід літератури» відійшло, проте його основа, аналіз видів естетичного ставлення мистецтва до дійсності стало основою подальшого теоретичного дослідження сатири.
Ще в радянській літературознавчій науці сатиру вважали особливим способом створення художнього тексту. Проте і в цьому визначенні є своє «але». Л.Єршов зазначав: «Що ж до суджень про сатиру як художній принцип, то тут… варто лише вказати, що при такій постановці питання ми просто вторгаємося в сферу поняття «метод».
Бо ж метод (чи то реалізм, романтизм, класицизм тощо) — це і є ні що інше, як принцип художнього відображення життя». «Метод творчий, або художній — сукупність основних принципів художнього відбору життєвих явищ, їх узагальнення, осмислення й ідейно-естетичної оцінки з позицій певного естетичного ідеалу, а також відповідних способів художнього відображення дійсності…» [15, 21]. Як бачимо, фігурують ті ж самі ознаки, тоді як сатира існує в межах кожного з творчих методів: наприклад, сатиричний роман може бути романтичним, реалістичним, сюрреалістичним тощо. Окрім того, сатира має властивий тільки їй специфічний психологічний механізм сприймання, не властивий художньому методу.
Для обєднання всіх підходів до сатири потрібне визначення, яке б інтегрувало підходи і виявляло прояви сатири на всіх рівнях тексту. Таке визначення сформувалося відносно недавно, причому в завершеному вигляді його озвучив Ю. Борєв — на сьогодні один з провідних дослідників комічного. «Сатира — визначене (в основному — негативне) ставлення творця до предмета свого зображення (тобто до зображуваної дійсності), що визначає вибір засобів художнього зображення і загальний характер образів…».
Таким чином, зерном зародження сатири, її базою є ставлення автора до зображуваного (неважливо, це вся зображувана дійсність, чи її елементи). Також вона починається на рівні комунікативної інтенції автора, що оформлюється як сатиричний задум. Взявши базовим визначення комічного як аспект естетичного освоєння світу, що супроводжується сміхом, можна зробити висновок, що джерела комічного, тобто ті якості, явища тощо, які викликають сміх, містяться, по-перше, в самому житті (первинні), по-друге, в тексті як моделі життя (вторинні).
Сатира — гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних з загальнообовязковими принципами чи встановленими ідеалами. Художні засоби сатири — гіпербола, гротеск, пародія, іронія в різних літературних жанрах — поезії, прозі, драматичній творчості. В образотворчому мистецтві сатирі притаманні гумористично-сатиричний малюнок, карикатура.
Головним джерелом комічного є невідповідність між зовнішніми і внутрішніми якостями обєкта: змісту і форми, суті і вияву, мети і засобів тощо, а точніше — невідповідність зовнішності, що намагається показатися більш нормальною, істинною чи значущою, ніж є насправді.
В Україні сатира відома з найдавніших часів у народній творчості. У літературі розвинулася з XVI — XVII ст., зокрема в творчості І. Вишенського й інших творах полемічної літератури. Сатиричне забарвлення мали деякі твори вертепного і шкільно-театрального репертуару, зокрема популярні в XVII — XVIII ст. інтермедії.
Із літературної творчості другої половини 19 століття до сатири можна зарахувати оповідання «Баба Параска та Баба Палажка» Івана Нечуя-Левицького, «Лови» Панаса Мирного, «Сміх» і «Коні не винні» Михайла Коцюбинського, деякі оповідання Степана Васильченка, Леся Мартовича, драму «Мартин Боруля» Івана Тобілевича, деякі комедії Марка Кропивницького, Михайла Старицького й інші.
Провідними сатириками початку ХХ століття були: Іван Франко, Володимир Самійленко, Олександр Олесь, О.
Маковей. По революції 1917 традиції народницької ХІХ століття продовжували репресовані у 1930-их pp. за свою творчість: Юрій Вухналь, Ю. Ґедзь, Василь Чечвянський. Особливе місце в розвитку українській сатирі посідає Остап Вишня.
Політично тенденційна в дусі партійних настанов була сатира гумористів і байкарів в УРСР: Дмитра Білоуса, Сергія Воскрекасенка, Д. Ключини, Олександра Ковіньки, Є. Кравченка, А. Косматенка, В. Лагоди, Федора Маківчука, Степана Олійника, П. Сліпчука та інших. Тенденційно-пасквільні були сатиричні твори О. Гаврилюка, Ярослава Галана, Ю. Мельничука, С. Тудора. До сатиричних належать деякі вірші Павла Тичини із збірки «Партія веде» (1934). Прикладом сатири в кіномистецтві є картина «Шкурник» (1928) Миколи Шпиковського.
Отже, в ході багатьох досліджень вчені літературознавці виділяють дві форми комічного:
— елементарно-комічне або ж гумор (комізм зовнішності, руху, стану, зіставлення, результату), поверхневе, випадкове відхилення від норми, що може бути швидко знищене (приклад: улюблений герой багатьох комедій: чоловік у пальто на пляжі.
Він смішний, проте якщо зніме одяг, перестане бути таким. І навпаки, зовсім не комічний в іншій ситуації: на вулиці восени;
— соціально-комічне або ж сатира: стійке, тривале протиріччя не зовнішніх причин, а суті явища. Має політичний, етичний, естетичний характер і є обєктивним. Взагалі такий поділ є правомірний, але певний сумнів викликає протиставлення елементарного і соціального (за логікою, опозиціями є особисте-соціальне і елементарне-загальне). Гумор має обєктом і соціальні явища, окрім того, межа між гумором і сатирою дуже тонка. Твердження про обєктивність сатири є взагалі незрозумілим, оскільки будь-яка сатира є субєктивною, а політична — максимально субєктивна. Так деякі вчені дотримувалися думки, що точнішим буде поділ комічного на елементарно-комічне (або ж зовнішньо-комічне): протиставлення випадкового, зовнішнього відхилення від норми і внутрішньо-комічне, коли конфлікт лежить глибоко в суті предмета. Та, напевне, точнішим буде поділ комічного на елементарно-комічне (або ж зовнішньо-комічне): протиставлення випадкового, зовнішнього відхилення від норми і внутрішньо-комічне, коли конфлікт лежить глибоко в суті предмета.
Що ж до поділу на гумор і сатиру, то можна погодитися з Ю. Борєвим, що проводив межу так: «критика, що відкидає і критика, що утверджує свій обєкт у його сутності — в цьому суть різниці між сатирою і гумором».
Вербалізація комічного в прозовому контексті Сергія Жадана
Міністерство освіти і науки України
Харківський
національний педагогічний
університет ім. Г.С.Сковороди
Кафедра
української мови
Вербалізація
комічного в прозовому
контексті Сергія Жадана
Харків-
2010
Зміст
Вступ……………………………………………….
.
Розділ ІІ. Вербальні засоби творення комічного в тексті
Сергія Жадана……
Висновки……………………………………………
Література………………………………………
Вступ
Комічне
як одна з естетичних категорій в літературі
завжди слугувала для максимально близького
та точного зображення стану суспільства
або змалювання якогось образу, події.
Завдяки тому, що комічне має різноманітні
форми, що протистоять високим естетичним
ідеалам, митець в своєму творі нічим не
обмежений, має певну площину до вибору.
Це гумор, сатира, іронія, сарказм, гротеск.
Спираючись на форми комічного, митець
створює такі самі різноманітні відтінки
відбиття сміху в мистецьких творах. Як
приклад маємо творчість таких письменників,
як Ф.
Рабле, М. Гоголь, М. Твен, Б. Шоу, К.
Чапек, А. Чехов, Остап Вишня. Пов’язані
з жанром комедії, кожний з них створив,
власний, «сміховий» світ.
Дослідження питань гумору, іронії і сатири було і залишається актуальною проблемою різних галузей філологічних наук — лінгвістики, текстолінгвістики, лінгвостилістики. Мовні засоби реалізації цих естетичних категорій у структурі художніх творів привертали увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних дослідників, зокрема таких, як А. Щербина, А. Макарян, Г. Почепцов, Т. Буйницька, С. Голубков, С. Походня, Ю. Борев, С. Іваненко, О. Титаренко, Дж. Сазерленд (J. Sutherland), Е. Нокс (E. Knox), Н. Нокс (N. Knox), П.К. Елкін (P.K. Elkin), Р. Ескарпі (R. Escarpit) та ін. Проте ряд питань проблеми залишаються недостатньо дослідженими. Зокрема це пов’язано з появою на літературному просторі сучасних письменників, які намагаються створити нові моделі зображення дійсності.
Сьогоднішній
національний психоповедінковий інваріант
у сучасній прозі осмислюється засобами
комічного, що характеризується не лише
творенням нових форм написання та сприймання
авторського твору, а й тяжінням до появи
(зображення) нових героїв, руйнації класичних
образів.
Нові тенденції в розвитку комічного
неминуче вимагають дослідження цих творів.
Тому аналіз та системна презентація засобів
гумору, іронії і сатири набувають значної
ваги і актуальності в процесі вивчення
мовних питань.
Актуальність курсової роботи зумовлена відсутністю комплексних досліджень доробку Сергія Жадана та української прози 1990-х років, які були б спрямовані на вивчення засобів творення комічного і цікавлять вчених для дослідження мовної картини світу.
Мета роботи полягає у визначенні концептуальних дискурсів іронічної культури, дослідженні лексики в комічному контексті прозових творів Сергія Жадана та їх стилістичної репрезентації.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
- З’ясувати своєрідність побудови мовних моделей відтворення суспільства та суспільних явищ в сучасній українській літературі.
- Виявити художньо-стилістичні
домінанти гумору в поетиці творів сучасних
українських письменників, зокрема Сергія
Жадана.
- Віднайти паралелі між українською сміховою традицією та сучасною прозою.
Теоретичне підґрунтя нашого дослідження базується на наукових працях мовознавців: Г.Удовиченко, А. Григорук, П. Плющ, О. Скорик, С.Дігтяр, Б. Пришва, Я. Януш, П. Майдаченко, О. Титаренко, Ю. Білодід, А.Попович і багато ін.
Виходячи із мети та завдання, висунутих до курсової роботи, остання складається зі вступу, основної частини (а) 1.розділ— Питання гумору та іронії на тлі української літературної традиції, б) 2.розділ— Вербальні засоби творення комічного в в контексті Сергія Жадана), висновків та реєстру використаних джерел.
Постмодернізм бачиться однією
з ключових категорій, у межах
яких осмислюється свідомість
сучасної людини, а також глибоко емоційна
внутрішня реакція сучасної людини на
оточуючий світ, у його річищі відбувається
пошук само ідентичної сучасної літератури.
Цей напрям часто трактувався як невластивий
українській літературі та запозичений
ззовні. Утім, близькість сучасної постмодерної
свідомості та самовідчуття іронічної
культури помічено багатьма вченими: М.Бахтіна
на Заході вважають постмодерністом, а
його концепцію діалогічності, карнавалізації
та оліфонії сприймають як квінтесенцію
постмодерну.
Проблема українського постмодернізму
розглядається шляхом виокремлення низки
специфічних рис, як-от: підвищена політизованість,
послаблена стратегій „смерть автора”,
„смерть суб’єкта”, деконструкція модерністського
міфу творчої особливості та ін., пошуки
центруючих ідей, серед яких новий міф
про Україну, у якому акцент робиться на
майбутньому відродженні, а не загибелі,
поєднання із серйозним змістом, сильний
етичний струмінь. Серед особливих формальних
прийомів українського постмодернізму
називається руйнування точки зору суб’єкта,
визначеної для модернізму, пов’язане
з примірянням різних масок, інкрустація
порожнин розмовної мови, езотерика потоку
свідомості, імітація мови в „мертвій”
мові або в тих зонах, які будь-яку смислову
артикуляцію (жаргон, діалект, арго) [3;397].
Вагома роль в українському постмодерному
дискурсі надається іронічному обіграванню
та карнавалізації, що спричиняється його
зв’язком з національним корінням літератури.
Третьою основною естетичною категорією є комічне. Комічне, як і трагічне, має міфілогічні джерела і пов’язане з життєстверджуючим, оптимістичним світосприйняттям бога Вакха – бога вина, виноробства, щедрого виночерпія [5;335].
Мистецька, зокрема літературна практика щодо втілення комічних суперечностей розпочалася з часів античності, була багатожанровою і стала фундаментом у розробці комедійних тем, відтворенні гумористичних, сатиричних, іронічних або гротескних характерів[10;436].
Теоретичне
осмислення комічного також має
тривалу і складну історію, витоки
якої тяжіють до естетики Арістотеля.
Важливо зазначити, що саме Арістотель
запропонував такий підхід до аналізу
комічного. Цей аналіз спирався на принцип
контрасту, протистояння: потворного і
прекрасного, трагічного і комічного.
Арістотелівський підхід в історії естетики
повторюватиметься неодноразово, змінюючись
залежно від того, якої системи категорій
дотримується дослідник. Так, комічне
розглядається через протистояння нікчемного
і піднесеного, псевдозначного і значного,
безкінечної доцільності і безкінечного
свавілля.
На межі ХІХ і ХХ ст. з’являються дослідження Зігмунда Фрейда «Дотепність і її ставлення до безсвідомого» та Анрі Бергсона «Сміх», які відкривають нові шляхи у дослідженні комічного завдяки наголосу на ролі безсвідомомих психічних процесів у виникненні сміху – емоційно-естетичної реакції на комічне[4;10].
Комічне
в соціальному аспекті виражає
життєдіяльність індивіда, яка не
відповідає суспільно-іронічній 
На противагу трагічним героям,
які уособлюють суспільно значиму діяльність,
пристрасть, бажання оновлення дійсності,
суб’єкт комічного позбавлений цих благородних,
піднесених якостей[1;37].
У сучасній естетичній науці стосовно сміху вживають поняття «синкретичний», тобто такий, який об’єднує різні форми сміху. Комічне має різноманітні форми, що протистоять високим естетичним ідеалам. Це гумор, сатира, іронія, сарказм, гротеск. Спираючись на форми комічного, митець створює такі самі різноманітні відтінки відбиття сміху в мистецьких творах. І хоч, скажімо, творчість таких письменників, як Ф. Рабле, М. Гоголь, М. Твен, Б. Шоу, К. Чапек, А. Чехов, Остап Вишня, пов’язана з жанром комедії, кожний з них створив, власний, «сміховий» світ.
Великий
тлумачний словник зазначає, що комічне
– це пройнятий комізмом, той
що викликає сміх. Як естетична категорія,
комічне розглядається через
протистояння нікчемного і піднесеного,
псевдозначного і значного, безкінечної
доцільності і безкінечного свавілля.
Як
тлумачить літературознавчий
По-перше, комічне стосується тільки гуманітарної сфери, суспільних явищ, а неживі предмети можуть лише опосередковано втягуватися в комічне ставлення людини до людей чи суспільних явищ.
По-друге,
суб’єкт комічного ставлення має відчувати
свою перевагу над об’єктом висміювання
і бути в цілковитій безпеці (страх за
життя, як правило, виключає почуття комізму).
По-третє, несподівана невідповідність очікуваного і дійсного в контакті людини з суспільством, між прогнозованим і справжнім розв’язком комічної ситуації динамізує почуття і емоційну напругу, підтримує увагу учасників комічної ситуації (багато важать інтрига, перипетії).
По-четверте, будь-яка недоцільність, недоречність, абсурдність, відхилення від норми породжує нову грань комізму.
По-п’яте,
все мертве, механічне, шаблонне, що видає
себе за живе, природне, органічне, завжди
викликає відчуття комічності. Для сприйняття
комічного, виявлення всіх його джерел
і форм людина має володіти розвинутим
естетичним смаком, бодай окресленим ідеалом.
Фізіологічне збудження, так званий сміх
без причини, не є адекватним сприйманням
комічного. Тією чи іншою мірою комічне
здатна переживати кожна людина, але в
концентрованій формі воно виявляється
в мистецтві, і різні його грані лежать
в основі таких жанрів, як гумореска, сатира,
епіграма, пародія, памфлет, комедія, буфонада,
фарс, бурлеск, травестія тощо.
Градація
емоційного реагування на різні прояви
комічного, його відношення до суспільного
ідеалу передається в поняттях усмішка,
жарт, іронія, гумор, чорний гумор, гротеск,
сарказм, карикатура, інвектива[14;19].
Щодо специфічних ознак конкретних форм комічного, то гумор – це м’яка, доброзичлива форма сміху, специфічне переживання суперечливості об’єкта, в естетичній оцінці якого поєднується серйозне і смішне.
На відміну від гумору сатира – гостра форма комічного, специфічний засіб художнього відтворення дійсності, що розкриває її як щось невідповідне, за допомогою перебільшення, загострення. Мистецтво неодноразово використовувало сатиру для соціальної критики, відкриття повторних явищ у дійсності або негативних рис характеру людини. Сатира, як і гумор, широко використовується у мистецтві впродовж усієї його історії.
Між
гумором і сатирою ціла гама відтінків
сміху. Насмішка Езопа, карнавальний регіт
Рабле, їдкий сарказм Свіфта, тонка іронія
Еразма Роттердамського, вишукана, раціоналістично
строга сатира Мольєра, мудра і зла посмішка
Вольтера, пломенистий гумор Беранже,
карикатура Дом’є, гнівний гротеск Гойї,
колюча романтична іронія Гейне, скептична
іронія Франса, веселий гумор Марка Твена,
інтелектуальна іронія Б.
Шоу, сміх крізь
сльози Гоголя, вбивча сатира і сарказм
Салтикова-Щедріна, душевний, сумний, ліричний
гумор Чехова, сумний і сердечний гумор
Шолом-Алейхема, пустотливий, веселий
гумор Гашека, оптимістична сатира Брехта,
чесний, здоровий і благородний сміх
Котляревського, теплий, м’який, народний
гумор Остапа Вишні. Величезне, неповторне
розмаїття індивідуально-авторського
гумору[16;19].
Лексичні засоби гумору й сатири в художніх творах Леся Мартовича
11
Тема: « Лексичні засоби гумору й сатири в художніх творах Леся Мартовича»
План
Вступ…………………………………………………………………
Розділ 1. Гумор і сатира – яскраво виражене явище в українській літературі к. ХІХ ст. – поч. ХХ ст……………………6
1.1 Гумор як постійно діюча форма вияву комічного………………….7
1.2 Сатира як «одверто соціальний жанр» у літературі………………..13
Розділ 2. Засоби творення гумору та сатири у творах Леся Мартовича………………………………………………………
2.
1. Сатиричні образи у творчості Леся Мартовича……………………18
2.2. «Сатира без сміху» в оповіданнях Леся Мартовича………………22
2.3. Лексичні особливості сатиричного змалювання галицького селянина в оповіданнях «Не читальник», «Лумера», «Винайдений рукопис про Руський край»……………………………………………………………….
ВИСНОВКИ…………………………………………………………
Список літератури……………………………………………………
Вступ
Основною темою творів Л.Мартовича є нужденне життя трудового українського селянства Галичини в умовах його соціального й національного поневолення, викриття антинародного політичного устрою Австро-Угорщини, панівних верств та їх прислужників.
Зробити з селян „народ” (в Стефаник) – силу свідому, соціально активну, здатну перебудувати світ на нових началах – мета, якій присвятив своє життя і творчість Л.Мартович. Всіма доступними способами він допомагав селянам позбутися таких негативних рис, як інертність, егоїзм, індивідуалізм, пасивність.
В оповіданнях Л.Мартовича відтворено поступове усвідомлення селянами свого підневільного становища, намагання протистояти несправедливості й кривді, боротися за свої права, визволитися з соціального ярма («Лумера»,1891, «Винайдений рукопис про руський край»,1897). Великою мірою завдяки Л. Мартовичу українська література в основній своїй масі відходить від змалювання селянина як безголосого страдника, від ідилічного зображення чеснот мужика. Концепція людини в ці роки включає в себе розуміння складної взаємодії світла і тіней. Поступово утверджується підхід до змалювання життя в усіх його складнощах і суперечностях. Почався рух проти «ідолопоклоніння» перед народом.
З самого початку літературної діяльності Л.Мартович рівнявся на І.Франка і М.Павлика. У них він бачив зразок письменника – суспільного діяча, трибуна, який активно втручається в життя, порушуючи у своїх творах важливі актуальні проблеми. Таким трибуном, діючим в ім’я інтересів народу, мусить бути письменник-сатирик, бо сатира спроможна дати широко правдиву, синтетично цільну картину різних галузей життєдіяльності суспільства.
Своєю суттю і призначенням вона покликана показувати боротьбу суперечностей у гранично загостреній формі. Своє завдання Л.Мартович бачив у загостренні уваги сучасників на таких тріщинах дійсності, які заважають людям жити, гальмують рух суспільства до поступу. Засобами сатири веде письменник боротьбу за народне пробудження, утвердження людської гідності в усіх сферах життя, насамперед в соціальній та політичній. Сцени з життя галицьких селян Л.Мартович подає, як правило, в добродушних гумористичних тонах, іронізуючи над психологією та побутом відсталої частини селянства. Представників панівних верств: різних урядовців, крамарів, попів, усіх тих, хто нажився на горі трудового люду – нещадно картає, вдаючись до їдкої іронії, сарказму.[3, с. 45]
Актуальність теми дослідження. Мовні засоби гумору, іронії та сатири у структурі художніх творів привертали увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних дослідників, зокрема таких, як А. Щербина, А. Макарян, Г. Почепцов, Т. Буйницька, С. Голубков, С.
Походня, Ю. Борев, С. Іваненко, О. Титаренко, Дж. Сазерленд (J. Sutherland), Е. Нокс (E. Knox), Н. Нокс (N. Knox), П.К. Елкін (P.K. Elkin), Р. Ескарпі (R. Escarpit) та ін. Проте ряд питань проблеми залишаються недостатньо дослідженими, висновки — суперечливими; вимагають подальшого аналізу та теоретичного осмислення. Це стосується питань лінгвістичної та екстралінгвістичної диференціації понять гумор, іронія, сатира, визначення характеру та діапазону мовних засобів їх реалізації в художній літературі.
Нечіткість у розмежуванні основних понять надалі веде до суперечностей їх інтерпретації в художньому творі, визначенні і аналізі мовного інвентаря їх актуалізації, визначенні авторської прагматики літературних творів і шляхів її досягнення. Ці питання досліджуються в представленій дисертації, присвяченій вивченню теоретичних аспектів проблеми, вербальної презентації та когнітивного потенціалу засобів гумору, іронії і сатири в англомовній художній літературі[4, с. 112].
Актуальність теми полягає передусім у необхідності подальшого дослідження значущості категорій гумору, іронії та сатири в художніх творах Леся Мартовича.
Мета дослідження. Метою роботи є аналіз категорії гумору, іронії і сатири з лінгвістики в художніх творах Леся Мартовича.
Мета роботи зумовила виконання наступних завдань:
виявити сатиричні образи у творчості Леся Мартовича;
дослідити «сатиру без сміху» в оповіданнях Леся Мартовича;
характеризувати лексичні особливості сатиричного змалювання галицького селянина в оповіданнях «Не читальник», «Лумера», «Винайдений рукопис про Руський край».
Об’єктом дослідження є категорії гумору, іронії і сатири в художньому творі
Предметом дослідження є мовні особливості функціонування лексичних структур як засобів реалізації категорій гумору, іронії і сатири художніх творах Леся Мартовича
Методи дослідження. У роботі використано комплексну методику дослідження, зокрема описовий, зіставний та структурно-функціональний методи, а також методи семантичного аналізу, трансформаційних змін / стилістичного експерименту, частково також метод кількісного аналізу.
Практичне значення курсової роботи. Результати дослідження можуть бути використані під час проведення семінарських, практичних занять з історії української літератури, при розробці спецкурсів за творчістю Лесі Мартовича, у подальших наукових розвідках.
Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.
Розділ 1. Гумор і сатира – яскраво виражене явище в українській літературі к. ХІХ ст. – поч. ХХ ст.
Було б марною справою прагнути чіткого окреслення межі в літературі між XIX і XX ст.- література становить єдиний творчий організм, тематика, художні концепції, проблеми, порушувані й осмислювані митцями в минулому столітті, знаходять своє природне продовження на порозі віку XX ст. і в подальшому, в нові десятиліття.
Разом з тим час накладає свої ознаки на розвиток письменства, — зокрема й час революційного передгроззя, загострення соціальних конфліктів у суспільстві, рішучого виявлення громадянських позицій особистості, — спричинює з’яву нових вимірів і критеріїв у художній творчості[11, с.
47].
Певна річ, на ці зміни чутливо реагує і такий «одверто соціальний жанр», як сатира та гумор. Спираючись на плідні традиції українського мистецтва сміху XIX ст. (досить назвати лише імена І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Є. Гребінки, Л. Боровиковського, Т. Шевченка, С. Руданського, І. Франка та інші), сатира поринає у вир суспільно-політичних подій і пристрастей, пов’язаних із боротьбою демократичних сил суспільства проти соціального упослідження людини, приниження її національних інтересів, національної гідності. Гумористика не лише художньо відтворює чи інтерпретує події, соціальні конфлікти — вона стає голосом протесту проти зневаження прав українства і закликом до боротьби.
Спалах громадсько-політичної активності в українському суспільстві на початку XX ст. (тоді ж у Києві було засновано ряд українських газет і журналів, зокрема, сатиричний журнал «Шершень») викликав творче піднесення і в українській сатирі. Не випадково до зброї цього оперативного жанру звертаються, здавалось би, «чисті» прозаїки й поети: Леся Українка, Олександр Олесь, Микола Вороний, Микола Чернявський, Михайло Коцюбинський, Архип Тесленко, Степан Васильченко, Осип Маковей, Лесь Мартович (наприклад, повість «Забобон» останнього належить до видатних художніх здобутків тієї доби).
На цей час припадає розквіт сатиричного таланту поета й прозаїка Володимира Самійленка, сатира якого розкривала зловорожість великодержавницької царської машини, піддаючи осудові політику пригнічення й нищення національної свідомості в Україні, лицемірство державної бюрократії, хижацьку репресивну систему, жорстокі заходи коронованого «батога» тощо[11, с. 49].
Українська сатира була істотним чинником суспільного життя, діючи в річищі загальнонаціональної боротьби проти імперсько-шовіністичної політики російського царизму. А проте царські цензурні обмеження й заборони, що були дещо послаблені з виходом жовтневого маніфесту 1905 р. знову посилюються, паралізуючи дію й без того куцих політичних свобод. У сатирико-гумористичному жанрі й потому з’являються твори, але вже не помітно недавнього ентузіазму, передчуття бажаних перемін у житті української суспільності. Знову необхідно було чекати на благодатні зміни й працювати задля їх наближення.
1.1 Гумор як постійно діюча форма вияву комічного
В довготривалій боротьбі за свою національну ідентичність український народ виявляв не лише героїзм та волю до перемоги, а й розвивав критичне світосприймання. Це було своєрідним засобом духовного утвердження і самозахисту. Національна специфіка гумору є історично змінною, вона обумовлена постійними зрушеннями в соціально-політичному та економічному житті народу.
Почуття гумору — здатність людини розуміти гумор. Воно надає людині впевненості в собі й оптимізм. У крайніх випадках викликає почуття зверхності і влади над об’єктом приниження. Жарти добре розкривають вдачу людей. Про це вдало сказав славетний давньогрецький філософ й історик Плутарх. У своєму життєписі Олександра Македонського він писав «часто, слово чи жарт краще розкривають вдачу людини, ніж битви» [14, с. 47].
Гумор — 1. Доброзичливо-глузливе ставлення до чого-небудь, спрямоване на викриття вад. Фізична або вербальна дія, яка має на меті розсмішити.
2. Художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на зображенні чого-небудь у комічному вигляді, а також твір літератури або мистецтва, що використовує цей прийом.
3. Психічний стан; настрій людини. У доброму гуморі — у доброму настрої. Не в гуморі — у поганому настрої.[16; 8-9].
Існують різні форми гумору: іронія, оксюморон або гра слів, пародія, сатира, сарказм, анекдот, жарт, каламбур і так далі. Особливий видом гумору є чорний гумор (може бути також представлений в графічному вигляді — карикатура, шарж та ін.). Інструмент гумору — це жарт. Зазвичай вдало вигаданий жарт знімає напругу, смуток або страх. Однак, жарт може викликати не тільки радість, а й бути актом агресії, оскільки людина може побачити в ньому зловмисну образу і приниження. Отже, для створення гумору потрібен не аби який талант. Слід продумувати всі тонкощі і ситуації, які можуть виникнути.
Слово гумор має давньогрецьке коріння. В античній медицині стан людини описувалося співвідношенням чотирьох рідин — крові, лімфи, жовтої та чорної жовчі — які вони називали «гумор ». Співвідношення і гармонія цих рідин визначали здоров’я і самопочуття людини. Вперше у вітчизняній традиції світ сміхової культури можна спостерігати у відомій пам’ятці періоду Київської Русі «Молінні Данила Заточеника». Це унікальне першоджерело ХII століття дає нам можливість вивчення витоків формування українського гумору, його місце в духовній культурі середньовіччя.
Пізніше в литовсько-польську добу української історії об’єктом народного гумору стало панство, яке заради багатства відмовлялося від своєї національності. На рубежі XVI- XVII століть сатиричні стріли на адресу цієї верстви суспільства посилав Іван Вишенський. У своїй «Книжці» він висміював тих, хто «грошолюбивий» і «цукролюбивий», але не піклується про духовний бік життя. Проти грошолюбства та лицемірства було спрямоване і сатиричне перо Івана Пастелія, попередника Григорія Сковороди.
Більш відомі культурному загалу гумор і сатира Григорія Сковороди. Класикою гумористичного жанру є вірш Г. Сковороди «Всякому городу нрав і права». У цьому вірші Г. Сковорода розмірковує над тим, що багато людей перебувають у полоні своїх згубних пристрастей, марно витрачають життя, обманюють інших, наживаються за їхній рахунок. У ліричного ж героя поезії є одна турбота, один клопіт — як прожити життя чесно, по совісті. Але смерть нікого не пощадить — ні царя, ні мужика, і постати перед нею спокійно може лише «той, в кого совість, як чистий кришталь». У творі багато перелічень, порівнянь, дотепних висловів, які характеризують марнославство людей. А цикл його байок «Олениця і кабан», «Голова і тулуб», «Бджола і шершень», «Баба та гончар» є однією з вершин українського народного гумору. Багато байок та іронічних афоризмів Сковороди базуються на народних прислів’ях та приказках. Особливий акцент варто зробити на таких: «Якби не був свинуватий, то не був би і багатий», «Пан не любить правди, як пес мила», «Нема гіршої долі, як жити без волі», «Яка пташка, така й пісня», «Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти» [12, с. 116]
Новий етап у розвитку сміхової культури започаткував Іван Котляревський. Своєрідність його «Енеїди» проявляється в широкому використанні бурлескної традиції XVIII століття. Спираючись на досвід своїх здебільшого анонімних попередників, Котляревський підноситься до сатиричного викриття суперечностей феодально-кріпосницької системи в Російській імперії. А на пропозицію царського генерала «перейти на російську мову», писати як Державін, Карамзін, Іван Петрович відповів: «Не для мене се, ваше превосходительство. Чи зможу зрівнятись у божественній майстерності зі згаданими піїтами? Але найпаче — я малорос і тому обов’язком своїм почитаю писати на мові рідної матері, земляків своїх» [9, 355]. Але ще за життя письменника про «Енеїду» будуть писати українські і російські літератори, а згодом літератори і діячі культури Чехії, Польщі, Америки, Англії, Німеччини, Франції, Італії.
Найбільшої відповідальності потребує аналіз сміхової культури, пов’язаної з іменами Тараса Шевченка та Миколи Гоголя. На думку відомого українського філософа Мирослава Поповича, для Гоголя характерна «та філософсько-естетична система, в якій карнавальний сміх сполучався з пастирським словом» [9, 362]. При цьому М. Попович справедливо зауважує, що складові художньої сили Гоголя (і раціонально-проповідницький і карнавально-сміховий) сягають своїми коренями «в народну ярмарково-сміхову культуру». Що ж до Т.Шевченка, то коли він звертався до М. Гоголя: «Ти смієшся, а я плачу, великий мій друже», він недооцінював сміхові аспекти своєї творчості. Його сміх ще в більшій мірі сполучається з проповідництвом і політичною критикою одночасно. Для цього досить згадати комедію «Сон» [12, с. 112].
Гумористичне i сатиричне зображення. Жанрова рiзноманiтнiсть гумористичних творів. Велика роль гумору в життi українцiв. Л. Глiбов “Щука”.
УРОК №1
Тема. Гумористичне i сатиричне зображення. Жанрова рiзноманiтнiсть гумористичних творів. Велика роль гумору в життi українцiв. Л. Глiбов “Щука”.
Мета: дати поняття про гумор та сатиру, їхню роль у нашому життi; дати учням уявлення про байку, ознайомити з iсторiєю її виникнення, особливостями побудови; розвивати пам’ять, образне мислення, вмiння зiставляти твори, жанри; виховувати кращi людськi якостi.
Обладнання: плантети-таблицi “Види комiчного”, збipки твоpiв байкарiв, iлюстрації до них, портрет Л. Глiбоова, репродукцiя картини І. Рєпiна “Запорожцi пишуть листа турецькому султановi” .
Теорiя лiтератури: гумор, сатира, байка, алегорiя, мораль.
ПЛАН УРОКУ
І. ПОВIДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ (2,5).
ІІ. МОТИВАЦIЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДIЯЛЬНОСТI ШКОЛЯРIВ (5 хв)
Ш. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРIАЛУ (35)
ІV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ (0,5)
V. ПIДСУМОК (2)
XIД УРОКУ
І. ПОВIДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
ІІ. МОТИВАЦIЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДIЯЛЬНОСТI ШКОЛЯРIВ
Ш. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРIАЛУ
1. Слово вчителя.
“Cмix – це здоров’я, cміхом можна бiльше вразити, нiж лайкою чи навіть бiйкою”, – говорять у народi. Українцi завжди вiдзначалися дотепнiстю, розвиненим почуттям гумору, вмiнням посмiятися не лише над iншими, а й над самими собою. Це допомагало їм пережити важкi часи, якi досить часто випадали на їхню долю. Особливо вiдзначалися гумором запорозькi козаки. Згадайте знамениту картину І. Рєпiна “Запорожцi пишуть листа турецькому султановi”.
Гумористичнi та сатиричнi твори дуже рiзноманiтнi за жанрами. Це i анекдоти, i усмiшки, i гуморески, i спiвомовки, i байки. Саме про байки ми й поговоримо на сьогоднiшньому уроцi.
2. Повiдомлення учня про виникнення байки.
Байки були вiдомi ще в Стародавнiй Грецiї. Батьком лiтературної байки називають Езопа. Тому про алегоричну мову часто говорять “езопова”. Езоп був рабом, до того ж дуже некрасивим зовнi. Але його гострого язика боялися вci. Кiнець кiнцем вiн був скинутий зi скелi. Про самого Езопа ходили численнi легенди. Ось одна зних.
Господар звелiв приготувати Езоповi страву з чогось найкращоого. Той пiшов на базар, купив язика i приготував його. Наступного разу господар знову звелiв приготувати страву з чогось найкращого, i Езоп знову подав язик. “Як же так?” – закричав господар. Мудрець на це вiдповiв: “Немає нiчого кращого за язик (мову), як i немає нiчого гiршого за злий язик”. .
У пiзнiшi часи байкар Федр надав творам Езопа вiршованої форми. Жанр байки розвинули вiдомий французький байкар XVІІ ст. Жан де Лафонтен, найвiдомiший росiйський байкар I. Крилов.
В Українi жанр байки також має давню й багату традицiю. Ще у XVІІ – XVІІI ст. у шкiльних пiдручниках риторики та поетики (автори Ф. Прокопович, Г. Коптський та ін.) трапляється чимало байок, що мали навчальне призначення.
Видатний фiлософ i просвiтитель Г. С. Сковорода написав цикл “Байки Харьковскiя”.
Нове слово було мовлено у XIX ст. байкарями П. Гулаком-Артемовським, Л. Боровиковським, Є. Гребiнкою i особливо Л. Глiбовим.
До жанру байки зверталися I. Франко, М. Шашкевич, Б. Грінченко, М. Годованець, С. Олiйник, П. Глазовий та iн.
3. Слово вчителя (теорiя лiтератури),
– Що ж таке байка? (Учнi вiдповiдають.)
Байка – невеликий алегоричний твip повчального характеру. Алегоричний – це той, що мiстить алегорiю.
Алегорiя – художнiй прийом iносказання, зображення людських рис i xapaктерів за допомогою образiв тварин, предметiв, рослин, явищ природи та людського життя.
(Учнi роблять записи до лiтературознавчих словникiв.)
Байка має оповiдну частину – фабулу i мораль – силу, повчанння. “Праматiр’ю” байки, як народної, так і лiтературної, була народна казка. Часто в байках використовуються прислiв’я та приказки.
4. Повiдомлення учня про Л. І. Глiбова (або самостiйне опрацювання учнями статтi пiдручника).
За фахом Леонiд Iванович Глiбов був учителем географії та icторії. Слiд вiдзначити, що на той час вiн був незвичайним учителем – нiколи не бив учнiв (як це було заведено), не карав, не змушував зубрити уроки, а викладав надзвичайно цiкаво, з великим захопленням. Cтороннix екзаменаторiв задовольняли знання учнiв: “Ну й сурово ж тримає своїх вихованцiв цей Глiбов!” – мiркували вони.
Учнем Леонiда Iвановича був i Петро Косач – батька Лесi Українки. Своє захоплення творчiстю байкаря він зумiв передати доньцi – на сiмейних святах Леся так щиро декламувала байку Глiбова “Билина”, що на очах у батька виступали сльози.
Подаючи cвої твори до друку у львiвський журнал “Дзвiнок”, Глiбов пiдписував їх псевдонiмом Дiдусь Кенир.
У творчому доробку Л. Глiбова 107 влучних байок, недарма І. Франко назвав його “найкращим українським байкописом”. .
5. Iнтерактивнi вправи.
Виходячи з того, що основна ознака байки – це алегоричнiсть, учням пропонується завдання: з’єднати стрiлочками вади людськоого характеру з назвами тварин, що їх уособлюють.
Осел неуважнiсть
Вовк зажерливiсть
Слон непосидючiсть
Мавпа боягузтво
Заєць неповороткiсть
Лисиця хижiсть
Ведмiдь хитрiсть
Щука дурiсть, нерозумнiсть
Гава упертiсть
6. Повiдомлення учня.
На сьогоднiшньому уроцi ми познайомимося з байкою Л. Глiбоова “Щука”. А яка ж насправдi ця риба в природi?
Слово “щука” – праслов’янське. Утворене вiд “щуп” – худющий. У дiалектному мовленнi є слово “щуплий” – у значеннi “тендiтний”. Через те, що ця риба довга, у водi вона здається худою, тонкою. Щуки досягають завдовжки до 1,5 м, а вагою до 35 кг. Живуть вони аж до двохсот pоків. Ця риба-хижак живиться iншими, меншими рибами, жабами, навiть пташенятами. Плаває дуже швидко.
Висновок учителя. Як бачимо, щука дiйсно може уособлювати хижiсть, зажерливiсть.
8. Виразне читання байки “Щука”.
9. Евристична бесiда.
1) Хто є головними, а хто – другорядними героями байки?
2) За що щуку притягли до суду? Знайдiть вiдповiднi рядки у текстi.
3) Хто були суддi? Як характеризує їх автор? Знайдiть у текстi опис дiй суддiв, що пiдтверджує авторську характеристику.
4) Якi стосунки склалися мiж Щукою i Лисицею?
5) Чому суд помiняв своє рiшення? Як би ви це схарактеризували?
6) Кого, на вашу думку, висмiяв автор в образах байки “Щука”?
9. Пiдсумок учителя.
Очевидно, що суддi пiд впливом хитрої Лисицi (стряпчого) прийняли абсурдне рiшення. Слова з байки Л. Глiбова “1 щуку кинули у рiчку … ” стали крилатими. Якщо хочуть сказати, що когось замiсть покарання винагородили, вживають саме цей в’їдливий вислiв.
ІV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Вивчити напам’ять байку “Щука”, зробити iлюстрацiї; за бажанням (на оцiнку високого рiвня) – iнсценiзувати байку.
V. ПIДСУМОК
Навчальний портал Маріупольського державного університету
До головного змісту
Навчальний портал Маріупольського державного університету призначено для надання студентам і викладачам доступу до ресурсів дистанційного навчання: навчально-методичних матеріалів та курсів з дисциплін, які викладаються в МДУ.
Матеріали можуть використовуватися як для організації самостійної роботи студентів, так і у якості підтримки очного навчання.
Вітаємо викладачів і студентів Маріупольського державного університету!
Це відео допоможе познайомитися з можливостями Навчального порталу МДУШановні здобувачі Маріупольського університету!
У новому навчальному році навчання в онлайн-режимі розпочинається
з 1 вересня — на 2-4 курсах ОС «Бакалавр» та ОС «Магістр»
з 1 жовтня на 1 курсах ОС «Бакалавр» та ОС «Магістр»
Нагадуємо, що з усіх питань ви можете звернутись безпосередньо до своїх факультетів
Історичний факультет history@mdu.
in.uaЕкономіко-правовий факультет [email protected]
Факультет іноземних мов [email protected]
Факультет філології та масових комунікацій [email protected]
Факультет грецької філології та перекладу [email protected]
Психолого-педагогічний факультет [email protected]
Навчально-науковий інститут управління [email protected]
Важливі документи
Тепер у Навчального порталу МДУ є Телеграм чат-бот
Супергерой Moodlik прилетить на допомогу викладачам і студентам та надасть усю
необхідну інформацію для зручного користування порталом:
як зайти?
як зареєструватися?
як отримати доступ до сторінки?
що робити, якщо забув логін або пароль?
Крім того, чат-бот містить корисну інформацію для кураторів академічних груп,
а також інструкцію
з налаштування журналу оцінок.
А якщо ти студент, тоді звертайся по допомогу сюди: https://t.me/MDU_Moodle_Bot
ЧЕКАЄМО НА ТЕБЕ В МАРІУПОЛЬСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ!
Серія безкоштовних онлайн-курсів
Пропустити категорії курсів
Категорії курсів
Розгорнути всі
Пропустити Навігація Пропустити Календар
| 1 | 2 | |||||
| 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |
| 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 |
| 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 |
| 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |
| 31 |
No online users (останні 5 хвилин)
Пропустити Статистика Пропустити Меню блогу- Переглянути всі записи
Ви не пройшли ідентифікацію (Вхід)
Data retention summary
Get the mobile app
Примеры и определение юмора.
Определение юмора. Его цель — сломать монотонность, скуку и нудность, расслабить нервы зрителей. Писатель использует различные приемы, инструменты, слова и даже полные предложения, чтобы выявить новые и забавные стороны жизни. Юмор часто встречается в литературе, театре, кино и рекламе, где главная цель — сделать зрителей счастливыми.
Типы юмора
Существует несколько типов устройств, создающих юмор. Юмор — это, по сути, конечный продукт, а не само устройство. Эти устройства:
- Гипербола/преувеличение
- Несоответствие
- Фарс
- Сюрприз
- Сарказм
- Ирония
- Игра слов
Три типа юмористического письма
В юмористическом письме есть три основных типа: сатира, пародия и пародия.
- Сатира: Используется для высмеивания людей с помощью сарказма, чтобы атаковать их глупости и пороки, особенно в текущей политике.
- Пародия: Этот тип юмора используется, чтобы имитировать или имитировать серьезность, чтобы вызвать смех.
- Подделка: Означает подражание или издевательство и обобщение пунктов, чтобы люди ассоциировали юмор с оригиналом.
Элементы юмора в литературе
Существует восемь основных элементов юмора в писательской литературе.
- Самоуничижительный: Это лучшая форма юмора, чтобы развлечь людей и создать веселую атмосферу.
- Гиперболический: Это означает делать что-то большее или преувеличивать любые реальные или фальшивые события, чем они есть на самом деле, ради развлечения.
- Несоответствие: Это означает сделать что-то неуместным или глупым, комментируя что-то неуместное.
- Ситуативный: Это означает говорить о ситуациях, хороших или плохих, в забавной форме. Иногда это делается, чтобы уменьшить напряжение и в серьезной обстановке.
- Преуменьшение: Это означает преуменьшить что-то для юмора. Это противоположность гиперболе, и этот тип юмора уменьшает важность и делает серьезные и плохие вещи пустяками.
- Ирония: Это значит скрыть за языком настоящие значения. Обычно его часто используют в юморе, когда о серьезных или болезненных ситуациях говорят в противоположном смысле с большим волнением.
- Сатира: Одно из самых распространенных чувств юмора, используемое для критики кого-либо, например, политического лидера, или любых вопросов, которые появляются в новостях/актуальных событиях, и даже с использованием юмора для демонстрации их качеств.
- Анекдотический: Это означает создавать анекдоты, чтобы вызвать смех или раскрыть счет. Эти анекдоты могут быть основаны на правде или вымысле.
Характеристики жанра юмора
Существуют некоторые особенности, важные для каждого жанра юмора. Писатели используют такие элементы, как неожиданность, повторение, несоответствие или инверсия. Некоторые используют превосходство и неполноценность, в то время как другие идут на фарс. На самом деле, какой бы элемент ни использовался для юмора, веселья и развлечения, главная цель — развлечь читателей и аудиторию. Поэтому писатели могут придумывать новые слова и изобретать новые приемы.
Правило трех в юморе
Интересно, что правило трех является доминирующим в мире юмора. Причина в том, что существует принцип, который показывает, что три персонажа в некоторых юмористических рассказах развлекли больше читателей, чем любой другой такой юмористический рассказ. Например, «Три поросенка» очень популярны среди детей, а «Три мушкетера» — среди взрослых. То же самое было сформулировано как правило из трех: истории, имеющие юмористический оттенок или тематическую направленность, должны иметь трех персонажей, объектов или идей, чтобы привлечь читателей.
Использование юмора в предложениях
- А, Джонни ломится в дверь с карандашом!
- Когда завтрак задержался, все дети запели, Джек и Джилл пошли на холм за ведерком овсянки.
- ‘Что?’ спросил Мартин ‘Кожа Дэвида должна быть толщиной с носорога, если он не получил травм во время игры в футбол’
- Хотя я не большой любитель политики, они проделали большую работу, перевернув жизнь студентов с ног на голову.
- Это не шутка, но бедного кота напугала мышь.
Примеры юмора в литературе
Пример №1:
Гордость и предубеждение Джейн ОстинРоман Джейн Остин Гордость и предубеждение — одно из ее самых популярных произведений. На протяжении всего романа Джейн Остин использует юмор. Она представляет очень веселую сцену между мистером и миссис Беннет. Миссис Беннет без конца срывается и жалуется на непонимание мужа ее нервов, а потом он отвечает:
«Вы ошибаетесь, моя дорогая. Я очень уважаю ваши нервы. Они мои старые друзья. Я слышал, как вы упоминаете о них, по крайней мере, в течение последних двадцати лет.
Он постоянно подшучивает над ней. Точно так же Остин взрывается юмором в случае с Элизабет и Дарси, поскольку при их первой встрече обе испытывают отвращение друг к другу. Однако позже им нравится дразнить друг друга.
Пример #2:
Приключения Гекльберри Финна Марк Твен«Нет, не беспокойтесь; эти деревенские шуты никогда не подумают об этом.
В этом примере герцог не может признать глупость своих действий, вместо этого он комментирует низкий уровень понимания деревенских шутников.
Пример #3:
Убить пересмешника Харпер ЛиХарпер Ли добавила юмора, создав забавные ситуации с серьезным тоном в своем романе Убить пересмешника . Многие описания Дилла забавны и юмористичны, поскольку он представлен как невероятная личность. Когда мы впервые встречаемся с ним, дети берут ему щенка. Затем он говорит, что его зовут Чарльз Бейкер Харрис, говоря, что он умеет читать, несмотря на свой возраст.
Мы также видим много юмора в действиях Скаут, исходящих из ее попыток понять идеи взрослых, которые очень сложны для такого ребенка, как она. Автор показывает ее как очень умного ребенка. Юмористический случай происходит в первый день Скаута в школе. Мисс Кэролайн, учительница, наивна и «выглядела и пахла как мятная капля». Мы встречаемся с ней, когда Скаут говорит ей, что ее уже наказали еще до обеда в ее первый день в школе, что вызывает у детей легкое подозрение.
Пример #4:
Большие надежды Чарльз ДиккенсЧарльз Диккенс черпает юмор из характеристик в своем романе Большие надежды . Тон серьезный, но есть юмористические штрихи, подчеркивающие основное действие. Мы видим юмористическую сцену на званом ужине, когда Джо Гарджери рассказывает Пипу историю своей жизни и тонко отмеряет соус на тарелке Пипа, а миссис Гарджери набрасывается на него. Еще одна забавная ситуация происходит, когда Мэгвич хочет спать и просит Пипа:
«Куда вы меня поместите?» [Мэгвич] спросил, в настоящее время. — Меня нужно куда-нибудь положить, дорогой мальчик.
Функция юмора
Юмор — одно из самых эффективных литературных орудий, позволяющих доставить удовольствие аудитории, так как он развивает персонажей и делает сюжеты полезными и запоминающимися. Юмор выполняет множество функций в литературном произведении. Он вызывает интерес у читателей, поддерживает их внимание, помогает им установить связь с персонажами, подчеркивает и связывает идеи и помогает читателям представить себе ситуацию. С помощью этого инструмента писатели также могут улучшить качество своих произведений, доставив удовольствие аудитории. Кроме того, наиболее доминирующей функцией юмора является создание неожиданности, которая не только улучшает качество, но и улучшает запоминающийся стиль литературного произведения. Писатели учатся использовать слова для разных целей.
Синонимы юмора
Следующие слова являются близкими синонимами юмора, такими как комический аспект, забавная сторона, комическая сторона, веселье, шутливость, абсурдность, нелепость и сатира.
сообщить об этом объявлении
Распространенные типы юмора, используемые в литературе
Если вы изучаете литературу или думаете, как сделать свои тексты смешнее, полезно узнать о типах юмора, используемых в книгах и поэзии. Литературный юмор может принимать различные формы, и научиться распознавать их — это весело и полезно для вашей собственной работы.
Женщина смеется, читая смешную литературу
Реклама
Удивление и несоответствие
Одним из видов юмора, используемым в литературе, является несоответствие или удивление. Этот тип юмора может быть чем-то простым, например, смешное зрелище, например, свинья в подводной лодке, или он может быть основан на неожиданности ситуации. Происходит что-то неожиданное, и это заставляет читателя смеяться.
Рассмотрим этот пример из Автостопом по Галактике Дугласа Адамса:
«Так вот оно что, — сказал Артур, — мы умрем».
— Да, — сказал Форд, — но… нет! Подождите минуту!» Внезапно он бросился через комнату на что-то за пределами поля зрения Артура. — Что это за переключатель? воскликнул он.
«Что? Где?» — воскликнул Артур, обернувшись.
— Нет, я просто дурачился, — сказал Форд, — мы все-таки умрем.
Самоуничижительный юмор
Самоуничижительный юмор — это когда говорящий или персонаж высмеивает самого себя. Это делает персонажа уязвимым для читателя, но в то же время показывает и силу. Это уникальный тип юмора, но вы видите его в некоторых замечательных историях.
Вот пример из Right Ho, Jeeves от P.G. Вудхауз:
«Начав с критики моих собственных конечностей, о которых, как она справедливо сказала, особо писать нечего, эта девушка продолжила анализировать мои манеры, мораль, интеллект, общее телосложение и способ употребления спаржи. ».
Ситуационный юмор
Ситуация может быть просто забавной, если она правильно описана. Ситуация, реальная или воображаемая, просто забавная. В литературе есть много примеров ситуационного юмора, которые заставляют читателей смеяться.
Часто ситуативный юмор основан на точке зрения, как в этом примере из книги «Случайный турист» Энн Тайлер:
«Вы когда-нибудь задумывались о том, что домашние животные должны думать о нас? Я имею в виду, вот мы возвращаемся из продуктового магазина с самым удивительным уловом — курица, свинина, половина коровы.
Ирония как юмор
Во многих литературных текстах ирония используется в юмористическом ключе. Есть несколько видов иронии, но все они связаны с противопоставлением того, что говорится или кажется, что происходит, и тем, что происходит на самом деле. Один особый тип — драматическая ирония, в которой читатель знает что-то, чего не знает персонаж. Вы также увидите ситуационную и словесную иронию.
В Ферма холодного комфорта Стелла Гиббонс предлагает отличный пример словесной иронии в разнице между тем, что говорит ее персонаж Флора, и тем, что она думает на самом деле: это было бы противно и скучно».
Реклама
Преуменьшение юмора
Когда писатель описывает ситуацию или событие в явно преуменьшенной форме, это может быть забавно для читателя. Ключевым моментом здесь является то, что читатель в полной мере знает реальную ситуацию и осознает происходящее нелепое преуменьшение.
Вы можете увидеть преуменьшение в действии в книге Курта Воннегута Завтрак чемпионов :
«Вьетнам был страной, где Америка пыталась заставить людей перестать быть коммунистами, сбрасывая на них вещи с самолетов».
Преувеличение или гипербола
Точно так же преувеличение ситуации тоже может быть забавным. В этом случае читатель понимает реальную ситуацию и забавляется, когда писатель ее преувеличивает.
Стив Мартин использует преувеличение в этом отрывке о диете из своей книги 9.0107 Жестокая обувь :
«Проблема с современными диетами заключается в том, что большинство женщин, которые действительно достигают этого волшебного веса, семидесяти шести фунтов, все еще толстые».
Юмористическая сатира
Когда писатель использует серьезный тон для обсуждения нелепой темы, этот тип юмора является сатирой. Вы найдете много примеров сатиры в литературе. Эта техника популярна у всех, от Шекспира до Дугласа Адамса.
Одним из известных примеров сатиры является Скромное предложение 9.0108 Джонатана Свифта. В этом эссе Свифт делает вид, что предлагает людям есть детей, чтобы одновременно решить проблему голода и перенаселения: хорошо выкормлен в годовалом возрасте самая вкусная, питательная и полезная пища, будь то тушеная, жареная, запеченная или вареная; и я не сомневаюсь, что он одинаково подойдет и для фрикасе, и для рагу.
Реклама
Зачем нужен юмор
Если вам нравится использовать юмор в своих текстах или идентифицировать его в книгах, которые вы читаете, вы можете посмеяться над некоторыми примерами юмора или глупыми книжными каламбурами. Вы обнаружите, что при достаточном знакомстве вы сможете точно объяснить, почему что-то смешное в одной из ваших любимых книг.
Штатный писатель
Юмор — Анализ стихотворения
Его основная цель — развлечь, развлечь и поднять настроение. Его также можно использовать, чтобы разбить более серьезную сюжетную линию, развеять скуку, сделать особенно мрачную историю менее зловещей и заставить аудиторию расслабиться после напряженного отрывка. Юмор принимает самые разные формы и может использоваться в романах, рассказах, пьесах, фильмах и любых других формах развлечения и общения. В рекламе, телевизионных программах и даже в некоторых стихах можно привести множество различных примеров.
Humor pronunciation: hugh-mur
Explore Humor
- 1 Definition of Humor
- 2 Types of Humor
- 3 Examples of Humor in Literature
- 4 Related Literary Terms
- 5 Other Resources
Определение юмора
Юмор является частью комедийного письма. Он используется, чтобы рассмешить зрителя пьесы, читателя рассказа или другого литературного произведения. Это должно быть приятным опытом, который заставит их хотеть продолжить просмотр/чтение контента. Иногда, если история становится слишком мрачной и ошеломляющей, она может оттолкнуть читателя. Вот почему часто разумным выбором является включение комедийного персонажа даже в самые страшные и зловещие истории. Когда в сюжетную линию добавляется юмор, это может значительно поднять настроение и сделать процесс чтения более увлекательным.
Существует множество вариантов юмора. К ним относятся:
- Каламбур
- Ирония
- Фарс
- Несоответствие
- Гипербола
- Сюрприз
- Сарказм также является распространенной формой
Типы юмора
- Несоответствие : противопоставление двух вещей, которые не совсем логичны вместе. Когда читатель сталкивается с несоответствием, он должен быть удивлен.
- Ирония : реальное значение слов отличается от их буквального значения. Часто это неоднозначно и может рассказать о персонажах больше, чем они думают.
- Сарказм : словесный тип иронии, выражающий презрение и высмеивающий кого-то или что-то.
- Преуменьшение : описание ситуации или человека языком, который не совсем соответствует ожиданиям читателя. Он часто присутствует в сатире, например, в произведениях Курта Воннегута.
- Фарс : самый простой тип юмора. Включает пьянство, розыгрыши и другие физические действия. Часто используется реквизит.
- Гипербола : использование преувеличения, чтобы рассмешить читателя. Он использует слова, которые слишком драматичны для ситуации. Примеры юмора в литературе Они такие невероятно громкие, что он не может представить себе ничего, кроме прыжков на пого-стиках или игры в боулинг. Это произведение — отличный пример того, как гипербола и преувеличение используются для создания юмора. Вот несколько строк из стихотворения:
- Историческая фантастика: жанр, в котором вымышлены реальные места, люди и события.
- Фэнтези: литературный жанр, включающий говорящих животных, магию и другие миры. В нем есть сюжеты, которые не могли происходить в реальном мире.
- Научная фантастика: литературный жанр, ориентированный на образное содержание, основанное на науке.
- Сатира: используется для анализа поведения, чтобы высмеивать, критиковать или с юмором наказывать его.
- Афоризм: короткие, серьезные, юмористические и философские истины о жизни.
- Антигерой: персонаж, которому свойственны контрастные черты. У этого человека есть черты героя и злодея.
- Прочитайте: 12 комиксов, которые вам нужно увидеть
- Часы: философия комедии
- Слушай: Как быть забавным
Иконка Цитировать Цитировать
Разрешения
- Делиться
- Твиттер
- Подробнее
- Щелкните Войти через свое учреждение.
- Выберите свое учреждение из предоставленного списка, после чего вы перейдете на веб-сайт вашего учреждения для входа.
- Находясь на сайте учреждения, используйте учетные данные, предоставленные вашим учреждением. Не используйте личную учетную запись Oxford Academic.
- После успешного входа вы вернетесь в Oxford Academic.
- Щелкните Войти через сайт сообщества.
- При посещении сайта общества используйте учетные данные, предоставленные этим обществом. Не используйте личную учетную запись Oxford Academic.
- После успешного входа вы вернетесь в Oxford Academic.
- Просмотр вашей личной учетной записи и доступ к функциям управления учетной записью.
- Просмотр институциональных учетных записей, предоставляющих доступ.
Они пытаются смешать свои вечеринки
Предоставив своим гостям палки Pogo,
И когда их веселье наконец утихнет,
Они ходят в туалет на роликах.
Я мог бы любить людей наверху больше
Если бы они жили на другом этаже.
Хотя сомнительно, что соседи сверху действительно делают то, что предлагает говорящий, ясно, что Нэш знал, что предложения будут интересными. Они также довольно близки. Многие читатели, от мала до велика, уже испытали на себе, насколько громким может быть человек, живущий над ними, и как сбивающие с толку звуки могут звучать.
Читать больше стихов Огдена Нэша.
Гордость и предубеждение Джейн Остин
Хотя роман в основном посвящен отношениям между мистером Дарси и Элизабет Беннет и поэтому довольно серьезен, в нем также используется юмор. С этой целью в рассказе фигурирует мать Элизабет, миссис Беннет. Она находится в центре нескольких разных сцен, в которых делает забавные заявления, преувеличивает свои нервы и подшучивает над своим мужем. Один из лучших случаев происходит, когда она жалуется на то, что мистер Беннет не понимает ее или ее нервный характер, и он отвечает следующими строками:
Вы ошибаетесь, моя дорогая.
Отношения между родителями Элизабет в целом хорошие. Это то, что читатели могут увидеть дублирование себя между Элизабет и Дарси, когда они дразнят друг друга и начинают сближаться, несмотря на то, что говорят, что не любят друг друга. Читатель также может найти юмор в социальных обычаях того времени и в правилах, регулирующих брак, и в том, что и когда может делать один человек.
Изучите поэзию Джейн Остин и ее лучшие книги.
Уловка-22 Джозефа Хеллера
Этот очень популярный роман представляет собой сатиру о Второй мировой войне. Он был опубликован в 1960-х годах и использует нелинейный сюжет. Он следует за Йоссарианом и исследует военные и возмутительные ожидания, которые война возлагала на Йоссариана и его однополчан. Есть очень известный отрывок, в котором используется сатира для создания юмора. Йоссариан обсуждает, что нужно, чтобы быть объявленным сумасшедшим и, следовательно, лишенным права летать на бомбардировщики. Происходит следующее взаимодействие:
Была только одна загвоздка, и это была Уловка-22, в которой указывалось, что забота о собственной безопасности перед лицом реальных и непосредственных опасностей является процессом рационального ума. Орр был сумасшедшим и мог быть наказан. Все, что ему нужно было сделать, это спросить; и как только он это сделает, он больше не будет сумасшедшим, и ему придется выполнять больше миссий.
Доктор продолжает, повторяя то же самое, пытаясь объяснить Йоссариану, в чем именно заключается проблема. Он продолжает говорить:
Орр был бы сумасшедшим, если бы летал на большее количество миссий, и был бы в здравом уме, если бы не делал этого, но если бы он был в здравом уме, то должен был бы летать на них. Если он летал на них, то он был сумасшедшим и не должен был этого делать; но если он не хотел, он был в здравом уме и должен был.
Даже Йоссариан, который отчаянно пытается избежать возможности смерти, должен уважать сложную паутину, которую сплели ВВС США, чтобы люди продолжали сражаться. Использование повторов в этих строках, а также реализация уловки-22 делают этот отрывок классическим образцом сатиры.
Связанные литературные термины
Другие ресурсы
Юмор в литературе | Лингвистика юмора: введение
Фильтр поиска панели навигации Oxford AcademicЛингвистика юмора: введениеСемантикаСоциолингвистикаКнигиЖурналы Термин поиска мобильного микросайта
Закрыть
Фильтр поиска панели навигации Oxford AcademicЛингвистика юмора: введениеСемантикаСоциолингвистикаКнигиЖурналы Термин поиска на микросайте
Расширенный поиск
CITE
Attardo, Salvatore,
‘Юмор в литературе’
,
Лингвистика юмора: введение
(
, Oxford,
2020;
онлайн EDN,
995495059505059505595059505059505059505059505950595050;
. , 17 сентября 2020 г.
), https://doi.org/10.1093/oso/9780198791270.003.0014,
, по состоянию на 1 октября 2022 г.
Выберите формат Выберите format.ris (Mendeley, Papers, Zotero).enw (EndNote).bibtex (BibTex).txt (Medlars, RefWorks)
Закрыть
Фильтр поиска панели навигации Oxford AcademicЛингвистика юмора: введениеСемантикаСоциолингвистикаКнигиЖурналы Термин поиска мобильного микросайта
Закрыть
Фильтр поиска панели навигации Oxford AcademicЛингвистика юмора: введениеСемантикаСоциолингвистикаКнигиЖурналы Термин поиска на микросайте
Advanced Search
Abstract
В этой главе рассматриваются приложения лингвистики юмора к художественным текстам. В нем рассматриваются, в частности, приложения теории семантического сценария юмора (SSTH) и общей теории вербального юмора (GTVH) в соответствии с двумя подходами: экспансионистский подход, который применяет SSTH как есть к более крупным текстам, и ревизионистский подход, который вводит набор других инструментов для анализа более длинных текстов, среди которых различие между изюминками и остротами. Рассматриваются и другие подходы, включая нарратологический, стилистический и регистровый юмор.
Ключевые слова: литература, врезка, нарратология, регистр, стилистика
Предмет
СоциолингвистикаСемантика
В настоящее время у вас нет доступа к этой главе.
Войти
Получить помощь с доступом
Получить помощь с доступом
Доступ для учреждений
Доступ к контенту в Oxford Academic часто предоставляется посредством институциональных подписок и покупок. Если вы являетесь членом учреждения с активной учетной записью, вы можете получить доступ к контенту одним из следующих способов:
Доступ на основе IP
Как правило, доступ предоставляется через институциональную сеть к диапазону IP-адресов. Эта аутентификация происходит автоматически, и невозможно выйти из учетной записи с IP-аутентификацией.
Войдите через свое учреждение
Выберите этот вариант, чтобы получить удаленный доступ за пределами вашего учреждения. Технология Shibboleth/Open Athens используется для обеспечения единого входа между веб-сайтом вашего учебного заведения и Oxford Academic.
Если вашего учреждения нет в списке или вы не можете войти на веб-сайт своего учреждения, обратитесь к своему библиотекарю или администратору.
Войти с помощью читательского билета
Введите номер своего читательского билета, чтобы войти в систему. Если вы не можете войти в систему, обратитесь к своему библиотекарю.
Члены общества
Доступ члена общества к журналу достигается одним из следующих способов:
Войти через сайт сообщества
Многие общества предлагают единый вход между веб-сайтом общества и Oxford Academic. Если вы видите «Войти через сайт сообщества» на панели входа в журнале:
Если у вас нет учетной записи сообщества или вы забыли свое имя пользователя или пароль, обратитесь в свое общество.
Вход через личный кабинет
Некоторые общества используют личные аккаунты Oxford Academic для предоставления доступа своим членам. Смотри ниже.
Личный кабинет
Личную учетную запись можно использовать для получения оповещений по электронной почте, сохранения результатов поиска, покупки контента и активации подписок.
Некоторые общества используют личные аккаунты Oxford Academic для предоставления доступа своим членам.
Просмотр учетных записей, вошедших в систему
Щелкните значок учетной записи в правом верхнем углу, чтобы:
Выполнен вход, но нет доступа к содержимому
Oxford Academic предлагает широкий ассортимент продукции. Подписка учреждения может не распространяться на контент, к которому вы пытаетесь получить доступ. Если вы считаете, что у вас должен быть доступ к этому контенту, обратитесь к своему библиотекарю.
Ведение счетов организаций
Для библиотекарей и администраторов ваша личная учетная запись также предоставляет доступ к управлению институциональной учетной записью. Здесь вы найдете параметры для просмотра и активации подписок, управления институциональными настройками и параметрами доступа, доступа к статистике использования и т. д.
Покупка
Наши книги можно приобрести по подписке или приобрести в библиотеках и учреждениях.
Информация о покупке
Юмор в молодежной литературе
Юмор является центральным жанром молодежной литературы. Этот стиль письма имеет решающее значение для литературы для молодежи из-за
мотивация, которую он дает молодым людям для чтения. Юмор имеет тенденцию быть более легкой формой
литературы, что облегчает чтение и понимание. Юмор также
имеет тенденцию быть родственной для молодых взрослых читателей, потому что смех становится
связующее звено между читателем и текстом. Он пересекает линии
характер и читатель, соединяя молодых людей с личностью
персонажей юмористических романов. Когда молодые люди чувствуют, что они связаны с
друзья, между читателем и текстом устанавливается более тесная связь.
Юмор в молодежной литературе важен, а не
только потому, что это забавный поворот в чтении, но также и самый юношеский юмор
романы наполнены большими проблемами для молодых людей. Входит в состав
кажущиеся смехотворными книги — это жизненный урок, обычно не смешной, но
очень реально. Много раз шутили о реальных жизненных проблемах, чтобы высмеять их.
тяжелые ситуации. Юмористы и авторы одинаково используют это, чтобы пролить свет на
ситуацию, которая может быть никоим образом не смешна, но очень актуальна для аудитории, которой
они развлекают. Это сделано для того, чтобы тема под рукой стала легче
говорить о том, что это легко смеяться. Такие темы, как секс, примерка и
расовая ассимиляция — вот некоторые из проблем, которые изображаются в смехотворной форме.
моды, чтобы информировать молодых людей, а также развлекать их.
Аннотированная библиография
Алекси, Шерман. Абсолютно правдивый дневник индейца, работающего неполный рабочий день. Новый
York: Hachette Book
Group USA, 2007.
Центральным элементом моей аннотированной библиографии является номер .
Абсолютно правдивый дневник индейца, работающего неполный рабочий день, , Шерман Алекси. Книга
история молодого индейского мальчика Джуниора, который переезжает из школы в
Индийская резервация в «белую» школу в попытках продолжить образование.
и расширить его возможности. Он использует забавные факты, чтобы пролить свет на
трудные ситуации, с которыми сталкиваются коренные американцы, и угнетение, которое
имеет место. Младший борется с идеей приспособиться. Его проблема, когда он переезжает
школах и, по существу, движет обществами, заключается в том, что он не знает, где он
«должен» соответствовать новым белым ребятам в его новой школе или его
старые друзья в резервации. Он борется с проблемами, которые приходят с
рост, трудности ассимиляции и трагедии резервации
жизнь одновременно. Чувство юмора Джуниора и сарказм в его тоне
что классифицирует Абсолютно правдивый дневник индейца, работающего неполный рабочий день в
Жанр юмор.
Причина, по которой я выбрал этот предмет в качестве основного украшения
потому что это хорошо написанная литература, которая изображает реальную жизнь
ситуации в сообществе коренных американцев и маскирует это под шутки, шутки,
и сарказм от Джуниора. Таким образом, Абсолютно правдивый дневник
Индиец , работающий неполный рабочий день, — прекрасный пример использования юмора в работе, чтобы добраться до
более глубокий смысл, более серьезная проблема. Персонаж Джуниора обременен
социальные проблемы, такие как бедность, депрессия и ассимиляция, однако читатель
привязывается к Джуниору из-за его личности и комичной манеры поведения. Говорящий. Книга также посвящена позитивизму и стремлению к лучшей жизни.
Это дает надежду молодым людям, заставляя их смеяться, и одновременно
открывая им глаза на более серьезные проблемы в их стране.
«Подростковые сокровища: абсолютно правдивый дневник индейца, работающего неполный рабочий день». 21 января
2008. Подросток
Находки.
12 ноября 2008 г.
Брэдли, Алекс. 24 девушки за 7 дней. Нью-Йорк: Dutton Books, 2005.
24 девушки за 7 дней — романтическая комедия.
предназначен для молодой взрослой толпы. Речь идет о выпускном вечере и Джеке, главном
квест персонажа, чтобы найти дату выпускного вечера. После того, как его сбила любовь, его
друзья решают, что ему нужна помощь в поиске девушки на выпускной. Поместите объявление в
школьная газета, рекламирующая потребность Джека в свидании. Он уходит от неловкого
и бездатный к бомбардировке с 24 датами. Он стремится найти
идеальное свидание, однако он начинает понимать, что найти человека, которого вы действительно
нравится лучше, чем быть в окружении многих людей, которых вы не знаете.
24 девушки за 7 дней — комедия, предназначенная для
развлечения. Основная идея состоит в том, что жизнь, особенно для мужчин,
не обязательно должно быть о погоне за девушкой или количестве девушек в
вашей жизни, а о том, чтобы найти ту, которая действительно что-то для вас значит. Это также
урок секса и любви, поэтому это комедия с важным
сообщение.
« 24 девушки за 7 дней Обзор.»
teenreads.com 12 ноября 2008 г.
Берджесс, Мелвин. Делаю это . Нью-Йорк: Генри Холт и компания Inc., 2006.
Doing It — роман о сексе в
точка зрения трех молодых мальчиков. Книга сосредоточена на сексуальности, в основном
мужская сексуальность. Мальчики комичны в своей речи по отношению друг к другу,
однако настоящий юмор проявляется во внутреннем диалоге мальчиков и
«беседы» с читателем. Это история о мальчиках и их
сексуальных экскурсий, их успех, их неудачи и их растущее знание
предмет.
Эта книга играет важную роль в юмористическом жанре молодых
литература для взрослых, потому что, как Vegan Virgin Valentine, Doing It обращается к теме секса, но придает ей комическую окраску. Потому что это так
адресовано, это делает тему менее табуированной для разговоров в обществе, где секс
это предмет, о котором учащиеся плохо осведомлены, это освежает для
литературы по этой теме. Мальчики в книге неопытны, и
знания, которые они получают в книге, важны для их перехода в
совершеннолетие. Это также книга, ориентированная на мужчин. Есть обилие книг
о сексе для женщин, однако книги о сексе для мужчин найти немного сложнее.
Делать это с мужской точки зрения, и они искренне выражают свои страхи и
заботы о сексе. Это доказательство как для мужчин, так и для женщин, что не всякий секс
разговоры между мальчиками должны быть «разговорами в раздевалке». Способность нормально говорить
о теме, вместо того, чтобы пытаться «превзойти» всех других мужчин, к которым вы приходите
контакт с возможен и это продемонстрировано в Делаю это .
Хёрд, Лаура. «Новый обзор: Мелвин Берджесс». Проверено 12 ноября 2008 г.
Чбоски, Стивен. Привилегии тихони . Нью-Йорк: Карманные книги, 1999.
«Хорошо быть тихоней» — это история, составленная писем мальчика по имени Чарли анонимному получателю. Эта книга понимание жизни и борьбы Чарли. Он замкнутый мальчик, который делает мало общается и не имеет друзей, которые относятся к нему. Одно место что Чарли действительно чувствует, что может быть самим собой, его комичным, забавным «я», через письма. Он изо всех сил пытается приспособиться, но затем встречается с «неправильным толпа.» Он влезает в вещи, в которые обычно вмешиваются подростки, когда пытаются найти себя, такие как20секс, наркотики и выпивка. Год, когда книга составляет первый год Чарли в старшей школе, и это оказывается социально-педагогический.
Привилегии быть тихоней содержит базовый
сюжетная линия о мальчике, который нашел себя и приспособился по-своему. Это
раскрывает социальное давление на наши подростковые годы и потребность быть «крутыми»
и «вписаться». Это также раскрывает некоторые депрессивные мысли Чарли и раскрывает
самоубийство как проблема. Это важная точка соединения с другими молодыми
взрослые, у которых такие же чувства и заботы. Это урок, что они не
в одиночестве и что другие разделяют их проблемы. Хотя персонаж Чарли в
Преимущества жизни тихоходки — вот где комедия, проблемы, стоящие за
смех — вот что действительно значительно в романе.
Гоинг, К. Толстяк правит миром. Нью-Йорк: Г.П. Putnam Sons, 2003.
Толстяк правит миром — книга о
неудачники. Главный герой, Трой, старшеклассник с избыточным весом. Книга
начинается с Троя и его мыслей о самоубийстве. Он изгой общества, и он
переживает смерть своей матери. Он хочет спрыгнуть с поезда, но оказывается
встреча с бездомным по имени Курт, который меняет его жизнь. Он и Курт образуют
дружбы и решить создать группу. Трой очень вкладывается в свой новый
нашел хобби, игра на барабанах. Его новообретенные проблемы затем становятся теми, которые Курт
принес с собой. Осложнения жизни на улице, наркотики,
и комбинация двух.
Толстяк правит миром — это книга,
определенно смешно. У главного героя есть чувство юмора, несмотря на его внутренние страдания.
Он научился быть тихим, не быть слишком заметным, но его внутренний диалог
комичный. Причина, по которой он такой тихий и старается быть таким осторожным в обществе
настройки, потому что он хочет вписаться, однако он борется с фактом
что у него лишний вес. Его вес, по его мнению, не оставляет ему места, чтобы сделать
другие заметные ошибки, за которые его могут высмеять сверстники. Юмор
находится на вершине истории о мальчике, борющемся со своими собственными демонами: вес, отсутствие матери,
и принятие. Его интерес к музыке — это позитивный выход и способ выйти
все, что он чувствует, не ломаясь и не совершая самоубийства. Эта книга
значителен в этом смысле. Преподает уроки самопринятия и здорового образа жизни. розеток для молодежи.
Бротман, Эми. «Обзор: Толстяк правит миром». СМИ здравого смысла. 12 ноя
2008.
Маклер, Кэролайн. Веганская девственница Валентина . Нью-Йорк: Кэндлвик Пресс, 2006.
Веганская девственница Валентина — история Мары
Валентайн, амбициозный старшеклассник типа А, ориентированный на контроль, который находится в
ее последний год средней школы. Она подает документы в колледжи и пытается
собраться, прежде чем она закончит среднюю школу. Она сталкивается с некоторыми
вещи в старшем классе, которые заставляют ее отказаться от контроля над своей жизнью
чуть больше, чем ей хотелось бы. Ее безответственная, неразборчивая в связях племянница приходит в
жить с ней и трясет ее представления о «нормальности». Она также развивает чувства к
своего босса, и борется с выбором, который она делает в своей жизни, например, с едой
привычки, сексуальная напористость и тому подобное. Мара учит уроки
контроль и как справляться с вещами, когда они идут не так, как есть
ожидал.
В книге присутствует юмор. Вид очень
контролирующий человек теряет контроль, а затем выясняет, что делать в их новом
ситуация комична для читателя. Внутренний диалог Мары заставляет читателей
смеяться и соединиться с ее личностью. Хотя не все подростки
ориентированные на контроль, у большинства молодых людей бывают свои моменты. У всех также есть
опыт ожидания того, что все пойдет в одну сторону, а затем наши планы переворачиваются
с ног на голову. Веганская девственница Валентина решает множество проблем
взросление. Секс и девственность — большие проблемы в книге, и
более легкие вопросы и смехотворные создают возможность для обсуждения. Информация
о проблемах — лучший способ держать молодых людей «в курсе», чтобы они
могут принимать обоснованные решения и знать все их варианты.
«Описание от моего издателя». Авторы в Интернете: Кэролин Маклер. 12 ноя
2008.
carolynmackler.com/Vegan-Virgin-Valentine-by-Carolyn-Mackler.asp>
Оутс, Джойс Кэрол. Большой рот и уродливая девушка. Нью-Йорк: Харпер Коллинз Детские книги,
2002.
Большой рот и Уродливая девочка — роман о двух высоких школьники. Большой рот, Мэтт, в своей школе комментирует школу. безопасность, на которую, как он думает, никто не обратит внимания. К его удивлению, это обернулось огромным юридическим крахом. Уродливая девушка, Урсула, разговаривает с Мэттом через по электронной почте и дает свое мнение и идеи о том, что он должен делать, и может связаться с ним на уровне дружбы.
Большой рот и уродливая девчонка — это комедия из-за
личности персонажей. Они оба умны. Использование букв
на протяжении всей книги показывает читателям настоящие отношения, строящиеся между
Урсула и Мэтт именно так, как будто они вместе. Нет
необъяснимые жесты или вещи, о которых читатель умалчивает, потому что это
через письма, которыми они общаются. Маскировка внешности с помощью
хорошая личность и немного смеха — центральная тема в этом произведении.
к внутренней красоте обращаются с «уродливой девушкой», которая не уродлива по характеру.
Андерсон, Эрик Карл. «Большой рот и уродливая девочка». Book Review.com. 12 ноября 2008 г.
Vizzini, Ned. Расслабься . Нью-Йорк: Гиперион/Мирамакс Кид, 2004.
Будь более холодным — комедийный роман о
школьник по имени Джереми. Он борется за то, чтобы вписаться в старшую школу, и
тяжелое время для этого. Его решение проблемы состоит в том, чтобы принять таблетку с
компьютерный чип внутри, что делает Джереми более «крутым». Его главная мотивация для
получить крутое отношение, чтобы он мог узнать свою любовь, Кристин.
компьютерный чип заставляет его делать то, что он обычно не делает, в том числе
наркотики, распутство и вечеринки. Хотя компьютерный чип делает его крутым,
Джереми начинает понимать, что на самом деле ему даже не нужен был чип, чтобы получить
вещи, которые он действительно хотел.
Концепция Be More Chill забавна.
Забавно проглатывать компьютерный чип, который подскажет, как стать круче.
общий сюжет. То, как это выполняется с голосом компьютерного чипа в
Голова Джереми и неловкость Джереми делают роман смехотворным. Эта книга
поднимает темы секса, любви, приспособления, приспособления и настоящего
важность жизни. Be More Chill — забавный и легкий способ омолодить
взрослые видят, что им не обязательно быть «крутыми», чтобы быть счастливыми. примерка
Это такая статусная цель в старшей школе, что молодые люди часто теряют смысл
кто они на самом деле, потому что они слишком беспокоятся о том, чего хотят их сверстники
им быть, и иногда это не равняется счастью.
Информация взята из раздаточного материала Book Talk Мануэля Васкеса.
Ян, Джин Луэн. американец, родившийся в Китае . Нью-Йорк: Roaring Brook Press, 2006.
Американец родился китайцем — это графический роман в
в котором рассматривается расизм и ассимиляция. Основной сюжет о высоком
школьник Цзинь Ван, который борется со своей расой, потому что он единственный
Китаец в школе для белых. Его раса отличает его от сверстников
в период жизни, когда человек стремится приспособиться и быть «нормальным»
за. Эта книга написана в стиле комиксов, что делает ее более легкой и
есть вставки из «китайского стереотипа» и китайских басен, которые добавляют
юмор в произведении.
Причина, по которой я думал, что американец родился китайцем подходит
в жанр юмора так хорошо, потому что это комическое произведение с шутливым
чувства, однако это означает реальные проблемы. Американец родился китайцем легко читается из-за стиля комиксов, в котором она написана.
из тех произведений, которые привлекут внимание юных читателей, не обязательно обладающих
глубокий интерес к чтению, потому что это не похоже на чтение литературы, а
свободное чтение. Расизм — одна из тем; Цзинь Ван борется с расизмом
потому что он «другой». Это серьезная проблема, с которой сталкиваются молодые люди. в шутливой форме. Приспособиться и найти свой собственный способ приспособиться — вот что Джин
Ван начинает понимать на протяжении всего романа. Блейк Мэтьюз утверждает, что американец, родившийся в Китае ,
«… имеет тонкое умение справляться с расизмом, не проповедуя и не избивая вас.
голова с сообщением».
Мэтьюз, Блейк. «Обзор графических романов: американец, родившийся в Китае , автор Джин Луэн Ян». 7 февраля
2007. BC Books. 12 ноября 2008 г.
Зевин, Габриель. Воспоминания подростка, страдающего амнезией .» Нью-Йорк: Дуглас McIntyre Ltd., 2007.
Воспоминания подростка, страдающего амнезией — роман о
старшеклассница по имени Наоми, которая ударилась головой и потеряла память. Она
возвращается в школу, не понимая, кто она и что с ней случилось в
последние несколько лет. Затем она видит, что в ее жизни были серьезные проблемы, и
она ошеломлена тем, почему она не восстановила свою жизнь, когда она была в
правильное состояние души. Она рассказывает читателям о своей жизни, как она ее себе представляет.
выходит из своего «состояния амнезии» и приходит к некоторой самореализации. Есть только
три главы в Воспоминания подростка, страдающего амнезией , «Я был», «Я есть» и «Я
воля», обозначающая, где она была и куда пойдет со своим новым
осознания своей жизни. Книга имеет юмористический тон, но в то же время обращается к
Настоящее самопознание Наоми, когда она борется со своей амнезией.
Воспоминания подростка, страдающего амнезией , определяется как
«юмор», потому что разговорный тон, который Нао Ми имеет по отношению к читателю и ее
отношение вообще комичное. Это важная работа, потому что она касается
Анализ жизни молодой девушки. Ее амнезия — это связь с
самоанализ через «внешнюю» точку зрения, даже если это все еще ее собственная
жизнь. Это позволяет Наоми увидеть себя в объективном свете, чтобы она могла
изменить в себе то, что она не хотела делать в своем «нормальном» состоянии
разума, потому что ей было слишком комфортно с тем, как обстоят дела. Эта книга
комично, но учит жизненным навыкам, таким как самопознание, взросление и
самопознание.
Эйлин. «Обзор: Мемуары подростка, страдающего амнезией, Габриэль Зевин». 11 ноя
2008.
Чиклиш. 12 ноября 2008 г.
25 типов юмора, которые пощекочут ваши смешные кости (+ примеры)
Вы ищете различные типы юмора, чтобы добавить немного вау! к твоему письму?
Вам нужно немного пафоса для вашей прозы?
Юмор может быть отличной стратегией, чтобы привлечь и зацепить внимание вашего читателя, добавив немного изюминки в ваш писательский проект.
Он также укрепляет дух товарищества между группами людей, сближает культурные различия и добавляет света и смеха в трудные обстоятельства.
Плюс, это просто весело, когда можно посмеяться над комедией будней.
Мы собираемся показать вам различные стили и примеры юмора, которые вы можете добавить в свою работу, чтобы оживить ее.
Вот что вам нужно знать о юморе.
Что такое юмор?
Юмор – это любая форма общения, предназначенная для того, чтобы вызвать смех и развлечь. Сообщение может быть доставлено с помощью различных литературных приемов, таких как ирония, или с помощью других видов вербальных или невербальных действий.
Юмор — один из самых важных инструментов в арсенале писателей, поскольку он добавляет изюминку и изюминку в любой писательский проект. Тип используемого юмора зависит от голоса автора, аудитории и жанра.
25 типов юмора (+28 веселых примеров)
Юмор бывает разных видов и очень субъективен. То, что одному человеку кажется дико смешным, другому кажется оскорбительным или неуместным.
Вот 25 видов юмора, которые вы можете использовать в любой письменной ситуации.
1. Физический юмор/фарс
Физический юмор относится к сценариям или персонажам, которые используют преувеличенные эффекты для максимального воздействия. Подумайте о абсурдных телодвижениях, преувеличенном плаче или смехе, имитируйте телесные повреждения.
И давайте не будем забывать все boinks, bonks , boops, и другие звукоподражательные примеры, которые характеризуют фарсовую комедию.
Хотите пример?
Тогда обратите внимание на Трех марионеток, бесспорных султанов фарса:
2.
Невозмутимый/сухой юморНевозмутимый или сухой юмор выражается с невозмутимым выражением лица и нейтральным тоном.
Некоторые люди находят сухой юмор более приятным, чем обычные шутки и комедийные номера, потому что сухой юмор часто требует больше размышлений и восприятия.
Майкл Скотт из «Офиса», которого сыграл Стив Карелл, — мастер невозмутимого юмора. Один из моих любимых — его мысли о Википедии:
3.
Игра слов/каламбурыИгра слов опирается на двойное значение слов и фраз для создания юмористического эффекта.
Некоторыми примерами игры слов являются двусмысленность, игра слов, дерзкие метафоры и реплики.
Вы готовы к примеру? Старайтесь не закатывать глаза слишком сильно.
«Вы парковочный талон? «Потому что у тебя везде написано «хорошо».
4. Туалетный юмор
Туалетный юмор, также называемый телесным юмором, представляет собой легкую тему для шуток. Шутки о пердеже особенно нравятся мальчикам.
Серия детских книг «Капитан Трусы» использует много туалетного юмора, чтобы развлечь свою целевую аудиторию.
Познакомьтесь с «Пердящей песней» здесь:
5.
Остроумный юморОстроумный юмор часто сух и остроумен и зависит от интеллектуальной вовлеченности слушателя или читателя.
Знаменитый пример остроумия связан с Уинстоном Черчиллем. Как гласит история, Черчилль однажды ночью на званом обеде пересекся с женщиной. Имея разную политическую принадлежность и не теряя любви между ними, женщина надменно говорит Черчиллю, что он « отвратительно пьян ». Не теряя ни секунды, Черчилль отвечает:
» Милый мой, ты уродлив, и более того, ты отвратительно уродлив. Но завтра я буду трезв, а ты все равно будешь отвратительно безобразен.
6. Сатирический юмор
Сатира — вид юмора, высмеивающий человеческие пороки и недостатки. Как правило, это не смех вслух, а скорее сухое остроумие. Пользователи часто используют сатирический юмор, чтобы привлечь внимание к текущим событиям или политическим вопросам.
Во время интервью The Paris Review писательница Дороти Паркер однажды сказала: «Я ненавижу почти всех богатых людей, но, думаю, мне это понравилось бы».
7. Черный юмор
Черный юмор можно определить как любую шутку, которая освещает трагическое событие или тему.
Часто используется как защитный механизм.
Некоторые люди считают идею найти комедию в боли и печали катарсисом, в то время как других отталкивает то, что они считают дешевым способом посмеяться.
Когда 30 марта 19 года был застрелен бывший президент Рональд Рейган81, сказал он хирургам в операционной, : «Пожалуйста, скажите мне, что вы республиканцы».
Он также сказал своей дочери Морин, что попытка убийства «испортила один из моих лучших костюмов».
8. Юмор, вызывающий угрызения совести
У каждого из нас в жизни были моменты, вызывающие угрызения совести, поэтому этот тип юмора так хорошо работает в рассказывании историй.
Смешной юмор всегда возникает в социальных ситуациях и включает в себя такие моменты, как спотыкание перед аудиторией или отправка вашему боссу пикантного сообщения, предназначенного для вашего супруга.
У Бена Стиллера было много юмористических моментов в популярном фильме «Знакомьтесь, Факеры». Эта сцена ужина — отличный пример того, как сценаристы используют юмор во время трапезы с будущими родственниками:
9.
Иронический юморИронический юмор — это юмор, основанный на резком контрасте между реальным смыслом и тем, что есть на самом деле. говорят.
Реальный пример ироничного юмора — Эмерсон Мозер. Бывший старший производитель мелков Crayola, изготовивший более 1,4 миллиарда мелков, был дальтоником.
10. Юмор наблюдения
Юмор наблюдения – это комедия, основанная на комментариях из повседневной жизни. Его можно найти как в стендапе, так и в скетч-комедии, и он часто используется для тонкой критики окружающего мира.
Чтобы увидеть наблюдательный юмор в действии, посмотрите отрывок Джерри Сайнфелда о дырке от пончика:
11.
Актуальный юморАктуальный юмор связан с текущими событиями или тенденциями, происходящими в мире. Вы часто видите это в ночных ток-шоу, которые используют политическую сатиру, чтобы развлечь свою аудиторию.
Шон Эли — стендап-комик, живущий в Нью-Йорке, написавший множество монологов для ночных телешоу. Вы можете увидеть некоторые из его неиспользованных работ, основанных на актуальном юморе, на сайте brainchampagne.com
Вот один пример шутки, которую он написал в марте 2020 года:
«Летом я знакомился с женщинами, говоря: «Привет, У меня центральный кондиционер».
Теперь «У меня два литра Purell».
12. Самоутверждающийся юмор
Некоторые люди используют силу смеха, чтобы улучшить свое счастье и благополучие в трудные времена. Это самоутверждающийся юмор. Это может помочь вам сохранить перспективу, уменьшить стресс или стать стратегией выживания для поддержания психического здоровья в трудные времена.
Как сказал Курт Воннегут, «Смех и слезы являются реакцией на разочарование и истощение. Я сам предпочитаю смеяться, потому что после этого убирать меньше».
Примером самоутверждающегося юмора может быть «Возможно, я провалил экзамен по вождению, но я никого не сбивал».
13. Самоуничижительный юмор
Термин «самоуничижительный» буквально означает « унижать себя». ” Его часто используют как ледокол, потому что он показывает, что вы не относитесь к себе слишком серьезно.
В ответ на слухи о том, что его отец покупал голоса, Джон Ф. Кеннеди использовал самоуничижительный юмор, чтобы отвлечься. В речи на ужине в Гридироне в 1958 году он сказал:
«Я только что получил следующую телеграмму от моего щедрого папы: «Дорогой Джек, не покупай ни одного голоса больше, чем необходимо. Будь я проклят, если я заплачу за оползень»9.0360
14. Высокоинтеллектуальный юмор
Высокоинтеллектуальный юмор — это стиль юмора, основанный на шутках на такие темы, как классическая литература, история и политика. Обычно для понимания требуется определенный уровень образования или знаний.
Джошуа Хехе написал статью, в которой поделился своим любимым высокоинтеллектуальным юмором. Например:
«Вы знаете имя Павлов?
Это звонит в колокол.
15. Низкопробный юмор
Низкопробный юмор часто бывает грубым, непристойным и оскорбительным.
Заманчиво думать, что низкопробный юмор только для людей без таланта или ума. Однако на самом деле требуется много творчества и остроумия, чтобы писать оскорбительные или безвкусные, но все же смешные шутки. Вот почему даже некоторые из лучших комиков время от времени используют в своих выступлениях низкопробный юмор.
Такие фильмы, как «Американский пирог» или «Джей и Молчаливый Боб наносят ответный удар», полны низкопробного юмора.
Вы также можете найти примеры в ситкомах, таких как «В Филадельфии всегда солнечно».
16.
Сюрреалистический/абсурдный юморСюрреалистический юмор содержит элементы сюрреализма, абсурда или нелогичности. Юмор возникает из-за замены логики нелогичными мыслями, что приводит к шуткам, которые юмористичны, потому что они либо нелепы, либо неожиданны.
Пример сюрреалистического юмора — старый анекдот:
«Почему слон сел на зефир?
Он не хотел упасть в чашку с горячим шоколадом.
17. Однострочный юмор
Однострочный юмор — это остроумие, которое является кратким, лаконичным и состоит всего из одного предложения или фразы.
Все дело в идеальной настройке, чтобы вы могли произносить сильные слова в кульминации с максимальным эффектом.
Хотите пример однострочника?
«Вечерние новости начинаются с «Добрый вечер», а затем продолжают рассказывать вам, почему это не так».
18. Анекдотический юмор
Анекдотический юмор напоминает о событии из прошлого. Обычно это мероприятие проходит беззаботно и с юмором. Анекдотический юмор может передать сообщение, подчеркнуть точку зрения или развлечь людей интересной историей.
В фильме «Свадьба моего лучшего друга» Джулианна (Джулия Робертс) рассказывает анекдот во время свадебного тоста о том, как ей приснился «псих», пытающийся разлучить жениха и невесту.
Для гостей свадьбы эта история прозвучала как безобидный и забавный анекдот, но на самом деле она была извинением Джулианны перед женихом за ее роль в попытке разделить счастливую пару.
19.
Гиперболический юморГиперболический юмор — это прием, который юмористически преувеличивает эмоциональное состояние человека.
Шекспир был мастером гиперболического юмора. Например, в «Много шума из ничего» Беатрис говорит Бенедику, : «…Лучше я услышу, как моя собака лает на ворону, чем мужчина поклянется, что любит меня». Это ее способ показать, как мало она думает о любви.
20. Бурлеск Юмор
Слово бурлеск происходит от итальянского слова burlesco, означающего высмеивать.
Бурлескный юмор сатирический и основан на преувеличении для получения комического эффекта. Он обычно характеризуется пародией на серьезные темы и часто граничит с оскорбительным.
Фильм 2000 года О брат, где ты? представляет собой пародийную адаптацию гомеровского «Одиссея». Герой в поисках сталкивается с преувеличенными персонажами и чрезмерными препятствиями.
Посмотреть клип можно здесь:
21.
Фарсовый юморФарс — разновидность комедии, сюжет которой состоит из невероятных совпадений и сильного преувеличения. И диалог часто смешной.
Вся история настолько диковинно абсурдна, что зрители не могут не смеяться над ней.
Рождественские каникулы National Lampoon — это фильм, наполненный фарсовым юмором, и сцена с белкой может быть лучшей.
22.
Эпиграмматический юморЭпиграмматический юмор использует парадокс и иронию для создания сатирических или наводящих на размышления утверждений. Пример эпиграмматического юмора:
Самый быстрый способ удвоить свои деньги — сложить их пополам и положить обратно в карман.
«Альманах Бедного Ричарда» — отличный источник эпиграмматического юмора. Как насчет этого драгоценного камня:
«Трое могут хранить тайну, если двое из них мертвы».
23. Пародийный юмор
Пародийный юмор высмеивает и имитирует оригинальное произведение или человека, обычно для создания комического эффекта.
Посмотрите Libido Killer от Пенна и Ким Холдернесс. Это пародия на триллер Майкла Джексона:
24.
Агрессивный юморАгрессивный юмор часто используется для запугивания или запугивания других, делая их предметом шуток. Преступники часто пытаются выдать шутки за поддразнивание.
Знаменитости Comedy Central используют много агрессивного юмора.
25. Удивление и несоответствие
Удивление и несоответствие — два наиболее важных средства для достижения смеха.
Сюрприз — это событие, которого мы не ожидаем. Его цель — заставить нас реагировать внезапно и непредсказуемо. Удивительные вещи могут быть как хорошими, так и плохими, но они всегда должны быть неожиданными.
Несоответствие — это когда что-то не соответствует своему окружению или несовместимо с тем, что мы знаем о реальности. Ключевое слово здесь — непоследовательность. Если нас что-то удивляет, это отличается от того, что мы ожидаем, но если что-то нас удивляет и тоже кажется неправильным, то это тоже нелепо.
В качестве последних примеров давайте обратимся к популярному ситкому «Друзья». Сценаристы всегда знали, как заставить зрителей возвращаться снова и снова.
Самым большим сюрпризом, возможно, стал финал 4 сезона, когда сценаристы раскрыли тайную связь между Моникой и Чендлером:
Для несоответствия на ум приходит хит Фиби, Вонючий кот . В конце концов, какой бы необычной ни была Фиби, кто напишет песню о вонючем коте?
Готовы поэкспериментировать с разными типами юмора?
Юмор откроет для вас совершенно новое измерение в ваших письмах.