Гумор — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гумор — інтелектуальна здатність вбачати в предметах смішне[1], властивість відчуттів викликати сміх, надавати розвагу.
Фізична або вербальна дія, яка має на меті розсмішити. В основі лежить протиставлення кількох частин буття, вхоплених гумористом з контексту історичного розвитку. Поняття гумору ґрунтується на спостережливості та аналітичності мислення, тому бути в доброму гуморі — бути спостережливим та мислити філософськи — підмічати єдність та боротьбу протилежностей в межах однієї сутності.
Слово гумор має давньогрецьке коріння. В античній медицині стан людини описувалося співвідношенням чотирьох рідин — крові, флегми, жовтої та чорної жовчі — які вони називали «гумор» (див.: гуморальний). Співвідношення і гармонія цих рідин визначали здоров’я і самопочуття людини.
Слово «гумор» в українській мові вживається в таких значеннях[2]:
- Доброзичливо-глузливе ставлення до чого-небудь, спрямоване на викриття недоліків; уміння подати, зобразити щось у комічному вигляді.
- Художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на зображенні чого-небудь у комічному вигляді, а також твір літератури, або мистецтва, що використовує цей прийом.
- Психічний стан; настрій людини («у доброму гуморі» — у доброму настрої, «не в гуморі» — у поганому настрої).
Гумор часто не є універсальним і не переноситься з однієї культури в іншу, зазвичай через те, що залежить від деталей конкретного культурного оточення. З одного боку, в епоху глобалізації відмінності між культурами стають все більш зрозумілими і гумор стає універсальнішим. З іншого — у кожної соціальної групи є певні рамки, куди гумор не пускають. Наприклад, фанати футбольної команди не дозволять фанатам іншої футбольної команди сміятися над своїми кумирами, також, як віруючі не будуть сміятися над елементами своєї віри.
Існують різні форми гумору: іронія, оксюморон або гра слів, пародія, сатира, сарказм, анекдот, жарт, каламбур і так далі. Особливим видом гумору є чорний гумор.
Поряд з текстовою формою, гумор може бути також представлений в графічному вигляді:
— карикатура, шарж та ін
Почуття гумору — здатність людини розуміти гумор. Воно надає людині впевненості в собі й оптимізм. У крайніх випадках викликає почуття зверхності і влади над об’єктом приниження.
Інструмент гумору — це жарт. Зазвичай вдало вигаданий жарт знімає напругу, смуток або страх. Однак, якщо жарт висловився на адресу будь-якої людини, то він може нести не тільки радість, а й бути актом агресії, оскільки людина може побачити в ньому зловмисну образу і приниження. Тому жарти зазвичай допускаються тільки по відношенню до добре знайомих людей, які сприймають його як прояв довіри до них самих, що дає можливість подивитися на себе з боку в критичному світлі. У цьому випадку відносини людей зміцнюються ще більше. В іншому ж випадку жарт, особливо висловлений на публіці, сприймається як особиста образа і сприяє виникненню неприязних відносин між людьми. За вищезгаданих причин сміх може бути як злим, так і добрим. Те ж саме можна сказати і про жартівника.
Деякі міста претендують на звання національної (або навіть світової) «столиці гумору»:
Види комічного: гумор, іронія, сатира, сарказм, гротеск
Розберемо 5 основних видів комічного на прикладах із творів українських письменників.
- Гумор – доброзичливий сміх, спрямований на розкриття певних вад людського характеру або недоладностей у життя людей*.
Наприклад, у п’єсі І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” гумором сповнені діалоги дійових осіб, зокрема, намагання Мартина прищепити членам своєї родини дворянські риси:
Мартин. Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять… Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?
- Іронія – приховане кепкування, уживання слова в оберненому, протилежному значенні. Іронія може бути доброзичливою, сумною, злою, дошкульною. Дошкульна, гнівна іронія близька до сарказму*.
Приклад іронії, близької до сарказму, в поемі Т. Шевченка “Сон”:
А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
- Сатира – різке осміювання, критика всього негативного. Об’єкт висміювання часто малюється у перебільшено смішному вигляді*.
У поемі “Сон” саркастично-карикатурно подано образ цариці:
Цариця-небога,
Тонка, довгонога,
Та ще, на лихо, сердешне
Хита головою.
Так оце-то та богиня!
Лишенько з тобою.
А я, дурний, не бачивши
Тебе, цяце, й разу,
Та й повірив тупорилим
Твоїм віршемазам.
- Сарказм – глузування над людиною, державою, діяльністю організацій, що ґрунтується на почутті переваги мовця над тим, про що він говорить. Буває їдким, викривальним, гірким. Сарказм близький до іронії*.
У нас же й світа, як на те —
Одна Сибір неісходима!
А тюрм, а люду!.. Що й лічить!
Од молдаванина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!
(поема “Кавказ”)
- Ґротеск – художній засіб, що ґрунтується на свідомому перебільшенні, контрастах трагічного й комічного, переплетінні реального з фантастичним*.
Ґротесковою є сцена “генерального мордобитія” в поемі “Сон”:
Дивлюсь, цар підходить
До найстаршого… та в пику
Його як затопить!..
Облизався неборака;
Та меншого в пузо —
Аж загуло!.. А той собі
Ще меншого туза
Межи плечі; той меншого,
А менший малого,
А той дрібних, а дрібнота
Уже за порогом
Як кинеться по улицях,
Та й давай місити
Недобитків православних,
А ті голосити;
Та верещать; та як ревнуть:
«Гуля наш батюшка, гуля!
Ура!.. ура!.. ура! а-а-а…»
*Джерело: А. Нелюба. Словник школяра: літературознавство. – Х., 1999.
Іронія, сатира, гумор в літературі
Зрозуміло, сміх сміху ворожнеча.Сатира та гумор в літературі — два різних поняття. Якщо перший передбачає по-доброму посміятися над героями новели або роману, то друга воліє жорстко викривати характери і погані вчинки. І вже зовсім далекий від веселих оповідань Шукшина, раннього Чехова — так само як і від памфлетів Свіфта — гротеск з фантасмагоричних сплетінням непоєднуваного. Цей вид сміху уже зовсім не веселий.
Гумор в літературі — це …
Цей вид комічного вважається найбільшуніверсальним. На відміну від сатири він добрий, беззлобен, хоча і не позбавлений певної гостроти. Основна його мета — допомогти персонажу позбутися своїх поганих якостей. Гумор в літературі — це низка комічних ситуацій, безглуздих помилок. Однак герой через них не втрачає привабливості, що неможливо в «Мертвих душах» або «Історії одного міста». Література це доводить. Санчо Панса є втіленням подібного персонажа. Він далеко не ідеальний: боягуз, завжди керується своєї селянської ощадливістю, через що вона не дозволяє йому образити самого себе.
Ключова властивість гумору — коли по-добромусмієшся над кимось, не помічаєш, як починаєш звертати увагу на свої недоліки, намагаєшся їх виправити. Використання цього різновиду комічного дозволяє відшукати в шаленому мудре, незначному — піднесене, а в норовливий виявляє справжню природу. Без гумору не може жити жодна нормальна людина, навіть його похмура різновид буває до місця. Як заявив один раз Ремарк, ми сміємося і жартуємо зовсім не тому, що наділені почуттям гумору. А тому що без нього ми пропадемо.
Творів, що містять в собі елементи гумору,в російській літературі безліч. Це і повісті Гоголя, і в якійсь мірі п’єси Островського, Чехова. Радянська література подарувала нам Зощенко, Булгакова, Шукшина та багатьох інших. Крім того, присутній гумор в дитячій літературі (знамениті «Пригоди Тома Сойєра»).
Іронія
Іронію відрізняє особливий прийом, коли, по суті,негативний зміст висловлювання ховається за його зовнішньої позитивної стороною. При цьому сміх вже набуває гіркі забарвлення. Порівняйте наведені вище приклади гумору в літературі і використання іронії в деяких віршах Некрасова. Так, в «Калістрат» комічний ефект будується на протиставленні обіцянок матінки, що її дитина буде жити щасливо, і реальним станом селянського сина в тодішньому суспільстві.
Для того щоб вловити іронію, необхідно завждирозглядати контекст. Наприклад, Чичиков в «Мертвих душах» називає поліцмейстера начитаною людиною. Начебто в цьому висловлюванні немає нічого, що дозволяє засумніватися в його помилковості. Однак далі оповідач продовжує: «Ми у нього (тобто поліцмейстера) всю ніч програли у віст». Іронія, так само як і гумор в літературі, — це зближення двох планів, умовно званих як дане і належне. Однак у випадку з «Мертвим
Гумор
Комічне (від гр. — веселий, смішний) — одна із естетичних категорій: комічним називаємо ті явища суспільного життя та образи мистецтва, які викликають сміх. Комічне існує об’єктивно в житті, і його відображення є комічне в мистецтві. Комічне обов’язково смішне, але не все те, що смішне, можна назвати комічним. Є порожній сміх, а комічне завжди змістовне, ґрунтується на тих смішних явищах, які мають громадянське значення. В основі комічного лежить суперечать між новим і старим, між тим, Що народжується, і тим, що відходить у минуле, відмирає.
Гумор (від англ. humour — причуда, норов; лат. humor — волога) — різновид комічного, зображення життя у беззлобно-добродушному, жартівливому тоні. На відміну від — сатири, яка відзначається заперечним пафосом, гумор не заперечує зображуване, а піддає осміянню лише певні його сторони. Гумор властивий багатьом жанрам українського фольклору (анекдоти, приказки, коломийки, пісні тощо). Майстри гумору — І. Котляревський, М. Гоголь, Л. Глібов, С. Руданський, Остап Вишня, С. Олійник, П. Глазовий та ін.
Сатира (від лат. satura — суміш) — 1) Вид ліричної поезії в античній літературі та літературі класицизму, вірш, що висміює певні негативні явища. 2) Твори різних жанрів, в яких у гострій формі викриваються негативні суспільні явища. Сатира засуджує старе, історично приречене, показує його внутрішню нікчемність і виражає нові потреби суспільного розвитку. Тому вона завжди була могутньою зброєю політичної боротьби. Визначні письменники-сатирики різних часів Ф. Рабле, М. Сервантес, Дж. Свіфт, Вольтер, Г. Гейне, М. Салтиков-Щедрін, М. Гоголь, В. Маяковський та ін. В українській літературі — Т. Шевченко, І. Котляревський, І. Франко, Остап Вишня, С. Олійник та ін.
Іронія (від гр. еігопеіа — глузування, удаваність) — один із різновидів комічного, прихована насмішка або стилістичний прийом, коли особа чи явище удавано схвалюються чи осуджуються з метою досягти протилежного ефекту. Ознака іронії -, подвійний смисл, причому істинним є не прямо висловлений, а протилежний. (Це правду ви кажете, пане! Усі босоногі й голодні — П’яниці, ледащо, злодії І люди ні на що не годні…)
Сарказм — їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті й гнівного презирства.
Інвектива — (від. лат. invehi — кидатися, нападати) — вид сатири, поширений в літературі та ораторському мистецтві в епоху античності, різке викривальне висміювання певної особи чи групи осіб. Видатними майстрами інвективи в античні часи були Архілох, Катулл, Марціал та ін. Як оригінальний жанр інвектива увійшла до новітньої літератури. Значне місце посідає у творчості Т. Шевченка, І. Франка та інших українських письменників.
Бурлеск — різновид комічної, пародійної поезії, що характеризується невідповідністю між формою та змістом: піднесене, «високе» осміюється. передається зниженим, іноді вульгаризованим стилем, і навпаки, буденне «низьке» замальовується як високе, героїчне.
Травестія — різновид жартівливо-бурлескної літератури, в якій відомий твір серйозного змісту переробляється в комічний з використанням побутової лексики, колоритних фразеологізмів, фамільярних словосполучень.
Гротеск — вищий ступінь комічного, художній прийом у мистецтві, заснований на нарочито карикатурному спотворенні, порушенні форм і розмірів предметів.
Буфонада — вид гумору в театральних виставах, що ґрунтується на гротескових прийомах глибокого комізму.
..
Що таке гумор — шкільний твір українською мовою
Гумор – одна із рис людини, яка відрізняє її від інших земних істот. Люди наділені здатністю посміхатися, жартувати. Саме ця особливість надає людям неперевершеного шарму і нерідко допомагає у скрутних ситуаціях.
Є, звичайно, дуже серйозні і похмурі люди, якім не притаманно веселитися і жартувати. Вони не визнають гумор як щось необхідне для людського суспільства. Проте ще у давні часи при королівських дворах водилися блазні, які дотепно жартували і висміювали різні вчинки придворних, і навіть короля. Блазні були людьми дуже розумними і
мали гостре почуття гумору.Іноді гумор використовується як єдиний вихід із ситуації. Бо коли виникає якась гостра проблема, яку важко вирішити, то посмішка може стати розрадою і допомогою . А жартування над самим собою, над своєю неспроможністю завжди додає упевненості в собі. Сміх завжди може розрядити конфліктну ситуацію, зняти стрес і просто додати позитивних емоцій. Всім відомо вислів, що сміх продовжує життя. Тому що будучи на позитиві, у людей покращується фізичне і психічне здоров’я.
Люди, коли зрозуміли природу сміху, почали придумувати різні гумористичні та сатиричні історії. Наразі відомо дуже багато гумористичних телепередач. Бо сміючись, людина стає в той момент щасливішою. В наш час, коли в суспільстві все так непросто, ставитись до всього треба лише з гумором. На загадку приходить відома картина, де зображено, як козаки писали листа султанові.
Аналізуючи цей сюжет, приходиш до висновку, що не тільки військовою силою козаки здобували перемогу. А їм допомагала багато в чому їхня весела вдача. І на сьогодні сміх допомагає тримати себе у формі навіть у серйозних ситуаціях. Щоб здобути перемогу над ворогом під час воєнних дій, деякі ситуації перетворюють у комічні, тому вони вбачаються не такими небезпечними.
Отож, гумор є невід’ємною частиною людської сутності. Тільки треба навчитись відрізняти жарти від реалій, бо деякі люди, жартуючи, можуть ображати інших людей. Це вже більш схоже на глузування, тому негативно впливає на спрямований об’єкт . Іноді в житті можна зустріти і «чорний гумор» – це ніби сміх, крізь сльози. Однак все це робить життя різноманітнішим і більш емоційним.
Гумор — це
1. Уміння помітити смішну сторону кого-, чого-л. і уявити, показати її в незлобиво-глузливому вигляді; перейнятий жартівливим, добродушно-глузливим настроєм ставлення до кого-, чого-л. Почуття юмора.Рассказивать що-л. з юмором.Понімать ю.
2. Художній прийом в мистецтві: зображення чого-л. в смішному, комічному вигляді. Цирковий Ю.Ю. і сатира.
◊ Гумор шибеника. Ирон. Жарти, гостроти людини, що знаходиться в безвихідному становищі.
(Англ. Humour), особливий вид комічного, що поєднує насмішку і співчуття, зовні комічну трактування і внутрішню причетність до того, що представляється смішним. На відміну від «руйнівного сміху», сатири і «сміху переваги» (в тому числі іронії), в гуморі під маскою смішного таїться серйозне ставлення до предмету сміху і навіть виправдання «дивака», що забезпечує гумору більш цілісне відображення істоти явища. Особистісна (суб’єктивна) і «Дволика» природа гумору пояснює його становлення в епоху Пізнього Відродження і подальше освоєння й осмислення в епоху романтизму (Жан Поль). Головні представники в літературі: М. Сервантес, Л. Стерн, Ч. Діккенс, Н. В. Гоголь, М. Твен.
Дивитися що таке «юмор» в інших словниках:
Гумор — гумор латинське humor, німецьке humór, французьке l humeur позначало рідина і в старовинній медицині позначало чотири головних вологості організму, з поєднання яких і властивостей виводилися переважаючі настрої людини і його … … Словник літературних термінів
ГУМОР — Якщо жарт ховається за серйозне це іронія; якщо серйозне за жарт гумор. Артур Шопенгауер Гумор це здатність бачити три сторони однієї медалі. Нед Рорем Гумор це правда в безпечних для життя дозах. Гумор таке ж особиста справа, як секс. Джин … … Зведена енциклопедія афоризмів
ГУМОР — (англ. Humour примха, характер, настрій, від лат. Humor волога, рідина: згідно античній. Вченню про співвідношення чотирьох «рідин» чоловіче. Тіла, що визначає чотири темпераменту, або характеру), особливий вид комічного, переживання … … Філософська енциклопедія
Гумор — Гумор ♦ Humour Форма комічного. Особливість гумору в тому, що він змушує нас сміятися над тим, що зовсім не смішно. Наприклад, що приводиться Фрейдом розповідь про засуджену до смерті, якого в понеділок везуть на ешафот. «Непоганий початок … … Філософський словник Спонвіль
ГУМОР — гумор, гумору, мн. немає, чоловік. (Англ. Humour від лат. Humor волога). 1. незлобивий насмішка, добродушний сміх; перейнятий таким настроєм ставлення до чого небудь (до чиїх небудь недоліків, слабкостей, до лихові і т.п.). Почуття гумору. У цьому … … Тлумачний словник Ушакова
ГУМОР — (англ. Humor). 1) з XVI XVIII столетья, означало темперамент. 2) з кінця XVIII стол. означає напрямок в літературі, яке складається в добродушного осмеіванію людських слабостей і недоліків, що збуджує в читачі смуток над … … Словник іншомовних слів російської мови
Гумор — Гумор. Спочатку на латинській мові слово humor означаложідкость, сік. Інші значення воно отримало в зв’язку з средневековоймедіціной, по якій здоровий стан людського організму зависитот належних властивостей і з’єднання чотирьох … … Енциклопедія Брокгауза і Ефрона
ГУМОР — чоловік. англ. весела, гостра, жартівлива складка розуму, вміє помічати і різко, але необразливо виставляти дивацтва моралі або звичаїв; завзятість, розгул іронії. Неповторний гумор Гоголя. Гумор малоросів яскраво висловлюється в їх похвалках: ця похвалка … … Тлумачний словник Даля
ГУМОР — (англійське humour), особливий вид комічного, що поєднує насмішку і співчуття, зовні комічну трактування і внутрішню причетність до того, що представляється смішним. На відміну від руйнівного сміху сатири і сміху переваги (в тому числі … … Сучасна енциклопедія
Схожі статті
Гумор і сатира в літературі
Гумор і сатира – два різновиди комічного. Смішне ми зустрічаємо як в житті, так і в мистецтві, в тому числі і в літературі.
Навіщо ж потрібен сміх? Яку роль він виконує в житті людей? Питання може викликати подив. Адже сміх – це коли просто смішно і ніхто не думає про те, яку він виконує при цьому роль. Але сміх сміху ворожнеча, і письменник заздалегідь знає, яким сміхом буде сміятися його читач.
Є сміх веселий, добрий. Його називають гумором. Таким сміхом ми сміємося над смішними словами, манерою їх виголошення.
Згадаймо «Алісу в країні чудес» Л. Керрола. Смішні положення, в які потрапляють герої, теж викликають сміх. Смішними бувають і характери героїв. Наприклад, викликають посмішку всі типи диваків, до числа яких можна віднести Дон Кіхота і Санчо Панса. Розуміння багатосторонності і складності життя – відмінна риса гумору.
Крім веселого, добродушного сміху, є сміх злий, гнівний. Називається він сатирою. Сатира відома з давніх часів. Це слово латинського походження і означає буквально «всяка всячина», «суміш». Сатира – це нещадне викриття. Недарма існує вислів «бич сатири».
Сатира в літературі випинає і перебільшує людські пороки до такої міри, що вони стають смішними. Наприклад, Гоголь висміює мрію городничого з «Ревізора» стати генералом. «Адже чому хочеться бути генералом? Тому, що, трапиться, поїдеш кудись – фельд’єгеря і ад’ютанти повистрибують всюди вперед: “Коней!” … »Мрія городничого зводиться, крім його волі, до приниження самого себе. Тому що городничий – це він сам. Мрія химерна і смішна, але сміх цей гіркий. Він розкриває в людині якийсь глибинний порок.
Такий же похмурий і викриває сміх викликає хвалькуватий і придуманий від першого до останнього слова розповідь Хлестакова про те, як він заходив до департаменту «Я тільки на дві хвилини заходжу … з тим тільки, щоб сказати: це ось так, це ось так, а там вже чиновник для письма, така собі щур, пером тільки: тр, тр … пішов писати ». Розповідає зі смаком, але ж «щур» – це він сам, Хлестаков. До якої ж міри самоприниження треба було дійти, щоб бачити себе в такій якості? Смішно? Більше гірко.
Смішно і тоді, коли негарне у що б то не стало хоче представити себе прекрасним, нікчемне, дрібне – високим, слабке – сильним, дурне – розумним.
Для сатири характерно відкрите вираження неприязні, груба, а подеколи й образлива лексика, що має намір загостреність оцінок. Чи потрібна сатира? Звичайно. Висміюючи негативне в людині і в суспільстві, вона допомагає від нього позбавитися. Так що іноді корисно і образити людину, як кривдили його великі письменники Дж. Свіфт. Мольєр, Е. Распе, М.Гоголь, М. Салтиков-Щедрін.
Основні особливості сатири:
- різновид комічного;
- сміх гнівний, злий, що знищує;
- загостреність, іноді фантастична, життєвих ситуацій і характерів;
- порушення пропорцій в зображуваних явищах;
- наявність гіперболи, рідше літоти;
- позитивний герой виражений неявно;
- спрямованість проти негативних явищ в суспільстві і характер людини.