План створення
Якщо істоти не утворилися один від одного, то чому ж тоді зумовлена наявність видимих закономірностей в родовідному дереві
еволюції? Ця впорядкованість якраз і вказує на Божественний план створення світу, описаний на перших сторінках Книги Буття (у Ж. Кюв’є, К. Ліннея аналогічне древо було просто древом подібності). «Я дивуюся, – писав знаменитий учений Майкл Фарадей, – чому люди воліють блукати в невідомості з багатьох важливих питань, коли Бог подарував їм таку дивну Книгу».
Створювався не кожен вид окремо, а групи видів згідно умовам, в яких тваринам належало мешкати. Саме цим пояснюється давно помічена біологами конвергенція – подібність пристрою і зовнішності навіть далеких видів, які нібито розвивалися в схожих умовах незалежно, по різним еволюційним шляхах. Сучасні генетики приходять до висновку, що причиною появи конвергентних ознак є план Творця (вперше про це говорив Ж. Кюв’є на початку XK ст.). Всі організми отримали від Творця необхідні властивості стосовно до середовища проживання.
Розглянемо риб. Вони найдосконалішим чином пристосовані саме до водного простору. Їм не потрібно механізм терморегуляції, спосіб пересування у них простий, і пристрій відносно нескладне. Мешканцям прибережних зон і боліт (гадів земноводним) припадає повзати, тому замість елементарно влаштованих плавців вони наділені багатосуглобовими кінцівками з пальцями, та й рогова луска плазунів відповідає іншим умовам. Мешканці суші здатні ходити і бігати, у них більш стрункі кінцівки, голова піднята над тілом; шерсть найкращим чином захищає ссавців від спеки та холоду. Птахам для польотів дані крила. Існування творчого плану очевидно, воно не викликає сумнівів. Сучасний вчений, нобелівський лауреат Артур Комптон писав: «Вищий розум створив Всесвіт і людину. Мені неважко вірити в це, тому що факт наявності плану і, отже, розуму – незаперечний ».
Розумної творчої доцільністю пояснюється і так звана паралельна (незалежна) еволюція тварин різних систематичних груп (наприклад, сумчастих і плацентарних). Принцип, за яким був складений ряд властивостей рослин або тварин одного виду при його створенні, звичайно ж, проявився і в будові інших видів. Подібність живих організмів на морфологічному, генетичному, ембріональному рівнях наочно підтверджує наявність єдиного плану. Спостережуване спорідненість органічного світу цілком зрозуміло єдиним авторством Творця.
Чому, власне кажучи, створеним організмам не бути схожими, для чого наділяти їх абсолютно різними органами і генами? Подібні гени кодують білки зі схожими функціями у самих різних організмів, на єдність плану вказує і сам факт універсальності генетичного коду для всіх організмів планети. Цілком закономірно, що всі ми в чомусь подібні, а з безлічі схожих речей завжди можна побудувати правдоподібну еволюційну послідовність, в якій неважко виділити і основні, і проміжні форми. Безумовно, в кожному виді тварин закладена широка можливість змін, але виключно в межах формування дуже подібних істот. Це означає, наприклад, що кішки в залежності від умов проживання можуть дрібніти або крупнеть, ставати пухнастими або гладкошерстими, але вони ніколи не стануть мавпами. Припущення про взаимопревращении різних видів не підтвердилося ні палеонтологічними матеріалом, ні генетичними дослідженнями. Кожен вид має найпотужнішу захист від таких перетворень на генетичному рівні.
Наявністю плану пояснюється не тільки схожість органів у різних видів тварин, а й виявлене М. І. Вавілов повторення одних і тих же ознак у рослин, існування у них гомологічних рядів мінливості. Подібні ряди ознак спостерігаються не тільки серед близьких видів, але і серед родів, родин і навіть класів. Єдиним планом, імовірно, обумовлено і поява в рядах живих істот схожих структурних утворень, наприклад крил у птахів, кажанів, комах і стародавніх рептилій. Відомий вчений С. В. Мейен стверджував, що у організмів, навіть не пов’язаних спорідненістю, існує спільність на рівні законів формоутворення.
Сучасні вчені часто розходяться в думках, обговорюючи сутність та точні межі видів і родів, не встановлені чіткі межі можливих змін в популяціях. Молюсків одного з родів довгий час ділили більш ніж на 200 видів, але подальші дослідження показали, що їх можна звести лише до двох видів. На думку деяких учених, біблійне поняття «рід», або створений архетип (термін ввів в 1846 р Р. Оуен, <грец. Archetypon прообраз), іноді відповідає вигляду, іноді – роду, а іноді – сімейства. Серед вищих тварин архетипи, створені Богом спочатку, можливо, відповідають домами, наприклад вовчих, ведмежих, котячих, качиних. Тваринам кожного з цих родин властиві загальна поведінка і фізіологія. Науці належить ще з’ясувати, в будові яких організмів відмінності відбулися з дня створення, щоб виділити створені архетипи.
На думку православних вчених, в якостях багатьох тварин Творцем закладений зрозумілий для людини повчальний сенс. Лев нагадує про вищої влади, голуб – про моральну чистоту, орел може служити чином духовного ширяння над життєвою суєтою. Маленький мураха уособлює працелюбність, величезний динозавр – сліпу силу, мавпа – бездуховну людську особистість.
Хижаки і жертви. Багато сучасні види за цілою низкою ознак пристосовані для того, щоб нападати, хапати, вбивати. Це, наприклад, крокодили, змії, ведмеді. Як їх хижацтво узгодити з планом творіння? Науковими методами неможливо встановити стан світу до гріхопадіння – ми розглянемо лише деякі правдоподібні гіпотези.
У Писанні сказано, що до гріхопадіння людини не було смерті і всі істоти харчувалися рослинністю. Непрямим доказом такої можливості можуть служити ознаки деяких тварин. Так, панда може здатися грізним хижаком. У неї гострі зуби і кігті. Важко повірити, що цей звір харчується в основному бамбуком. Палеонтологи виявили останки стародавнього растительноядного крокодила. Існують види піраній, що харчуються виключно рослинами і мають не менше міцні щелепи і гострі зуби, ніж їх хижі родичі. Деякі види кажанів – плодоядние, інші – хижі. У тих і інших гострі та міцні зуби. Травна система лева налаштована на свіже м’ясо, але в кризових ситуаціях леви можуть харчуватися і овочами.
Слід ще врахувати, що клімат древньої планети був більш сприятливим. Рослинність була значно изобильнее і різноманітніше сучасної. Відомо, наприклад, що самка комара для кращого розмноження використовує кров, але може обійтися і соком рослин (чисельність потомства буде менше). У деяких сучасних рослин у невеликих кількостях виявлений легоглобін – аналог гемоглобіну, одного з основних білків крові. Можливо, сік древніх рослин містив більше білків, і комарі успішно розмножувалися без крові.
У первозданному світі функція засобів нападу була, ймовірно, інший. З тих пір як перша людина вніс розлад і смерть в первозданний світ, одні тварини стали хапати і поїдати жертви, а інші – ховатися і тікати. Можна припустити, що інстинкти тварин змінилися внаслідок змін у функціонуванні генів і відповідних їм змін в обмінних процесах. Хижаки стали полювати, а інші тварини відчувати страх перед ними. Можливо, в зубної і травної системах хижаків відбулися істотні зміни.
Інстинкти підказують павукам, де і як плести павутину і в який момент вистачати жертву. Павутина володіє складною хімічною структурою і є, по суті, інженерним дивом: в павутині деяких павуків заплутуються навіть птахи!
У наші дні складна реактивна захист рятує жука-бомбардира від хижаків. Ймовірно, піклуючись про своїх творіннях, Творець спочатку наділив їх організми здатністю до прийдешніх змін. Зауважимо також, що нам, звикли мислити категоріями нашого занепалого світу, мабуть, неможливо до кінця осягнути всі особливості світу первозданного, але ми починаємо усвідомлювати втрату його неповторного пишноти.
« Неправомірність біогенетичного закону Геохронологічна шкала »(ПЛАН-КОНСПЕКТ) УРОКУ Ольга Бондарук. Міфи про створення світу та людей.
ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА (ПЛАН-КОНСПЕКТ) УРОКУ
Предмет Літературне читання Клас
4Тема уроку Ольга Бондарук. Міфи про створення світу та людей.
Тип уроку Комбінований
Методи уроку бесіда; читання тексту; пояснення; демонстрування; робота з підручником.
Час 45 хвилин
МЕТА УРОКУ
Навчальна продовжити ознайомлення учнів з міфами; ознайомити зі слов’янськими міфами, дати уявлення про їх витоки; вдосконалювати навички свідомого виразного читання;
Виховна виховувати бажання вивчати історію свого народу.
Розвивальна розвивати зв’язне мовлення, образне мислення;
ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ УРОКУ
1. Наочні прилади малюнки
2. Роздавальний матеріал
3. Технічні засоби навчання діафільми.
4. Література: основна: .
Савченко О.Я. Методика читання у початкових класах / О.Я. Савченко. – К. : Освіта, 2007. – С. 3-51.
Хід уроку та його зміст
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
Гра «Хто краще?»
Діти по черзі читають міфу «Створення світу» (с. 24-26).
Бесіда
Знайдіть у тексті та продовжіть
Отой водяний хаос…
І першим з цих богів…
То був єдиний…
Від дитини…
Сонце – початок життя…
III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
Повідомлення теми і мети уроку
Ми продовжуємо ознайомлення з міфами різних народів. У слов’янських народів, до яких належать й українці, теж були міфи. У них відображалися уявлення наших предків про походження світу, діяння богів, вірування людей. Сьогодні ми дізнаємося, що розповідається у міфах праслов’ян про появу людей на Землі.
СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Виразне читання тексту «Міфи про створення світу та людей» учителем
Чи сподобалися вам міфи?
Які слова, речення були незрозумілими?
Що вас найбільше вразило?
Словникова робота
Перлова роса — тут: роса, схожа на перли.
Перли — перламутрові зерна кулястої або неправильної форми, що утворюються в черепашках деяких морських та прісноводних молюсків; використовуються як коштовна прикраса.
Читання тексту мовчки.
Читання способом земля – небо.
Відповідаємо на питання за текстом:
У яких творах слов’янських народів зберігся погляд, дуже давніх людей на те, як було створено світ?
Коли посеред моря стояло велике дерево?
Хто сидів на тому дереві?
Ким були два голуби і сивий сокіл?
Що створили боги, втілені у пташину подобу?
Символом чого вважали слов’янські племена яйце?
Що є головним символом Великоднього свята?
Як звали первісну птицю, котра розмножила по світу людей?
Аналіз змісту міфу з елементами вибіркового читання
Знайдіть і прочитайте опис світового дерева.
Як у міфології називається таке дерево?
Хто був найголовнішими істотами на ньому?
Хто був утілений у птицях?
Якими були уявлення праслов’ян про світове яйце?
Що символізує зараз яйце у християн?
Що можна побачити на великодніх писанках?
Птах – символ зародження життя, родючості достатку.
V Підсумок уроку
Що нового ви дізналися на сьогоднішньому уроці?
Що вас здивувало у міфі?
Чому в міфах трапляться застарілі слова, які тепер рідко вживаються?
VI Домашнє завдання
Підготувати питання з змістом міфу с 26-28. Намалювати малюнок за змістом одного із міфу який сподобався найбільше.
ГДЗ «Літературне читання» Савченко О Я сторінки 24
Інші завдання дивись тут…
Сторінка 26.
МІФИ (з грецької — «слово, переказ») – старовинні оповіді, у яких відображено уявлення людей про богів, духів, створення світу, героїчні подвиги, про те, як виникали ремесла, міста. Із часом письменники їх записали і переказали як твори усної народної творчості.
1. Розкажи, які здогадки про походження світу описано в міфах «Створення світу»
З водяного океану – хаосу на ім’я Нун вийшли всі боги, які створили землю, небо, тварин, рослин. Бог Сонце зігрів холодний світ і дав життя.
На одинокому пагорбі серед безмежного океану розпустилась квітка лотоса, у якій була дитина зі сяйвом, від якого все освітилося і зажило.
На пагорбі, який піднявся з водяного хаосу, птах «великий Гоготун» зніс яйце, з якого вийшло Сонце – початок життя.
2. Які власні назви є в тексті? Що вони означають?
Нун (ім’я водяного хаосу в єгипетських міфах), Сонце (ім’я головного бога — творця світу в єгипетських міфах), Ра, Всесвіт (власні імена).
3. Кого єгиптяни вважали творцем світу?
Єгиптяни вважали творцем світу бога-Сонце.
4. Які нові слова поповнили твій словник?
Міф, водяний хаос, лотос
Сторінка 28.
1. Послухайте слов’янський «Міф про створення світу та людей» за Ольгою Бондарук. Які слова, речення були незрозумілими?
Праслов’ян, першоптах, першочоловік.
2. Знайдіть і прочитайте, яким, за уявленням слов’ян, було світове дерево. Як його називали?
«Ще до початку світу не було ні неба, ні землі, а саме лише синє море. Посеред того моря стояло велике дерево, що його різні слов’янські народи називали по-різному: дубом, явором, сосною, березою, яблунею та інше. Серед гілля того дерева роїлися бджоли, у його корінні жили всілякі тварини, на гілках знайшли притулок птахи. На тому дереві з золотою корою сиділи дивовижні птахи — два голуби і сивий сокіл. То не просто птиці. Це втілені у пташину подобу боги, які створили світ — заснували небо із сонцем, місяцем і зорями з синього та золотого каміння, а землю — із дрібного піску.
Таке дерево, що існувало до початку світу, в міфології називається світовим».
3. Якими були уявлення про світове яйце? Яким символом є зараз яйце у християн?
«Зі світового яйця постав Всесвіт, або Бог-Творець, котрий створив землю і все на ній… Тому слов’янські племена вважали яйце символом життя. У християнстві й сьогодні яйце — головний символ Великоднього свята. На українських великодніх писанках намальовані дивовижні візерунки, які за найдавнішими уявленнями мали магічну силу, зображення сонця, місяця, зірок, світового дерева, небесних оленів, коней, птахів та інше».
4. Що розповідається в міфах праслов’ян про появу людей на Землі?
«Постала земля серед води, та покрилася вона деревами і травою. Але сумним був світ без людського гомону. І тоді Першоптах – первісна птиця, що мав у собі божественний вогонь, здатний запалити живу душу, злетів над лісом і вдарив блискавкою в сухий пеньок, що стримів на галявині. З того пенька постало тіло першого чоловіка, а з вогню Птаха-Бога — безсмертна людська душа.
За іншими легендами, тіло першочоловіка зробив Бог із глини. Однак глина — мертвий матеріал, і, щоб оживити людину, Творець схилився до неї й просто в уста вдихнув безсмертну душу».
5. Поставте запитання до прочитаного.
Коли посеред моря стояло тільки велике дерево?
Як називали велике дерево різні слов’янські народи?
Хто сидів на тому дереві?
Як у міфології називається таке дерево?
Хто були два голуби і сивий сокіл?
Що створили боги, втілені у пташину подобу?
З чого постав Всесвіт за уявленнями праслов’ян?
Символом чого вважали слов’янські племена яйце?
Що є головним символом Великоднього свята?
Що символізують візерунки великодніх яєць?
Як звали первісну птицю, котра розмножила по світу людей?
Як створив людей Першоптах?
Як зробив першочоловіка Бог за іншими уявленнями?
Інші завдання дивись тут…
Міфи про створення світу та людей. Написати план
В усних творах слов’янських народів зберігся погляд дуже давніх людей на те, як було створено світ.
Ще до початку світу, коли не було ні неба, ні землі, а саме́ лише синє море, то посеред того моря стояло велике дерево, що його різні слов’янські народи називали по-різному: дубом, явором, сосною, березою, яблунею та інше.
На тому дереві була золота кора, перло́ва роса, і сиділи на ньому дивовижні птахи. Дехто каже, що то були два голуби, а дехто — що сивий сокіл. Серед гілля того дерева роїлися бджоли, у його корінні жили всілякі тварини, на гілках знайшли притулок птахи.
Таке дерево, що існувало до початку світу, в міфологи називається світовим. А найголовніші істоти на ньому — два голуби і сивий сокіл. То не просто птиці. Це втілені у пташину подобу боги, які створили світ — заснували небо із сонцем, місяцем і зорями з синього та золотого каміння, а землю — із дрібного піску.
А ще давнішим є уявлення праслов’ян про світове яйце, з якого постає Всесвіт, або Бог-Творець, якому належить створити землю і все на ній… Недаремно деякі слов’янські племена вважали яйце символом життя. У християнстві й сьогодні яйце — головний символ Великоднього свята. Погляньте на українські великодні писанки. Ви бачите на них не тільки дивовижні візерунки, які за найдавнішими уявленнями мали магічну силу, але й зображення сонця, місяця, зірок, світового дерева, небесних оленів, коней, птахів та інше.
А звідки взялися на землі люди?
Найдавніші міфи твердять, що людей розмножила по світу птиця. Ота первісна птиця — Першоптах — голуб чи сокіл, як кажуть народні легенди.
Як же це відбулося?
Постала земля серед води, та покрилася вона деревами і травою. Але сумним був світ без людського гомону. І тоді Першоптах, що мав у собі божественний вогонь, здатний запалити живу душу, злетів над лісом і вдарив блискавкою в сухий пеньок, що стримів на галявині. З того пенька постало тіло першого чоловіка, а з вогню Птаха-Бога — безсмертна людська душа.
За іншими легендами, тіло першочоловіка зробив Бог із глини. Однак глина — мертвий матеріал, і, щоб оживити людину, Творець схилився до неї й просто в уста вдихнув безсмертну душу.
10 маловідомих міфів про створення світу
Суперечки між прихильниками теорії креаціонізму і еволюційної теорії не вщухають і донині. Однак на відміну від теорії еволюції, креаціонізм включає в себе не одну, а сотні різний теорій (а то й більше). У цій статті ми розповімо про десять найбільш незвичайних міфів давнини.
Міф про Пань-гу
У китайців є свої міркування щодо виникнення світу. Найпопулярнішим міфом можна назвати міф про Пань-гу, людину-гіганта. Сюжет наступний: на зорі часів Небо і Земля були близькі один до одного настільки, що зливалися в єдину чорну масу.
За легендою, ця маса була яйцем, а всередині нього жив Пань-гу, причому жив довго – не один мільйон років. Але одного прекрасного дня таке життя йому набридло, і, змахнувши важкою сокирою, Пань-гу вибрався зі свого яйця, розколовши його на дві частини. Ці частини, згодом, стали Небом і Землею. Зріст він мав неймовірний – десь з п’ятдесят кілометрів у довжину, що, за мірками древніх китайців, становило відстань між Небом і Землею.
На жаль для Пань-гу і на щастя для нас, він був смертним і, як і всі смертні, помер. А потім Пань-гу розкладався. Але не так, як це робимо ми – Пань-гу розкладався по-справжньому круто: його голос перетворився на грім, його шкіра і кістки стали твердю земною, а його голова стала Космосом. Так, його смерть дала життя нашому світу.
Чорнобог і Білобог
Це один з найбільш значущих міфів слов’ян. Оповідає він про протистояння Добра і Зла – Білого і Чорного богів. Почалося все так: коли навколо було лише одне суцільне море, Білобог вирішив створити сушу, пославши свою тінь – Чорнобога – виконувати всю брудну роботу. Чорнобог все зробив, як годиться, проте, володіючи натурою егоїстичною і гордовитою, не побажав ділитися своєю владою над твердю з Білобогом, вирішивши останнього втопити.
Білобог з цієї ситуації виплутався, себе вбити не дозволив і навіть благословив землю, споруджену Чернобогом. Однак з появою суші, виникла одна маленька проблема: площа її росла експоненціально, погрожуючи поглинути все навколо.
Тоді Білобог послав на Землю свою делегацію з метою вивідати у Чернобога, як цю справу припинити. Ну, Чорнобог сів на козу і вирушив на переговори. Делегати ж, побачивши, що скаче до них на козі Чернобог, перейнялися комічністю цього видовища і вибухнули диким реготом. Чорнобог гумору не зрозумів, сильно образився і навідріз відмовився з ними розмовляти.
Тим часом, Білобог, все ще бажаючи врятувати Землю від зневоднення, вирішив влаштувати стеження за Чернобогом, змайструвавши з цією метою бджолу. Комаха з завданням впоралося успішно і вивідала секрет, що полягав у наступному: щоб припинити розростання суші, треба на ній накреслити хрест і сказати заповітне слово – «досить». Що Білобог і зробив.
Сказати, що Чорнобог був не радий – не сказати нічого. Бажаючи помститися, він прокляв Білобога, причому прокляв його вельми оригінально – за свою підлість Білобогу тепер належало все життя харчуватися бджолиним калом. Однак Білобог не розгубився, і зробив бджолині випорожнення солодкими, як цукор – так з’явився мед. Про те, як з’явилися люди, слов’яни чомусь не подумали… Головне, що мед є.
Вірменська дуальність
Вірменські міфи нагадують слов’янські, і також оповідають нам про існування двох протилежних начал – на цей раз чоловічого і жіночого. На жаль, міф не дає відповіді на питання, як був створений наш світ, лише пояснює, як все навколо влаштовано. Але від цього менш цікавим він не стає.
Отже, ось коротка суть: Небо і Земля – це чоловік і дружина, яких розділив океан; Небо – це місто, а Земля – шматок скелі, яку тримає на своїх величезних рогах не менше величезний бик – коли він качає рогами, земля тріщить по швах від землетрусів. Ось, власне, і все – так вірмени уявляли собі Землю.
Існує і альтернативний міф, де Земля знаходиться посеред моря, а навколо неї плаває Левіафан, намагаючись вхопитися за власний хвіст, і його рухи також пояснювали постійні землетрусу. Коли ж Левіафан нарешті схопить себе за хвіст, життя на Землі припиниться і настане апокаліпсис. Приємного дня.
Скандинавський міф про крижаного гіганта
Здавалося б, що між китайцями та скандинавами немає нічого спільного – аж ні, у вікінгів теж був свій гігант – першооснова всього, тільки звали його Імір (
А тепер ближче до нас, до людей. Коли Імір спітнів, то разом з потом з його правої пахви вилізли чоловік і жінка. Дивно, так, але ми це розуміємо – ну ось такі вони, суворі вікінги, нічого не поробиш. Та повернемося до суті. Чоловіка звали Бурі, був у нього син Бйор, а у Бйора було три сина – Одін, Вілі і Ве. Три брата були богами і правили Асгардом. Цього їм здалося мало, і вирішили вони прадідуся Імира вбити, зробивши з нього світ.
Імір був не радий, але його ніхто не питав. В процесі, він пролив чимало крові – досить, щоб заповнити нею моря і океани; з черепа нещасного брати створили небесне склепіння, кістки йому переламали, зробивши з них гори і камінці, а з розкиданих мізків бідного Іміра зробили хмари.
Цей новий світ Одін і компанія враз вирішили заселити: так вони знайшли на березі моря два прекрасних дерева – ясен та вільху, зробивши з ясена чоловіка, а з вільхи – жінку, тим самим давши початок людської раси.
Грецький міф про кульки
Як і багато інших народів, стародавні греки вважали, що до появи нашого світу, навколо був лише суцільний Хаос. Не було ні сонця, ні Місяця – все було звалено в одну велику купу, де речі були невіддільні одна від одної.
Але ось прийшов якийсь бог, подивився що панує навколо безлад, подумав і вирішив, що недобре все це, і взявся за справу: відділив холод від тепла, туманний ранок від ясного дня і все в такому роді.
Потім він взявся за Землю, скачавши її в кульку і розділивши цю кульку на п’ять частин: на екваторі було дуже жарко, на полюсах – вкрай холодно, а ось між полюсами і екватором – саме те, комфортніше не придумаєш. Далі, з сім’я невідомого бога, швидше за все Зевса, у римлян відомого як Юпітер, був створений перший чоловік – дволикий і теж у формі кульки.
А потім його розірвали надвоє, зробивши з нього чоловіка і жінку – майбутніх нас з вами.
Єгипетський бог, який дуже любив свою тінь
На початку був великий океан, ім’я якого було «Ню», і був цей океан Хаосом, і крім нього не було нічого. Не було, поки Атум, зусиллям волі і думки, не створив з цього Хаосу себе. Так, були у мужика яйця. Але далі – більше і цікавіше. Отже, себе він створив, тепер треба було створити в океані землю. Що він і зробив. Побродивши по землі і усвідомивши свою тотальну самотність, Атуму стало нестерпно нудно, і вирішив він настругати ще богів. Як? А ось так, палким, пристрасним почуттям до своєї власної тіні.
Таким чином Атум породив Шу і Тефнут, виплюнувши їх з рота. Але, мабуть, перестарався, і новонароджені боги загубилися в океані Хаосу. Атум сумував, проте незабаром, до свого полегшення, все-таки знайшов своїх дітей. Він був такий радий возз’єднанню, що довго-довго плакав, і його сльози, торкаючись землі, запліднили її – і з землі виросли люди, багато людей! Потім, поки люди запліднили один одного, у Шу і Тефнут теж стався коїтус, і вони дали життя іншим богам – Гебу і Нуту, що стали уособленням Землі і неба.
Існує ще один міф, в якому Атума замінює Ра, однак основної суті це не міняє – там теж всі один одного масово запліднюють.
Міф народу Йоруба – про Піски Життя і курку
Є такий африканський народ – Йоруба. Так ось, у них теж є свій міф про походження всього сущого.
Загалом, діло було так: був один Бог, звали його Олорун, і одного прекрасного дня прийшла йому в голову думка – що треба б Землю облаштувати якось (тоді Земля являла собою одну суцільну пустку).
Самому цим займатися Олоруну не дуже хотілося, тому він послав на Землю свого сина – Оботалу. Однак, на той момент у Оботали були важливіші справи (насправді, на небесах тоді намічалася шикарна вечірка, і Оботала просто не міг її пропустити).
Поки Оботала веселився, вся відповідальність була перекладена на Одудаву. Не маючи під рукою нічого, крім курки і піску, Одудава все ж взявся за справу. Принцип у нього був наступний: він брав пісок з чашки, сипав його на Землю, а потім давав курці по піску побігати і гарненько його втоптати.
Провівши кілька таких нехитрих маніпуляцій, Одудава створив землю Лфе або Лле-Лфе. На цьому історія Одудави закінчується, і на сцені знову з’являється Оботала, на цей раз в дошку п’яний – вечірка вдалася на славу.
І ось, будучи в стані божественного алкогольного сп’яніння, син Олоруна взявся за створення нас, людей. Вийшло це у нього з рук геть погано, і наробив він інвалідів, карликів і виродків. Протверезівши ж, Оботала жахнувся і швидко все виправив, створивши людей нормальних.
За іншою версією, Оботала так і не оклигав, і людей теж зробив Одудава, просто спустивши нас з неба і заодно привласнивши собі статус володаря людства.
Ацтекська «Війна Богів»
Згідно з міфом ацтеків, ніякого початкового Хаосу не існувало. Зате був первинний порядок – абсолютний вакуум, непроглядно чорний і нескінченний, в якому якимось дивним чином жив Верховний Бог – Ометеотль. Він мав дуальну природу, володіючи як жіночим, так і чоловічим началом, був добрим, і в той же час злим, був і теплим, і холодним, правдою і брехнею, білим і чорним.
Він породив інших богів: Уїцилопочтлі, Кетцалькоатля, Тескатліпока і Шипі-Тотека, які, у свою чергу, створили гігантів, воду, риб та інших богів.
Тескатлипока піднявся до небес, пожертвувавши собою і ставши Сонцем. Однак, там він зіткнувся Кетцалькоатлем, вступив з ним у битву і програв йому. Кетцалькоатль скинув Тескатлипока з небосхилу і сам став Сонцем. Потім, Кетцалькоатль породив людей і дав їм в їжу горіхи.
Тескатліпока ж, затаївши образу на Кетцалькоатля, вирішив відігратися на його творіннях, перетворивши людей у мавп. Бачачи, що сталося з його першими людьми, Кетцалькоатль впав в лють і викликав наймогутнішої сили ураган, що розкидав мерзенних мавп по всьому світу.
У той час, як Кетцалькоатль і Тескатліпока ворогували один з одним, Тіалок і Чальчіутлікуе теж перетворилися на сонця, щоб продовжити цикл дня і ночі. Однак люта битва Кетцалькоатля і Тескатліпока торкнулася і їх – тоді вони теж були скинуті з небес.
Зрештою, Кетцалькоатль і Тескатліпока припинили ворожнечу, забувши минулі образи і створивши з мертвих кісток і крові Кетцалькоатля нових людей – ацтеків.
Японський «Світовий Котел»
Японія. Знову Хаос, знову у вигляді океану, цього разу брудного, як болото. У цьому океано-болоті ріс магічний очерет, і з цього очерету, як у нас з капусти – діти, були народжені боги, їх безліч. Всіх разом їх звали Котоаматсуками – і це все, що про них відомо, бо, щойно народившись, вони відразу поспішили сховатися в очеретах.
Поки ті ховалися, з’явилися нові боги, включаючи Ідзінамі і Ідзінагі. Вони почали помішувати океан, поки він не згустився, і з нього сформувалася земля – Японія. У Ідзінамі і Ідзінагі був син – Ебісу, який став богом всіх рибалок, дочка – Аматерасу, що стала Сонцем, і ще одна дочка – Цукуйомі, що стала Місяцем. Був у них і ще один син, останній – Сусаноо, за свою буйну вдачу отримав статус бога вітру і штормів.
Квітка лотоса і «Ом-м»
Як і в багатьох інших релігіях, в індуїзмі теж фігурує концепція виникнення світу з порожнечі. Ну, як з порожнечі – був нескінченний океан, в якому плавала гігантська кобра, і був Вішну, який спав у кобри на хвості. І більше нічого.
Час минав, дні змінювали один одного один за іншим, і, здавалося, що так буде завжди. Але одного разу все навколо збудив звук, ніколи раніше нечуваний – звук «Ом-м», і раніше порожній світ захлеснуло енергією. Вішну прокинувся від сну, а з квітів лотосів на його пупку з’явився Брахма. Вішну наказав Брахмі створити світ, а сам тим часом зник, прихопивши із собою змію.
Брахма, сидячи в позі лотоса на квітці лотоса, взявся до роботи: він поділив квітку на три частини, використавши одну, щоб створити Рай і Пекло, іншу, щоб створити Землю, і третю, щоб створити Небо. Потім Брахма створив звірів, птахів, людей і дерева, створивши таким чином все живе.
Біблійні легенди Про створення світу
Біблійні легенди
Про створення світу
Спочатку Бог створив небо і землю, потім світло. Світло назвав «день», а темряву — «ніч». Другого дня Бог створив твердь посеред води, назвав землею, а воду — морем. На землі виросла трава, злаки, що давали насіння, дерева. Далі Бог створив риб, плазунів, птахів.
Про перших людей Адама і Єву
І створив Бог людину за своїм образом та подобою, дав владу над рибами, птаством, худобою, плазунами. Це був день шостий. Бог створив чоловіка. І був той чоловік, Адам, зовсім самітний. Коли він заснув, Бог вийняв у нього ребро і створив із нього жінку, Єву. Чудово жили в райському саду Адам і Єва. Все їм дозволялося, окрім як їсти плоди з дерева пізнання добра і зла. Диявол в образі змія спокусив Єву — вона спробувала плід забороненого дерева, ще й Адама вмовила зробити це. Бог дізнався, розсердився і вигнав Адама і Єву .з раю. Тепер вони стали смертними: Адам повинен був усе життя працювати в поті чола, а Єва — в муках народжувати дітей. Так пішли на землі перші люди і було скоєно перший грі.
ВАВИЛОНСЬКА ВЕЖА
Це було так давно, що вже ніхто й не пам’ятає, коли це було. Розповідають, одначе, буцімто в ті часи всі люди однією мовою говорили й усі одне одного розуміли. І закортіло людям лишити пам’ять про себе довічну:
— А нумо зберемося разом та й побудуємо вежу високу! — мовив один.
Зраділи всі та й загукали:
— Ми збудуємо вежу, ми збудуємо вежу аж до самого неба!
Обрали гору високу — та й почалася робота! Хто глину місить, хто з неї цеглини ліпить, хто у печах обпалює, хто на гору підвозить. А на горі вже люди ждуть, цеглини приймають та з них вежу складають.
Всі працюють, усі співають, весело всім.
Будувалася вежа не рік і не два. Самих цеглин для неї знадобилося тридцять п’ять мільйонів! Та й собі довелося будинки побудувати, аби було де після трудів одпочивати, а побіля будинків насаджати дерев та кущів, аби птицям було де співати.
Ціле місто виросло навколо гори, на якій будувалася вежа. Місто Вавилон. А на горі з кожним днем усе вище й вище, уступами підводилася вежа-красуня: знизу широка, догори все вужча й вужча. І кожен уступ цієї вежі фарбували в інший колір: у чорний, жовтий, червоний, зелений, білий, жовтогарячий. Верх придумали зробити синім, щоб був наче небо, а покрівлю — золотою, щоб, як сонце, виблискувала!
І ось вежа майже готова. Ковалі вже золото кують для покрівлі, маляри пензлі занурюють у відра із синьою фарбою. Та ранком, звідки не візьмись, поміж людей з’являється сам Бог Ягве. Не сподобався йому їхній замір* — досягти неба, де живе Бог.
«Це тому примудрилися вони свою вежу вибудувати,— подумав він,— що у них спільна мова і кожна людина розуміє іншу. От вони й домовились!»
І наслав Ягве на землю страшенну бурю. Поки буря вирувала, вітер поніс усі слова, котрі люди звикли одне одному говорити.
Невдовзі буря вщухла, і люди знову стали до роботи. Вони ще не знали, яка біда їх спіткала. Покрівельники пішли до ковалів сказати, щоб ті швидше кували листи для покрівлі. А ковалі не розуміють ані слова.
В усьому місті Вавилоні люди перестали розуміти одне одного.
Маляр кричить:
— Фарба скінчилась!
А в нього виходить:
—Но мор пент!
— Нічого не розумію! — кричить йому інший.
А виходить:
—Женком пренепа!
І по всьому Вавилону лунають слова, зрозумілі одним і незрозумілі іншим.
— Віндадори!
— Маракірі!
— Бобеобі!
— Дзин!
Покидали всі роботу, блукають, наче у воду опущені, та шукають: хто б міг їх зрозуміти?
І почали люди збиратися купками — хто з ким однаково говорить, той і намагається триматися того. І замість одного народу вийшла сила-силенна різних народів.
І розійшлися люди в різні кінці землі, кожен народ у свою сторону — будувати свої міста. А вежа почала потроху розвалюватися.
Але подейкують, що досі у кожному місті можна знайти уламки цегли від Вавилонської вежі. Тому що багато хто носив їх із собою на згадку про ті часи, коли на землі мир панував і люди розуміли одне одного.
І до сьогодні всіма мовами світу люди розповідають оцю легенду про недобудовану Вавилонську вежу.
Примудрилися, покрівельники, недобудовану.
Замір — тут: намір, бажання щось зробити.
КАЇН І АВЕЛЬ
В Адама і Єви було двоє синів. Старшого звали Каїн а молодшого — Авель. Каїн орав землю, та землі любив. І зірок не любив, і птахів не любив, і дерев ні любив. Каїн усім заздрив і всіх ненавидів, тому що вії був злий і жорстокий. Коли птахи пролітали понад землею, Каїн кидаї у них каміння: заздрив птахам, що вони вміють літати. Коли зірки спалахували в небі, Каїн і в зорі кидав каміння, тому що зірки вміли світити. Коли опівдні дерева кидали на землю тінь, Каїн обламував гілки — він і тіні чужій заздрив! Злою людиною був Каїн, дуже злою. А брат Каїна — Авель — був веселий і добрий. Він випасав овець. З ранку й до вечора блукав зі своєю отарою широкими луками, грав на сопілці, співав пісень. Зірки, дерева й птахи слухали його пісні. То були перші пісні на землі. Птахи, дерева й зірки полюбили Авеля. А Каїна почали боятися. Якось холодної ночі надумали брати розпалити вогнище. Довго Каїн розпалював своє вогнище. Та не слухався вогонь злих Каїнових рук. Не горів. А під добрими руками Авеля вогнище спалахнуло відразу. Затріскотіли гілки, наче тільки чекали доторку легких пальців Авеля. Заграло полум’я. Весело зробилося навкруги, тепло. Заспівав Авель пісню про вогонь і про зірки, про те, як гарно жити. Позаздрив Каїн Авелю, що вогнище в нього розгорілося. Підняв із землі камінь і вбив брата свого. Урвалась пісня. Упав Авель на землю. Покотилася сопілка. Не вигравати їй більше веселих пісень. Озирнувся Каїн. Навкруги — нікого. «Ніхто й не бачив, як я убив Авеля, ніхто й не довідається»,— подумав Каїн. І втік до лісу. Скрадається Каїн лісом, раптом чує — дерева зашепотіли: «Каїне, де твій брат Авель?» Кинувся Каїн від дерев у степ, а над ним зірки піднялися та як задзвонять із небес: «Каїне, де твій брат Авель?» Заметушився Каїн: куди втікти від зірок? До землі ригнувся, плазує, наче павук, очима косує. Прокинулися птахи. З усіх боків галасують: «Каїне, ї твій брат Авель?» І здалося Каїну — то всесвіт кричить йому навздогін: «Де твій брат Авель?»
— Хіба я вартівник своєму братові? — зухвало відповів Каїн. Збагнув Каїн, що хоч нікого й не було, коли він убив Авеля, та бачили те зірки, дерева, птахи…І зненавиділи люди Каїна за те, що він заплямував землю кров’ю. І прокляли його. І його ім’я. Відтоді минуло багато-багато віків. Багато зірок згасло. Люди народжувалися і помирали. Мінялися звичаї. Забувалися казки. Але й до сьогодні про лиху, заздрісну людину кажуть: Каїн. Або окаянний*. Скрадається, благословилося, зненавиділи, заплямував. Окаянний — грішний, проклятий.
Послухай легенду у виконанні вчителя або товариша, який гарно читає. Що тебе у ній вразило? Що було незрозумілим? Якими змальовано Каїна і Авеля? У чому був переконаний Каїн, вчинивши кривавий злочин? У яких рядках тексту про це сказано? Про що запитували злочинця дерева, зірки, птахи? Що прославляється і що засуджується в легенді?
Перевір, чи правильно ти зрозумів слова і вирази з тексту: на світ благословилося — почало світати; очима косує — на всі боки озирається; прокляли — осипали словами, що виражають різкий осуд, обурення.
Міфи про створення світу
Паспорт проекту
Назва проекту Міфи про створення світу
Мета проекту: — презентувати міфи різних народів про створення світу;
— розвивати навички виразного і вдумливого читання та
активного слухання; образне мислення та уяву учнів,
усне мовлення, логічне мислення;
виховувати повагу до культури інших народів, формувати інтерес до історичного минулого, виявляти міжлітературні зв’язки
Провідні проблеми. Як за міфологією створився світ?
Спосіб розв’язання проблеми: пошук інформації в бібліотеці, Інтернеті, пошук літературного матеріалу в періодичній дитячій пресі.
Тип проекту: творчий, груповий
Кінцевий продукт:
— створення дитячих книжечок
— організація «слайд – малюнків»;
— презентація проекту на уроці позакласного читання.
Тривалість: два тижні.
Керівник проекту: учитель.
Учасники проекту: учні 4 класу, їх батьки, шкільний бібліотекар.
План виконання проекту
І . Організація проекту
Визначення теми, мети проекту, його тривалості, формулювання проблеми, вибір навчальних предметів.
ІІ. Планування проектної діяльності
1. Визначення джерел інформації ( художні книги, дитячі журнали, Інтернет, підручники, енциклопедії).
2. Об’єднання дітей у творчі групи ( 5 груп)
ІІІ. Реалізація проекту
Добирання міфів.
Аналіз та відбір найцікавішого.
Висновки та пропозиції щодо презентації.
ІV. Результати
1. Оформлення результатів:
— виставка ілюстрацій до міфів;
— саморобна книжечка «Міфи народів світу про створення світу»
2. Презентація роботи на уроці позакласного читання,
Хід уроку
І. Організація класу
Емоціональний настрій
Вчитель
Всі сідайте тихо, діти,
Домовляйтесь не шуміти.
Руки гарно підіймати,
Чітко в лад відповідати.
На уроці не дрімати,
А знання мерщій хапати.
Щоб не було у нас мороки,
Всі готові до уроку.
То ж, гаразд, часу не гайте
І урок розпочинайте
ІІ Мотивація навчальної діяльності
На дошці – виготовлений із кольорового паперу замок, поряд – головоломка у вигляді ключа.
Вчитель — Подивіться уважно на дошку. Що ви бачите? (Замок, зачинений на замок)
— Як же відкрити двері? Можливо, там заховані скарби. Як же нам відгадати це чарівне слово? Давайте спробуємо скористатися ключем! На ньому кілька літер! А де ж слова?
Відповіді дітей.
— Отже, це –«міфи народів світу»–і двері відчиняються.
Відкриваються двері замку, а за ними – карта світу та надпис «скарбниця світової культури».
2. Повідомлення теми, мети
Вчитель
— Вранці, коли люди прокидаються, світить сонце, а коли день завершується і настає темрява, на небосхилі з’являється місяць та зорі. І так було завжди. У давнину, коли ще тільки зароджувалися наукові знання, люди намагалися пояснити схід і захід сонця, повені, землетруси, виверження вулканів, намагалися зрозуміти, як з’явилась земля і все, що на ній є, прагнули розкрити загадку власного походження та осягнути сенс буття. І різні народи все це пояснювали по-різному. Так виникали міфи…
— Сьогодні ми відправимося у подорож та поринемо у загадковий світ міфів.
Давайте пригадаємо, яку проблему ми перед собою ставили, тобто, про що ми хотіли дізнатися під час роботи над проектом?
ІІІ Актуалізація знань
1. Парна робота
Вчитель — Але спочатку давайте пригадаємо.
Міф – це один із жанрів усної народної творчості. Попрацюйте в парах і пригадайте літературознавчі терміни. З’єднайте термін і визначення
Визначення поняття.
2. Фронтальне опитування
— Що таке міф?
— Хто є персонажами міфів?
— У чому полягає відмінність міфу від казки?
ІV Презентація пошуково – творчої діяльності
Вчитель — Настав час відправлятися у подорож. Протягом усього часу подорожі кожному з вас треба заповнити таблицю. Що ж, в путь!
— Ми відправляємося в Азію. Там знаходиться країна, яку називають країною Червоного дракона. Це Китай. Він має стародавню та цікаву історію. Тут існує свій міф про створення світу.
Група представляє міф за своїми малюнками. Слухачі заповнюють таблицю
Вчитель — А ми відправляємося до сусідньої країни. Її називають країною сонця, що сходить або країною квітучої сакури. Це – Японія. Вона має давню особливу культуру. Мешканці цієї країни вважають, що світ виник так…
Група представляє міф за своїми малюнками. Слухачі заповнюють таблицю
Фізкультхвилинка
Вчитель — Поряд з Китаєм та Японією знаходиться ще одна азіатська країна – Індія, яку називають країною лотоса. Вона має давню самобутню історію та культуру. Ось як нам розповідають їхні міфи про створення світу.
Група представляє міф за своїми малюнками. Слухачі заповнюють таблицю
Вчитель — Настав час відправлятися в іншу частину світу – в Африку. Єгипет – одна з найдавніших країн світу, яка асоціюється насамперед з одним із семи чудес світу – величними пірамідами, знаменитими фараонами, найбільшою річкою Африки – Нілом. У Єгипті виникла одна з найдавніших цивілізацій світу, тож і міфологія єгиптян, до якої ми сьогодні звернемося, теж дуже давня.
Група представляє міф за своїми малюнками. Слухачі заповнюють таблицю
Вчитель — А тепер відправляємося до південно-європейської країни – до Греції. Її називають – батьківщиною Олімпійських ігор. Овіяна солоними морськими вітрами, розпечена ясним південним сонцем Еллада, саме так милозвучно називали свою землю давні греки. Вони створили чудо – саме тут народилася й розквітла духовна культура, що пережила віки.
Група представляє міф за своїми малюнками. Слухачі заповнюють таблицю
V Закріплення знань
«Кола Вена»
Порівняйте міфи різних народів щодо походження світу. Знайдіть спільні й відмінні елементи
VІ Підсумок уроку
1. Рефлексія
— Підведемо підсумки вашої роботи на уроці, погравши в гру «Закінчіть речення».
дізналися
зрозуміли
навчилися
М
и повторили
запам’ятали
зацікавилися
3. Обговорення роботи в групах, оцінка роботи кожного учня.
Додаток
Країна | |||||
Що було спочатку | |||||
Хто з’явився першим | |||||
Що утворилося | |||||
За допомогою яких предметів, матеріалів | |||||
Послідовність утворення |
Китайський міф
В той час, коли земля і небо ще не відокремилися одне від одного, всесвіт являв собою суцільний хаос і за формою нагадував куряче яйце. У ньому зародився наш першопредок Паньгу. У цьому великому яйці він ріс уві сні, важко дихаючи. Він розплющив очі, щоб роздивитися навкруги, та, на жаль, нічого не побачив: навколо нього був суцільний чорний і липкий морок. Не знайшовши виходу з цього яйця, Паньгу схопив сокиру і з силою вдарив перед собою. Почувся страшенний гуркіт і велике яйце розкололося. Все легке і чисте одразу ж піднялося вгору й утворило небо, а важке і брудне опустилося вниз й утворило землю. Так небо і земля, що являли собою спочатку суцільний хаос, завдяки удару сокири відокремилися одне від одного. Після того як Паньгу відділив небо від землі, він, непокоячись, що вони знову з’єднаються, уперся ногами в землю і підпер головою небо. Як найвищий стоп, стояв велетень Паньгу між небом та землею, не дозволяючи їм перетворитися на хаос. Нарешті, земля і небо стали досить міцними, і Паньгу міг більше не боятися, що вони з’єднаються знов,- йому теж потрібно було відпочити. Врешті-решт, він, подібно всім людям, упав і помер. Зітхання, що зірвалося з його уст, зробилося вітром і хмарами, голос — громом, ліве око — сонцем, праве око — місяцем, тулуб з руками і ногами — чотирма частинами світу і п’ятьма знаменитими горами, кров — ріками, жили — дорогами, плоть — землею, волосся на голові та вуса — зірками на небосхилі, шкіра та волосся на тілі — травами, квітами та деревами, зуби, кістки — блискучими металами, міцним камінням, сяючими перлинами та яшмою, і, здавалося б, зовсім не потрібний піт, що виступив на його тілі, перетворився на краплі дощу і росу. Одним словом, Паньгу, помираючи, усього себе віддав, щоб цей новий світ був багатим і прекрасним.
Японський міф
На початку існування земля мала форму медузи. З часом виникла пара богів: чоловік Ідзанакі та його сестра-дружина Ідзанамі. Вищі небесні боги доручили цим богам створити землю. Ідзанакі та Ідзанамі, стоячи на плаваючому небесному мосту, перемішували води списом, прикрашеним дорогоцінним камінням, перетворюючи рідкий бруд на земну твердь. Коли вони піднімали спис, з нього падали краплі. З крапель з’явився острів Оногоро. Ідзанакі та Ідзанамі дали життя нащадкам. Так з’явились острови, які утворили Японський архіпелаг, богів дерев, гір, вітру. Останнім народився Кагуцуті, бог вогню. Він обпік матір, Ідзанамі пішла в підземне царство. Ідзанакі вирішив повернути дружину, але побачив не прекрасну жінку, а жахливий труп і втік. Вражений побаченим Ідзанакі вирішив помитися. Коли він зняв одяг, з нього з’явилося безліч богів-духів. З’являлись вони і підчас омовіння. Останніми були: Аматерасу – богиня Сонця (виникла з води, яка омила його ліве око), Цукійомі – бог ночі та Місяця (від води, що омила його праве око) та Сусаноо – бог океану, виник з крапель води, що впала з носу. Богиня сонця Аматерасу(вона – верховна богиня релігії Сінто) – одне з найвеличніших божеств Японії. Боги Аматерасу та Сусаноо змагались між собою. Аматерасу перемогла, Сусаноо прогнали з небес, його друге життя почалось на землі, де він став героєм, який здійснив багато подвигів.
Індійський міф
Спочатку не було нічого: ні сонця, ні зірок, ні неба, на якому вони могли з’явитися. Не було і часу, бо нікому було відміряти його. Тільки води простирались безмежно. Вони виникли з пітьми сплячого мороку, самі собою, раніше за всіх інших творінь. У водах зародився вогонь. Великою силою цього вогню в них було народжене Золоте Яйце. Потім із Золотого Яйця виник Першопредок Брахма. З’явившись, він розбив Яйце навпіл. Верхня його половина стала небом, нижня — землею, а поміж ними, щоб розділити їх, Брахма помістив повітря. І він утвердив землю серед вод, і створив країни світу, і поклав початок часу. Але коли творець озирнувся навколо і побачив, що немає нікого, крім нього, в цій непроглядній пітьмі нового Всесвіту, йому стало страшно і самотньо. З того часу страх обіймає кожного, хто залишається сам. Та він подумав: «Адже тут немає нікого, крім мене. Кого ж мені боятися?». І страх його минув, тому що страх може бути від когось іншого. Але і радості не знав він, і тому той, хто перебуває на самотині, не знає радості. Він замислився: «Як мені створити нащадків?» І силою своєї думки він породив шістьох синів, шістьох великих володарів, створінь, від яких пішли інші боги, а також люди, тварини, птахи, змії та демони. Численні нащадки Брахми населили землю, небо та підземні світи.
Давноєгипетський міф
Всесвіт, як і раніше, був скутий холодом, і все було занурено у морок. Атум став шукати у Первозданному Океані тверде місце — який-небудь острівець, але навкруги не було нічого, окрім непорушної води Хаосу Нуна. І тоді бог створив Пагорб Бен-Бен — Одвічний Пагорб. Відчувши під ногами землю, Атум став розмірковувати, що йому робити далі. Насамперед потрібно було створити інших богів. І Атум створив бога вітру і повітря Шу та богиню світового порядку Тефнут. Та світ ще не був створений. Навкруги, як і раніше, був лише морок, і діти Атума загубилися у Первозданному Океані. Атум послав на пошуки Шу і Тефнут своє Око. Поки Око блукало водяною пустелею, бог створив нове Око і назвав його «Прекрасним». Старе Око тим часом розшукало Шу і Тефнут і привело їх назад. Воно дуже розгнівалось, побачивши, що Атум створив нове на його місці. Щоб заспокоїти Око, Атум помістив його до себе на лоба і доручив йому велику місію — бути хранителем самого Атума й установленого ним і богинею Тефнут світового порядку. З вод Океану Нуна виріс білий лотос. Пуп’янок розкрився, і з нього вилетів бог Сонця Ра, який приніс світові довгоочікуване світло. Побачивши Атума і його дітей, Ра заплакав від радості. Його сльози упали на землю і перетворилися на людей. Шу одружився з Тефнут. У них народилися діти: бог землі Геб та богиня неба Нут. Геб і Нут дуже любили одне одного і тому з’явилися на світ в обіймах.
Давногрецький міф
Спочатку існував лише вічний, безмежний, темний Хаос. З Хаосу виникла богиня Земля — Гея. Далеко ж під Землею народився похмурий Тартар — жахлива безодня, повна вічної пітьми. З Хаосу, джерела життя, народилася і могутня сила, все оживляюча Любов — Ерос. Почав створюватися світ. Безмежний Хаос породив вічний Морок — Ереб і темну Ніч — Нюкту. А від Ночі і Мороку відбулися вічний Світло — Ефір і радісний світлий День — Гемера. Могутня, благодатна Земля породила безмежне блакитне Небо – Уран. Матір’ю-Землею народжені Небо, Гори і Море. Уран — Небо — запанував в світі. Він узяв собі в дружини благодатну Землю. Шість синів і шість дочок — могутніх, грізних титанів — було у Урану і Геї. Їх син, титан Океан і богиня Феміда породила на світ всі річки і морських богинь — океанід. Титан ж Гіпперіон і Тейя дали світові дітей: Сонце — Геліоса, Місяць — Селену і рум’яну Зорю — Еос (Аврора). Від Астрея і Еос відбулися всі зірки і всі вітри: бурхливий північний вітер Борей, східний Евр, вологий південний Нот і західний ласкавий вітер Зефір, що несе рясні дощем хмари. Крім титанів, породила могутня Земля трьох велетнів -циклопів з одним оком на лобі — і трьох величезних, як гори, п’ятидесятиголових велетнів — сторуких (гекатонхейров), названих так тому, що сто рук у кожного з них. Зненавидів Уран своїх дітей-велетнів, в надра богині Землі уклав він їх в глибокому мороці і не дозволив їм виходити на світ. Страждала мати їх Земля. Викликала вона дітей своїх, титанів, і переконувала їх повстати проти батька Урана. Крон, хитрістю скинув свого батька і відняв у нього владу. Жах, розбрати, обман, боротьбу і нещастя внесли боги в світ, де запанував на троні свого батька Крон. Зевс виступив проти Крона. Битва тривала 10 років, але не виявила переможця. Тоді Зевс звільнив з Тартар циклопів і сторуких, які присягнулися у вірності Зевсу. Нарешті титани були переможені і скинуті в безодню. Три брати — Зевс, Посейдон і Аїд — розділили владу між собою.Зевсу дісталося панування на небі, Посейдону — море, Аїду — царство мертвих.