Покрова Пресвятої Богородиці — Вікіпедія
Покро́ва Пресвято́ї Богоро́диці — християнське[1] і народне свято, відзначається церквами східного обряду (православними та греко-католиками) (14 жовтня.
З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва[2]. Традиційно вважається, що на Покрову у 1942 році було утворено Українську повстанську армію, тому 14 жовтня святкується як день УПА, проте деякі історики схильні вважати, що дата утворення є суперечливою[3].
З 2014 року указом Президента України Петра Порошенка на свято Покрови призначено День захисника України[4].
За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ’я — Царгород (Константинополь), намагаючись захопити місто. Мешканці столиці Візантії у гарячій молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповідями, явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей.
Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами.
За іншою версією, натхненням для свята стало видіння Андрія юродивого під час облоги Константинополя військами агарян. Пресвята Богородиця з’явилася мешканцям міста у храмі та прийняла їх під свій захист покров. Після цього війська противника відступили, а місто було врятовано.
Варіант легенди з сарацинами (в переказі Димитрія Ростовського)[ред. | ред. код]
910 року, при імператорі Левові Мудрому та патріарху Макарієві, візантійська імперія вела війну з сарацинами-мусульманами (в низці джерел — з племенами русів) й Константинополю загрожувала небезпека.
У недільний день, 14 жовтня, під час всеношної, коли Влахернский храм був переповнений тими, що моляться, святий «Андрій, Христа ради юродивий» (Андрій, що споглядав це диво, був слов’янином, у молодості потрапив до полону й був проданий у Константинополі в рабство місцевому жителю Феогностові), о четвертій годині ночі, піднявши очі до неба, побачив що йде по повітрю Пресвята Богородиця, осяяна небесним світлом й оточена ангелами і сонмом святих (Богородицю супроводжували Іван Хреститель та Іван Богослов).
Димитрій Ростовський повідомляє такі подробиці про чудесне явлення:
Коли св. Андрій з Єпіфанієм споглядали це чудове бачення, Богоматір молилася довгий час, обливаючи сльозами Своє Боговиднеє й Пречистеє обличчя. Закінчивши тут молитву, підійшла до престолу, молилася й тут за стоявший нарід. Після закінчення молитви, зняла з Себе сяюче на зразок блискавки — велике й страшне покривало, яке носила на Пречистім чолі Своїм, й, тримаючи його з великою урочистістю Своїми Пречистими руками, розпростерла над усім стоявшим народом. Здивовані ці мужі досить довгий час дивилися на це розпростерте над народом покривало, та сяючу на зразок блискавки „славу Господню“. Й доки була там Пресвята Богородиця, видно було покривало; а коли відійшла Вона, зробилося й воно невидиме. Але взявши його з собою, Вона залишила благодать бувшим там.
Історія відзначення свята[ред. | ред. код]
Відзначення свята Покрови має дуже глибоку історію в Україні. Хоча свято було впроваджене ще з часів хрещення Русі, особливе шанування Покрови Богородиці починається з 12 століття, при князеві Андрії Боголюбському, який і збудував Покровську церкву на річці Нерль біля свого заміського замка Боголюбове. Перші монастирі на честь Покрови Богородиці виникли в Північній Русі — Звірин Покровський в Новгороді (12 ст.) і Покровський в Суздалі (1364).
У Росії свято окрім того пов’язане з певними історичними подіями Середньовіччя. На Покров 1552 року армія царя Івана Грозного здобуло Казань. На честь цього у Москві постав храм Покрови Богородиці на Рові. На Покрову 1618 року московське військо князів Ф. Мстиславського і Д. Пожарського відбило нічний штурм міста польсько-запорізьким військом принца (і обраного московського царя) Владислава і гетьмана Сагайдачного. Це була єдина перемога москвичів над поляками і запорожцями, але, оскільки вона відстояла престол Михайла Романова, вражені цар і його вельможі відразу звели у своїх московських маєтках «по обѣту» декілька дерев’яних Покровських церков — у Покровському-Рубцові (цегляна з 1619—1626), Медведкові (цегляна з 1635—1640), Ізмайлові (цегляна з 1676—1682) та Філях (цегляна з 1693).
В Україні найстарішою церквою, яка присвячена святу Покрова, є Покровська церква в селі Сутківці Хмельницької області, зведена у 1467 р. як фортеця.
Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови. Деякі Покровські храми, переважно 18 століття, вціліли до нашого часу. Перлиною української архітектури можуть вважатися Покровський собор Харкова, зведений у 1689 р., у стилі мішаного козацько-московського бароко, та київська трибанна церква Покрови на Подолі, що зведена у 1766 році видатним Григоровичем-Барським.
Свято Покрови Пресвятої Богородиці вважається днем створення Української повстанської армії (УПА). Цього дня починаючи з 2005 року в містах України відбуваються хода та мітинги прихильників українського націоналізму.
У жовтні 2014 року Володимир В’ятрович, директор Українського інституту національної пам’яті, запропонував, замість Дня захисника Вітчизни, відзначати День захисника України саме на Свято Покрови, мотивуючи це історичною традицією вшанування українського війська у цей день[5][6].
14 жовтня 2014 року Президент України Петро Порошенко з метою вшанування традицій та на підтримку ініціативи громадськості скасував відзначення Дня захисника Вітчизни і встановив свято День захисника України, яке відзначатиметься щорічно 14 жовтня [4].
Свято Покрови — давнє українське свято[ред. | ред. код]
Загальновідомою ознакою Покрови є те, що вона покриває землю або листям, або снігом.
Згідно з переказами та легендами, саме на Покрову запорізькі козаки вирушали на зимівлю по своїх хуторах та зимівниках. На Січі залишалася тільки стала залога із січовиків, які нічого, крім власної зброї не мали, та інших козаків, що за різними причинами залишалися у своїх куренях. А оскільки в ті часи основним календарем були церковні празники (свята) — то і маємо козацьке свято на Покрову.
До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої (Успіння Пресвятої Богородиці, 28 серпня).
До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільські роботи на землі (в тому числі сівба озимих) — завершено хліборобський цикл робіт. Зібраний урожай (достаток) та більш-менш вільний час дають можливість для проведення весіль. Це найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні. Згодом, під впливом християнства, виникла традиція, що дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати на святі Покрови у церкві і помолитися: «Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку», «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду», «Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою». Це свято — покровитель весіль, початок сезону на сватання та весілля, які закінчувались за два тижні до Пилипівського посту.
А на Поділлі дівчата казали: «Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку чи в онучу — най ся дівкою не мучу!»
Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову сніг — буде багато весіль.
Святкування Покрови 2018Сніг дає привід порівнювати сніговий покрив з весільним покривалом, а оскільки в цей час свідомо призначене і свято Пресвятої Богородиці, то ці порівняння поширюються і на неї.
У багатьох народів, зокрема і у слов’ян, покривало (фата) вважалося дуже важливою весільною оздобою, взагалі слугувало ознакою заміжжя. За описами арабського письменника XII ст. свідчиться, що якщо комусь подобалась дівчина, то він накидав їй на голову покривало і вона мусила стати його дружиною (точніше, мабуть, це була пропозиція до шлюбу). Та і зараз ми знаємо, що весільна фата ще широко представлена у весільному обряді.
Як відомо, після одруження дівчина була вже молодицею і мала покривати голову наміткою чи хусткою. Намітка — це стародавнє вбрання заміжніх жінок, яке зав’язували навколо голови. Вже після просватання дівчині-нареченій покривали голову хусткою. Для дівчат Покрова — найбільше свято: у молоді починався сезон вечорниць, а у господарів — період весіль, і юнаки залюбки брали участь у весільних обрядах.
21 лютого 2015 року Президент України Петро Порошенко ініціював встановлення Дня захисника України, який святкується на Покрову 14 жовтня, державним святом[7].
Видатні храми на честь Покрови[ред. | ред. код]
Росія[ред. | ред. код]
Собор Покрова на Рву, Москва, 1555-1560
-
Церква Покрови в Медвєдкові, 1635 — 1640
Покровський собор в Ізмайлові, Москва, 1676-1682
-
Церква Покрови в Філях, Москва, 1690-1693
Свято Покрови — історія свята, прикмети на Покрову Пресвятої Богородиці
14 жовтня православні святкуватимуть Покрову Пресвятої Богородиці. Розповідаємо історію свята та народні прикмети цього дня.
Покрова Пресвятої Богородиці 2019 / фото УНІАН
14 жовтня 2019 року православні та греко-католики будуть зустрічати християнське і народне свято Покрови Пресвятої Богородиці.
Покрова Пресвятої Богородиці — одне з найважливіших свят у християнській традиції. Його повна назва — Покрова Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
Читайте такожВихідні у жовтні 2019: коли та скільки? відпочиваємо (календар)
В цей день віруючі молитимуться про захист від ворогів і будуть дотримуватися ряду правил. Ми розповімо про історію свята, особливості та важливі прикмети цього дня.
Покрова Пресвятої Богородиці: історія та значення свята
Свято Покрови Пресвятої Богородиці бере свій початок з вторгнення київського князя Аскольда на Візантію. За легендою, мешканці Константинополя розуміли, що вони приречені і почали молитися Богородиці, просячи захисту. Диво цього дня відбулося перед самим вторгненням в Константинополь: чарівним чином, городяни зникли. Це пояснюють появою Богородиці жителям Константинополя. Вона допомогла віруючим, укривши їх своїм омофором — вбранням для богослужіння.
У 910 році візантійська імперія вела війну з племенами русів. Розуміючи неминуче вторгнення і жорстоку розправу над християнами, візантійці молилися всю ніч. Поява Богородиці, описана святим Андрієм, виглядала, як метання Богородиці над людьми в яскравому сяйві з ангелами і святими покровителями. Вона молилася з іншими віруючими і плакала, просячи про захист для городян. Після молитви Богородиця зняла з себе покров і покрила ним все місто.
Врятоване місто увірувало в силу молитви, а Аскольд зі своїм військом, шокований тим, що відбувається, прийняв християнство.
Саме свято символізує захист, який дає щира молитва. Покрова залишається важливим елементом в іконописі, що пояснює віруючим важливість віри та силу молитви. Омофор, як частина одягу єпископів є нагадуванням богословам про важливість захисту слабких і заблукалих. На покривалі зображують хрести і носять поверх решти церемоніального одягу.
Покров Пресвятої Богородиці ікона
Народні прикмети та звичаї на свято Покрови
На Покрову очікують похолодання і свято збігається з листопадом або першим снігом. Цей день — межа між минулим літнім теплом і зими, яка набирає обертів. До Покрови треба зібрати весь урожай і підготуватися до холодів.
Народна прикмета, яка стала найбільш популярною — це снігові Покрови, що означають багато весіль. Як правило, в Україні сезон весіль починався взимку, даючи можливість зібрати врожай і почати приготування до урочистостей.
Гарна традиція в сучасному світі — святкувати весілля на Покрову. Вважається, що сім’я, створена у цей день, під захистом Богородиці. Багато пар спеціально призначають вінчання на Покрову, щоб зміцнити молитву при міцному шлюбі.
Читайте такожДень Віри, Надії, Любові та Софії: коли відзначають, історія, прикмети та чого категорично не можна робити в це свято
Покрову Богородиці також вважають символом захисту військових від ворогів. Не дарма, 14 жовтня святкують День захисника України. Це дуже символічна дата, яка створює позитивну асоціацію і поєднує цивільне свято з релігійним.
Молитви про військових часто читаються саме в Покровських храмах, а в гарячих точках завжди присутня ікона Покрови Пресвятої Богоматері.
Люди помітили особливості, пов’язані з цим днем, створивши прикмети, які досі підтверджуються:
Якщо на Покрову відлітають журавлі, то зима буде ранньою і холодною.
Якщо дуб і береза на Покрову скинуть все листя, то рік буде легкий, а якщо не все – до суворої зими.
До Покрови – осінь, після Покрови – зима.
Звідки на Покрову вітер дме, з тієї сторони і чекай перші морози.
Якщо на Покрову вітер південний – зима буде теплою, північний і східний – холодною, західний – сніжною.
Якщо на Покрову падає сніг, то і на Дмитра (8 листопада) піде сніг, а якщо снігу не буде, то і на Катерини (7 грудня) снігу не буде.
Якщо перший сніг до Покрови випаде, то зима не скоро прийде.
Яка погода на Покрову, такою вся зима буде.
Не утеплиш будинок до Покрови – всю зиму будеш мерзнути.
Якщо на Покрову перетопити піч яблунею, то всю зиму в будинку буде тепло.
Покрова прийшла – посиденьки привела.
На Покрову останній збір плодів.
Якщо дітей на Покрову облити водою через сито, вони менше будуть хворіти.
Весело Покрову проведеш – гарного нареченого знайдеш.
Сніг у весілля на Покрову – щастя молодим.
Багато снігу на Покрову – буде багато весіль в наступному році.
Якщо хлопець на Покрову залицяється до дівчини, він стане її нареченим.
Сильний вітер на Покрову – буде багато наречених.
Якщо зіграти весілля на Покрову – молоді будуть жити душа в душу.
Якщо господиня напече багато млинців, то в зимову холоднечу в будинку буде тепло.
Народні і релігійні заборони на Покрову / фото УНІАН
Що можна і що не можна робити на Покрову
Існують народні та релігійні заборони на Покрову. Як і на інші релігійні свята, заборонена домашня рутинна робота. Не можна займатися прибиранням і пранням. Краще в цей день не шити і не вишивати. Заборонено виконувати ремонтні та будівельні роботи. Особливими заборонами можна вважати заборону давати гроші в борг. Також не можна відмовляти сватам. Дівчина, що відмовила в цей день, ще три роки не вийде заміж. Бажано не готувати в свято і відкласти всі глобальні справи до вечора або до наступного дня.
Можна і навіть потрібно на Покрову просити у Богородиці здоров’я і сил. За традицією, після богослужіння жінки робили млинці. Незаміжні дівчата просять швидкого заміжжя, а сімейні люди окурюють свій будинок гілочками яблуні, щоб привернути удачу і щастя.
Ні в якому разі на Покрову не можна лихословити, обманювати і ображати оточуючих. Особливість цього свята в тому, що Богородиця дає милостиню і закриває удачу і сонце від грубого і грішного. Заведено віддавати надлишки незаможним і не шкодувати грошей на милостиню.
Покрова Пресвятої Богородиці 2019: відео
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Свято Покрови Пресвятої Богородиці: прикмети, обряди, традиції
У цей день прийнято обкурювати хати димком від підпалених гілочок яблуні або вишні – для благополуччя та удачі.
В Україні 14 жовтня, православні та греко-католики відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці, передає Ukr.Media.
Однак Покрова — свято не тільки релігійне, але й національне. Сьогодні в нашій країні відзначають День захисника України , День українського козацтва, адже запорізькі козаки вважали Покрову своєю покровителькою, а значить і покровителькою всієї країни, а також чергову річницю створення Української повстанської армії (УПА) .
Як відомо, свято Покрови Пресвятої Богородиці було встановлено на Русі у другій половині XII століття.
Покрова в Україні вважається головним осіннім християнським святом, історія якого бере початок з подій далекого 910 року, коли вороги взяли в облогу Константинополь.
Візантія вела безперервну війну, а страждали від цього звичайні люди, втомлені жити в страху і голод. Ночами вони збиралися в головному храмі міста — Влахернському — і спільно молилися, вірячи в те, що їхні благання одного разу будуть почуті зверху. Ось і цього разу в храмі було не проштовхнутися. Ворог наступав, і народ боявся, що до ранку облога буде прорвано.
Серед молільників були блаженні Андрій та Епіфаній. Шепочучи молитву, вони раптом побачили, як спустилася до них з-під купола храму Божа Матір, оточена безліччю ангелів і святих Іоанна Богослова та Іоанна Предтечі.
Богородиця молилася і простягала над прочанами храму омофор. Схиливши коліна, Пресвята Діва почала зі слізьми молитися до Бога за християн і довгий час перебувала в молитві. А потім підійшла до Престолу і зняла зі Своєї голови покривало, простягнувши його над людьми, що молилися в храмі, захищаючи їх від ворогів видимих і невидимих.
Згідно з оповідями, дивне явище Богородиці підбадьорило і втішило греків, зібравши останні сили, вони перемогли сарацинів.
Зникла Богородиця так само, як і з’явилася, непомітно. На наступний ранок стало відомо про те, що вороги відступили від міста.
З тих пір, християни вірять, що Покров Пресвятої Богородиці оберігає і захищає їх.
Це явище Богородиці народу стало знаковим для всіх, розповіді про нього передавалися з уст в уста. Люди стали звертатися до Богоматері в своїх молитвах, просячи про захист і «покрові». Моляться їй і донині як головної заступницю у всіх бідах.
Ікону «Покров Пресвятої Богородиці» можна побачити в багатьох православних оселях. Вона охороняє будинок від непрошених гостей, даруючи йому мир, тепло і затишок. Затишком віє і від самого лику Богоматері на цій іконі — вона тримає в руках білий покрив і дбайливо як би накриває ним усіх нас, просять і благаючих.
Збереглося безліч традицій свята.
У цей день віруючий християнин звертається з молитвою до Богородиці і просить у неї міцного здоров’я, допомоги, підтримки і захисту, а також допомоги в сімейному житті, і, звичайно ж, кохання. Прийнято вважати, що протягом усього року Богородиця оберігає людину, який у неї в цей день просить допомоги, покриваючи його своїм покровом.
У цей день можна пекти млинці і обносити ними кути житла, щоб задобрити домовика, а вечорами влаштовувати гучні застілля.
Дівчата, які щиро бажають вийти заміж, можуть прийти в церкву саме до початку святкового богослужіння, поставити свічку біля ікони Покрови Пресвятої Богородиці та попросити її про заміжжя, а також про щасливе сімейне життя.
Сімейні пари, звичайно ж, можуть прийти на свято до храму, для того щоб просити ласки та заступництва Божої Матері.
Всі головні обряди в цей день, свято Покрови Пресвятої Богородиці, яким вона покрила людей на порятунок, проводять жінки — для родини, для дому, для дітей.
На Покрову господині перший раз розводять вогонь у печі, використовуючи гілки плодових дерев, — для майбутнього врожаю і процвітання сім’ї. У наш час можна спалити кілька гілочок яблуні в сковороді і окур димком житло, кажучи: «Диму витися, до неба прагнути, моїм бажанням збутися, а багатства в моєму кошелі оселитися!»
У Покров господині обов’язково печуть млинці — для добробуту. Вони — неодмінна блюдо на святковому столі, символ сонця. Перед тим як сісти за стіл, господиня обходить всі кути житла з тарілкою, а потім, прочитавши молитву до Пресвятої Богородиці. І тільки потім пробує блін!
З випіканням млинців пов’язаний і обряд «запікання кутів». Він проводиться для домовика, який, як вважається, у день Покрови засинає. Коли господиня спече перший млинець, вона ділить його на 4 частини і розкладає по 4 кутах кухні — це підношення домового. Якщо йому ситно, то вдома тепло, спокійно і затишно.
Ще одне підношення домовикові — гриби. На Покрову сходіть в ліс і наберіть грибів, хоч трохи. Висушіть їх на печі або в духовці і покладіть в затишному місці. Через рік їх можна викинути. Такий подаруночок сусідці залучить у ваш будинок багатство.
Ще для застілля печуть спеціальний коровай. Потім їм потрібно пригостити родичів і сусідів. Це принесе багатство.
Щоб захистити дітей від хвороб, їх у старовину виводили на вулицю і на порозі будинку обливали водою через решето або сито. Робила це найстарша жінка в роду, кажучи: «Тече-тече водиця крізь решето так сито — всі недуги з дитятки (ім’я) будуть змиті!» Ви можете зробити те ж саме для своєї дитини у ванній кімнаті. Або ж — в будинку, в тазу. Не обов’язково йти на вулицю. Тут вся справа — в ситі!
Ще робиться обряд захисту покривом від усіх бід. Жінка стає на стілець, тримаючи в руках ікону Пресвятої Богородиці, — щоб бути над усіма близькими, як коли-то Пречиста Діва з’явилася зі своїм покровом у повітрі над віруючими, присутніми в храмі. Всі діти стають на коліна перед нею, і мати вимовляє такі слова: «Як Мати Свята Цариця Господнього всю землю своїм покровом накриває, так і я моїх дітей (імена) від всякої біди накрию. В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь».
Чоловіки утеплюють оселі, готуючи його до зими: «Не утеплишь будинок до Покрови — всю зиму будеш мерзнути».
Початок Покриву завжди знаменувало собою закінчення осені і початок зими. Часто говорили: «На Покрову до обіду осінь, а після обіду — зима». І правда, в цей день можна було побачити перший сніг.
Покрив часто називали «дівочим святом». Незаміжні дівчата зверталися з молитвами до Богородиці, просячи її дарувати нареченого. З самого ранку бігли до церкви, щоб запалити свічку перед її іконою. Вважалося, хто раніше це зробить, той раніше й заміж вийде.
Покрив вважають днем дівочим або весільним, бо є й прикмети, пов’язані з заміжжям і сватанням. З цього дня наші предки засилали в будинку наречених сватів і змовлялися про майбутні весіллях. Вважалося, якщо:
Весело провести Покрив — наречений буде хороший та пригожий, і скоро знайдеться.
Щоб приманити нареченого, треба спекти хліб і поставити на підвіконня на ніч.
Якщо хлопець познайомиться з дівчиною на Покрову, то бути їм нареченим і нареченою.
Покрова вважається перехідним періодом між сезонами, тому багато візьме стосуються прийдешньої зими — яка вона буде.
Журавлі відлетіли на Покрови — чекайте ранню зиму та студену.
Якщо до Покрови дуб і береза облетіли повністю — зима не буде яриться, а от якщо листя на них залишилися, то попереду сильні морози і вітру.
Звідки дме вітер — звідти і чекайте морозів.
Якщо на Покрову випаде сніг, то і 8 листопада (Дмитрієв день) сніговим буде, а якщо ні — то і до Катеринину дня (7 грудня) снігу не видно.
Якщо перший сніг пройде до Покрови, то зими довго чекати.
Яка погода на Покрову — така й зима.
Свято Покрови було прийнято проводити весело. Він був відображенням майбутньої зими: будеш веселий і бадьорий в цей день і довга зима пройде непомітно, без бід та смутку. Господині діставали мотки пряжі, приходили з ними в гості один до одного і влаштовували посиденьки. Всі заготовки на зиму вже зроблені, урожай зібрано — тепер і відпочити не гріх. Був особливий обряд — топити піч у цей день гілками плодових дерев. Робилося це для того, щоб наступний рік був плідним, врожайним. З тією ж метою люди намагалися на Покрову чимось допомогти бідним знедоленим. Будеш щедрим — тобі це воздасться.
Багато чого змінилося з тих пір, але і зараз не зайвим буде скористатися прикметами і звичаями тих років. Наприклад, відвезти непотрібні речі в дитячий будинок, допомогти старенькій сусідці або подати милостиню біля церкви. Запросити в свій будинок близьких друзів, пригостити їх. Неодмінно поставити свічку перед іконою Богородиці. І нехай вона захистить вас своїм покровом від усіх бід і нещасть на весь прийдешній рік.
Покрова 2019 – що означає свято Покрови Пресвятої Богородиці
У день Покрови Пресвятої Богородиці вшановується Матір Божа, яка є заступницею за рід людський.
14 жовтня християни згадують заступницю людства – Богоматір / фото: br.pinterest.com
Покрова Пресвятої Богородиці – одне із найважливіших християнських свят. Його повна назва – Покрова Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
Коли святкують Покрову
Щороку Покрову Пресвятої Богородиці відзначають 14 жовтня. У 2019 році святкування припадає на понеділок. У народі цей день ще називають Свято Покрови або Третя Пречиста.
Що таке Покрова Пресвятої Богородиці
За переказами, у 910 році Богородиця, осяяна небесним світлом й оточена ангелами та святими, з’явилася людям, які молилися у Влахернському храмі в Константинополі за визволення від ворогів, які оточили місто.
Читайте такожДень захисника України 2019: дата та історія свята
Пресвята Діва Марія зі слізьми стала молити Бога за християн. Потім Божа Матір на знак того, що бере народ під свою опіку, покрила людей у храмі чесним своїм омофором (грецьке омофор – наплічник, тобто довга широка тканина з хрестом, яку носять священики на богослужіннях). Пресвята Владичиця сяяла небесною славою, а покрив у руках її блищав «краще за промені сонячні».
Дивовижний покрив захистив місто. Буря, яка піднялася в той момент, розкидала кораблі противника, позбавивши жителів Константинополя від смерті.
Символ та значення Покрови
Свято Покрови Божої Матері та ікона Покрови – зворушливий символ невпинного заступництва Владичиці за рід людський. Воно є одним із найвеличніших свят, тому на честь нього досить часто освячують новозбудовані храми.
Покров Пресвятої Діви – знак любові та участі, які Матір Божа відчуває до людей. Його благодать незримо осіняє й захищає кожну людину, оберігаючи від гріха і допомагаючи в нелегкий час.
Людство перебуває під захистом Богородиці, яка своїм омофором покриває християн / фото: rusregioninform.ru
В Україні особливо значущим свято Покрови Пресвятої Богородиці було для козаків, які будували багато храмів Богородиці й особливо шанували ікони Покрови. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Матір Божу вважали своєю заступницею і покровителькою.
Ікона Покрови Пресвятої Богородиці
На іконах Покрови зображений світлий образ Діви Марії, яка вкриває людство від ворогів. Пресвята Божа Матір, тримає свій світлий омофор. Її покров і захист простягається не тільки на людські тіла, а насамперед – на їхні душі.
До ікони Покрови Пресвятої Богородиці звертаються, просячи про покровительство та захист від небезпек і нещасть, оскільки її молитва до Господа є доволі сильною.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Свято Покрови Пресвятої Богородиці: історія та сьогодення. Традиції, звичаї, легенди.
На Покрову в Україні відмічають аж чотири свята! Адже 14 жовтня – це День Покрови Пресвятої Богородиці, День Заснування Української Повстанської армії, День українського козацтва та День захисника України.
Чому всі ці події святкуються в один день? Чи не правильніше було б розподілити їх на інші дні? Це просто неможливо, адже вони поєднані не лише датою. Те, що чотири свята відзначаються саме у цей день – не випадковість, а сплетіння української історії та традицій, які ми продовжуємо підтримувати й сьогодні.
День Покрови Пресвятої Богородиці – це найдавніше свято на 14 жовтня. Воно вважається одним із найбільш шанованих у християнстві та має за собою досить цікаву історію. За легендою, у цей день вороги мали напасти на Константинополь, але у місто прийшла Пресвята Богородиця та вкрила усіх містян покровом свого одягу, захистивши їх від нападників. Навколо міста здійнялась така буря, що вороги навіть не змогли до нього наблизитись. Саме тому у цей день традиційно моляться про захист своєї оселі, своєї родини та рідної землі.
А оскільки українські козаки надзвичайно шанували християнські традиції та вважали Покрову одним з найбільших свят, то і для цих захисників 14 жовтня виявилось визначною датою. Саме у цей день вони святили свою зброю, яку шанували не менше ніж національні традиції.
Християнська віра, шанування традицій та прагнення понад усе захистити рідну землю – саме ці якості були властиві українським повстанцям. Тож 75 років тому вони символічно обрали 14 жовтня датою створення Української Повстанської Армії. Армії, котра боролась за збереження самостійної України і з якої сьогодні беруть приклад наші захисники.
У 2014 році з початком нової російсько-української війни, в Україні не лише зросло число призовників до армії. Утворилась велика кількість добровольчих формувань. До їх лав стали саме ті, у чиїх жилах тече кров козаків та повстанців, сучасні захисники рідної землі. Добровольці, які у сучасному світі все ще не забули про важливість традицій, славу воїнів-предків та обов’язок ставати на захист своєї країни, своєї оселі, своєї родини.
Свято Покрови Пресвятої Богородиці переросло у чотири визначні для України події, які роз’єднані часом, але поєднані спільним сенсом. Це день захисника. Тієї людини, яка покладає усі свої сили аби захистити найдорожче.
Традиції та звичаї на Покрову:
Християни у цей день обов’язково відвідують церкву та моляться про захист оселі, міцне здоров’я та щасливу родину. Раніше, до Покрови усі мали закінчити роботу на полях, зібрати та укласти в комори урожай та починати готуватись до зими. Ця традиція має дохристиянське коріння, її часто приписують до язичницьких обрядових звичаїв. Також цей час вважався найкращим для одружень.
Для козаків Покрова була найбільшим святом, додались і свої традиції. У цей день було притаманно обирати нового отамана, вирішувати питання щодо будівництва нової церкви за кошти козаків. Також у цей день вояки святили свою зброю.
Повстанці так само вважали обов’язковим відвідування церкви та святили у цей день свою зброю. Покрова святкується в нас не тільки як народно-релігійне, а й національне свято.
“Покрова накриває траву листям, землю – снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”. В українських селах до сьогодні дотримуються давньої народної традиції грати весілля після Покрови. Шлюбна пора в Україні – від Покрови і до початку Пилипівки. До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої.
Дівки, яким надокучило дівувати, молилися: «Свята мати Покровонько, покрий мені головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою», «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду».
А на Поділлі дівчата казали: «Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу — най ся дівкою не мучу!»
У Карпатській Україні до Покрови поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки.
Для того, щоб усі члени сім’ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима.
В народі збереглося повір’я, що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили: “Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря – добром”.
Народні прикмети:
- Яка погода на Покрову, такою буде і зима.
- Якщо лист з берези та дуба на Покрову впаде чисто – до легкого року, а нечисто – до суворої зими.
- Якщо у вишні листя опаде до 14 жовтня – зима буде тепла, якщо ж вишня зелена – зима буде люта.
- Якщо до цього дня не спадає з вишень листя – на теплу зиму, а звільниться – на сувору.
- Зранку вітер з півдня, а по обіді із півночі – початок зими буде теплим, але згодом похолодніє.
- Якщо вітер з півдня низовий – зима буде теплою, з півночі горішний – холодною, із заходу – сніжною; коли ж протягом дня вітер змінюватиме напрямок, то і зима буде нестійкою.
- Якщо в цей день сніг не покрив землю – не покриє в листопаді та грудні.
- На Покрову вітер – весна буде вітряна.
- Відліт журавлів до Покрови – на ранню зиму.
- Якщо на Покрову сніг – буде багато весіль.
- Хто сіє по Покрові, не має дати що корові.
- На Покрову віє вітер з півночі – зима буде холодна і з великими снігами, з півдня – буде тепла зима.
- Якщо на Покрову випав сніг, то буде він і в Дмитрів день (8 листопада).
- Відліт журавлів до 14 жовтня – бути ранній зимі.
- Білка до Покрови змінить шубку – зима буде добра.
Сьогодні ж 14 жовтня святкують так масштабно, як ніколи. По всіх містах зберігся звичай ходити в церкву в цей день. Окрім того, деякі українські воїни до сих пір підтримують традиції та святять у цей день свою зброю. У кожному містечку організовуються концерти, ярмарки, змагання та багато іншого. Звісно ж, за обсягами випереджає усіх столиця. Традиційно щороку проводиться марш вшанування українського війська. Після маршу організовується святковий концерт з українською музикою. Паралельно відбуваються і ярмарки, і гуляння, і звісно ж – силові змагання.
Цей рік не став виключенням – у Києві вже анонсовано марш 14 жовтня. Всі жителі та гості столиці збираються о 16:00 у парку Шевченка. Ввечері також буде концерт. Де виступлять українські гурти, котрі поєднують традиційний та сучасний стилі музики. Силові змагання в цьому році вийшли на новий рівень6 вперше в Україні цього року проводяться міжнародні змагання MilitaryCamp 2017 у яких будуть брати участь саме українські військові.
Власне, кожен, хто ототожнює себе з українською нацією, знайде у цей день для себе заняття до душі та вшанує наших захисників.
автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua
святкування, традиції, дата в Україні
Християни 14 жовтня святкують Покрову – одне з найбільших релігійних свят на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Цього дня з особливою урочистістю проходять богослужіння у храмах, присвячених цій події. В Україні з цим днем пов’язані цікаві звичаї та прикмети, про які сьогодні ми розповімо в нашому огляді. Свято Покрови Божої Матері відкривав період весіль в українських селах.
Цікаво і те, що Покрова в Україні одночасно є і святом козацтва, адже славні воїни нашої землі вважали, що покров Богородиці захищає їх від усяких бід і смертей та особливо шанували свою заступницю. Традиції наших мужніх предків відроджуються в наш час.
Покрова Пресвятої Богородиці: історія свята
За легендами, історія Покрови починається з переказів про чудеса, скоєні завдяки заступництву Богоматері, що розкинула над віруючими своє чудове покривало (омофор, або покров).
Джерело фото: petrapavla.org.ua.
Пресвята Покрова та князь Аскольд
Одна з них оповідає, що більше 11 століть тому покров Святої Богородиці врятував жителів Константинополя від завоювання князем Аскольдом. Тоді, будучи ще язичником, він зі своїми воїнами осадив православне місто. Жителям Константинополя загрожувала загибель, але вони стали ревно молитися Божій Матері. І вона врятувала їх, укривши своїм омофором: вороги вже не могли бачити благочестивих городян, і останні врятувалися. Дивовижна подія вразила Аскольда, і він зі своїми дружинниками прийняв християнство.
Покрова Пресвятої Богородиці та врятована Візантія
Є й інша легенда про Покрову Пресвятої Богородиці, яка дещо схожа з першою. У 10 столітті на грецьку Візантію напали араби (сарацини). Якраз у цей час у Влахернському храмі в околицях Царграда йшло богослужіння, віруючі стали просити Богородицю про захист. Двом з них, Андрію Юродивому та його учню Єпіфанію, було видіння Божої Матері, яка молилася разом з віруючими і накрила їх своїм покривалом-омофором. Греки перемогли в цій битві, і Візантія була врятована.
Свято Покрови Пресвятої Богородиці та українські козаки
Українські козаки завжди по-особливому шанували свято Покрови, адже вважали Богоматір своєю заступницею. Ікона Марії з омофором була в кожному козацькому курені, а головна січова церква завжди була Покровською. З’явився навіть особливий тип ікони – «Козацька Покрова», на якій зображували козаків та їхніх старшин під розпростертим покровом Богородиці. За даними Інституту національної пам’яті, вціліло трохи більше десятка таких ікон. На одній з них ми бачимо навіть зображення Богдана Хмельницького.
Джерело фото: memory.gov.ua.
На Покрову молилися за воїнів, які перебувають у походах і захищають вітчизну, обирали козацьких отаманів. До нас дійшли перекази про те, як після зруйнування Запорозької Січі в 1775 році козаки, що пішли з рідних місць за Дунай, взяли із собою як найбільшу цінність ікону Покрови Пресвятої Богородиці.
Покрова вважається і датою створення Української повстанської армії (УПА), хоча, на думку деяких істориків, дата 14 жовтня спірна.
У наш час нащадки славних козаків згадали про традиції батьків і дідів. З 1999 року свято Покрови відзначають ще й як День українського козацтва.
Фото автора.
Тепер Покрова вважається і Днем захисника України – в 2014 році вийшов відповідний Указ Президента. Чому саме цей день? Ідею подали фахівці Українського інституту національної пам’яті, мотивуючи це тим, що історично саме 14 жовтня вшановували українське військо.
Фото автора.
Традиції на Покрову
Традиції та обряди на Покрову в українських сім’ях пов’язані як з порою року і сезонністю селянських робіт, так і з народними звичаями.
- Після Покрови в Україні наступав період весіль. У цей час закінчувалися польові роботи, урожай вирушав у засіки, і з’являвся час для свят. У селах починалися вечорниці, сватання. Дівчата ходили до церкви і молилися до Богородиці: просили, щоб вона покрила голову, щоб не залишитися незаміжньою. Весілля закінчувалися за два тижні до Різдвяного посту.
- У Карпатах до Покрови поверталися отари з полонин і чумаки, що їздили за сіллю.
- На Покрову в українських сім’ях була поширена і традиція вішати над вхідними дверима рушник, який раніше був над іконою Богородиці – щоб всі були здорові.
- Був поширений і звичай просити здоров’я, благополуччя і достатку до хати в такого собі Покрова, який вважався опікуном Богородиці.
- Після сезону польових робіт, де працювали й діти, у них з’являвся час на навчання. Учні йшли до школи і брали із собою чавунець каші, «щоб наука не йшла в ліс».
- Традиційно на Покрову утеплювали будинок, і 14 жовтня зазвичай перший раз затоплювали піч. З того часу практично нічого не змінилося – офіційно початком опалювального сезону вважається 15 жовтня!
- Був звичай до свята Покрови Богоматері вселятися в новий будинок, щоб його оберігала Богородиця.
Народні прикмети на Покрову
З цим православним святом, присвяченим Богородиці, пов’язано і безліч народних прикмет. Говорили, що Матір Божа вкриває землю своїм покривалом у вигляді листя або першого снігу і стежили за погодою.
Джерело фото: good-know.com.
- якщо дме низовий вітер з півдня – зима буде теплою;
- якщо дме північний вітер – навпаки, зима буде холодною;
- західний вітер віщує велику кількість снігу;
- якщо вітер мінливий на Покрову, то і зима буде з такою ж мінливою погодою;
- сильний вітер – до вітряної весни;
- якщо на Покрову не випав перший сніг, його не буде і в листопаді;
- перший сніг – до безлічі весіль, зі снігом порівнювали покрив нареченої – фату;
- також помітили, що якщо на Покрову випав перший сніг, то буде він йти і на Дмитра – 8 листопада;
- якщо листя з вишень не опало – до теплої зими;
- відлетіли журавлі до Покрови – до ранньої зими;
- білка змінила шубку до Покрови – значить зима буде хорошою;
- вважалося поганою прикметою сіяти після Покрови, говорили: «Хто сіє по Покрові, тому нічого дати корові».
Покровські храми в Україні
В Україні Покров Божої Матері – дуже шановане свято. Свідчить про це і те, що багато сіл названі на його честь: в різних областях можна зустріти Покровське, Новопрокровське та інші схожі назви. Безліч храмів в Україні присвячено Покрові, і це теж данина козацьким традиціям. Про найцікавіші з них ми вам розповімо. З церквами, присвяченими Покрові, багато в чому пов’язані і традиції українського бароко.
Покровська церква в Сутківцях
Найстаріший в Україні храм, присвячений Покрові, – це церква Покрови Пресвятої Богородиці в селі Сутківці Хмельницької області. Історія унікальної церкви-фортеці, пам’ятника оборонного зодчества зі стінами півтораметрової товщини, сходить до 15 століття. Хоча є свідчення, що фортифікаційні споруди тут були ще з 14 століття. Власники маєтку Сутківські перебудували фортецю в церкву, при цьому перший поверх був відведений під храм, а другий використовувався для оборони. Унікальну будівлю в наш час врятували від руйнування. Зараз тут і діючий храм і музей.
Джерело фото: hram-ua.com.
Покровський собор у Харкові
Собор Покрови Пресвятої Богородиці в Харкові – пам’ятка української архітектури 17 століття. Це триверха церква в бароковому стилі, яка ніби ширяє над річками Лопань і Харків. Тут же знаходиться Свято-Покровський чоловічий монастир. Свого часу кам’яну церкву на честь своєї заступниці збудували козаки.
Прекрасний білий собор вважається одним із символів Харкова.
Джерело фото: favorit-ukraine.com.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці на Подолі
У Києві є три Покровських церкви і Покровський монастир. Але найстарішим хамом, присвяченим Покрові, є церква на Подолі, на вулиці Покровській, під Андріївською горою. Споруда, яка дійшла до наших днів, датується 18 століттям, але церква на цьому місці була і раніше. Зведена козацька Покровська церква за проектом Григоровича-Барського, майстра українського бароко, вважається одним з кращих зразків цього стилю. В оздобленні простежуються українські мотиви.
Джерело фото: sobory.ru.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Кропивницькому
П’ятикупольний храм Покрови в неоруському стилі знаходиться в історичному передмісті міста – Ковалівці, хоча зараз це вже центр сучасного Кропивницького. Нинішня церква датується 19 століттям, а раніше тут був дерев’яний храм.
Джерело фото: uk.wikipedia.org.
Покровський собор у Рівному
Величний Свято-Покровський кафедральний собор у Рівному був побудований вже в наші дні. Сьогодні це один з найбільших та найвищих соборів України. Тут є нижній і верхній храми, і кожен з них може вмістити близько 3 тисяч осіб. Храм побудований в українському стилі, над входами – орнаменти волинських рушників – гідне продовження традицій народу.
Джерело фото: rivne-cerkva.rv.ua.
Свято-Покровський кафедральний собор в Охтирці
Трикупольный храм, що є яскравим зразком українського бароко, був визнаний одним із семи чудес Сумщини. Свято-Покровський кафедральний собор 18 століття в Охтирці – пам’ятник архітектури національного значення. Храм був побудований за наказом імператриці Єлизавети Петрівни, вона особисто пожертвувала на нього 2000 рублів. Храм вражає своєю величчю і водночас простотою.
Джерело фото: anthrachrysone10.rssing.com.
Свято-Покровська церква у Батурині
І, звичайно ж, церква, присвячена Покрові, є в гетьманській столиці – Батурині. Храм на цьому місці двічі руйнували і двічі відновлювали, і перша дерев’яна церква знаменита тим, що служила сповідальницею гетьману Івану Мазепі. Але цей храм був спалений під час Батуринської трагедії, коли війська московського царя Петра І знищили місто і його жителів. Кам’яний храм, збудований на цьому ж місці, знищили більшовики. І вже у наш час на гроші української діаспори побудовано п’ятикупольний храм.
Джерело фото: galleryua.com.
Сподіваємося, що наш огляд допоміг вам більше дізнатися про українські народні традиції і звичаї. Ми вже зачепили тему, де цікаво відсвяткувати Покрову, а в наступній статті розповімо, куди варто вирушити в подорож місцями козацької слави.
Якщо стаття сподобалася, розкажіть друзям 🙂
14 жовтня — свято Покрови Пресвятої Богородиці
14 ЖОВТНЯ — ПОКРОВА
(з книги «Українські народні свята»)
14 жовтня відзначаємо свято Покрови Пресвятої Богородиці, або, кажуть, «Покрови». З Покрови починали гуляти весілля — це була пора сватань та шлюбів. Покрова вважалась покровителькою козаків. Щорічно з великою урочистістю вони відмічали це свято на Січі у своєму головному храмі святої Покрови.
Тому тисячу літ
Православний наш світ
Небезпеки страшної зазнав:
Візантії столиця, —
Чарівна, білолиця,
У кільці лиховісних заграв.
Ой, Царгород в тривозі,
Бо ж біда на порозі.
Та біда неминуче гряде…
Ой, Царгород в облозі,
Вояки ж у знемозі —
І Царгород вже завтра впаде…
І сподіваючись тільки на чудо,
До Влахернської церкви зібралися люди.
Особливий до храму отого потяг –
В нім же Матері Божої зберігається одяг.
І отець Андрій, що назвуть його потім святим
Так же щиро, так ревно тоді молився,
Що під час відправи видінням ясним
Образ Божої Матері в храмі явився.
При почті святих та ангелів, осяяна світлом небесним,
На коліна припала і за люд християнський молилась…
I люди відчули всі: духом воскреснем,
Як Свята Богородиця до нас прихилилась…
А скінчивши молитву, зняла з голови покрову
Й простягла над людьми її Божа Матір мила…
І відчули всі в ту мить пречудову:
Захистила нас, захистила!
Як скінчилось видіння, щасливі люди
Звістку про це рознесли повсюди.
І додалось візантійцям сили –
Ущент вони ворогів розбили!
За матеріалами: Вадим Бойко, Анастасія Стельмах. «Свята українського народу». Видавництво «Діса-Плюс», 2010, стор. 74 — 75. https://toloka.to/
На відео: У фільмі «Історія свята Покрови Пресвятої Богородиці» розповідається про явище Андрію, юродивому юродивому, Божої Матері у Влахернському храмі в Константинополі, в якому зберігалася риза Божої Матері.
* * *
Олекса Воропай
СВЯТА ПОКРОВА
(з книги «Звичаї нашого народу»)
Чотирнадцятого жовтня за новим стилем є свято Покрови Пресвятої Богородиці, або, як звичайно кажуть, «Покрови», чи «Святої Покрови». На Запоріжжі була церква святої Покрови і запорізькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою.
У козацькій думі про Самійла Кішку співається:
А срібло-злото на три части паювали:
Первую часть брали, на церкви накладали,
На святого Межигорського Спаса,
На Терехтемировський монастир,
На святую Січовую Покрову давали —
Котрі давнім козацьким скарбом будували,
Щоб за їх, встаючи і лягаючи,
Милосердного Бога благали.
Існує переказ, що після зруйнування Січі Запорізької москалями в році 1775-му козаки, що пішли за Дунай під ласку турецького султана, на еміграцію, взяли з собою і образ Пресвятої Покрови.
В побуті села Покрова — це був саме сезон на сватання та весілля, а тому дівки, яким уже надокучило дівувати, молилися:
«Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку,
хоч ганчіркою, аби не зісталася дівкою».
На Поділлі дівчата казали:
«Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку,
чи в шматку, чи в онучу — най ся дівкою не мучу»!
Господарі примічали погоду: якщо на Покрову вітер віяв з півночі, то це знак, що зима буде холодна і з великими снігами, а як із півдня, то тепла.
Українська Повстанська Армія (УПА), що постала в час другої світової війни як збройна сила проти гітлерівської і большевицької окупації, — теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці. Таким чином, Покрова святкується в нас не тільки як народно-релігійне, а й національне свято.
За матеріалами: Олекса Воропай. «Звичаї нашого народу». Етнографічний нарис. Том 2. «Українське видавництво», 1958, стор. 163.
* * *
Василь Скуратівський
Покрівонько, Покрівонько, покрий мою голівоньку
(з книги «Дідух»)
То була, либонь, найтрагічніша сторінка в історії козацтва. Загартовані постійними військовими походами, звиклі з посмішкою на вустах дивитися смерті в очі, цього разу наші славні рицарі падали на коліна й ридали. То була їх остання ніч, коли вони навічно прощалися зі своєю рідною матір’ю — Січчю Запорозькою. До цього їх змусила Катерина II, котра остаточно знищила козацькі вольності й зруйнувала найдемократичнішу обітницю в Європі.
Намагаючись уникнути переслідувань і покріпачення та не бажаючи бути знаряддям царизму, значна частина козаків вирішила переселитись у пониззя Дунаю, де владарювали турки, й започаткувати Задунайську Січ.
А поки що козаки вночі зійшлися до збудованої ними Січової церкви на честь Богородиці, щоб востаннє помолитися своїй покровительці, попрощатися зі своєю духовною святинею. Кожен з присутніх із сумом вчитувався в напис, що сяяв золотом біля царських Врат: «Покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас від усякого зла».
Ставши на коліна, козаки в скорботі переказували текст з святкового тропаря:
— Сьогодні, благовірні люди, радісно святкуємо, осяяні Твоїм, Богомати, пришестям, і, Твій споглядаючи пречистий образ, розчулено молимо: покрий нас чесним Твоїм покровом і визволи нас від усякого зла, благаючи Сина Твого, Христа Бога нашого, спасти душі наші.
Потім, узявши з собою ікону Покрови, тричі обійшли церкву, і священик востаннє прорік рядки святкового кодака:
— Діва сьогодні предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архієреями поклоняються, апостоли з пророками торжествують, бо ради нас молить Богородиця Предвічного Бога.
Покрова Пресвятої Богородиці
Зі сльозами на очах вирушили в чужий край запорозькі козаки, несучи з собою образ святої Богородиці Покрови. Ця ікона супроводжувала й оберігала їх у далекій дорозі.
Чому, власне, образ Покрови так припав до вподоби запорожцям? Справа в тім, що Пресвята Богородиця була своєрідним символом і покровителькою не тільки козацтва, але й України. Ось чому на її честь 14 жовтня, себто на Покрову, на Запоріжжі було освячено вічову церкву.
Цікава історія пов’язана з цим святом. Виникло воно ще в X столітті у Греції, на яку в цей час напали араби. Оточивши Константинополь, сарацини намагалися поневолити городян.
1 жовтня за старим стилем константинопільці зібралися на всеношну відправу до Влахернської церкви. Під час Божої служби святий Андрій Юродивий та його учень Єпіфаній побачили в горішній частині храму образ Божої Матері. Вона в оточенні сонму святих тримала над віруючими християнами омофор (покров, звідси Покрова) і молилася.
Це видиво придало грекам впевненості в своїх силах, і вони відстояли незалежність. Чужинці вимушені були відступити. З того часу свято Покрови стало всенародним.
Оскільки в Київську Русь християнство прийшло з Константинополя, то відповідно було прийняте і свято Покрови. А з Влахернської церкви Богородиці дружиною Володимира Святославовича — Анною, що була сестрою візантійського імператора, в кінці X сторіччя до Києва були привезені іменні ікони, котрим приписували чудотворництво.
Таким чином, культ Покрови в Києві поширився досить рано. Він замінив найшановніше божество дайбожичів — богиню родючості Макош, якій у пантеоні Володимирових богів належало одне з найпочесніших місць.
За свідченням багатьох вчених, зокрема Б. Рибакова, наші пращури відтворювали Макош на рушниках, що призначалися для весняних обрядів. Її зображували із зведеними вгору руками — «мовби молить небесне божество зросити дощем поорані й запліднені зерном поля». Ці сюжети використовувалися і для відтворення заступниці роду — Берегині.
Коли Покрова остаточно замінила своїх попередниць, жінки зробили Богородицю і покровителькою рукодільництва, насамперед вишивання.
Уперше, якщо можна так висловитися, національний культ Богородиці увічнив Ярослав Мудрий при будівництві святої Софії та церкви Благовіщення на Золотих Воротах у Києві.
Своєрідним символом національної опіки є величава запрестольна мозаїка Матері Божої Оранти в Софії, на якій Марія, звівши руки вгору (як колись Макош), просить благословення своєму народові. В конусі над нею багатомовний напис: «Бог посеред Неї і не порушиться, помагає їй день-у-день». Це єдине найдавніше зображення Богородиці, що дійшло до нашого часу.
Найбільшої популярності культ Покрови Богородиці досяг у XVII — XVIII сторіччях. Один з проповідників козацької України — ректор Києво-Могилянської колегії Іоаникій Галятовський У 1665 році видав у Львові книгу казань про чудеса Богородиці — «Небо новоє».
Згодом (1676 рік) з’явився інший збірник оповідань — «Скарбница потребная, или чудеса Пресвятой Богородицы», присвячений гетьману Самойловичу, зі згадками в передньому слові про українське козацтво.
Найактивніше будівництво церков та іконописання, пов’язаних з Покровою, припадає на добу гетьманування Івана Мазепи. З поміж сімнадцяти церков, що були збудовані в Києві, три з них носили ім’я Покрови. Одна з них — при трапезній Пустинно-Миколаївського монастиря (1690 рік) — зведена ктиторством Мазепи.
При виготовленні ікон Богородиці місцеві богомази широко використовували прообрази реальних осіб: Мати Божа тримала під своїм покровом Б. Хмельницького, І. Мазепу, єпископів, а згодом польських королів та російських царів.
Скажімо, 1709 року для Покровської церкви Переяслава виготовлено запрестольну ікону, котра нагадувала картину з світського життя — святий Роман зображений в оточенні Петра І, Катерини II, Феофана Прокоповича, Івана Мазепи та його небожа — переяславського полковника, Івана Мировича.
На іншій, що зберігається в Київському музеї українського мистецтва, Мати Божа, зображена з короною на голові, розкішним, коштовно оздобленим плащем покриває гетьмана Хмельницького, єпископа Сильвестра і царя Олексія Михайловича, під час володарювання якого підписано Переяславську угоду.
На Запоріжжі культ Покрови з’явився значно раніше, ніж у Гетьманщині, й був суголосний з національними устремліннями.
Першу церкву на честь Покрови козаки збудували 1659 року в Чортомлицькій Січі. Як стверджує Д. І. Яворницький, за час існування Січі на Запоріжжі було тринадцять церков Покрови Богородиці. Тут культ Богородиці високо вшановувався, оскільки її покровительство цілком узгоджувалося з визвольним рухом.
Серед народу свято Покрови мало значно ширший, ніж церковний, ареал дійств. Слушно з цього приводу зауважив митрополит Василь Липківський: «Ясно, що українці святкують в це свято не історичну допомогу Божої Матері Царгородові (в грецький календар, як не дивно, це свято введено тільки після другої світової війни — Василь Скуратівський), а святкують щось інше, далеко рідніше й вартісніше для душі християнина, більш загальне, духовне…».
Жінки вважали свято Покрови своїм. Особливо його чекали заручені юнки чи ті, які сподівалися на сватів. Адже від Покрови до Пилипівських заговин (27 листопада) усюди справляли весілля.
Це підтверджують і численні прислів’я:
«Прийшла Пречиста — несе старостів нечиста, а прийшла Покрова — заревіла дівка, як корова».
«Покрівонько, Покрівонько, покрий мені голівоньку яков-таков онучею, хай дівкою не мучаюсь; …як не хусткою, то онучею, бо дівкою вже надокучило; …хоч ганчіркою, аби я була жінкою (аби не зостатися дівкою)».
У цих прислів’ях, позначених м’яким і дотепним українським гумором, відбиті одвічні дівочі бажання — вийти заміж, народити та виховати дітей як продовжувачів родоводу. Відтак дівчата повсякчас зверталися до своєї покровительки з різноманітними молитвами та примовляннями.
Одну з таких я записав від фольклориста з Дніпропетровщини В. Скрипки. Як оповідала його мати Ганна Трохимівна, за її молодості кожна юнка напередодні свята ставала ввечері навколішки перед іконою святої Покрови, приказуючи:
Святая Покрівонько,
Покрий мою голівоньку
Оце осінню.
Хоч і драною хустиною,
Аби з хорошою дитиною,
Щоб із сторони.
Щоб свекорко як батенько
До мене були,
Свекрівонька як матінка
Мене прийняли.
Щоб діверки та зовиці,
Мов братики і сестриці
До мене були.
Щоб ділечко поробила,
Чужій сім’ї догодила,
Всім мила була,
Не лаяна і не бита,
Нагодована і вкрита
Спатоньки лягла.
В народі існує безліч легенд про те, як ощедрює Покрова дівчат своєю ласкою. Вона милостива до тих, хто слухався і шанував батька-матір, переймав неньчину науку до праці, охайності, підтримував духовну і фізичну чистоту.
Однак вона була неприступною, якщо юнка зневажала моральні устої, нехтувала традиційними законами суспільного життя.
Ці легенди збереглися в народній пам’яті. Вони носять моралістичний і дидактичний характер, у них віддзеркалюють повчально-виховні настанови до ідеалізованого образу жінки як охоронниці родинного життя.
На Покрову в тих родинах, де були дівчата на виданні, нерідко вдавалися до ворожіння. Ненька вдосвіта відчиняла навстіж сінешні двері і стежила, щоб їх випадково хтось не прикрив, а дочка одкривала ворота на дорогу, «аби свати заходили».
Натомість обоє йшли в комору, перекладали наготовлені рушники для заручин, примовляючи:
— На рушнику стати, рушником старостів пов’язати!
Після цього ненька одчиняла скриню, розкручувала сувій полотна, розстеляючи його аж до порога, приказуючи:
— Стелися, доріженька, щаслива для молодих і старостів.
А дівчина просила свою покровительку:
— Свята мати, Покровителько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу — най ся дівкою не мучу.
Як стверджує народне прислів’я, «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат — шлюбним вінцем». Слід зазначити, що подібних приповісток на цю тему побутувало безліч.
Свято Покрови було і останнім терміном праці найманих робітників — строкачів. Підприємці і великі землевласники на Півдні України щороку наймали з числа українських безземельних селян дешеву робочу силу. Строкачі працювали од весняного Миколи (22 травня) і до Покрови. Останній день був початком скріплення нової угоди на наступний рік. Тому на Покрову заробітчани улаштовували пишні колективні учти.
Разом з тим напередодні свята селяни «засушували хати» — увечері господар тричі перекидав через оселю шмат кізяка, «щоб не була курною», а вдосвіта спалював його в печі, «аби взимку сухою була світлиця».
В Карпатах це був останній день повернення пастуших отар з полонини.
Традиційно Покрова на Україні належала до так званих двонадесятих свят, себто великих. У багатьох селах на її честь будували і освячували храми, оскільки Покрова вважалась не тільки народно-релігійним, а й національним святом.
На честь цього свята в Україні зведено чимало сіл. Одне з таких — Покровка, що в Очаківському районі на Миколаївщині. Засноване воно козаками і чумаками в XVII столітті на Кінбургській косі — най південнішій точці, де омиває берег Ягорлицька затока.
Мені не раз доводилося бувати в цьому унікальному селі, записувати фольклорно-етнографічні матеріали. Тут дотепер зберігаються цікаві обряди, звичаї, народногосподарська діяльність тих часів, а також вільне козацьке планування вулиць, про яке згадував свого часу відомий український письменник, історик, мовознавець і етнограф Олександр Степанович Афанасьєв-Чужбинський, близький знайомий Тараса Григоровича Шевченка. Він побував у цих краях і написав цікаву книгу «Подорож у Південну Росію» (1861 рік).
Думаю, що варто пригадати історичний факт, тісно пов’язаний зі святом Покрови. Він увійшов у нашу національну культуру золотою сторінкою. У 1615 році на Покрову Галишка, знана як Лизавета Гулевичівна, укладає заповіт, в якому мовиться, що вона дарує свої спадкові землі на Подолі, себто нинішню Контрактову площу, з усіма будівлями Київському братству — найосновнішому осередку національної культури, аби в такий спосіб підтримати його.
В дарчій, зокрема, обумовлюється, щоб на цій землі були збудовані монастир, шпиталь для покалічених у боях козаків і школа, до якої, за бажанням фундаторки, мали приймати дітей усіх станів. Таким чином, навчальний заклад одчинив двері талановитим дітям із найбідніших верств. Згодом тут навчався і Григорій Сковорода. Завдяки нашій славетній землячці діяльність Київського братства розширилась і спричинилась до заснування Києво-Могилянської академії — першого вищого навчального закладу не лише в Україні, а й східній Європі. Заповіт Гулевичівна склала на Покрову, а дарчу скріпила другого дня свята.
На малюнку: Сергій Васильківський. Полтавщина. Тихий вечір, 1898 р.
Зі святом Покрови пов’язано чимало метеорологічних спостережень та приказок.
Пригадаймо найбільш відомі:
Яка погода на Покрову, такою буде і зима.
Якщо в цей день сніг не покрив землю — не покриє в листопаді і в грудні.
Якщо до цього дня не опаде листя з вишень — на теплу зиму, а опаде — на сувору.
Зранку вітер з півдня, а пообідні з півночі — початок зими буде теплим, але згодом похолодає.
Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.
До Покрови давали молоко корови, а після Покрови пішло молоко в роги Корові.
До Покрови думай про пашу корові.
Як по Покрові, то і по теплові.
Недалеко до Покрови — ще сіна накошу, а прийшла Покрова — заніміла мова.
Хто сіє по Покрові, той не має, що дати корові; …той виводить в зимі по корові; …той відсіває по корові.
І нарешті, Покрова остаточно завершує осінні молодіжні «вулиці» — з цього часу «законні права» набирають вечорниці та досвітки, а також весілля, де розважалися всі мешканці села:
«Настали жнива — лежить баба нежива, а прийшла Покрова — стала й баба здорова».
Ну а дівчата, мабуть, чекали цього свята більш за усіх, пошепки прохаючи свою покровительку:
«Покрівонько, Покрівонько, покрий мою голівоньку».
За матеріалами: Василь Скуратівський. «Дідух. Свята українського народу». Ілюстрації та художнє оформлення О. Коваля, Н. Коваль. Київ, «Освіта», 1995 рік, стор. 220 — 224.
Дивіться також:
Церковний календар: 14 жовтня — свято Покрови Пресвятої Богородиці
Свято Покрови нагадує кожному про молитовне заступництво Божої Матері за людський рід і є храмовим святом багатьох міст і сіл України. Стало добрим звичаєм побувати 14 жовтня на Службі Божій, прикрасити домашню ікону Богоматері, згадати родичів чи знайомих, які пішли в похід, змушені десь воювати, боронячи Вітчизну, і помолитися за них.
Більше про українські народні традиції на нашому сайті:
Українські народні традиції. Свята українського народу
Рід наш прекрасний духовністю. З найдавніших часів наші пращури відбирали найцінніші надбання, збагачуючи їх, і бережливо передавали з покоління до покоління. Українці вміли відчувати природу, черпати здоров’я, силу й красу з її лона. Всі творчі сили людини були спрямовані на зміцнення сім’ї, свого роду. Отож не забудьмо свого прямого обов’язку і продовжимо справу наших предків.