Твір у публіцистичному стилі життя найвища цінність: Життя — найвища цінність — Твір-роздум, звернення до однолітків – Attention Required! | Cloudflare

Твір на тему: “Життя – найвища цінність”

Цінність життя навряд чи хтось стане заперечувати. Люди готові на неймовірну кількість найрізноманітніших дій, щоб зберегти своє життя і життя своїх близьких. Думається, що немає нічого такого, що могло б бути для людини важливіше, ніж власне життя або життя близьких. Прикладів тому є величезна кількість.

Думається, що люди не так часто замислюються про те, як продовжити життя, якщо у них все добре. Але варто тільки комусь занедужати, як він починає замислюватися про те, як же вилікуватися і продовжити своє життя. У такі моменти люди дивляться

прямо в очі смерті, усвідомлюють, що хвороба може вбити їх, і тому різко змінюють погляди на своє життя. Ті, хто мав шкідливі звички, різко від них відмовляються. А ті, хто раніше не замислювалися про своє здоров’я, думають про нього постійно. Важливо не забувати, що здоров’я людини безпосередньо пов’язане з таким цінним для них життям. Тому кожна людина, яка цінує своє життя і хоче прожити якомога довше, повинна з юних років стежити за своїм здоров’ям. Це включає не тільки повну і однозначну відмову від шкідливих звичок, наприклад, від вживання алкогольних напоїв, куріння сигарет і вживання наркотичних речовин, а й регулярне заняття різними видами спорту. Якщо людина не дотримується цих правил, в старості їй буде дуже складно. Більше того, така людина ризикує померти молодою. Необхідно також вживати заходів для підтримки свого психічного здоров’я. Людина повинна звести до мінімум стреси у своєму житті, більше радіти і спілкуватися з приємними для неї людьми.

Відповідальність за таке цінне для людини життя лежить не тільки на самій людині, а й на державі, в якій вона живе. Саме держава гарантує людині життя в законодавчих актах. Тому держава створює уповноважені органи, такі як міністерство внутрішніх справ, яке охороняє суспільство і кожну окремо взяту людину. Людина повинна цінувати цю дію з боку держави і не зловживати ним.

Крім усього цього варто відзначити, що з ідеєю найвищої цінності життя людини погоджуються не тільки держави, але і самий відомі літературні діячі та мислителі. Такі автори, як Грабовський, Стус, Симоненко, Шевченко, у своїх літературних творах завжди поряд з іншими важливими ідеями робили наголос на тому, що цінність життя людини є для всіх найголовнішою. Зрештою, з усіма ними згоден і я. Так, життя людини – безумовний скарб, який треба берегти і завжди прагнути продовжити.

.

Твір на тему: «Головне в житті – це саме життя, найвища цінність на Землі»

Toggle navigation GDZ4YOU
  • ГДЗ
    • 1 клас
      • Англійська мова
      • Буквар
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська мова
      • Я досліджую світ
    • 2 клас
      • Англійська мова
      • Інформатика
      • Математика
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Читання
      • Я досліджую світ
    • 3 клас
      • Англійська мова
      • Інформатика
      • Математика
      • Німецька мова
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська мова
      • Я і Україна
      • Я у світі
    • 4 клас
      • Англійська мова
      • ДПА
      • Інформатика
      • Літературне читання
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Французька мова
      • Я і Україна
      • Я у світі
    • 5 клас
      • Англійська мова
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Світова література
      • Українська література
      • Українська мова
      • Французька мова
    • 6 клас
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Світова література
      • Українська література
      • Українська мова
      • Французька мова
    • 7 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • Інформатика
      • Історія
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Російська мова
      • Світова література
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
    • 8 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • Інформатика
      • Історія
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
    • 9 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • ДПА
      • Інформатика
      • Історія
      • Креслення
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
    • 10 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Правознавство
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Французька мова
      • Хімія
    • 11 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Астрономія
      • Біологія
      • Геометрія
      • ДПА
      • Економіка
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
  • Література
    • Аналізи творів
    • Повні тексти
    • Стислі перекази
    • Шкільні твори
  • Презентації
    • Англійська мова
    • Астрономія
    • Біологія
    • Всесвітня історія
    • Географія
    • Інформатика
    • Інші
    • Історія України
    • Математика
    • Мистецтво
    • Німецька мова
    • Світова література
    • Українська література
    • Фізика
    • Хімія
  • Підручники
    • 1 клас
      • Англійська мова
      • Буквар
      • Іспанська мова
      • Матема

Життя людини - найвища цінність. Інтегроване заняття – Освіта.UA

Рейтинг
230

Мета: допомогти учням зрозуміти суть людського життя, визначити своє місце в ньому, сприяти вихованню в них людяності, чесності, працьовитості, відповідальності, любові до людей, до рідної землі; розвивати в учнів допитливість, інтерес до навколишнього життя, прагнення з'ясовувати, доводити, міркувати

Оцініть публікацію

Рейтинг статті: 3.9 з 5 на основі 59 оцінок.

Розширити знання учнів про життя В. Сухомлинського, його твори; збагачувати активний словник учнів, розвивати вміння, формувати ціннісні судження про гармонійне життя; виховувати бажання глибше ознайомитися з біографією Великого Кобзаря, Ліни Костенко, Матері Терези, Леонардо да Вінчі; виховувати наполегливість у досягненні поставленої мети.

Пам'ятай! Життя є дар, великий дар.
І той, хто його не цінує, його дарунка не заслуговує.
Леонардо да Вінчі

План

  • Твоє життя, неначе квітка, що пелюсточки ніжно обсипа.
  • Для чого ти живеш на землі? (Світ твоїх інтересів, прагнень, захоплень.)
  • Ти - будівник свого життя, творець свого щастя.
  • Конституція про цінність життя. Закони й суспільство на захисті життя.
  • Народна мудрість про цінність людського життя.

Вступне слово вчителя

Людське життя... Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

Люди, їх мільйони... усі вони зовсім різні й чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.

Так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у цій пісні «червоне - то любов, а чорне - то журба»... (Пісня стихає.)

Бо й справді, кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.

Стежина життя... Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? І хочеться гукнути: «Життя! Ну зупинись хоч трішки! Почекай хоч одну мить! Візьми мене на свої крилечка й понеси ген-ген за небокрай, де люди у вічності живуть».

Прекрасні слова, правда? І як хотілося б кожному з нас, щоб і життя наше було таким же прекрасним. Але як цього досягти? Тому тема нашої сьогоднішньої зустрічі «Життя - це мить, зумій його прожити». Ми повинні з'ясувати такі питання: для чого людина живе на землі? Що зробити для того, щоб життя наше було прекрасним?

Щоб у нас вийшла цікава розмова, мені потрібна буде ваша допомога, ваша активність, щирість, відвертість.

Підлітковій вік - особлива пора людського життя, коли ти вже торкнувся притягальної сили землі, а легенькі крила дитинства ще піднімають тебе в небо, де живе казка, де панує мрія. Як часто ми - дорослі, ваші вчителі, батьки, не розуміємо вас, не розуміємо, які емоції охоплюють чисте поле ваших уявних подвигів, як тривожно б'ється серце в кожного з вас у передчутті нового (майже дорослого) світосприйняття.

І тому інколи дивимось на легкий вибух непокори, суперечок, неслухняності як на загрозу власного розуміння добропорядності й чеснот, котрі, на нашу думку, повинні збігатися з нашими критеріями «позитивної поведінки в суспільстві».

Юність - це пік вашого життя. Зараз ви робите найвеличніше своє відкриття - відкриваєте самих себе. А відкриття самого себе - найпрекрасніше, що може відчути людина. У цих пошуках глибокий зміст: кожний може розкрити свої реальні, досі незнані можливості. Щоб виявити та використати їх, щоб знайти себе, треба себе пізнати, тобто вивчити та зуміти оцінити. А це й дасть можливість будувати, творити своє «Я».

Вдумаймось у слова Леонардо да Вінчі: «Пам'ятай! Життя є дар, великий дар, і той, хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує».

Звичайно, нікому не дано з цілковитою точністю визначити своє майбутнє. Та все ж кожному під силу намітити власний шлях самотворення, кожному слід знати, що він спроможний підсилити в собі, а що відкинути чи хоча би пом'якшити.

Щодня перед кожним із вас постають запитання: хто я? Навіщо я прийшов у цей світ? Куди йде моє життя? Що залишу після себе? Чи хтось колись про мене згадає? Здається, це прості запитання, але дати відповідь на них стає все важче й важче.

Життя - це ваша таємниця, проте ви повинні реалізувати себе, свої можливості, свою суть, пройшовши всі етапи, запрограмовані його віковими особливостями: людина повинна пройти молодість, зрілість, залишити спадщину, тобто посадити дерево, збудувати дім, виростити дитину.

Бесіда з учнями

Як ви думаєте, чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що для цього потрібно? (Людина може запланувати своє життя, визначивши мету існування, вибрати шлях її реалізації. Усе залежить від характеру людини, вольових зусиль. Для того щоб жити так, як хочеш, треба вміти долати перешкоди, труднощі. Мало одного тільки бажання хотіти, потрібна ще й праця, боротьба, щоб чогось досягти...)

А що складніше й важливіше - будувати життя чи пристосовуватись до нього? (Звичайно, складніше й важливіше будувати життя, а пристосуватись - легше та простіше, але це нецікаво...)

Чи хочеш стати «видатною людиною», «зіркою», «жити щасливо»? (Напевне, кожному з нас хочеться жити щасливо. Тому дуже часто, вітаючи один одного з тим чи іншим святом, ми бажаємо найперше здоров'я та великого щастя.)

А який зміст ви вкладаєте в поняття «жити щасливо»? (Жити щасливо - це коли тебе поважають люди, коли в тебе є вірні друзі, коли на землі панують любов і злагода між людьми...)

Коли ж судилось нам всім жить в одному світі,
Єднаймось всі разом у радості й біді.
Давайте, щоб душа жила у щастя світлі,
Щоб людства рід зберігся на землі.
В. Сухомлинський

Який слід повинна залишити людина на землі?

Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. «Завтра в ньому оселяться люди», - думає з гордістю.

А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.

- Для чого ти псуєш мою роботу? - сказав з докором Майстер.

Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.

Минуло багато років. Хлопчик став дорослим Чоловіком.

Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся - ні руками, ні душею.

Прийшла старість. Пригадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі знизують плечима - ніхто не пам'ятає такого.

- Що ж ти лишив після себе? - питає у старого Чоловіка один дід. - Є в тебе син чи дочка?

- Немає в мене ні сина, ні дочки.

- Може, ти дуба посадив?

- Ні, не посадив я дуба...

- Може, ти поле випестував?

- Ні, не випестував я поля...

- То, мабуть, ти пісню склав?

- Ні, й пісні я не склав.

- То хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? - здивувався дід.

Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Пригадалася йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той, наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці - закам'янілий, відбиток хлопчикової ніжки.

- Ось і все, що залишиться після мене на землі, - з болем подумав старий Чоловік. - Але цього ж малою, дуже мало...

Не так треба жити...

Знайомлячись із вами, аналізуючи ваші анкети, я дізналась, що в кожного є улюблені заняття, мрії, захоплення. Про це ми зараз і поговоримо.

Деякі учні розповідають про свої захоплення.

Слухаючи ваші щирі розповіді, бачимо, що в кожного з вас є те, чим можна пишатися, те, для чого варто жити на землі.

А зараз послухаємо повідомлення, яке, беручи інтерв'ю в людей різного віку, підготував учень вашого класу.

Учень розповідає про захоплення людей різного віку.

Хочу сьогодні сказати, що й серед наших учнів є такі, які мають свої захоплення. Деякі діти захоплюються спортом, дуже люблять футбол, відвідують футбольну секцію, інші, особливо дівчата, захоплюються музикою, танцями, вихованням. А є й такі, які люблять літературу, самі пробують писати вірші. Тому ми і вирішили створити збірку, яку назвали «Проба пера». У цю збірку ми вміщуємо фотографії юних літераторів, деякі штрихи їхньої біографії і, звичайно, їхні вірші. Ось, наприклад...

Зачитує біографію одного з учнів і вірш.

Напевне, кожен з вас захоплюється чарівною красою природи. Та сьогодні ми неодноразово чуємо: природу треба оберігати. А древнім жителям нашої планети і на думку не могло таке спасти. Вони захоплювалися природою, схилялись перед нею, але ніхто й не передбачав, що доведеться боротися за збереження природних багатств. Грецька міфологія зберігає образ богині природи Афродіти Анадіомени - красуні з великими крильми. Її зображували в польоті, вона височіла і над землею, і над людьми - могутня, велична й недосяжна. Так, природа сильна, але дехто з людей намагається стати сильнішим за неї, нищить її. Тому завдання кожного з нас - не тільки захоплюватись чарівною красолю природи, а й боротися з тими, хто завдає їй шкоди.

Ось послухайте лист учня, уміщений в одній із газет, подумайте над його змістом: «...Нині всі взялися за охорону природи. Не зірви квітку! Не зламай гілку! Не спіймай метелика! А хіба все це існує не для людини? Не для того, щоб ми милувалися красою? І чого ми повинні оберігати природу, вона ж сильніша за нас?.. Нещодавно я нарвав у парку троянд, щоби привітати зі святом учительку. Що тут поганого? Не для себе ж старався. А мене звинуватили...»

Як ви думаєте, чи тільки любові до природи не вистачало хлопцеві? Чого ще йому бракувало?(Звичайно, вихованості, такту, культури і, врешті-решт, людяності. Бо вихована, культурна людина ніколи не зможе зробити подібне. А вчителю приємно буде, коли про його учня скажуть: це справжня людина!)

Про захоплення ми можемо говорити ще і ще. Бо, як бачимо, немає жодної людини, яка би чимось не захоплювалась. Але хочу застерегти вас, щоб ви вдумливо ставились до своїх захоплень.

Не всі ті, хто захоплюється моделюванням, створюватимуть машини; не всі, хто захоплюється спортом, стануть спортсменами; не всі, кому подобається музика, стануть співаками... Але головне - мати якусь мету в житті, до чогось прагнути. Бо людина, яка знайшла зміст свого життя та прожила у відповідності з ним, помирає тільки фізично. Вона залишається жити в результатах своєї праці, у людях, яких вона виховала, в ідеях, які вона виробила, навіть, якщо не встигла їх здійснити. У свій час відомий педагог К. Ушинський писав: «Задовольніть усі бажання людини, але відніміть у неї мету життя - якою нещасною буде вона. Не задоволення потреб, а мета життя являється серцевиною».

Щодня змінюється панорама життя, змінюється й коло інтересів, прагнень. І будь-яка дрібниця сьогодення не повинна замінювати усвідомлення того, що є багатством кожної людини - я маю на увазі знання, інтелект, різноманітність захоплень.

Так, різноманітність захоплень, саме на це я хочу звернути вашу увагу. Бо якщо людина в житті чимось захоплюється, плекає, мріє, до чогось прагне, то й життя для неї не буде сірим, буденним, і вона не буде лише спостерігачем, а, навпаки, творцем свого життя.

А як ви думаєте, коли в людей з'являються захоплення? (Звичайно, у дитинстві, коли дитина починає гратися й усвідомлює, що їй найбільше подобається. Недарма в народі кажуть: «У що ти граєш, тим і захопишся».)

Головне - мати якесь улюблене заняття, щось робити. Бо, як писав відомий педагог В. Сухомлинський: «Ти не завжди будеш дитиною. Ми з'являємося на світ і спочатку буваємо маленькими дітьми для того, щоб, ставши дорослими, залишити свій слід на землі, прожити життя справжніми людьми. Прагни швидше стати духовно зрілим творцем, мислителем, трудівником. Людина смертна. Ми йдемо в небуття, але, разом з тим, людина й безсмертна. Твоє безсмертя в тому, що ти зумієш створити для людей, для своєї Батьківщини».

То ж творіть, дерзайте, захоплюйтесь і дбайте про те, що ви залишите для нащадків.

Не забувай ні на хвилину свого призначення, Людино!
Бо якщо станеш забувати, то будеш ти нічим ставати.
Бо як забудеш - всохнуть ріки, на світ народяться каліки,
А опромінені тополі підуть собі степами голі.
Бо якщо станеш забувати, тоді себе не врятувати,
Бо віра вмре, надія згасне, своє ім'я забудеш власне.
Забудеш ім'я свого роду, і ім'я батька і народу,
Забудеш знати, і уміти, і рідну мову розуміти.

ЖИТТЯ - ЦЕ МИТЬ, ЗУМІЙ ЙОГО ПРОЖИТИ

Фізкультхвилинка

Учні імітують рухи за змістом вірша.

Добре те, що сонце світить!
Добре те, що віє вітер!
Добре те, що цей ось ліс
Разом з нами ріс і ріс!
Добре те, що в нашій річці
Синя - не брудна вода!
І мене матуся рідна
Після школи зустріча!
Добре гратися надворі!
Добре вчитися у школі!
Добре плавати в ставку!
Добре те, що я живу!

Розповідь учителя з елементами бесіди

Я хочу ознайомити вас ще з одним твором-притчею. Нехай кожен з вас спробує самостійно продовжити речення, яке є назвою цієї притчі.

Життя людини - це найвища цінність

В одного батька було двоє синів. І ось настав час, коли кожен з них мав піти власною дорогою. Покликав їх батько до себе і каже: «Віддаю я вам усе своє багатство. Кожному даю коштовності, землі та все, що є на цих землях. Розпоряджайтеся ними, примножуйте та пам'ятайте мою настанову: найвища цінність - це життя людини. Обіцяйте мені, що будете берегти життя, як найдорожчий скарб». Сини пообіцяли та й розійшлися своїми дорогами.

Старший син, прийшовши у свої землі, одразу найняв собі найкращу охорону та велику кількість прислуги. Звелів побудувати найміцніший палац і не зводити з нього очей ні вдень, ні вночі, щоб його дорогоцінному життю нічого не загрожувало. Слуги приносили йому найкращу їжу та напої, виконували всі його забаганки. Відокремився він від усього світу, щоб ніяка хвороба чи тривожна звістка не турбували його життя - батькові ж обіцяв.

Молодший син часом обходив свої землі. Однак невдовзі побачив велике скупчення людей, що збиралися воювати між собою. Він запитав у них: «Навіщо ви вирішуєте свої проблеми насиллям? Ви ж маєте змогу все обговорити та домовитись». «А ми про це ніколи не думали. Бійкою все вирішували наші батьки, діди і прадіди, тому й ми так робимо. А й справді, чому не домовитись». Війна скінчилась, навіть не розпочавшись, а вдячні матері та жінки кинулись до ніг молодшого сина, дякуючи за збережене життя їхніх синів і чоловіків.

Попрямував він далі. Незабаром його очам відкрилася жахлива картинка. Змарнілі, обідрані люди жебракували на дорозі, ведучи за собою малих, немічних, голодних дітей. «Що змусило вас так жити?», - запитав їх. І люди розповіли, як жили вони колись у прекрасному місті, поряд з яким була повновода ріка, зеленів чудовий ліс, повний різноманітної живності. Та сталось так, що для своїх потреб люди вирубали всі дерева. Кудись зникла вся живність, мисливці вже нічого не приносили з полювання. Згодом пересохла й річка, що витікала десь із лісу. На місто весь час обрушувався буревій, родючі землі перетворились на пустирі. Не стало ні їжі, ні води. Прекрасне місто почало перетворюватись на пустелю, в якій люди не змогли б жити. «Спробуймо всі разом відродити ліс і річку, та і все місто!» - вигукнув молодший син. За його прикладом люди почали насаджувати дерева, пізніше туди повернулися тварини і птахи. Десь у глибині лісу задзюрчав струмок, поступово перетворюючись у річку, переповнену рибою. Ожила природа навколо міста, щедро обдаровуючи всіх своїми плодами. Повернулось до людей життя, не боялись вони вже за майбутнє своїх дітей.

З того часу в цих землях усі живуть у мирі, любові, достатку, бо молодший син й інших навчив батьківської мудрості.

Докотилася звістка про долю синів до самого батька. «Лише один з моїх синочків правильно зрозумів мою настанову», - із жалем промовив він.

А люди й досі в тих землях пам'ятають про життя одного із синів, ще й своїм дітям переказують, а про життя іншого й згадки не лишилося.

Про кого йшлось у притчі? (Про двох синів та їхнього батька.)

Кого ж із синів люди й досі пам'ятають, а про кого і згадки не лишилось? Чому? (Пам'ятають молодшого, бо він присвятив своє життя іншим людям.)

Як ви вважаєте, чиє життя можна назвати найціннішим скарбом?

А яку цінність має життя старшого сина? Чому?

На кого ви б хотіли бути схожими?

Що для цього необхідно?

Наведіть приклади життя таких людей - наших сучасників.

Продовжіть речення: «Життя людини найцінніший скарб, якщо...» (Діти виконують завдання письмово.)

Робота з Конституцією України

А в Конституції - Основному Законі нашої держави - ось що говориться про життя.

Розділ І, стаття 3: «Людина, її життя і здоров'я, честь, гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю»...

Розділ ІІ, стаття 27: «Кожна людина має невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань».

Тести за твором «Людина принесла життя»

1. Де знаходилось Мертве поле?

а) у глибокій долині;
б) у зеленому степу;
в) у дрімучому лісі.

2. Що принесла Людина на Мертве поле?

а) корчину чорнозему;
б) відро торфу;
в) кошик добрив.

3. Що посіяла Людина?

а) квіти;
б) пшеницю;
в) жито.

4. Хто заспівав над Мертвим полем?

а) соловейко;
б) дрізд;
в) жайворонок.

5. Хто слухав жайворонкову пісню?

а) дівчата;
б) жайворонок;
в) люди.

6. Чим був перенасичений ґрунт на Мертвому полі?

а) сіллю;
б) вибухонебезпечними речовинами;
в) камінням.

Вікторина за творами В. Сухомлинського

1. «Ні квітка не могла б жити нічиєю». («Дівчинка і Ромашка».)
2. «Він розкопав пісок, утамував спрагу і пішов до людей, щоб негайно розповісти їм, де ховається джерело життя». («Людина незламна».)
3. «Добре ти прожив життя. Нехай залишається по тобі вічна слава». («Перед Справедливим Суддею».)
4. «Про щось гомонять. Мабуть, про те, як сумно жити одному і як добре жити в гурті». («Тополі в степу над шляхом».)
5. «Що дає життя спраглій землі?» («Тепер ти станеш Учнем Людським».)

Що таке здоровий спосіб життя

Спосіб життя людини залежить від того, як вона відпочиває та працює, чим захоплюється, що їсть і п'є.

Людина веде здоровий спосіб життя, якщо вона не палить, не вживає алкогольних напоїв і наркотиків, щодня робить фізичну зарядку, стежить за чистотою свого тіла, доброзичливо ставиться до інших людей.

Ми вибираємо здоровий спосіб життя. Будемо дотримуватись режиму дня, правильно харчуватись, займатися фізкультурою, уникати стресів.

Автор: Н. Пинка

Посилання за темою:

Освіта.ua
12.11.2008

«Здоров’я — найвища цінність» / Бібліотека Української Літератури – UkrClassic.com.ua

Твір на тему: «Здоров’я — найвища цінність»

 

Відомо, що здоров’я — найбільша цінність не лише окремої людини, а й усього суспільс­тва. Проте є чимало людей, зокрема й молодих, які, отримуючи певну тимчасову насолоду, самі шкодять своєму здоров’ю, уживаючи алкоголь, наркотики, палячи тютюн тощо, та ще хизуються тим, що такі сучасні й цікаві для певних товариств. То чи є здоров’я насправді найвищою цінністю для людини? А як уважаєте Ви?

Підтвердьте або спростуйте твердження: «Здоров’я — найвища цінність».

 

ОРІЄНТОВНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ НАПИСАННЯ ВИСЛОВЛЕННЯ

На мою думку, насправді здоров’я — найвища цінність. Майже всі знають цю тезу, але усвідом­лює її не кожен. Про здоров’я і здоровий спосіб життя у нашого народу є чимало прислів’їв і приказок: «Найбільше багатство — здоров’я»; «У здоровому тілі -— здоровий дух»; «Хто про здоров’я дбає, тому і Бог помагає». Газетні кіоски і книжкові лотки переповнені літературою про різноманітні способи оздоровлення. Проте інколи складається враження, що люди, тільки захворівши, розуміють, що позба­влені чогось надзвичайно важливого в житті. Особливо молодь, яка марнує своє здоров’я, уживаючи наркотики, алкоголь, курячи тютюн.

Динамічний ритм сучасного життя, постійні стреси теж, на жаль, не сприяють зміцненню здоров’я людини. В останні роки люди усе більше розуміють, що найкращі ліки може дати лише сама природа. Тому намагаються перебувати в гармонії з природою, шанобливо ставитися до неї, використовуючи її багатства. Переконані, що саме перебування на природі значно покращує настрій, самопочуття люди­ни, підвищує захисні сили організму.

Ідею гармонії людини і природи проголошують у своїх творах і чимало майстрів слова: М. Коцю­бинський у повісті «Тіні забутих предків», Леся Українка у драмі-феєрії «Лісова пісня», О. Довженко у кіноповісті «Зачарована Десна» та інші.

Побажанням здоров’я люди закінчують свої розмови, вітаючись, бажають одні одним переду­сім здоров’я. Усе це ще раз підкреслює незаперечну важливість здоров’я для життя людини.

Отже, твердження «Здоров’я — найвища цінність» є правдивим; хочеться тільки, щоб людина починала замислюватись над своїм здоров’ям не тоді, коли захворіє, а значно раніше. Адже не так важко дотримувати режиму, щодня робити зарядку, стежити за вчасним і раціональним харчуван­ням. Тож берегти здоров’я слід змолоду, адже це найбільше багатство людини.

Життя людини - найвища цінність

Життя людини – найвища цінність

(морально-етична бесіда)

Мета: формувати усвідомлене розуміння поняття "життя", його унікальності, цінності, значущості для кожної особистості, спонукати учнів до роздумів над важливими життєвими проблемами; ставлення до власного життя та життя інших людей, як до найвищої цінності. hello_html_6340475c.png

Найдорожче в людині – це життя.

Воно дається один раз, і прожити

його потрібно так, щоб не було нестерпно

боляче за безцільно прожиті роки

щоб не палила ганьба, за підленьке

і дріб’язкове минуле...

М.Островський

Найцінніше. що є у людини, - це її життя. Воно дається їй тільки раз і кожній – своє. Довге чи коротке, неповторне і звичне, радісне і сумне, солодке, як мед, і гірке, як полин, воно триває тільки від народження до смерті, і його не можна прожити двічі.

Таємниця життя... вона хвилювала людей завжди з того часу, як вони усвідомили себе живими істотами. Чи має життя якусь мету і сенс, і в чому вони? Хто керує людським життям? Чи можна зробити його кращим і щасливим? Чи має людина право піти з життя або позбавити іншу людину? Ці й багато інших подібних питань у всі часи привертали увагу не тільки філософів, а й письменників,художників, учених і навіть пересічних людей – кожного, хто хоч раз замислювався над таємницею свого життя.

Один східний володар захотів пізнати всю історію людства. Мудрець приніс йому 500 томів. Зайнятий державними справами, цар відіслав його, наказавши викласти все це в більш стислій формі. Через 20 років мудрець повернувся. Історія людства займала тепер 50 томів, але цар був уже занадто старий, щоб подолати стільки товстих книг і знову відіслав мудреця. Пройшло ще 20 років, і постарілий, посивілий мудрець приніс володарю один-єдиний том, який вміщав всю . премудрість світу, яку той прагнув пізнати. Однак цар лежав на смертельному одрі і у нього не залишилося часу, щоб прочитати навіть одну цю книгу. Тоді мудрець виклав йому історію людства в одному рядку: людина народжується, старіє і помирає.

Тож для чого людина приходить у цей світ? Щоб помучитись, постраждати і безслідно піти у забуття? Який смисл у цьому всьому? В чому сенс життя?

Відповідь на ці, та багато інших запитань про цінність життя шукали люди у всі віки, у всі часи.

З античних часів людство користується правилом, сформульованим давньогрецьким ученим, філософом Протагором: "Людина є мірилом усіх речей, ап цінність людського життя є найвищою суспільною цінністю".

Людина є частиною народу, держави, суспільства в цілому. І, як суспільна істота, вона має свої права й обов’язки.

Казка

Цар звірів Лев десь почув, що найсильнішою істотою на Землі є нібито Людина, й зажадав помірятися з нею силами. Йде Лев, а назустріч йому - дитина. "Ти людина?" – питає Лев. "Ні, я ще дитина і не скоро стану Людиною". Відпустив Лев дитину, пішов далі й устрів сивого діда. "Ти Людина?" – запитав він. "Ні, я колись був Людиною,а тепер старий дід". Відпустив Лев діда. Пішов далі й зустрів солдата. "Так, - відповів той, - Людина, а що ти від мене хочеш?" – "Давай силою поміряємося", - запропонував Лев. "Давай, - погодився солдат, - тільки ти відійди трохи назад, і ми з розгону кинемося один на одного". Лев відійшов, розігнався. а тим часом солдат зняв з плеча рушницю, прицілився, вистрілив... і вбив Лева. Він поборов царя звірів. Він – найсильніша істота на Землі, бо він – Людина.

*Чому вона нас вчить?

*Чим поборов солдат царя звірі?

Людина – найсильніша істота на Землі. Це відомо навіть дітям. Проте не тільки про це йдеться у казці, а й про інше: Людиною у повному розумінні слова треба стати, тобто досягти певного рівня фізичного та інтелектуального, морального і соціального стану, оволодіти певним видом діяльності, іншими словами, - ствердити себе як суб’єкта суспільного розвитку, господаря власної долі.

Основним правом людини є право на життя. Це одне з найважливіших і найвагоміших прав, яке сприяє здійсненню всіх інших прав і свобод. це право, яке не може оновлюватися чи відбиратися. тому захист прав на життя належить до найцінніших пріоритетів людської цивілізації.

Зазначу правові засади піклування держави про охорону життя, здоров’я громадян, що передбачені Конституцією України, де визначено, що найвищою соціальною цінністю є людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека. У статті 27 Основного Закону України зазначено: "Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань". Невід’ємне право дитини на життя визначено також міжнародними документами, серед яких – Конвенція про права дитини. Положення цих та інших документів відображено в Законі України "Про охорону дитинства", у Національній програмі "Діти України", Національній доктрині розвитку освіти, затвердженій Указом Президента України.

Кожен повинен керуватися положенням цих документів, адже їх порушення, як свідчить історія, приводить до тяжких невиправданих наслідків.

Добре відомо, що найважчою і найбільш трагічною для українського народу була перша половина ХХ століття. Саме тоді відбулися дві найжорстокіші світові війни, які кривавим смерчем неслися українськими землями і забрали життя близько 12 мільйонів її жителів. Мільйони морів, масових репресій, насильного вивезення до Сибіру. Життя людини у той страшний час коштувало нічого. За жменю зібраних колосків, за п’ять хвилин запізнення на роботу, за необережно сказане слово, за відмову донести на свого ближнього людину, нерідко без суду й слідства позбавляли волі й навіть життя.

Минуле століття принесло на землі України й іншу трагедію – другу світову війну, яка для нашого народу назавжди стала Великою Вітчизняною. Не згасає пам’ять про тих, хто, не вагаючись, віддав своє життя в ім’я свободи і незалежності. Найвищим виявом гуманізму є жертовність в ім’я інших людей. Не можна не згадати наших односельчан, які загинули на фронтах Другої світової війни, пішли з життя молодими. Вони були романтиками, закоханими у рідну землю, у життя. Вони мріяли про майбутнє, молодість кликала їх у незвідане. Але прийшла біда - із почуттям відповідальності за долю держави, відчуття особистої причетності до долі народу вони ступили у безсмертя.

Відзначаючи велику любов і повагу до інших людей, героїзм і самопожертву в ім’я держави та її народу, не можна обійти увагою гіркі сторінки сучасної історії України, пов’язані з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Ми пам'ятаємо імена перших пожежників, які закрили своїми тілами понівечений вибухом реактор, врятувавши світ від загибелі. Пізніше тисячі людей із різних куточків Землі взяли участь у ліквідації наслідків аварії: вони не думали про себе, не вагалися, хоча у них був вибір – рятувати себе чи рятувати інших. Вони обрали порятунок планети, адже розуміли: перемогти стихію – значить врятувати життя на Землі; Ціною власного життя подарували нам радість сьогодення.

Юність – це пік вашого життя. Зараз ви робите найвеличніше своє відкриття – відкриваєте самих себе. а відкриття самого себе – найпрекрасніше, що може відчути людина. У цих пошуках – глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні, досі незнані можливості. Щоб виявити і розкрити їх, щоб знайти себе, треба себе пізнати, тобто вивчити і змогти оцінити. а це дасть можливість будувати, творити своє "Я".

Вдумаймося у слова славетного Леонардо да Вінчі, який повчав, що життя є великий дар, і хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує. А щоб цінувати життя, треба знати і розуміти своє місце в ньому. Звичайно, нікому не дано з цілковитою точністю визначити, своє майбутнє. Та все ж, кожному під силу намітити власний шлях самотворення, кожному слід знати, що він спроможний підсилити в собі, а що відкинути, чи хоча б, пом’якшити.

Так! Треба жити кожним днем,

Не залишаючи на потім...

Що має буть – не обминем

В своїх стараннях і турботі.

Нам треба жити кожним днем,

Не ждать омріяної дати.

Горіть сьогоднішнім вогнем,

Бо "потім" може й не настати...

Життя – це ваша таємниця, проте ви повинні реалізувати себе, свої можливості, свою суть, пройшовши всі етапи, запрограмовані його віковими особливостями: людина повинна пройти молодість, зрілість, залишити спадщину, тобто посадити дерево. збудувати дім, виростити дитину.

Ось послухайте притчу.

Прийшов молодий парубок до мудрого діда та й запитав:

Відповів йому мудрий:

  • Якщо хочеш довго жити, посади сад; якщо хочеш, щоб тебе люди прославили, викопай криницю; якщо хочеш безсмертним бути – учи добру дітей.

Хвилина

Марія Яковчук

Запам’ятайте, наші діти,

Що мить безцінно дорога.

Що нам дано не просто жити –

Не просто так горить зоря.

Кожна утрачена хвилина -

Ой, як важлива у житті!

На жаль, не позбираєш днини

Отак змарновані в путі.

І, врешті-решт, життя – смугасте. За темною смугою невезінь, неприємностей, печалей обов’язково повинна бути світла смуга радості. І якби не було вжитті дощової погоди, ми б просто не вміли цінувати сонячних днів.

Не плач, коли життя жорстоке

Тобі стежину шле лиху,

Ще знайдеш щастя синьооке

На вкритім тернами шляху.

І не сумуй, коли яскраве

Для тебе сонце вмить зайде,

Ще прийде час – і зірка слави

смарагдом в душу упаде.

Життя – це поле щастя й муки,

Тому до труднощів звикай,

Та головне – безсило руки

Ніколи ти не опускай!

Істинне призначення людини – жити, а не існувати. (Джек Лондон).

Повноцінне життя. Яке воно? Насичене, бурхливе, невгамовне. Колись написався вірш:

Життя штормить, а я чекаю штилю,

Обридло борсатись в безодні шалу хвиль...

А потім дописалось:

Життя бурлить. той шквал не ущухає,

Поки життя штормить, доти воно триває!

Істинно так!"

Як байка, так і життя ціниться не за довжину, а за зміст. Буває людина прожила кілька десятків років, а що можна про неї сказати хорошого, який слід залишено? І буває досить складно відповісти на ці питання. Буває зовсім навпаки. Галуа прожив 21 рік, а його ім’я залишилось в історії математики зокрема. а російські поети Пушкін, Лермонтов! Їхні життя обірвались дуже рано, однак імена залишились у віках.

Пройти повністю свій "життєвий цикл", здійснити задумане в юності, передати естафету життя іншим, знаючи при цьому, що прожив його недаремно й зробив щось справжнє, що успадкують люди й згадають тебе. Звичайно, добре, коли людина живе довше, але, як вважав Леонардо да Вінчі, будь-яке гарно прожите життя, - є довге життя. Людина визнає, що цінує життя саме тому, що воно безкінечне.

Смисл життя – у твоїй необхідності жити. Вміти жити – це вміти аналізувати своє ставлення до життя й, якщо потрібно, змінювати його.

Життя має і світлі, і темні боки, завжди є щось добре і щось погане, піднесене і низьке, прекрасне і потворне. Тому не розумно бачити тільки одні сторони й не помічати інші, тобто сприймати все однобічно. Тільки враховуючи всю складність ы суперечливість життя, можна виробити правильне до нього ставлення. Загалом є досить прості істини, якими слід керуватися, щоб правильно ставитися до життя. Це, наприклад, уміти перетворювати свої мінуси на плюси; уміти бачити в житті не тільки погане, а й добре; намагатися відкрити у житті все найкраще, що у ньому є, й не давати надто важливого значення "дрібницям" життя; пам’ятати, що все швидкоплинне – і добре, і погане, тому слід насолоджуватися першим і не дуже засмучуватися другим; бути толерантним у стосунках із людьми.

Буде важко – кріпись,

Буде вітер – не гнись,

Боляче буде – не плач,

Очі в долоні не ховай.

Якщо грози – іди,

Якщо сльози – зітри,

Якщо страшно – тримайся,

Пам’ятай, що життя – це життя.

Пошук змісту життя – проблема складна! Нерідко вона складна1 Нерідко вона пов’язана з певними невдачами, розчаруваннями в собі і в людях. Але ми повинні керуватися життєвими цінностями. В анкеті зазначений перелік цінностей, біля яких ви повинні поставити цифру за рівнем значимості для вас. Наприклад: здоров’я, життєва мудрість, цікава робота, матеріально забезпечене життя, сімейне життя, щастя.

(Учні заповнюють анкету).

Бесіда з учнями

  • Як ви думаєте, чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що для цього потрібно?

  • Що складніше і важливіше – будувати життя чи пристосовуватися до нього?

  • Чи хочеш ти стати видатною людиною, "зіркою", жити щасливо?

  • Для чого людина живе на Землі?

  • Що зробити для того, щоб наше життя було прекрасним?

Питання про сенс життя хвилює кожного, адже воно випливає із природи самої людини. Кожен має усвідомити цінність життя, цінність кожної його миті, знайти своє місце і призначення, адже, на жаль, чимало людей даремно розтрачують життя, живуть так, ніби у них попереду – безмежна вічність: для них нічого не варто згайнувати годину чи день.

Римський імператор Марк Аврелій, котрий жив у ІІ ст. до н.е., прославився не тільки тим, що був імператором і правив "вічним Римом", скільки своїми роздумами про життя, серед яких є й такий: "Живи так, немовби ти зараз повинен розпрощатися з життям, немовби час, залишений тобі, є несподіваним подарунком".

Життя кожної людини безцінне вже само по собі. Було б, звичайно, нерозумно спеціально ризикувати життям тільки для того, щоб на повну силу відчути всю його чарівність, його справжній смак і сенс. Проте замислитися про цінність життя, коли воно майже все ще попереду, все-таки треба, щоб оцінити по-справжньому те, що ми маємо й більш дбайливо ставитися до цього безцінного скарбу.

А що життя?

І.Багрійчук

А що життя? По волі зупиняюсь,

Дивлюсь на неба зоряні мости

І без надії вкотре сподіваюсь

Сама собі на це відповісти.

А що ж життя – дарунок загадковий

Від забуття закоханих сердець

Чи просто так, малюнок випадковий,

Що залишив сполоханий митець?

То що життя – листочок поміж вітру,

То десь впаде, то лине в небеса,

Чи тільки тон великої палітри,

Що помирає й знову воскреса?

...І ось тепер народжений світанок

Мені шепнув: "Бувай, моє дитя!"

І залишив на гіллі на останок

Одне питання: "Що воно, життя?"

Життя – це шанс кожного. Доля прихильна до тих, хто здатний триматися на плаву, навіть потрапляючи у вир.

Мати Тереза, лауреат Нобелівської премії, громадянка світу в найвищому розумінні цього слова, залишила тим, хто вступає на життєвий шлях. духовний заповіт, у якому сказано:

Життя – це шанс. Скористайся ним.

Життя – це краса. Милуйся нею...

Життя – це мрія. Здійсни її.

Життя – це виклик. Прийми його.

Життя – це обов’язок. Виконай його.

Життя - це цінність. Цінуй його.

Життя - це любов. Насолоджуйся нею.

Життя – це тайна. Пізнай її.

Життя – це удача. Шукай цю мить.

Життя таке чудове.

Не марнуй його.

Це твоє життя. Борони його.

Життя неповторне й у кожного своє. Людина від природи має певні, притаманні тільки їй обдарування, вона наділена розумом, тому здатна творити свою долю, але для цього потрібно працювати над собою, формувати характер, волю, набувати хороші звички, різноманітні вміння і навички, вдосконалювати дух і тіло, мати активну життєву позицію.

Життя є дар Божий. Ми повинны берегти цей дар, як святиню. Нехай Господь пошле в серця наші радість, душевний мир, здоров’я, успіх у добрих ділах і добробут! Будемо ж постійно молитися, щоб він воскресив наші душі і дарував нам любов, яка є основою земного і вічного життя!

Життя і ми

Інна Дзіньовська

А час біжить. Куди? Ніхто не знає.

Чому про це не думаємо ми?

Й життя кудись швиденько пропливає,

А нам здається, що даремно прожили.

Не можем свою долю ми змінити,

Але під силу нам покращати життя,

Ми можемо навчитися любити

І не тримати в собі ніжні почуття.

Ми можем дарувати свою ласку,

В підтримку слово вимовить чи два,

Дитині розказати щиру казку,

Щоб сни прекрасні бачила вона.

Усім потрібно завжди пам’ятати:

Не вічні в цьому світі, люди, ми,

Нам необхідно інших поважати,

Щоби не жити, як колись жили.

Любіть себе, та не безмежно,

Не бійтесь правди, хоч яка гірка,

Робіть що хочете, та обережно,

І не лякайтесь сліз, що як ріка.

Життя – це подарунок для людини

Це шанс безсмертним спробувати стать,

Це найдорожчий скарб, єдиний,

Який не можна ні нащо обмінять.

Твір "Цінності в житті людини"

Для того, щоб зрозуміти, що значить «цінності» в життя, необхідно розуміти, що для кожного, що живе на цій планеті людині, існують свої особливі цінності. Кожна людина – окрема особистість ні від кого не залежить і цінує власні моменти. Таким чином, неможливо сказати в точності, для кожного, що означають «цінності» для кожного в житті.

Ця стаття буде відображати мої власні цінності. Саме для мене, дуже важливо цінувати кожен прожитий день, незалежно від того несе він в собі негативні або позитивні емоції. Кожну хвилину може статися щось особливе, що зможе змінити життя в корені. Деяким подобається проживати життя від одного особливого дня, до іншого, я вважаю це неправильним, адже потрібно проживати кожну хвилину дня, життя дане для того, щоб насолоджуватися і їсти будь-які хвилини, які надані для людей.

Кожен сезон року потрібно проживати як останній. Не потрібно думати, наприклад про те, що вам не подобається зима, з огляду на холодного клімату в нашій країні. Кожен може знайти заняття для задоволення своїх потреб навіть в самий нелюбимий період часу. Треба насолоджуватися і отримувати задоволення від будь-якого моменту, який життя принесла саме вам.

Цінності життя полягають не тільки в одних моментах, подарованих життям, а й людьми, які присутні кожен день у вашому серці. Треба дорожити своїми батьками, які подарували життя, адже завдяки їм ви знайшли почуття свободи і щастя. Не тільки батьки – цінності вашому житті, але і всі близькі люди, без яких життя набуло б темну смугу.

Багатьом людям, що живуть з нами на одній планеті, подобається проживати цілими днями, навіть і не замислюючись про те, що треба цінувати кожну секунду, прожите разом з потрібними людьми. Часто, трапляється так, що ці люди залишають величезні статки після себе. Найчастіше вони є творчими людьми, пишуть вірші, малюють картини і таким чином залишають слід про себе для майбутнього покоління. Навіть після того, як такі люди залишать цей світ, про них все одно залишиться пам’ять, як про великих людей, про них будуть часто згадувати в своїх бесідах. Вони прожили своє життя недаремно, залишивши творча спадщина після свого відходу. Для багатьох це і є цінність життя.

Варіант 2

Для кожного з нас життя має власний неповторний сенс. Пріоритети, якими керується людина, формуються в ньому ще з дитинства завдяки зусиллям мами і тата, бабусь і дідусів, а так же школи і навіть оточення друзів. У період дорослішання життєві цінності людини можуть так чи інакше змінюватися, набувати нових форм і фарби, але суть буде тією, яку вклали в душу в глибокому дитинстві все ті, хто нас оточував. Тому дуже важливо прищеплювати правильні життєві цінності дитині.

Зараз на просторах Інтернету і в реальних розмовах в звичайному житті можна наштовхнутися на думку про те, що правильних і неправильних цінностей немає. Нібито все, що є цінним для одного, може бути пустушкою для іншого, а істинність того чи іншого пріоритету кожен визначає для себе сам. Я ж вважаю, що така думка не зовсім вірно.

Все-таки мільйонами поколінь створювалися загальноприйняті норми поведінки, закони в суспільстві, а разом з ними правильні життєві цінності. В їх число входять турбота про рідних і близьких, створення сім’ї, вірність Вітчизні, повага до інших людей і тварин, співчуття до бідних і хворим, доброта і щирість у відносинах. Все це є обов’язковими атрибутами в житті кожної доброї людини. Кожне з цих пріоритетів має служити цінністю.

Багато молодіжні субкультури, а так само представники аморального способу життя бачать цінність свого життя в свободі, ризик, задоволеннях, розпусті і повній відсутності будь-якого поваги до інших і відповідальності за себе і свою діяльність. Вони пропагують аморальність і непотрібність таких осередків суспільства, як сім’я і шлюб. Свобода для таких людей ні що інше як дозволеності. А разом з нею приниження інших людей, хамство по відношенню до їх, нахабство і безмежне почуття власної невинуватості. Аморальний спосіб життя, розпуста, може бути навіть зловживання одурманюючими речовинами – все це не може бути цінностями в житті. Це лише ознаки слабкого розуму, недостойного серця і аморальності душі.

Іншими словами, все, що несе користь, що можна назвати добром, що воістину рятує людські душі, можна назвати справжніми цінностями життя. Все, що опоганює людський статус, все, що прирівнюється до зла і несе за собою шкоду, бути цінностями життя не може.

Питання про цінності людини дуже важливий і актуальний в усі часи. Легко заплутатися у власних пріоритетах, важко знайти істинні цінності, не бачачи приклад. Тому кожного з нас вчать цьому ще з дитинства за допомогою добрих книжок і розповідей.

Варіант 3

Якщо говорити про матеріальне капіталі, якомусь майні, то легко зрозуміти, чим є цінності. Такими цінностями можуть бути коштовності, антикваріат або твори мистецтва.

Цілком зрозуміло, коли мова йде про цінності життєвих, то такі явно не претендують на основні. Хоча, буває по-різному. Наприклад, є люди, які цінують тільки гроші і для таких людей вони будуть основним вектором власного існування, відповідно, різні матеріальні предмети будуть дійсно цінуватися.

Коли мова йде про цінності в більш зрозумілому і, скажімо так, людському сенсі, то маються на увазі якісь елементи особистості, які представляють собою особливого значення. Наприклад, людина може роками виробити певне розуміння дійсності і дотримуватися відповідних моделей світосприйняття та поведінки. Якщо в основі всього цього лежать орієнтири, які мають моральну основу, то вони називаються цінностями.

Найбільш поширеними прикладами цінностей є: друзі, родина, кар’єра, власну справу, іноді розваги. Всі ці сфери є не тільки матеріальні носії, наприклад розваги – не просто бар або дискотека, де так приємно збиратися для того щоб отримати задоволення, але і певна орієнтація на перебування в подібних просторах, але відповідну поведінку. Для кого-то навпаки цінністю є навчання і для нього вибором є не дискотека, а бібліотека, яка відповідає внутрішній установці на отримання знань.

Чи визначають цінності існування людини? В якійсь мірі, але вони можуть змінюватися і ставати тимчасовими. Колись людина схильна до розваг, після цього прагне створити сім’ю, а потім основною цінністю залишається тільки кряхтеть на лавці біля парадних і згадувати минулі часи, так би мовити, Sic transit gloria mundi і зі славою світу проходять і цінності.

З огляду на потенціал такого внутрішнього феномена як цінності, потрібно користуватися цим і шукати можливість вибрати для себе оптимальний набір. Є так звані загальнолюдські цінності, але вони вкрай розмиті, поза конкретної ситуації навряд чи хтось скаже чим є доброта (хоча ідеал доброти існує) та й для різних людей вибори так званої доброти в цій ситуації можуть бути протилежними. Тому слід шукати цінності, які дійсно цінні, такі, з якими не соромно жити і про які не соромно згадувати.

« Твір на тему “У природи немає поганої погоди” Аналіз твору Гончарова “Звичайна історія” »

Виховний захід "Життя людини-найвища цінність"

Тема. Життя людини – найвища цінність.

Мета: сприяти розумінню того, що життя – це великий дар не тільки для самої людини, а й для тих, які її оточують, і для суспільства, що кожен має цінувати як своє, так і чуже життя; розвивати бажання гідно прожити свій вік, уміння робити вибір у житті на користь добра, готовність боротися з перепонами та труднощами на шляху цього вибору; продемонструвати, що мистецтво – складова повноцінного життя.

Обладнання: глобус, карта України, букет – композиція із чорнобривців, горнятко з жолудями, Біблія, свічка.

На дошці:

Виховуй у собі Людину — ось що найголовніше, інженером можна стати за п'ять років, учитись на людину треба все життя.

Василь Сухомлинський

Найвищою соціальною цінністю у державі є людина, її життя і здоров’я.

Конституція України

ХІД УРОКУ

Вступне слово вчителя. Життя – це одне з найбільших див Усесвіту. Поки ми ще можемо назвати тільки одну планету, якій даровано Життя – Землю. Життя на Землі має найрізноманітніші форми і виміри. Тут співіснують мікробактерії та великі тварини, рослини й комахи, риби й плазуни, птахи й люди. Що об’єднує всі ці живі організми? Потреба дихати, харчуватися, відпочивати, відтворювати собі подібних, вирощувати собі потомство та ін.. Так між нами всіма багато спільного, тому і треба жити в гармонії з природою. Але що саме, на вашу думку, відрізняє людину від «братів її менших»? (людина розмовляє, мислить, працює, мріє…). Цілком слушно, але, якщо вдуматися, то і в тварин помічено вміння мислити, трудитися – нелегко добуваючи собі їжу, і в тварин є мова, ймовірно, й вони здатні на певні, хай невибагливі мрії. Може основну відмінність треба шукати в іншому: в умінні усвідомлювати та милуватися? Захоплюватися красою довкілля, а отже, намагатись відобразити її в мистецтві? (справді, важко уявити собі кота, який зупинився, аби помилуватись чудовим пейзажем. Або слона, який застиг біля водопою, вражений відображенням у воді неба, тощо). Може, Бог створив людину, щоб розділити з нею радість створіння, щоб було кому осягнути всю геніальність вибудованого ним шедевру? Так чи інакше, людське життя – явище небуденне. І осмислити, усвідомити його унікальність ми спробуємо на сьогоднішньому уроці.

Для початку спробуємо проаналізувати, від чого пішло слово «життя». Які слова близькі до нього за звучанням? (живитись, жито, житло). Так, слово «життя» бере свій початок з тих часів, коли боги навчили людей вирощувати жито, одну з найдавніших зернових культур і випікати хліб. Також у сиву давнину вірили в богиню Живу (Живану, Живену, Живонію) – богиню життя і щастя, яка символізувала воскресіння умираючої взимку природи, світову любов, яка є основою всього сущого. Саме Жива прийшла колись до людей із яблуком і виноградом і виростила перше зерно жита.

Учень 1. Наукові експерименти доводять, що життя виникло на ранній стадії існування Землі: при спалахах блискавиць, з води і газів. Утворились перші сполуки – амінікислоти – основа живої матерії. Але й досі невідомо, яким чином речовини стали самовідновлюватися, тобто відновлювати собі подібних.

Учитель. Життя – це й певна система, де все поєднано, все взаємопов’язане. Милуватись і втілювати своє милування в мистецтві здатна тільки людина. Отже, людина – прояв найвищої форми отієї організованої живої матерії.

Учень 2. Про створення людини як істоти вищої матерії йдеться і в Біблії (в руках у учня свічка).

  • І сказав Бог: «Створимо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усією землею, і над усім плазуючим, що плазує на землі».

  • І Бог на свій образ створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.

  • І побачив Бог усе, що він створив. І ото,- вельми добре воно. І був вечір, і був ранок – день шостий.

(Біблія. Ювілейне видання з нагоди тисячоліття на Україні (988 - 1988) І кн..Мойс: Бут. 1:31, 2:3)

Учитель. Ми можемо сперечатися щодо правдивості тієї та іншої версії створення життя. Можемо думати, що існування людини закінчується зі смертю, можемо вірити у бідність душі. Безперечно одне: наше земне життя тут, серед квітів, трав, зірок – єдине і неповторне. І ми повинні вміти цінувати дар життя. Ось як вдячно сказала про це Українська письменниця Галина Кирпа.

Учениця

Ну й гарно все продумав Бог!

Як тато й мама – то удвох.

А як бджола – то у гурті,

Сова – в дуплі у самоті.

Придумав рибок ціле море,

Карпати – гори і хмари – гори.

Придумав сонце – соняха вгорі,

А зорі засвітив, як ліхтарі.

І місяця поставив на сторожі

Лілеї, чорнобривчика і рожі.

А щоб забути геть про все сумне,

Придумав Бог тебе й мене!

Учитель. Погляньте навколо себе. Яка дивовижна краса! На що не глянеш, усе радіє життю. Усе живе, цвіте, розвивається, тягнеться до теплого сонечка, прагне вистояти під пружним вітром, сильною зливою… і все таке неповторне, гарне. Ні, не просто гарне, а чарівне! Ось придивіться до будь-якого листочка і він тебе вразить своєю винятковістю, бо двох однакових не знайдеш! Гляньте на квіточки, поцікавтеся, і вас здивує їх різноманіття, краса, загадковість. Чи відчуваєте ви ніжні пахощі! Правда приємний аромат довкруги? Прислухайтеся, затамувавши подих… Чуєте, які дивні звуки навколо? І кожен неповторний, надзвичайний! Звуків тих так багато, що не зразу розбереш, звідки вони долинають, хто так захоплено співає. Це співає твоя Земля! Земля – матінка, яка народжує все диво, яке ти бачиш, чєш, відчуваєш, сприймаєш на дотик. Правда цікаво?

Учень

Земля моя, найкраща і єдина!

Я спів твій серденьком своїм ловлю.

Моя найкраща в світі Україна,

Я щиро й віддано тебе люблю!

Земля співає пісню колискову,

Коли лягаю спати й міцно сплю.

І кожен раз співає іншу знову,

Як я встаю і добре щось роблю.

Я так люблю усе навколо мене,

Чудові квіти, річку і гаї.

Ліси й степи, і полечко зелене,

І пісню, що співають солов’ї.

Я знаю, що земля співає,

Про те, що все приходить для життя.

Сіх вона, як мати, пригортає,

Для всіх нас відкриває майбуття.

Учитель. Ти ж на цій Землі – людина! Це чудово – знати, що ти людина, розумна істота і прийшла в цей світ для добра. Перед кожною людиною стоять важливі завдання, які вона покликана виконати впродовж свого життя. Ми повинні вибудувати для себе і для майбутнього щасливу Україну. Ось, яка вона маленька тут, на глобусі,ось, яка вона велика, хоч і «строга» на карті. Ось яка вона прекрасна навколо нас! І як багато кожен із нас мусить зробити, аби вона стала ще прекраснішою, багатшою, щасливішою! В цьому також мета нашого життя.

Учениця

Моя Батьківщина – ліси і поля.

Від них в нас і радість і сила.

Це та найсвятіша і рідна Земля,

Що кожного з нас народила.

Робота над засвоєнням і осмисленням почутого

Міні-диспут на тему «Твоє життя – твій вибір».

Учитель. Про те, як гідно прожити своє життя, мабуть, поміркуємо з вами. Кожен із нас мусить роботи вибір: між добром і злом, правдою і брехнею, серцем і розумом, вірністю і зрадою…

Звучить лірична мелодія. Учні підходять по черзі до букета з чорнобривців, «зривають» примощені між стеблами скручені папірці і зачитують вголос написане на папірці:

Leave a Reply

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *