Умій володіти собою – Умій володіти собою | Комунальний Заклад «Запорізька спецiалiзована школа-iнтернат II-III ступенiв «Січовий колегіум» Запорiзької Обласної Ради

Найголовніше рішення, яке я прийняв у своєму житті – це пильнувати за думками, бути провідником Духовного світу, Світла і Добра.
У допомогу на цьому шляху до мене, з волі Бога, потрапили книги Анастасії Нових. Прості істини, викладені в книгах, повністю змінили моє світосприйняття. Для мене відкрилося істинне розуміння суті слів: духовна робота над собою і володіння собою.

В роботі над собою важливу роль відіграє самоконтроль і дисципліна. Насамперед, розглянемо поняття самоконтролю. Самоконтроль – це індивідуальний, внутрішній контроль людини над власною поведінкою. Механізми самоконтролю формуються в процесі взаємодії з суспільством.

Великий російський письменник Л. М. Толстой вважав, що «влада над собою – найвища влада, поневолення своїми пристрастями – найстрашніше рабство». Таким чином Толстой підкреслює, що володіння собою є важким процесом, що тільки сильному духом це під силу. Духовно слабка ж людина стає заручником своїх бажань і емоцій.

Звернемося до 7 основ АЛЛАТРА, базисним світоглядним основам духовно-творчого товариства, а саме до третьої основі ВОЛОДІННЯ СОБОЮ:

«Немає для людини вищої влади у цьому світі, ніж влада над самим собою, бо в дусі є перемога над матеріальним світом. Володіння собою більш цінне для людини, ніж володіння будь-яким земним багатством світу, бо воно відкриває шлях до пізнання істинної Мудрості, яка допомагає звільнити свій розум із ніші людських страхів, вузьких склепінь пітьми омани, піднестися над приземленою самістю, подолати твердь матеріального мислення, відкрити для себе безкрайню сферу пізнання Істини.

Де увага людини, там її думки, слова і справи, там і життя людини — його кінець або початок. Кожна людина, яка уміє володіти собою, повелівати своїми думками і емоціями, яка дарує свою безмежну духовну Любов людям, є найбагатшою і найщасливішою людиною в цьому світі.»

Так все-таки з чого п

Умій володіти собою

Умій володіти собою
1. Пам’ятайте: найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм – постійна зайнятість.
2. Щоб забути свої напасті, намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.
3. Не намагайся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисливіше і безпечніше зайнятися самовихованням.
Пам’ятай: кожна людина – така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ти, приймай її такою, якою вона є. Намагайся знайти в людині позитивні риси, вмій бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуй опиратись саме на ці якості.
4. Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства і дозування.
5. Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм – джерело багатьох конфліктів. Виховуй в собі терпіння, пам’ятай, що «рана заживає поступово». Не через дрібниці.
6. Будь-яка справа починається з першого кроку! Пам’ятай: перешкоди нам даються задля нашого розвитку.
7. Людина, має необмежені можливості самовдосконалення, причому в усіх галузях СВОЄЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ.
8. Будь толерантною особистістю.
Толерантність ( від лат. Tolerans – терплячий) – терпимість до чужих думок і вірувань.
Агресія (від лат. Aggressio – нападаю) – незаконне застосування сили однією людиною.

ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ НА САЙТІ…

Facebook

Twitter

Коментарі із Facebook

Дисципліна думки. Як навчитися володіти собою

“Хто вміє втихомирювати свій гнів, той подібний до мудреця, що виграв свій бій, так його і не почавши…”

«АллатРа»

На власному досвіді прийшло чітке розуміння, що означає «Володіти собою», і як важливо в будь-якій життєвій ситуації зберігати внутрішній спокій. Особистий досвід переконав мене в розумності прийняття рішень з стану тиші і спокою. І більше того, такі рішення завжди виявлялися найбільш правильними і ефективними, бо в такі моменти я спиралася на почуття, а не на емоції.

«Мир, у першу чергу, повинен бути всередині тебе. Мир і злагода…»

Аромат нового життя

Коли почала осягати це мистецтво, моє життя стало серйозно змінюватися і, звичайно ж, тільки в кращу сторону. Я по-іншому стала дивитися на себе і на світ, який мене оточує, він став зовсім іншим… неймовірно. Але чи це так? Що стало іншим? Я чи світ? Що змінилося? Коли я задала собі питання: «А що власне відбувається»? Відповідь прийшла з глибини Душі… змінилася я сама… і тільки я …

Моє внутрішнє перетворення відбивалося у всьому, це був погляд зсередини, погляд закоханої в життя людини.Це можна порівняти з тим, ніби в мені розквітла сама прекрасна квітка в світі, і її тонкий аромат виходив на все, що мене оточувало. Ніжний запах наповнював світ зовсім іншими фарбами, ніби я взяла пензлик і почала малювати яскраву, щасливу й сповнену любов’ю картину… картину мого нового життя.

Але щоб досягти такого натхнення творити власне життя в стані любові і радості, мені необхідно було взяти під суворий контроль свої думки і навчитися володіти собою в будь-якій ситуації, ну а для цього треба було стати спостерігачем. Спостерігачем власного життя.

Кожен день я намагалася спостерігати за тим, що я роблю, як кажу і думаю. Я практично не усвідомлювала своє життя в цілому, тільки якимись рваними частинами, які розбивали її на безліч різних подій і дат. Вони існували у минулому, або в майбутньому і зовсім були позбавлені цього моменту «Тут і Зараз».

У спостереженні за собою, мене найбільше вразило те, що я багато уваги приділяла негативним думкам, які викликали в мені відповідні емоції. Як показує особистий досвід, одне випливає з іншого, і якщо чітко контролювати свої думки, то можна круто змінити своє життя і вміло володіти собою в будь-яких ситу

Умій володіти собою: кофлікти — Психологія — Каталог файлів

УМІЙ ВОЛОДІТИ СОБОЮ: КОНФЛІКТИ

Передмова

Ще нікому не вдавалося прожити життя без конфліктів. Вони існували, існують та будуть існувати як невід’ємна складова взаємовідносин людей. Звісно, конфлікти не прикрашають наше життя, але неможна сказати, що вони безглузді та безсумнівно шкідливі. Навпаки, конфлікти – нормальне явище нашого життя. Виникають вони через те, що вчинки, уявлення, почуття у кожного з нас різні, отже і трапляються між людьми зіткнення. Картина суспільства без конфліктів виглядає не лише утопічною, але й безбарвною, оскільки означає втрату індивідуальності та свободи самовираження людини. Однак, ніщо подібне нам не загрожує, а значить має сенс замислитися над тим, чи існує яка-небудь можливість конструктивного та успішного поводження у конфліктних ситуаціях. Над вирішенням цієї проблеми працюють психологи та педагоги, замислюються батьки, коли їх діти вступають у складний підлітковий вік, обмірковує кожен з нас, коли пригадує чергову безглузду побутову або виробничу сварку. 

Шляхи виходу з конфліктів різноманітні: від кардинальних (до повного розриву стосунків), до дипломатичних (що потребує вміння, а, головне, бажання шукати і знаходити вихід із ситуації). І все ж, існують певні правила спілкування та вирішення конфліктів, дотримуючись яких можна без втрати почуття гідності вийти із складних суперечностей.

На відмінність від дорослих, які (доречі) самі не завжди вміють гідно поводитись у конфліктних ситуаціях, діти та підлітки практично не мають досвіду конструктивного вирішення проблем спілкування. Підлітковий максималізм, спроби самоствердження, невміння аналізувати власні вчинки та не завжди добрий приклад дорослих не сприяють засвоєнню молодими людьми правил поведінки у конфліктах та виходу з них. Та промине «складний вік», а конфліктні ситуації будуть траплятися з людиною протягом усього життя в побуті, на виробництві тощо. Отже, необхідно навчати дітей навичкам конструктивного подолання конфліктних ситуацій, вмінню шукати і знаходити компромісні рішення, які б не залишали відчуття поразки та незадоволення, а тим більше, не пригнічували людину.

У даних методичних матеріалах ми наводимо шляхи виходу з конфліктних ситуацій та пропонуємо викладачам предметів, пов’язаних з безпекою життєдіяльності розробки уроку за темою: «Конфлікти». Сподіваємось, що наведені матеріали стануть у нагоді при проведенні занять, класних годин, тренінгів з культури спілкування.

Дорослі і діти: непорозуміння-протест-конфліктна ситуація

Як відомо, конфлікт — це зіткнення різних точок зору, думок, позицій тощо. Поки діти маленькі, таких зіткнень дуже мало, вони швидко вирішуються (не уточнюватимемо, з яким результатом). Але, у міру дорослішання дітей, конфліктів стає більше, а суперечки – гострішими. 

Одні розглядають конфлікт як безумовно негативне явище у відносинах дорослі-діти, інші ж знаходять аргументи на користь конфлікту, вважаючи, що він долає застій у відносинах, оновлює бачення тих або інших взаємостосунків, впливає на уявлення про учасників конфлікту, про себе, змінює самооцінку, спонукає до дії. Таким чином, конфлікт має і свої позитивні сторони.

Можна по-різному відноситися і до конфліктів в системі «батьки —діти», але одне важко оспорювати — те, що прожити без конфліктів неможливо. Навіть ті батьки, які говорять про повне взаєморозуміння з своїми дітьми, обов’язково пригадають якісь зіткнення з ними в різні періоди життя. Можливо, такі конфлікти вирішувалися м’яко, без втрат з обох боків, проте…

У значної частини батьків конфлікти з дітьми бувають досить часто і можуть носити тривалий або короткочасний характер. Коли діти стають підлітками, кількість конфліктів зростає. У самому підлітковому віці закладені передумови для конфліктів з батьками: запальність, прагнення до самостійності, підвищена критичність і образливість, закритість, упертість тощо. Наприклад, батьки проти вечірніх гулянь своєї 14-річної доньки, їм не подобається хлопець, з яким вона зустрічається або батьки виявили, що син палить, та ще вельми дорогі сигарети чи вчителька повідомила, що син, учень дев’ятого класу, систематично пропускає уроки математики (список можна продовжувати безкінечно).

Фізіологічними змінами та кризовими явищами у психіці, що протікають в організмі підлітка у період статевого дозрівання, не можна нехтувати, але й не слід їх провокувати. Дорослим варто пам’ятати про повагу до почуття гідності підлітка. Він каже: «Я вже дорослий, а ви відноситесь до мене, як до дитини». У цьому як раз і полягає протиріччя підліткового віку: фізіологічно людина дорослішає раніше, ніж соціально та інтелектуально. Підліткам необхідно відчувати себе дорослими та самостійними, але проблема в тому, що відчувати себе таким вони можуть, а бути – ні. Дорослі це чудово розуміють і поводяться відповідно, а підліток намагається отримати переваги дорослого життя, зберігаючи при цьому права дитини. Отже, конфлікту не уникнути? Зовсім ні, якщо роз’яснити підлітку причини подібних конфліктів та навчити прогнозувати та попереджати їх.

Наприклад, мама сказала бути вдома не пізніше 10.00, а дитина повернулася об 11.00. В результаті — скандал? Юнак чи дівчина сприймуть батьківську агресію як зазіхання на особисту свободу та права. Але достатньо пояснити дитині, що ви любите її, хвилюєтесь за неї та навчити попереджати про затримку з гуляння. Достатньо одного дзвінка о 9.50, щоб зняти половину напруги.

Звичайно, стикаючись з негативними проявами в поведінці дітей, дорослі вдаються до заборон, погроз, чинять тиск на підлітків, не завжди приймаючи аргументи останніх до уваги. Не краще було б разом з ними шукати альтернативу конфлікту, намагатися вирішити його, добитися взаємної згоди. Пропуски уроків можуть бути викликані якоюсь причиною, варто подумати, як її подолати, що можна зробити в першу чергу, а потім і в другу.

Пошук альтернативи — це не дача вказівок, а допомога у виборі якнайкращого способу дії та прийняття самим підлітком відповідальності за виконання рішення. Завдання полягає в тому, щоб навчити дитину, вирішувати свої проблеми та допомогти їй в цьому. Наприклад, при пропуску уроків, підійти самому до класного керівника та з’ясувати ситуацію, а потім допомогти дитині у ліквідації прогалин в знаннях.

Не можна позбавляти дітей спілкування з однолітками вечорами, але треба обговорити всі умови, обставини безпечного проведення часу. Перш, ніж забороняти своїй дочці зустріч з другом, доцільно познайомитися з ним, запросити в сім’ю і постежити за його поведінкою, молода людина тоді відповідальніше відноситиметься до своїх стосунків з дівчиною.

Демонструючи дітям альтернативний спосіб рішення конфлікту, дорослі тим самим вчать своїх дітей знаходити вихід із складних ситуацій.

Добре відомий компроміс — спосіб рішення конфліктів, коли обидві сторони йдуть на поступки. Діти в житті, безумовно, частіше поступаються дорослим та батькам, але немає нічого поганого і в поступці дорослих. Адже не завжди ми маємо рацію, буває, зопалу здійснюємо необачні вчинки і помилки. То ж потрібно вміти в них признаватися.

Існують інші способи вирішення конфліктів: пристосування, уникнення, конкуренція. Але вони не вирішують сам конфлікт, а тільки створюють видимість, бо проблема залишається.

Найпродуктивнішою є співпраця — дорослі та діти спільними зусиллями шукають способи подолання конфлікту, домовляються про допомогу один одному. Співпраця виключає боротьбу з дитиною, його недоліками, воно направлене на проблему, а не на особистість дитини: «Ми допоможемо тобі вирішити твої проблеми, ми не проти тебе», — девіз таких відносин.

В процесі виховання корисно спробувати всі способи, щоб побачити їх сильні і слабкі сторони, сформувати уявлення про широкий спектр можливостей у вирішенні конфліктів, бо вони найяскравіше розкриваються в активних і позитивних діях.

Стилі поведінки в конфлікті

Існує п’ять, таких основних стилів, в основу яких покладена система, що зветься методом Томаса — Килменна (розроблений Кеннетом У. Томасом і Ральфом X . Килменном в 1972 році). Система дозволяє створити для кожної людини свій власний стиль вирішення конфлікту. Основні стилі поведінки в конфліктній ситуації пов’язані із загальним джерелом будь-якого конфлікту — розбіжністю інтересів двох і більш сторін. Ваш стиль поведінки в конкретному конфлікті визначається тією мірою, в якій Ви хочете задовольнити власні інтереси (діючи пасивно або активно) і інтереси іншої сторони (діючи спільно або індивідуально).

Стиль конкуренції (домінування, суперництво, боротьба, напористість) — кожна із сторін в конфлікті прагне реалізувати свої власні інтереси за рахунок інтересів іншої сторони.

Людина, що використовує стиль конкуренції, вельми активна і вважає за краще йти до вирішення конфлікту своїм власним шляхом. Така людина не дуже зацікавлена в співпраці з іншими, проте здатна на вольові рішення. Вона може сказати: «Мене не турбує те, що думають інші. Я збираюся довести їм, що у мене є своє рішення проблеми». Або Ви прагнете, в першу чергу, задовольнити власні інтереси в збиток інтересам інших, змушуючи інших людей ухвалювати Ваше рішення проблеми. Для досягнення мети Ви використовуєте свої вольові якості, і, якщо воля Ваша достатньо сильна, то це вдається.

Такий стиль вирішення конфлікту може бути ефективним у тому випадку, коли Ви володієте певною владою та знаєте, що Ваше рішення або підхід в даній ситуації правильні і маєте можливість наполягати на ньому. Проте це, ймовірно, не той стиль, який слід використовувати в особистих відносинах: Ви хочете ладити з людьми, але стиль конкуренції може викликати у них відчуження. А якщо застосовувати такий стиль в ситуації, в якій Ви не володієте достатньою владою (наприклад, при спілкуванні з батьками, вчителем, керівництвом) – можна легко зіпсувати стосунки.

Ось приклади тих випадків, коли слід використовувати цей стиль:

• результат дуже важливий для Вас, і Ви робите велику ставку на своє рішення проблеми;

• Ви володієте достатнім авторитетом для ухвалення рішення, і представляється очевидним, що пропоноване Вами рішення — правильне;

• Ви відчуваєте, що немає іншого вибору, і що Вам нічого втрачати;

• Ви знаходитеся в критичній ситуації, яка вимагає миттєвого реагування;

• Ви повинні ухвалити непопулярне рішення, але зараз Вам необхідно діяти, і у Вас досить повноважень для вибору цього кроку.

У разі використання цього стилю, конфлікт часто розвивається по шляху руйнування стосунків. Людина, яка обрала стиль конкуренції, може втратити прихильність інших учасників конфлікту, але варто розраховувати на покращення стосунків, якщо запропонований варіант рішення дасть позитивний результат. Проте цей стиль буде доречний, коли немає іншого шляху, а предмет суперечки надзвичайно важливий для Вас. Але, якщо основною метою є хороші відносини зі усіма, то цей стиль використовувати не слід.

Стиль ухилення (відступ, уникнення, ігнорування) — при цьому стилі конфліктуючі сторони не вступають в переговори, не намагаються реалізувати свої інтереси або інтереси іншої сторони.

Такий підхід до конфліктної ситуації реалізується тоді, коли Ви не відстоюєте свої права, не співробітничаєте ні з ким для рішення проблеми або просто ухиляєтеся від конфлікту. Ви можете використовувати цей стиль, коли проблема не така важлива, коли Ви не хочете витрачати сили на її рішення або коли відчуваєте, що знаходитеся в безнадійному положенні. Цей стиль рекомендується також в тих випадках, коли Ви відчуваєте себе неправим і признаєте правоту іншої людини або коли ця людина володіє більшою владою. Все це — серйозні підстави для того, щоб не відстоювати власну позицію, а спробувати змінити тему, вийти з кімнати або зробити що-небудь таке, що усуне або відстрочить конфлікт. Коротше кажучи, Ви не робите спроб задовольнити власні інтереси або інтереси іншої людини, а натомість ідете від проблеми, ігноруючи її, перекладаючи відповідальність за її рішення на іншого.

Стиль ухилення може виявитися доцільним в тих випадках, коли Ви вимушені спілкуватися зі складною людиною або коли немає серйозних підстав продовжувати контакти з ним. Замість того, щоб створювати напруженість, прагнучи негайно вирішити проблему, Ви можете дозволити собі розкіш відстрочення і свідомо відхилитися від вибору сьогодні. Цей стиль підходить також для тих випадків, коли Ви відчуваєте, що для вирішення конкретної проблеми не маєте в своєму розпорядженні достатньої інформації. Якщо є можливість зайняти вичікувальну позицію і відповідь може дати сам час, то краще визнати це і сказати собі: «Зараз я не можу займатися цим. Я почекаю».

Нижче приведені найбільш типові ситуації, в яких рекомендується застосовувати стиль ухилення:

• результат не дуже важливий для Вас, або Ви вважаєте, що не варто витрачати на це сили;

• у Вас важкий день, а рішення цієї проблеми може принести додаткові неприємності;

• Ви знаєте, що не можете або навіть не хочете вирішити конфлікт на свою користь;

• Ви хочете виграти час, можливо, для того, щоб одержати додаткову інформацію або щоб заручитися підтримкою іншої людини;

• у Вас мало влади для вирішення проблеми бажаним способом;

• Ви відчуваєте, що у інших більше шансів вирішити цю проблему;

• намагатися вирішити проблему негайно недоречно, оскільки відкрите обговорення конфлікту може тільки погіршити ситуацію.

Не дивлячись на те, що деякі можуть вважати стиль ухилення «втечею» від проблем та відповідальності, а не ефективним підходом до вирішення конфліктів, насправді відхід або відстрочення можуть бути цілком відповідною і конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію. Цілком імовірно, що у разі, коли Ви постараєтеся ігнорувати конфлікт, не виражати своє відношення до нього, змінити тему або перенести увагу на що-небудь інше, то конфлікт зникне сам собою. Якщо ні, то Ви зможете зайнятися цим питанням пізніше, коли будете більші готові до його розв’язання.

Стиль пристосування (поступливість) – одна з конфліктуючих сторін повністю відмовляється від своїх інтересів на користь іншої сторони.

Такий стиль дозволяє зберегти добрі відносини між сторонами, але не вирішує конфлікт та залишає одну із сторін повністю незадоволеної.

Використовувати цей підхід можна у випадку, коли результат проблеми надзвичайно важливий для іншої людини і не дуже істотний для Вас. Ви дієте в такому стилі, коли жертвуєте своїми інтересами на користь іншої людини, поступаючись та жаліючи його. Оскільки, використовуючи цей підхід, Ви нехтуєте власними інтересами, то краще поступати таким чином тоді, коли вірогідність позитивного для Вас вирішення проблеми мала. Це дозволяє Вам відчувати себе комфортно по відношенню до бажань іншої людини. Але навряд чи захочеться пристосовуватися до когось, якщо Ви відчуватимете себе скривдженим в даній ситуації. Якщо приходиться поступатися чимось принциповим, важливим та відчувати у зв’язку з цим незадоволеність, то стиль пристосування в цьому випадку — неприйнятний. Цей стиль може виявитися неприйнятним і в тій ситуації, коли інша людина не збирається в свою чергу поступитися чимось заради Вас або не оцінить зробленого Вами.

Цей стиль слід використовувати тоді, коли Ви відчуваєте, що, трохи поступаючись, втрачаєте мало. Стиль пристосування може трохи нагадувати стиль ухилення, оскільки його можна використовувати для отримання відстрочення в рішенні проблеми. Проте основна відмінність полягає в тому, що Ви дієте разом з іншою людиною: берете участь в ситуації і погоджуєтеся робити те, чого хоче іншій. Коли ж застосовується стиль ухилення, Ви не робите нічого для задоволення інтересів іншої людини. Ви просто відштовхуєте від себе проблему.

Ось найбільш характерні ситуації, в яких рекомендується стиль пристосування:

• Вас не дуже хвилює те, що трапилося;

• Ви відчуваєте, що важливіше зберегти хороші взаємостосунки, чим відстоювати свої інтереси;

• Ви розумієте, що проблема набагато важливіша для іншої людини, чим для Вас;

• Ви розумієте, що правда не на вашому боці;

• у Вас мало влади або мало шансів перемогти;

• Ви вважаєте, що інша людина помиляється, але може отримати в цій ситуації корисний урок, якщо Ви поступитеся своїми бажанням.

Поступаючись або жертвуючи своїми інтересами на користь іншої людини, Ви можете пом’якшити конфліктну ситуацію і відновити гармонію або використаєте цей період затишшя для того, щоб виграти час та згодом добитися остаточного бажаного для Вас рішення.

Стиль співпраці (кооперація, інтеграція) — сторони конфлікту вступають в діалог і знаходять вихід, який допомагає кожній з них максимально реалізувати свої інтереси та зберегти довгострокові дружні чи партнерські відносини. Мета його застосування – ухвалення взаємовигідного рішення.

Обираючи цей стилю, Ви берете активну участь у вирішенні конфлікту і відстоюєте свої інтереси, але прагнете при цьому співробітничати з іншою стороною конфлікту. Цей стиль найбільш важкий, оскільки він вимагає вміння пояснити свої бажання, вислухати один одного, стримувати емоції, але він максимально ефективний. Ви спочатку «викладаєте на стіл» потреби, турботи і інтереси обох сторін, а потім обговорюєте їх. Проте якщо у Вас є час і рішення проблеми має достатньо важливе для Вас значення, то це хороший спосіб пошуку взаємовигідного результату і задоволення інтересів всіх сторін. Оскільки Ви обидва розумієте, в чому полягає причина конфлікту, то маєте можливість разом шукати шляхи його розв’язання. Співпраця є дружнім, мудрим підходом до рішення задачі визначення і задоволення інтересів обох сторін.

Такий підхід рекомендується використовувати в описаних нижче ситуаціях:

• рішення проблеми дуже важливо для обох сторін, і ніхто не хоче повністю від нього усунутися;

• у Вас тісні, тривалі і взаємозалежні відносини з іншою стороною конфлікту;

• у Вас є час попрацювати над проблемою, що виникла;

• Ви обидва здатні викласти свої зауваження і вислухати один одного;

• залучені в конфлікт сторони хочуть на рівних шукати рішення проблеми.

Стиль компромісу (взаємні поступки) — суть стилю в тому, що сторони, які конфліктують, прагнуть врегулювати розбіжності за допомогою взаємних поступок.

Цей стиль найбільш ефективний, якщо обидві сторони хочуть одного і того ж, але знають, що одночасно це нездійсненно (наприклад, ви бажаєте піти на футбольний матч, а Ваша подруга на дискотеку). Ви поступаєтеся в чомусь, інша людина також у чомусь поступається, а в результаті приймається сумісне рішення. Іншими словами, Ви погоджуєтеся на часткове задоволення свого бажання і часткове виконання бажання іншої людини. Такі дії нагадують стиль співпраці, проте компроміс досягається на більш поверхневому рівні. Ви не шукаєте приховані потреби і інтереси, як у разі застосування стилю співпраці. Ви говорите один одному про свої бажання і шукаєте рішення, яке задовольнить обох. Метою співпраці є вироблення довгострокового взаємовигідного рішення, а у разі компромісу це може бути варіант на окремий випадок. В результаті вдалого компромісу людина може виразити свою згоду таким чином: «Я можу змиритися з цим». Наголос робиться не на рішенні, яке задовольняє інтереси обох сторін, а на варіанті, який можна висловити: «Ми не можемо обидва виконати повністю свої бажання, отже, необхідно дійти рішення, з яким кожний з нас міг би змиритися».

Компроміс часто є вдалим відступом або навіть останньою можливістю дійти якогось рішення. Ви можете вибрати цей підхід із самого початку, якщо не прагнете за будь-яку ціну домогтися бажаного чи коли співпраця неможлива через те, що ніхто не хоче односторонніх поступок. Таким чином, Ви частково задовольняєте свої інтереси, а інша людина — частково свої. При цьому завжди можна в майбутньому спробувати використати інший підхід до вирішення конфлікту, якщо компроміс, як Вам здається, усуває проблему ненадовго.

Нижче перераховані типові випадки, в яких стиль компромісу найбільш ефективний:

• обидві сторони володіють однаковою владою і мають взаємовиключні інтереси;

• Ви хочете прийняти рішення швидко, тому що у Вас немає часу або тому що це найбільш ефективний шлях;

• Вас може влаштувати тимчасове рішення;

• інші підходи до рішення проблеми виявилися неефективними;

• задоволення бажання має для Вас не дуже велике значення, і можна дещо змінити свої прагнення;

• компроміс дозволить Вам зберегти взаємостосунки, і Ви вважаєте за краще одержати хоч щось, чим все втратити.

Коли Ви прагнете знайти компроміс, слід починати з прояснення інтересів і бажань обох сторін. Після цього необхідно обкреслити область збігу інтересів. Ви повинні висувати пропозиції, вислуховувати пропозиції іншої сторони, бути готовим до поступок, обміну послугами тощо. Продовжуйте розмову до тих пір, поки Ви здатні виробити прийнятну для обох сторін формулу взаємних поступок. У ідеальному варіанті компроміс влаштує Вас обох.

Визначення свого власного стилю. Важливо зрозуміти, що кожний з цих стилів ефективний тільки в певних умовах і жоден з них не може бути виділений як найкращий. У принципі, Ви повинні уміти ефективно використовувати кожний з них і свідомо робити той або інший вибір, враховуючи конкретні обставини. Якнайкращий підхід визначатиметься конкретною ситуацією, а також складом Вашого характеру. Віддавати перевагу одному стилю над іншими — природно, але це може обмежити Ваші можливості. Таким чином, важливо визначити для себе свої пріоритети, а також розглянути можливі альтернативні варіанти. Це дозволить Вам бути вільнішим у виборі стилю поведінки при зіткненні з конкретними конфліктними ситуаціями.

За виданням:

УМІЙ ВОЛОДІТИ СОБОЮ: КОНФЛІКТИ// Упорядники: Ївженко Сергій Михайлович, Гафіатуліна Ірина Віталіївна. Відповідальній за випуск – Фомін Геннадій Валерійович.

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ ПРЕДМЕТУ ОБЖ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ

ПОЛТАВА, 2006