|
Заглавная страница
КАТЕГОРИИ: Археология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Техника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? Влияние общества на человека Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
⇐ ПредыдущаяСтр 13 из 19Следующая ⇒ Слова відносини, взаємини, стосунки, ставлення деякими значеннями об’єднуються в один синонімічний ряд, проте кожен з них має свою семантику й відрізняється від інших лексичною сполучуваністю. На означення стосунків, взаємин між членами якогось колективу, громади між суспільними групами, суспільно-економічними та політичними об’єднаннями використовуються слова відносини, стосунки та взаємини: Відносини між батьками, взаємини між дітьми, приятельські стосунки. Вживання в цьому розумінні слова відношення є неправомірним, оскільки воно виражає взаємозв’язки тільки між предметами, явищами тощо. У багатьох словосполученнях різних галузей науки переважно суспільного, економічного та політичного характеру вживається слово-термін відносини: виробничі відносини, економічні відносини, класові відносини, міжнародні відносини, торговельні відносини.
Зверни увагу, запам’ятай і проаналізуй!!! Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри публічного виступу: доповідь, промова, виступ, повідомлення. Доповідь — найпоширеніша форма публічного виступу, важливий цемент системи зв’язків із громадськістю, яка порушує проблеми, що їм пробують розв’язання. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою. Політична доповідь — різновид доповіді з політичних питань, у ній з’ясовуються сутність, причини, наслідки певної політичної події, розкриваються шляхи розвитку суспільства. Ділова доповідь – це офіційне повідомлення про шляхи розв’язання окремих виробничих питань життя і діяльності певного колективу, організації. Звітна доповідь – це доповідь, у якій повідомляється про роботу, виконану особою чи колективом за певний період. Наукова доповідь – це доповідь, яка узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття та результати наукових досліджень. Промова – заздалегідь підготовлений публічний виступ на певну актуальну тему, звернений до широкого загалу. Розрізняють розважальні, інформаційні, агітаційні, вітальні промови. Виступ — публічне виголошення промови з одного чи декількох питань. Поширеним є виступ за доповіддю. У такому виступі орієнтовно має бути вступ (вказівка на предмет обговорення), основна частина (виклад власних поглядів на певне питання), висновки (пропозиція, оцінка). Повідомлення — невеликий публічний виступ з певної теми. Названі жанри публічного виступу близькі за змістом і формою, про особливості їх підготовки та виголошення буде подано узагальнено. 2.2.2. Підготовка до виступу. Публічний виступ потребує ретельної попередньої підготовки, що відбувається у кілька етапів: § Обдумування та формулювання теми, визначення низки питань, виокремлення принципових положень. § Добір теоретичного і практичного матеріалу (опрацювання літератури). § Складання плану, тобто визначення порядку розташування окремих частин тексту, їх послідовності та обсягу § Складання тез виступу. § Написання остаточного тексту виступу. Вимоги до теми 1.Має бути цікавою для промовця й добре йому знайомою. 2.Має відповідати віковим та професійним особливостям аудиторії, враховувати рівень її освіченості. 3.Необхідно, щоб тема була актуальною та корисною; матеріал повинен бути доступним для розуміння. 4.Бажано, щоб тема була пов’язана з якоюсь проблемою, дискусійним питанням. Вимоги до мети 1.Донести знання, інформацію; переконати, надихнути, закликати до дії. 2.Розважити слухача, розширити його світогляд, зацікавити проблемою. 3.Захистити думку, ідею, вчинки людини, спонукати до активних дій. 4.Виховувати, спрямувати на доброчинність, до життя за загальнолюдськими моральними принципами. Вимоги до заголовка (назви) 1.Має бути чітким, ясним, по можливості коротким. 2.Не слід використовувати незнайомі та малознайомі для слухачів слова (якщо без них не обійтися або це спеціальний прийом для зацікавлення, слід одразу ж пояснити термін). 3.Нецікаво й непривабливо звучать занадто загальні назви, неконкретні. 4.Приваблює яскравий, звучний заголовок, який дає натяк на цікаву проблему, перегукується з основною думкою виступу, промови. ⇐ Предыдущая891011121314151617Следующая ⇒ Читайте также: Организация работы процедурного кабинета Статус республик в составе РФ Понятие финансов, их функции и особенности Сущность демографической политии |
|
Последнее изменение этой страницы: 2021-05-11; просмотров: 100; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia. |
Все правила по сольфеджио
На цьому етапі важливо не просто знайти і опрацювати матеріал, а глибоко його осмислити, визначити головне і другорядне; інтегрувати основні положення за кількома джерелами.
su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь — 161.97.168.212 (0.005 с.)Взаємини «Керівник — підлеглий» | Блоги БДМУ
Стосунки керівника і підлеглого, підлеглого і керівника — це спілкування двох людей і взаємний вплив у спільній роботі для досягнення єдиної мети організації. Керівництво — це не професія, це певна роль людини у стосунках між людьми. У цій ролі кожен вільно обирає для себе способи взаємодії з іншими, реакції, що його влаштовують, і ступінь свого впливу.
Підлеглі – всі працівники організації, крім власника або особи, яка є його головним представником.
Характеристики підлеглого:
- службова залежність від безпосереднього керівника;
- визначений керівником для підлеглого перелік і масштаб виконуваних робіт і виробничих функцій;
- переважання міжособистісних взаємин при виконанні службових обов’язків;
- безпосередній зв’язок із трудовим середовищем та іншими співробітниками;
- схильність піддаватися впливу різних осіб, які мають більш високий статус за посадою або авторитет.
Керівник – точка зіткнення співробітника з усією ієрархією системи управління, що існує над співробітником в організації.
- Керівник несе відповідальність за все, що відбувається в межах його повноважень.
- Керівник має ставити перед співробітником виробничі цілі та завдання, домагатися їх розуміння й сумлінного виконання співробітником.
- Важливим завданням керівника є забезпечення співробітника всіма належними засобами та ресурсами для виконання ним виробничих завдань.
- Керівник повинен нагороджувати співробітника за своєчасний результат його праці, постійно використовувати зворотний зв’язок.
ГРУПОВІ РОЛІ ( ЗА Р. ШИНДЛЕРОМ):
альфа — лідер спонукає групу до дії, імпонує групі;
бета — експерт має спеціальні знання, навики або здібності, які завжди потрібні групі і які вона поважає, поведінка самокритична і раціональна;
гамма — пасивні, члени легко пристосовуються, намагаються зберегти свою анонімність, більшість із них ототожнюють себе з альфою;
омега —”крайній” член, який відстає від групи через відмінності або страх;
дельта — противник, опозиціонер, який активно виступає проти лідера.
Стосунки підлеглого і керівника повинні формуватися на підставі командних принципів взаємодопомоги і заміщення функцій.
Ефективність вашого боса — це частина вашої роботи. Ви є партнерами, мета яких — досягнути того, щоб ваш підрозділ працював добре.
партнери лишаються завжди відданими цілям співпраці;
ставлять благополуччя організації вище від особистого;
цінують і використовують різницю умінь і поглядів;
проявляють терпимість до недоліків один одного;
вважають, що погана поведінка пов’язана не з поганими намірами, а з дезінформацією або помилковими судженнями.
Варіанти поведінки підлеглих:
підлабузники-куртизани – приходять тільки для того, щоб розповісти тобі, який Ви гарний;
піроманьяки-пожежники – приходять повідомити: «Там гігантська проблема, але не турбуйтеся, я її вирішую».
мавпа-передавач – приходить до начальника тільки для того, щоб перекласти на нього свої проблеми, не пропонуючи взагалі ніяких варіантів їх розв’язання.
Успішні керівники відзначають, що для максимальної результативності своєї роботи працівникові слід більше сил і часу витрачати на допомогу своєму начальнику.
Спостереження соціальних психологів дозволяють стверджувати, що коли одна людина робить щось для іншої, то вона починає краще ставитися до цієї людини, стає особисто зацікавленою в її успіху. Ключовим фактором у взаєминах начальника і підлеглого є прохання про послугу, адресоване співробітнику, для зміцнення цих стосунків. Шляхом до налагодження взаємин із начальником є лідерство, яке не має нічого спільного з формальною владою, але воно напряму пов’язане із впливом, ініціативою, бажанням вийти за певні рамки й обмеження.
Рекомендації керівникам :
– Підбадьорювати співробітника, відзначаючи кожен його маленький і конкретний успіх, тим самим виховуючи впевненість у собі.
– Надавати працівникові можливість ризикувати, підкреслюючи важливість прагнення знаходити вихід у складних ситуаціях і долати труднощі та перешкоди.
– Не намагатися вберегти працівника від помилок, виховувати в ньому твердість, рішучість і наполегливість.
– Налаштовувати працівника на досягнення результату та успіху в справі, адже коли людина у щось вірить, то здатна досягти всього сама і повести за собою інших людей.
– Давати можливість співробітникові самому знайти вихід зі складної ситуації, а не приймати рішення за нього.
– Заохочувати працівника до публічних виступів перед колегами, перед великою аудиторією.
– Допомогти співробітникові визначитися зі сферою його інтересів, в якій він буде почуватися найбільш комфортно і впевнено.
Рекомендації підлеглим:
– думайте про завдання, проблеми, тривоги і плани вашого керівника — уявіть себе на його місці;
– зосередьтесь на емпатії незалежно від вашої позиції, ви зможете досягти такого ступеня лідерства і впливу, який вам необхідний;
– повідомляйте керівнику про всі ваші успіхи і успіхи ваших підлеглих;
– підтримуйте керівника на різних нарадах;
– хваліть свого керівника в присутності інших людей.
Основні норми спілкування керівництва з підлеглими:
Підлеглі не повинні намагатися керувати начальством і нав’язувати йому свою думку. Всі пропозиції та побажання повинні бути висловлені винятково в тактовній формі.
Завдання підлеглих — це допомога керівництву у створенні приязної атмосфери в колективі.
Якщо керівник опинився у складній ситуації, підлеглі зобов’язані намагатися всіляко допомогти йому.
Тримайте керівника в курсі, що відбувається в колективі.
Не підлабузнюйтесь, але завжди будьте віддані керівнику. Ви повинні мати свої принципи, тоді начальство зможе на вас покластися.
Підлеглі не повинні говорити з начальством категоричним тоном. У тому випадку, якщо ви будете завжди підтакувати керівнику, то здобудете славу людини, що лестить, а якщо будете постійно говорити «ні», то ставлення до вас буде негативним.
Не забувайте про сувору ієрархію. Якщо потрібно вирішити якесь питання, то в першу чергу звертайтеся до безпосереднього начальника.
Звернення до начальника свого начальника є неетичним.
ПОРАДИ ДЛЯ ГАРНОГО ВІДНОШЕННЯ:
«Правило лежачого каменю». Проявляйте ініціативу, де це доречно, але обов’язково погоджуйте свої дії з начальником.
Намагайтеся поставити себе на місце начальника, зрозуміти його пріоритети та обмеження, як зовнішні, так і внутрішні, його графік виконання завдань, його душевний стан.
«Правило монастиря і статуту». Розмовляйте з начальником його мовою, а не вашою. Визначте поведінковий тип начальника і запам’ятайте його переваги та поведінкові особливості. Визначте свій поведінковий тип і відмітьте подібне та відмінне із типом вашого керівника.
«Правило дракона і зайця». Спілкування з начальником включає передачу інформації і зворотний зв’язок. Активно використовуйте обидві навички з урахуванням поведінкових особливостей начальника. Запам’ятайте основні правила спілкування з керівником з урахуванням ваших поведінкових типів. Ініціюйте зворотний зв’язок із начальником в комфортній для нього формі.