Науковий гумор — Вікіпедія
Науко́вий гу́мор — вид професійного гумору, який заснований на незвичних або парадоксальних аспектах наукових теорій і наукової діяльності. Як і кожен професійний гумор, науковий гумор нерідко незрозумілий людям, що не володіють достатніми знаннями у відповідній галузі.
Також до наукового гумору можна віднести висміювання деяких аспектів науки або окремих вчених.
Науковий гумор за науками[ред. | ред. код]
Математичний гумор[ред. | ред. код]
Математичний гумор — вид наукового гумору, який заснований на незвичних або парадоксальних аспектах математичних теорій. Математичний гумор часто згадується в мультсеріалах, у створенні сценаріїв яких брали участь вчені (наприклад, «Футурама»).
Фізичний гумор[ред. | ред. код]
Фізичний гумор — вид наукового гумору, який заснований на незвичних або парадоксальних аспектах фізичних теорій і фізичних експериментів. Опубліковані жартівливі фізичні книги «Фізики жартують», «Фізики продовжують жартувати», «Фізики все ще жартують».
Жартівливі фізичні статті[ред. | ред. код]
Існують випадки, коли фізичні статті в серйозних наукових журналах друкуються в жартівливій формі. Бувають відверті статті-жарти (наприклад стаття «Небеса гарячіші, ніж пекло» [1]) і статті, замасковані під серйозні статті.
Жартівливі фізичні парадокси і уявні експерименти[ред. | ред. код]
Завдяки науковим відкриттям XX століття, серед вчених стали поширюватися фізичні парадокси і уявні експерименти, в тому числі і жартівливі. Завдяки увазі науки до незвичайних закономірностей в житті були відкриті такі «закони», як Закон бутерброда і Закон падаючої кішки. Вчені-жартівники об’єднали їх в один жартівливий парадокс і уявний експеримент — Парадокс кішки з маслом.
Юридичний гумор[ред. | ред. код]
Юридичний гумор — вид професійного гумору, який заснований, як правило, на документах, викладених помилково у зв’язку з неправильним тлумаченням норм права, друкарськими помилками, мовною та професійною безграмотністю. Також проявляється в історіях і анекдотах, курйозних законах, що прямують з прецедентного права.
Часто юридичний гумор не може бути повною мірою сприйнятий і оцінений людьми, які не мають знань у галузі юриспруденції.
Існує думка, згідно з якою предмет юридичного гумору є наслідком профанації юридичної професії[2].
Хімічний гумор[ред. | ред. код]
Хімічний гумор — вид наукового гумору, який заснований на незвичних або парадоксальних аспектах хімічних теорій і експериментів. Прикладом хімічного гумору може служити науковий жарт Дигідрогену монооксид. Є й пародії на періодичну таблицю хімічних елементів Менделєєва (наприклад періодична таблиця відкинутих елементів Майкла Гербера і Джонатана Шварца [3]).
Види наукового гумору[ред. | ред. код]
Наукові анекдоти[ред. | ред. код]
Наукові анекдоти — короткі смішні історії про вчених і науку. Часто в цих історіях висміюються будь-які наукові теорії або закони. Є наукові анекдоти, що висміюють якихось певних вчених.
Існують наукові анекдоти, що висміюють непрактичність і зайве теоретизування вчених. Наприклад, відомий анекдот, в якому фізик замість того, щоб придумати спосіб для передбачення коня, який переможе на перегонах, побудував модель для перемоги сферичного коня у вакуумі. [4]
Наукові жарти-пародії на релігію[ред. | ред. код]
В основному, наукові жарти-пародії на релігію це або знак пародії, сатири, критики, протесту проти релігії і псевдонауки, наприклад «Літаючий локшинний монстр» або «Розумне падіння», або науково-атеїстичні аналогії і уявні експерименти, наприклад уявний експеримент «Чайник Рассела».
Жартівливі наукові статті[ред. | ред. код]
Жартівливі наукові статті мають відверто жартівливу форму. Наприклад, стаття «Небеса гарячіша, ніж пекло», опублікована в журналі Applied Optics в 1972 році [5], доводить, що поміщену в її заголовок тезу, за допомогою цитат зі Старого Заповіту і сучасної термодинаміки.
Іноді жартівливі статті маскуються під серйозні дослідження. Класичний приклад публікації такого роду — замітка «До квантової теорії абсолютного нуля температури», опублікована у фізичному журналі Die Naturwissenschaften. [6] Стаття завідомо абсурдним чином пов’язувала дві фізичні сталі — сталу тонкої структури і абсолютний нуль температури за шкалою Цельсія — і ввела в оману редакторів журналу, які сприйняли її всерйоз.
Жартівливий науковий метод[ред. | ред. код]
Жартівливий науковий метод — гумористичний виклад основних способів отримання нових знань.
Теоретичний вид наукового методу (теорії, гіпотези) наукові жартівники показують або у вигляді уявних експериментів і парадоксів (наприклад чайник Рассела і парадокс кішки з маслом), або у вигляді жартівливих законів (наприклад закон Мерфі, закон Паркінсона, Ефект Чизхолма, і три закони Кларка).
Три перших жартівливих закони пов’язані більше з життям і філософією, ніж з наукою. За своїм формулюванням це парадоксальні закони. Створені як жарти, вони діють у побуті й у роботі.
Три закони Кларка ж пов’язані в першу чергу з наукою. І це не дивно, так як Артур Кларк не тільки фантаст і футуролог, але і вчений.
Жартівливі наукові премії[ред. | ред. код]
Як таких, жартівливих наукових премій майже немає. Найвідоміша з них — Шнобелівська премія, пародія на престижну в науковому товаристві Нобелівську премію.
Наукові комедії[ред. | ред. код]
Наукова комедія — вид наукового гумору, який використовується в театрі чи кіно. Спочатку був жанром італійської драматургії і театру епохи Відродження. [7]
Жанр використовується для висміювання тих чи інших сторін науки і псевдонауки. Наприклад, існує п’єса Захист дисертації, що висміює псевдонауку та псевдовчених.
Жартівливі наукові пісні[ред. | ред. код]
Пісні, в яких фігурує жартівливий образ вченого, висміюються особливості деяких представників, дивацтва: «Товариші вчені» (Володимир Висоцький), «Скарга вченого» (книга Дж. Віндема «Кракен прокидається»).
Наукові карикатури[ред. | ред. код]
Щоб висміяти ті чи інші сторони науки вчені, журналісти, художники, а також просто люди, що вміють малювати, час від часу малюють наукові карикатури.
Наукові розіграші[ред. | ред. код]
Існує в науковому середовищі ще один вид наукового гумору — науковий розіграш. Хоч і не всім ученим цей вид жарту подобається, траплялися ситуації, в яких вчені розігрували один одного[8].
Поширення наукового гумору[ред. | ред. код]
Жартівливі наукові журнали[ред. | ред. код]
Журнали «Аннали неймовірних досліджень» та «Журнал невідтворюваних результатів», описують незвичайні і смішні наукові дослідження. Ще один журнал, Speculative Grammarian, містить суто лінгвістичні жарти. Інших спеціалізованих жартівливих журналів немає. За винятком двох неперіодичних фізичних жартівливих журналів — «Журналу жартівливої фізики» (The Journal of Jocular Physics) і «Журналу незрозумілої фізики» (Journal of Unclear Physics) — жарти які часто використовувалися в книзі «Фізики жартують». До неперіодичних видань можна також віднести і Праці Чайного клубу (Tea Club Annuals)[9], в яких публікуються паранаукові статті за областями науки, придуманими самими авторами цих статей. Кожен автор отримує нагороду — почесне звання член-кореспондент Чайного клубу (чк ЧК), орден Нікуліна і символічну грошову премію.
Крім того, в серйозних наукових і науково-популярних журналах є рубрики, присвячені науковим жартам. Наприклад, в журналі «Квант» є рубрика «Квант посміхається», в якій публікуються наукові жарти і статті[10].
Жартівливі наукові книги[ред. | ред. код]
Яскравим прикладом є серія з трьох книг «Фізики жартують»: «Фізики жартують»[11], «Фізики продовжують жартувати» [12], «Фізики все ще жартують». У 1966 році вийшла перша з серії книга «Фізики жартують». Книга викликала справжній ажіотаж і популярність, не тільки у фізиків, а й у інших учених і людей, що цікавляться наукою.[13][14]
Є ще одна жартівлива фізична книга Левінштейна «Коли фізики ще жартували»[15], в якій зібрані короткі забавні історії про вчених. Існують також інші жартівливі наукові книги зі схожою назвою про лінгвістів[16], хіміків[17], і психологів [18].
Також випускаються загальні збірники наукового гумору, це збірники жартів не певної науки, а в цілому всієї науки. Наприклад, у 2006 році вийшла книга «Фізики сміються. Але сміються не тільки фізики»[19], в якій зібрані не тільки жартівливі статті і анекдоти, а й наукові карикатури та кумедні поради. Також є книга-збірник «101 науковий жарт»[20] і книга «Абсолютна невагомість: Наукові жарти, цитати і анекдоти»[21].
Крім того, випускаються не лише збірки гумору, але і чисто авторські твори: книга історика Сиріла Норткот Паркінсона «Закони Паркінсона» та книга Артура Блоха «Закони Мерфі».[22]
Науковий гумор у мистецтві
Мультсеріали[ред. | ред. код]
У мультсеріалі «Футурама», який створений колишніми вченими, що стали сценаристами мультсеріалу, досить часто згадується науковий гумор, найчастіше — математичний. [23][24][25] У Футурамі багато згадок незвичайних чисел, ірраціональних чисел, великих обчислень, жартів про Принцип невизначеності Гейзенберга, кота Шредінгера, пляшку Клейна і навіть була в одній з серій пародія на кота Шредінгера — Пес Віттена.
У мультсеріалі «Пінкі і Брейн» головний герой Брейн часто у своїх монологах і діалогах згадує наукові жарти. Наприклад, у початковій заставці Брейн пише Теорію всього на шкільній дошці.[27]
У мультсеріалі «Сімпсони» нерідко з’являються математичні та інші наукові жарти. [28][29][30] Для Сімпсонів було написано понад сто математичних жартів різних видів, від фальшивих рівнянь і доказів до жартів про математичну неграмотность більшості глядачів серіалу. Наукові жарти серіалу створюються колишніми вченими, серед яких є і математики з докторським ступенем.[31]
У мультсеріалі «Пригоди Джиммі Нейтрона» використовується гра слів і наукові жарти.
Серіали[ред. | ред. код]
У популярній американській ситуаційної комедії Теорія великого вибуху розповідається про спільне проживання двох обдарованих фізиків, Леонарда і Шелдона, та їх комічному спілкуванні з оточуючим світом за допомогою фізико-математичних формулювань і термінів. У науці вони домоглися блискучих успіхів, а ось до звичайного життя зовсім не пристосовані. Особливо кумедно у них відбувається спілкування з протилежною статтю. Їх улюбленими заняттями є спільний перегляд з друзями серіалу Star Trek, комп’ютерні ігри, комікси, а також дебати, пов’язані з дослідницькою роботою в науковому інституті.
Книги[ред. | ред. код]
У трилогії книг «Автостопом по Галактиці» поряд з тонким англійським гумором згадується науковий гумор. Наприклад, в кінці дев’ятої глави першої книги Артур каже Форду[32]:
— Форд! — Вимовив він, — там, зовні, нескінченно багато мавп. І вони хочуть обговорити з нами «Гамлета», який у них вийшов.
Фраза Артура є натяком на теорему про нескінченну мавпу.
Інтелектуальний і науковий гумор згадується в оповіданнях і романах Станіслава Лема. Наприклад в оповіданнях і повістях про Ійона Тихого.
Науковий гумор також присутній у книгах Джона Віндема. Наприклад в книзі «Кракен пробуджується».
У «Кракен пробуджується» присутня жартівлива пісня про вченого, названа одним з героїв роману «Скарга вченого».
Почуття гумору — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Почуття гумору — інтелектуальна здатність людини оперувати одночасно декількома поглядами на реальність, вміння суб’єкта виявляти протиріччя в навколишньому світі і оцінювати їх з комічної точки зору. Відсутність почуття гумору може виступати об’єктом іронії й уособлюється фанатизмом.
Почуття гумору дається людині при народженні, але починає проявлятися і розвивається в ранньому дитинстві під впливом навколишнього середовища, анекдотів тощо. Відсутність передумов для його розвитку призводить до формування прямолінійного характеру, людина з таким крайнім типом особистості може мати проблеми в соціальній адаптації.
Існують дослідження, в яких була зроблена спроба виміряти почуття гумору у різних людей, і пов’язати його з іншими характеристиками людини.
Оцінки почуття гумору робляться з точки зору різних наукових дисциплін, як-от мовознавство, соціологія, психологія, антропологія. Існує близько сотні теорій гумору. Багато теорій стверджують, що призначення гумору в тому, щоб розряджати напруженість і стрес, а також у тому, щоб спонукати до пошуку нових інтерпретацій ситуацій. Згідно з цими теоріями, кожен жарт супроводжується наростальною увагою в міру його викладу з подальшою розрядкою, коли жарт висловлений. Нові інтерпретації виникають тому, що жарт показує несподівану асоціацію незв’язаних або навіть конфліктних обставин. Деякі теорії стверджують, що гумор дозволяє розрядитися агресії. Однак у багатьох спільнотах людей (солдати на війні, міліція, кримінальники, лікарі) процвітає особливий гумор, іноді званий чорним; таким чином, почуття гумору суб’єктивне.
Почуття гумору визначають як здатність людини бачити смішне в оповіданні, оточенні або ситуації. Виділяють також здатність жартувати. Це тенденція людини робити гумористичні коментарі або вести себе смішно в якихось ситуаціях. Дослідники вважають, що гумор є фізіологічною захисною функцією.
- Людина, позбавлена почуття гумору, позбавлена набагато більшого, ніж просто почуття гумору (Марк Твен).
- Гумор — один з елементів генія.
- Не будь у мене почуття гумору, я давно б покінчив із собою (варіант: якби не гумор — я давно б помер (Магатма Ґанді).
Гумор. Характерні риси гумору. Походження значеня слова гумор. Гумор настрої. Гумор зображення. Гумор характеру. Ступеня гумору. Юмаристическое відношення.
Гумор. — Спочатку латинською мовою слово означало humor
рідина, сік. Інші значення воно отримало у зв’язку з середньовічної
медициною, за якою здорове стан людського організму залежить
від належних властивостей і з’єднання чотирьох рідин, які полягають у
організмі. Потроху назва humor стало додаватись до цього
належного з’єднанню тілесних рідин і зумовленого їм здорового
станом тіла і особливо духу. Таким чином досить рано слово humor
(німець. Нимог, франц. humeur) стало в європейських мови означати
настрій, то погане (у французів), то переважно хороше (у
німців з ХVIII століття). Це останнє розуміння зробилося основою того
своєрідного значення слова Гумор, яке воно набула в літературі
німецьких народів, особливо англійців, дали вищі зразки цього
литературноэстетического жанру. Навряд чи, однак, можливо бачити в Гуморі
лише літературну форму або естетичну категорію. Як показав Лацарус,
Гумор є і те і інше, бо він є насамперед особливий світогляд.
Світоглядів, заснованим на пануванні думки, Лацарус протиставляє
два світогляди, пов’язаних з діяльністю почуття: романтичне і
гумористичне. Романтика корениться думкою в кінцевому і зв’язується
за допомогою почуття зі світом нескінченного. Гумор протилежний їй: думка
пов’язує його з миром відволікань; близький до суб’єктивного ідеалізму, він
бачить думки в єдину реальність, в дусі — творця всього в людині
і в світі; але йому — і в цьому його сутність і його відміну від голого
міркування — близько також всі кінцеве; свіжа безпосередність
почуття пов’язує його з миром кінцевого. Романтика, відірвавшись від цього
світу, піднімається на крилах почуття і збудженої фантазії до областях
ідеального і вічного, ніколи не досягаючи, ніколи ясно не пізнаючи їх;
гумор — також за допомогою почуття — спускається з висот свого
ідеалізму до світу земного і кінцевого, щоб його пригріти своїм теплом.
Суб’єктивність почуття — область романтики, суб’єктивність думки —
область Гумору. Картина психічного складу, зумовлює гумористичне
зображення життя, зрозуміла. В рівній натурі мислячого і пасивного
споглядальника недосконалості життя не народжують того гарячого відсічі, до
якого вони закликають людину бойового і діяльного темпераменту.
Далекий від пориву втрутитися в боротьбу, в свідомості свого безсилля вирішити
цю боротьбу, він не залишається, однак, індиферентним. Він знає ціну обом
сторонам, бачить слабкі сторони своїх симпатій і, залишаючись об’єктивним
глядачем, ніколи не перестає розрізняти своїх і чужих. В його
зображенні немає ні озлоблення, ні жовчі, ні сатири; його освітленні
життя пройнята м’яким відблиском доброї усмішки над правими і
винуватими, над великими і малими, над мудрими і наївними. Це глибоке
настрій вдумливого художника, викликане контрастом між світом ідеалу
і світом дійсності, знаходить собі вираження в гумористичному
поданні життя. Представляючи, таким чином, особливий склад
світорозуміння, Ю. природно знаходить вираження в особливої естетичної
категорії та особливої літературної забарвленням. Користуючись старою
класифікації темпераментів, можна, з відомими застереженнями, сказати,
що холерикові властиво патетичне зображення життя, меланхоліку —
елегійний, сангвініку комічне, флегматику — гумористичне. В
естетиці, тому, важливо відмежувати Гумор від комічного і піднесеного,
літературі — від сатири.
Дія, поверхнево схоже з дією комічного, по суті в
відомому сенсі протилежно йому: воно не так рвучко,
несподіванкою контрасту не викликає вибуху реготу, але більш глибоко і
більш тривало. Легко забувається гострота — залишається неминущим у
душі настрій, пробуджене тихою, сумній усмішкою Гумору. Бувають,
звичайно, і поєднання комізму і Гумору: окремі пригоди Дон-Кіхота
можуть бути тільки комічні, але у своїй повноті доля благородного
лицаря сумного образу є зразок самого піднесеного Гумору. В той час
як комізм висуває лише цікаву, веселу сторону безглуздого,
ухиляється від норми явища, Гумор зупиняється на його серйозною
стороні або, навпаки, зупиняється на смішних сторони того, що
всім представляється серйозною. Тому не без підстави Гумор визначають,
як «піднесене в комічному». І піднесене, і комічне засновані на
дії контрасту. Піднесене полягає в зображенні осіб,
характерів, дій або явищ і відносин далеко сильніших
розмірами і значенням звичайну і загальну міру речей, відповідну світу. В
комічному зображувані явища виявляються настільки нижче цієї
загальновизнаної норми. Отже, контраст між зображенням і тим, чого чекає
наша думка, є підстава цих двох категорій. Але в той час як
піднесене і комічне обмежуються лише зображенням свого
предмета, припускаючи глядача вже готову міру речей, контраст з
якою і зробить для нього предмет піднесеним або комічним, Гумор
зображує цей самий контраст. Явище, дивлячись по точці зору, може
бути великим чи малим, розумним або безглуздим, ідеальним або
матеріальним: Гумор з’єднує ці точки зору — і предмет у його
зображення стає не піднесених або комічних, але тим і іншим
одночасно, тобто гумористичним. Рівновага обох сторін у контрасті
— така характернейшая риса Гумору. Здавалося б, немає і не може бути
ніякої рівноваги між дійсним явищем і тієї ідеальної
нормою, яка служить єдиним і непогрішним мірилом оцінки
дійсності. Але якщо в ідеї втілено все справжнє, справедливе і
розумне, то і сама недосконала і нерозумна дійсність все ж
має перед нею переваги: по-перше, вона існує і цим самим
набуває в душі людській самостійність, часом відстоює
себе всупереч вимогам ідеї; по-друге, найбільша цінність ідеї залежить до
певною мірою від її сили прикинутися в життя: ідеї нездійсненні
суть мертві ідеї. Пов’язаний життям почуття зі світом реальним, Гумор виходить
з глибокої свідомості значущості, цінності та істини ідеалу. Однак,
він не таврує реальне за його відступ від ідеалу: він співчуває йому,
знаходячи в ньому невичерпне джерело для живої діяльності почуття. Але
безпосередності в цьому почутті мало: Гумор сентиментальний і, бути може,
тому відчуває таку схильність до всього наївному, маленькому,
скривдженому, простим людям, дітям і людям похилого віку. Пасивне і
всепрощаюча співчуття до зображуваного є характерна риса Гумору. Якщо
сатири властиво обурення, елегії — скорбота, природним
настроєм Гумору є тихий смуток, легко переходить в посмішку. Пафос
сатири звертається проти негативних явищ, який вона зіставляє
з своїм ідеалом. Елегійний настрій сумує про втрачений або
недосяжному блаженстві, ідилічне — штучно відтворює його.
Скрізь ми стикаємося з вольовим елементом, скрізь проявляється діяльне
ставлення почуття до зображуваного світу. Навпаки, гумор надає
світові його недосконалість: він відзначає його — і усміхається. Область сатири
вже: вона стосується тільки морально-суспільних явищ; предвечные
закони, правлячі долею окремої людини, проходять повз її. Тому
вона непримиренна: Гумор схиляється перед неминучим, сатира залишає
протиріччя між ідеалом і дійсністю непримиреним. А між
тим, з точки зору сатирика це примирення було б можливо, якщо б не
було винних у порушенні закону життя. І тому сатира, обурюючись,
озлоблює нас, а Гумор заспокоює. Сатирик схильний до песимізму, гуморист
— до оптимізму; сатирик — ідеаліст, гуморист — реаліст. Теоретики
пропонують ще інші різні спроби класифікувати різноманітні
явища Ю. Розрізняють три види гумору — Гумор настрої, Гумор зображення, Гумор
характеру; виділяють також три ступені: 1) Гумор позитивний (або
оптимістичний, Гумор у вузькому сенсі), 2) Гумор негативний, сатиричний
і, нарешті, 3) Гумор примиренный, подолав голе заперечення,
іронічний. Гумористичне ставлення до себе або до світу є на
перших порах оптимістичними: людина помічає всі нікчемне, нерозумне
і мало свідомо, сміється над ним, зберігаючи душевний спокій;
нерозумне в окремих явищах не коливає його віри у величне і
розумне. Це відношення змінюється обуреним: негативні явища
представляються переможним противником «ідеї» в її чистому вигляді; «ідея»
зберігає своє панування в думки спостерігача, зриває маску з
нікчемного і постає у всій своїй повноті і непорушності.
Негативні явища здаються на цій висоті нікчемними і викликають одну
іронію, яка, будучи сама з’єднанням різких протилежностей —
часто є вираженням Ю. Зазначені три щаблі розрізняються і в
об’єктивному Ю. Великий дар непідробного Гумору — доля небагатьох письменників.
Тут мало одного таланту; треба бути широким, не розпливаючись у
байдужість; треба бути поблажливим і добрим, вміючи зневажати і
ненавидіти; треба з’єднувати з природністю дотепності чуйний такт і
свідомість заходи; треба вміти поєднати реалізм і ідеалізм, лавіруючи між
винятковим натуралізмом грубої правди і болючою ірреальністю
романтиків. Ю. немає у Жуковського, немає у Золя, ні в літератури декадансу
— немає і не могло бути. Кажуть, що Гегель не виносив і не розумів
творів Жан Поля; це цілком зрозуміло — захоплення і відволікання
мислення, розірвав зв’язок зі світом дійсності, не можуть ні на
який грунті зійтися з Гумором, повним неминущого почуття реального світу.
Ця двостороння, одно міцна і сильна зв’язок Гумору зі світом
насправді і з світом ідей становить його характерне відмінність. Його
здоровий глузд чужий ідеології в тій же мірі, в якій його ідеалізм чужий
безыдейной вульгарності практика. Найбільше твір Гумору, «Дон Кіхот»
є в один і той же час і насмішка здорового розуму над фантазіями
божевільного, і торжество глибокого ідеалізму над грубим і вульгарним здоровим
глуздом, «розумом дурня». Класичної давнини майже чужий справжній Гумор,
так само як і середнім вікам, в мистецтві яких багато найрізкішою
сатири, самого грубого комізму, але немає Гумору, бо середньовічній Європі ще
чужа та суб’єктивна душевна самобутність, яка складає умову
Ю. Лише початок нової епохи — разом з творами Шекспіра і
Сервантеса — дає зразки найвищого Гумору. Прикладом і символом відносини
класичного мистецтва служить для зіставлення Лацаруса античного хору
і шекспірівського блазня. І той, і інший є в драмі представниками
розуму, міркування, пасивного співчуття тієї чи іншої стороні, але у
Шекспіра розум знаходить втілення в тому, хто для всіх є
дурнем — і в цьому полягає символ трагічного безсилля розуму;
піднесені думки і мотиви блазня, нікчемна і смішна його зовнішність: у цьому
глибокий Гумор його образу. У ХVIII столітті Англія створює особливу форму роману,
просякнутого Ю. — і ця форма утримується в англійській літературі до
нашого часу, давши таких представників, як Стерн і Діккенс. Вони
вплинули також на німецьку літературу, але гумористичні
твори Тюммеля, Гиппеля, Жан Поля Ріхтера не досягли такого
всесвітньо-історичного значення, яке мали англійські гумористи, а
гумористичний елемент у творах романтиків — Тика, Клеменса
Брентано, Кернера — штучну і натягнуть. Серед німецьких письменників XIX
ст. виділяються за своїм непідробним і живому Ю. Фріц Рейтер, Готфрід
Келлер, Густав Фрейтаг; більше нових називають Генр. Зейделя, Ганса
Гофмана, Е. фон Вольцогена, О. Е. Гартлебена. Чудовими
представниками глубокофилософского Гумору пишаються також скандинавські
літератури. Навпаки, в романських літератур, у середовищі більш схильною до
пафосу, ніж до тихого зосередження, Ю. дав мало видатних зразків, і
самий термін має інший відтінок значення. У вищій мірою притаманний
здоровий гумор слов’янських літератур; в польській в ньому помітніше відтінок
сентиментальності, в російській він різкіше, часом наближаючись у сатирі. Гумор
відображені мало не всі першокласні дарування, складові гордість
російської літератури — і спроба побачити в Гуморі «ахіллесову п’яту»
Тургенєва навряд чи може бути визнана життєздатною. Не тільки в загальному
ставлення письменників до зображуваного світу позначився цей Гумор, але особливо
у цілому ряді глибоко життєвих фігур, від Савельича Пушкіна до Максима
Максимыча Лермонтова, від «Старосвітських поміщиків» — Гоголя до «Бідних
людей» Достоєвського. Той «видимий світові сміх і невидимі сліз», які
вважаються формулою Гоголівського Гумору, дають антитезу більше різку, ніж це
спостерігається у Пд., майже сатиричну; і дійсно, в тому сміх, з
яким Гоголь зображував своїх жахливих героїв нескінченною вульгарності,
зовсім не відчувається характерного для Гумору примирення і співчуття.
Поглянули на світ крізь призму Гумору також наступні літературні
покоління; чудові зразки Гумору ми знаходимо в творах великих і
другорядних письменників — Слєпцова, обох Успенських, Кущевського,
Горбунова, Лескова, Короленка, Чехова.
Український гумор
Український гумор – це точне відображення традицій та звичаїв українського народу. В залежності від територіального місця знаходження гумориста залежить і новий кмітливий жарт. На Західній Україні не рідко жартують як про взаємостосунки друзів або закоханих, так і про економічні або політичні зміни. Не рідко складають жарти про відомих особистостей або представників різних професій. На Східній Україні класикою жанру є гумор про кмітливих євреїв з Одещини. Головним завданням будь-якого гумору українською є цікава історія, яка поєднується з тонким та «розумним гумором».
Гуцульський анекдот
Гуцулка приходе до хати, а гуцул вже готовий. На столи слоїк з паленков, іно на дни трохи ся лишило.
— Та ти ж, куrв@, до дохтура їздив!
— Не рипи! Дохтур дав пігулок, приписов тепло і сказов жи маю багацько пити. Я хтів запарити гарбати, а у видри — ні каплі…
— І шо, треба було горівку дудлити?
— А нє, мав ім такий слабий до кірниці бічі?!.
Виграв на змаганнях з боротьби
На змаганнях з боротьби тренер говорить своєму підопічному:
— У цього американця є коронний прийом, він вже багато хлопців покалічив, так-що якщо захопить краще здавайся.
Перший раунд, тренер бачить що американець застосував свій коронний прийом, не став чекати закінчення, пішов в роздягальню з горя пити.
Чує рідний гімн грає..
Яке сьогодні число?
Мужик з дикого бодуна прокидається:
— Дружино, яке сьогодні число?
— Друге січня…
— А що — першого не було?!
Чому падають ракети на Бровари?
Космодром на півдні України побудувати так і не вдалось!
— Після злету ракети одразу падали на Бровари, через аномальне магнітне поле!
— Що за поле?
— Просто в Броварах всі газові личильники магнітами відмотують…..
Дзюдоіст і камасутра
Дзюдоіст Анатолій переглядаючи Камасутру побачив, що з 65 пози можна легко перейти на больовий!!!!
Які жінки подобаються?
— Тобі які жінки подобаються ?
— Мені цицьки подобаються !
— Ну а хоча б колір волосся — блондинки, брюнетки ?
— Я не люблю цицьки з волоссям !
Між раєм і пеклом
Частина українців після смерті попаде до раю.
Частина до пекла.
Та більша частина застрягне між раєм і пеклом де будуть вічно ходити по граблям.
Перша шлюбна ніч
Перша шлюбна ніч.
Швець: — Вам не тисне?
Лікар: — Вам не боляче?
Годинникар: — Самі колупалися, чи кому давали?
Оголошення- куплю землю!
Оголошення:
Куплю за безцінь землю в безграмотрого алкоголіка з села.
Про себе: не китаєць, не єврей, а хитрожопий патріот
Мойше-дурник
Вчитель дізнався, що одного хлопчика дражнять Мойше-дурник. На перерві він запитав хлопців, чому вони його так обзивають.
— Та він і справді дурник! Якщо дати йому велику монету в п’ять шекелів і маленьку в десять, він вибере п’ять, тому що думає, що вона більше. Ось, дивіться…
Хлопець дістає дві монети і пропонує Мойше вибрати. Той, як завжди, вибирає п’ять.
Учитель з подивом запитує:
Дуже сумую
Лист:
Шановна Марійко!
Я дуже за Вами сумую.
Однією рукою тримаю ваше фото, а іншою думаю про вас.
Закони геометрії
За законом геометрії якщо мужик 4 рази піде на ліво то прийде додому.
Чому Гетьман
Кравчука — Геть!
Кучму — Геть!
Ющенка — Геть!
Януковича — Геть!
Порошенка — Геть!
Зеленського — Геть!
— 😆 Саме тому в Україні головнокомандуючого називали — ГЕТЬМАН…
Анекдот про квіти
Прокинувся зранку весь обкладений квітами. Думаю, все, капець, поховали. Піднімаю голову, а ні, клумба, все добре.
Читати в туалеті
Петро так звик читати в туалеті, що випадково обісрався в бібліотеці.
Хто живе довше?
Зараз прочитала, що ті, хто матюкаються, живуть на 25 років довше.
Ну, бл…., тримайтесь!!
Про лебедя та лайно
Підходе дівчина до хлопця:
Вона: Молодий чоловіче, можна з вами познайомитись?
Він: Лебідь з лайном не знайомится
Вона: Ну, я полетіла тоді.
Він: Коли лопатою підкинуть, тоді й полетиш!
Сучасний український гумор не рідко демонструє особистісні якості політичних діячів або зірок шоу-бізнесу. Це може бути цікава і нестандартна зачіска співачки чи манера спілкування одного з депутатів. Особливістю гумору українському доброзичливість. Навіть на перший погляд гострий жарт завжди закінчується доброзичливим фіналом.
Українська сатира або короткі анекдоти завжди повинні викликати тільки приємні емоції. Саме тому складаючи новий жарт, письменники-гумористи прагнуть гармонійно поєднати цікавий сюжет, креатив і власні спостереження. Саме українські анекдоти дозволяють побачити саме те, що ховається на перший погляд. Завдяки вірно обраній манері трансляції анекдоту не рідко українські гумористи стають відомими зірками українського шоу-бізнесу.
Сьогодні послухати справжні українські гуморески можна, як по радіо, так і по телебаченню. Шанувальники гумористичної літератури можуть насолодитися гумористичним жанром, придбавши примірники самих смішних анекдотів і оповідань від українських гумористів.
Чорний гумор у рекламі
Чорний гумор у рекламі
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ,
МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В.Н. КАРАЗІНА
Кафедра загального та прикладного мовознавства
Чорний гумор у рекламі
Виконала: студентка групи ЛЛ-41
Богомаз Тетяна Олексіївна
Науковий керівник: Гуторов Володимир Олександрович
кандидат філологічних наук, доцент
Харків — 2012
Зміст
Вступ
Розділ 1. Гумор, як предмет дослідження
1.1 Поняття гумору
1.2 Теорії класифікації гумору
1.3 Чорний гумор, як підрозділ комічного
Розділ 2. Реклама та чорний гумор
2.1 Реклама з чорним гумором має право на існування?
2.2 Соціальна реклама та чорний гумор
2.3 Реклама предметів розкоші, одежі, інших товарів та послуг
2.4 Рекламні ролики з чорним гумором
Висновки
Список використаних джерел
Анотація
Вступ
Тема цієї роботи порушує питання чорного гумору в рекламі, порівняння чорної комедії в різних культурах на прикладі різноманітних рекламних роликів та печатної реклами.
Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю всебічного теоретичного розгляду категорії чорного гумору, засобів його вираження в рекламі.
Мета дослідження полягає у розгляді чорного гумору як одного з засобів реалізації комічного, у виявленні сутності, важливості гумору як такого і, особливо, чорного в рекламі, в його описі й комплексному аналізі.
Відповідно до мети в роботі ставляться наступні завдання:
- визначити сутність, специфіку й основні ознаки чорного гумору;
- виявити форми прояву чорного гумору в сміховій культурі;
- показати специфіку чорного гумору в рекламі, примірники якої було взято за матеріал дослідження.
Обєктом дослідження є чорний гумор в рекламі.
Предмет — особливості чорного гумору в різних культурах.
Методи дослідження: описовий, зіставний і метод кількісного аналізу.
Матеріалом дослідження послугувала печатна реклама з елементами чорного гумору та рекламні ролики.
Теоретичною й методологічною основою роботи є підручники, науково-дослідні праці українських і закордонних лінгвістів, рекламістів, журналістів у галузях загальної лінгвістики, граматики, гумору, реклами, брендінга тощо.
Структура роботи складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатку.
Розділ 1. Гумор, як предмет дослідження
1.1 Поняття гумору
Насамперед, що таке гумор? Саме слово прийшло в європейські мови із грецького (через латинь), де «humor» означало рідини організму (кров, лімфу, жовту й чорну жовч), які відповідали за його життєдіяльність. Можливо, вибір такого слова підкреслює невіддільність гумору від людської природи. Існує два визначення гумору — широке й вузьке. У широкому змісті гумор — синонім комічного. Він може бути смутним, зворушливим, іронічним і чорним. Такого визначення гумору дотримуються західні дослідники. Вітчизняні вчені, навпаки, відокремлюють гумор від інших видів комічного, звужуючи поняття. На їхню думку, гумор — це те, що не є сатирою, іронією, гротеском. Цитуючи Велику Радянську Енциклопедію, можна сказати, що «гумор, рефлектуючи, націлює на більш вдумливе, серйозне відношення до предмета сміху, на збагнення його правди, незважаючи на смішні чудності». Таке от негумористичне визначення [1, 2, 6].
Гумор — це глузливе, доброзичливе ставлення до кого-небудь чи чого-небудь, що має на меті викриття вад. Це дія, фізична або вербальна, яка націлена на те, щоб розсмішити. Поняття гумору спирається на спостережливість та аналітичність мислення. Якщо людина в доброму гуморі — вона обовязково спостережлива та мислить філософськи — підмічає єдність та боротьбу протилежностей в межах однієї сутності. Почуття гумору — здатність суб’єкта розуміти гумор. Це робить людину більш впевненою в собі, але у деяких випадках може викликати почуття зверхності, влади над об’єктом приниження, після чого зазвичай колишній об’єкт приниження завдає несподіваний фізичний удар і сміються тепер на суб’єктом «в калюжі».
Зазвичай вдалий жарт — інструмент гумору — знімає напругу, страх або смуток. Однак, жарт може сприйматися людиною не тільки з позитивної точки зору, а й бути актом агресії, тому що людина може побачити в ньому образу і приниження. Тому жартують зазвичай з добре знайомими людьми, які сприймають це доброзичливо, як довіру до себе. Також жарти допомагають подивитись на себе в критичному світлі, і, як результат, змінюють відносини між людьми на краще. З іншого боку, жарт, з негативної своєї сторони, особливо на публіці, може сприйматися як особиста образа і розвити неприязні відносини між людьми. Тому, посилаючись на вище назване, сміх може бути як злим, так і добрим, як і сам жартівник.
Гумор — щось по типу гімнастики для розуму. Він випрямляє звивини. А американські вчені з’ясували, що гумор — це як кокаїн, тому що впливає на ті ж самі центри в мозку людини. Виходить, праві виявилися ті, хто стверджує, що сміх — це свого роду наркотик [5].
Гумор — невід’ємна частина побуту і культури будь-якого народу. Гумор допомагає людині розслабитися, відпочити після метушні, роботи, турбот і тривог, повертає сили, бадьорість духу, заряджає особливою енергією. Почуття гумору в тій чи іншій мірі притаманне кожній людині.
Якщо ж воно геть відсутня, з людиною стає важко спілкуватися, у нього важкий характер, він вічно похмурий і незадоволений все на світі.
Гумор супроводжує практично будь-яку сторону життя: інтимну, професійну (анекдоти, байки про адвокатів, про тещ, про рибалок), а також не обділена гумористичним жанром і тема смерті (так званий чорний гумор).
1.2 Теорії класифікації гумору
Найчастіше ми цілком усвідомлюємо, що саме здалося нам смішним. Але от чому ми сміємося, що запускає сам механізм? Над цим питанням вчені б’ються із часів Платона й до наших часів, створюючи всі нові й нові теорії гумору (або комічного). Їх можна розділити на кілька груп:
- поняття «несумісності». Згідно з ними, гумор виникає тоді, коли очікування слухача не збігається з результатом. При цьому зустрічатися можуть ідеї й поняття (теорії неконгруентності), задоволення й страждання самого слухача (теорії амбівалентності), а також елементи, які раніше були непорівнянними, раптом виявляються частинами однієї картини (теорії конфігурації). Саме таких теорій дотримувалися Кант, Гегель, Шопенгауер. За словами Канта, «сміх є емоцією, що виникає з несподіваного перетворення напруженого очікування в ніщо». Як приклад він приводить дві історії: якби нам розповіли про людину, яка від горя посивла за одну ніч, це, зрозуміло, зовсім не здалося б нам смішним. Але якби в цієї людини від горя посивіла перука, то історія стала б комічною.
- поняття «ворожості» або агресії. Згідно з ними, гумор — це завжди показник переваги суб’єкта над об’єктом. Коли ми сміємося, ми почуваємо себе вище навколишніх. Так вважали Платон, Аристотель, Т. Гоббс і багато інших дослідників. Відношення Платона до гумору було скоріше негативним, тому що, на думку давньогрецького філософа, він завжди заснований на глузуваннях над нещастям близьких, на агресії й перевазі над іншими. Аристотель розглядав гумор майже так само, але допускав, що в помірних кількостях він може бути корисним. Відзначимо, що таке відношення до гумору було нетипово для Прадавньої Греції, де більшим успіхом користувалися блискучі комедії Аристофана. Відношення середньовічної християнської церкви до гумору було багато в чому схоже із платонівським. Сміх вважався бісівським, тому що поєднував у собі агресію й непристойність, і, отже, доброму християнинові не личив (недарма в Новому Завіті немає жодного згадування про те, що Христос хоча б раз засміявся). Але це не заважало гумору існувати в народній культурі, хоч і на маргінальних позиціях.
соціальні теорії гумору, «теорії вивільнення енергії». Давно відомо, що гумор існує в умовах певної соціальної групи (згадаємо безсмертний армійський гумор, гумор програмістів, лікарів, учених і т.д.). Тобто те, що може здатися смішним одній аудиторії, здасться дурним іншій. У кожної компанії друзів і тим більше в сім’ї буде якийсь свій гумор, не завжди зрозумілий іншим. Про соціальну природу сміху писав Бергсон, що бачив одну з його функцій у виправленні суспільства. Ще Бергсон відзначив, що гумор має відношення тільки до людини, але не до іншої природи (повторивши думку Чернишевського, який писав про те, що пейзаж може бути будь-яким, прекрасним або огидним, але не смішним) [3, 4].
теорія Фрейда, яка близька до соціальних та замикається з теоріями «вивільнення психічної енергії». Згідно із Фрейдом, «задоволення від гостроти випливає для нас із економії витрати енергії на скасування затримки, задоволення від комізму — з економії витрати енергії на роботу вистави, а задоволення від гумору — із економії афективної витрати енергії». Використання терміна «енергія» (психічна) у теорії Фрейда поєднує її з теорією Герберта Спенсера, який уважав гумор засобом розрядки. За Спенсером, коли наростає напруга, вона вимагає виходу. Дрібні м’язи особи, дихальної системи й мовного апарату, у силу своєї малої маси, мають невелику інертність, і, відповідно, першими піддаються при розрядці нервовій енергії. Якщо цього недостатньо, усе тіло починає посмикуватися як би в судорогах. Так виникає сміх. Примітно, що деякі дослідники, наприклад, Карасьов, називають такий сміх «тілесним», тобто «низовим» сміхом, який виражає почуття задоволення, тріумфу, торжества, радості життя й ріднить людину із тваринами. Деякі дослідники, наприклад, К.П. Естес, вважають такий сміх винятково корисним для щиросердечного здоров’я людини. За Фрейдом, «умова для його виникнення дана тоді, коли є ситуація, у якій ми згідно з наших звичок повинні були б пережити болісний афект, і коли ми піддаємося впливу мотивів, що говорять за придушення цього афекту». Сучасні послідовники Фрейда (Флагел, Чойсі, Кріс) перенесли акцент на сміх як захист від страху при порушенні тих або інших заборон. Таким чином, гумор стає рівний за значенням, скажемо, мистецтву, неврозам, алкоголізму як засобам порятунку від ситуацій, що травмують. Мимоволі задумаєшся про те, чому на телебаченні утворювалося теперішнє засилля комічних передач [24].
чорний гумор реклама комічний
класифікація Кошелєва, теорії Раскіна, Сальваторе Аттардо та ін. Комічне досліджується у двох різних напрямках: класичному філософському (Платон, Аристотель, Кант, Гегель) і психологічному. Психологічний підхід, у свою чергу, підрозділяється на біосоціальний (Спенсер, Фрейд) і когнітивний. Когнітивний підхід описує розумові структури й процеси, що відбуваються в людській свідомості, за допомогою яких реалізується комічний ефект. У середині минулого століття вийшла монографія Віктора Раскіна, яка поклала початок семантичної (лінгвістичної) теорії гумору. За Раскіним, комічний ефект виникає тоді, коли у свідомості сприймаючого перетинаються «два незалежні, але логічно виправданих асоціативних контексту», що приводить до «когнітивного дисонансу» і виникненню сміху. Така ситуація називається «бісоциацією». Раскін вважав, що гумор виникає, коли два тексти або дві частини одного тексту несумісні між собою. Різні дослідники доповнювали цю думку, включаючи в нього поняття «контекст» або «скрипт» (Вежбіцька). Ідеї Раскіна були доповнені Сальваторе Аттардо, який активно дискутував з колегою й вважав, що така теорія не відноситься до чисто семантичних, тому що підпадає під категорію «несумісності». Незаперечна заслуга теорії Раскіна полягає в тому, що вона додала категорії протилежностей універсальний семантичний зміст [2, 3, 6, 7].
Кожний новий дослідник, що займається теорією комічного, змушений систематизувати праці своїх попередників. Але, по суті, від достатку теорій комічного саме походження й механізм гумору чи навряд стають ясніше. На думку деяких учених (Криштофович, Монро), на початок 2000-х років універсальної теорії гумору не існувало.
1.3 Чорний гумор, як підрозділ комічного
Ми вчора з дідусем сміялися до втрати пульсу. Він виграв. (З народної творчості)
Чорний гумор, також відомий як чорна комедія, це підвид комедії та сатири, в якому висвітлюються теми та події, до яких зазвичай відносяться дуже серйозно, наприклад, смерть, масові вбивства, суїцид, побутове насильство, хвороби, ґвалтування, зловживання наркотиками, війна, тероризм, божевілля, розбещення малолітніх та ін. Тобто це гумор з домішками цинізму, гостроти, сарказму, елементів, які підкреслюють безглуздість і безперспективність життя, комічний ефект якого полягає в глузуваннях над «похмурими», макабричними темами, які доказують, що люди безпомічні жертви долі й характеру [1, 7, 12].
Термін «чорний гумор» (фр. humour noir) французького походження. Він зустрічається в символіста Гюисманса в 1880-их, однак у широке вживання введений адептами сюрреалізму, і в першу чергу Андре Бретоном, що склали в 1939 році «Антологію чорного гумору». Бретон зводив джерела «чорного гумору» до літератури Просвітництва, не позбавлені «чорного» відтінку деякі пародії на готичний роман. Для філософського обґрунтування похмурої комедії сюрреалісти залучали вчення Гегеля й Фрейда. Бостонский «Словник світових літературних термінів» визначає «чорний гумор» як «гумор, що виявляє предмет своєї забави в перекиданні моральних цінностей, що викликають похмуру усмішку».
Повідомляється, що виник він в XIX ст. у вигляді легких віршиків, називаних «гидотами», і проникнув у серйозну літературу в середині XX ст. через жарти й короткі оповіданнячка. Як затверджують прихильники «чорного гумору», він «має психотерапевтичний ефект. Чорний гумор викликає сміх там, де будь-який інший спосіб опису викличе лише плач».
У простонародному середовищі чорний гумор продовжував середньовічну карнавальну традицію, представлену «танцями смерті» і «бенкетами під час чуми». З добутків XIX століття Бретон включив у свою антологію твори Бодлера й Керрола. У російській літературі із чорним гумором асоціюються імена А.П. Чехова, Сашка Чорного, Даніла Хармса, Олега Григор’єва й Григорія Остера («Шкідливі поради») [3, 7, 12].
Адекватне розуміння чорного гумору неможливо без розгляду такого явища як абсурд. Абсурд — це нісенітниця, явище, що порушує закони здорового глузду. Абсурд завжди залучав філософів усіх часів і народів. У багатьох філософських школах абсурд використовували, як інструмент для розширення свідомості учнів. Абсурд указує на те, що закони «здорового глузду» створені людиною, а мир живе за своїми законами й зовсім не такий, яким ми його собі представляємо.
Філософи-абсурдисти (перша половина XX століття) проголошували безглуздість людського існування. Творчість і ідеї абсурдистів щільно ввійшли в систему європейської культури, які становлять невід’ємну частину світогляду сучасного представника європейської цивілізації. Можна сказати, що чорний гумор у своїй чистій формі і є абсурд. У цьому ключі стає ясно, чому саме Європа є законодавцем у мистецтві чорного гумору.
Чорний гумор у наш час використовують у рекламі, музиці, відеокліпах, телепрограмах, стендап-шоу. Він став дуже затребуваним і він є частиною комерційного потоку. Усе це значить, що ми живемо в дуже дивні часи.
Дослідники говорять, що чорний гумор — це сміх людини, яка перебуває в безвихідному положенні. Як правило, це сміх над самим собою. Недарма Фрейд відносив такий гумор «вісельним» до жартів тих, хто вже стоїть на ешафоті й кому нема чого втрачати [5, 8].
Самоіронія нашого часу тісно пов’язана із процесами, що відбуваються в суспільстві. За останні роки мир змінився до невпізнанності: розвалилися останні імперії; позначилося зовсім нове й ще не дуже зрозуміле протистояння між західною цивілізацією й мусульманським світом; жахливі теракти позбавили почуття безпеки. У постмодерністській домінанті західної культури, якоюсь мірою властивій усьому двадцятому століттю, виникали й розвивалися нові явища, що точно відбивають історичну й духовно-практичну діяльність людини. Таким явищем став чорний гумор, який через специфічні комічні засоби (наприклад чорну комедію) зміг точно відбити тривожний стан душі сучасної людини й світу в періоди глобальних криз [3].
Усе це провокує людину на цинізм, агресію, байдужість. Марк Холібрук, професор університету Торонто вважає, що ми живемо на порозі великої екзистенціальної кризи, і найкраще підтвердження цього — тотальне панування чорного гумору. По всьому світу ми можемо спостерігати дефіцит емпатії — внутрішньої здатності співпереживати іншим. У суспільній свідомості закріпився стереотип, що успіху домагаються тільки циніки, які готові на все заради досягнення власних цілей. Моральних принципів не залишилося, рамок пристойностей немає. Мир збожеволів, і ставитися до нього серйозно стає неможливо. Тим більше що, як писав Курт Воннегут: «Сміх — така ж захисна реакція, як сльози, а то й краще, оскільки від сміху менше вогкості».
Отож, одна з найважливіших функцій плачу — він, як і сміх, скидає тілесно-емоційну напругу. Чоловікам з дитинства вселяють, що плакати ганебно. Тому чоловікі частіше вмирають від серцево-судинних захворювань, особливо від інфаркту. Плачучі жінки продовжують собі життя, скидаючи напругу від образи й суму через ридання. А сміх і сльози, як відомо, завжди поруч. І поки ми плачемо й сміємося, ми живемо [10].
Вчені, навіть, доказали, що такого роду гумор допомагає лікарям і пацієнтам боротися з різними недугами, тому що вони сміються над смертю. Медики за допомогою таких жартів перемикають свою увагу та пацієнтів. Тому доки лікарі жартують, їх пацієнти одужують.
Отже, гумор продовжує нам життя, і чорний гумор, незважаючи на свою «чорність», не виключення. Якщо він викликає веселий сміх, нехай і з похмурим нальотом, він корисний для нашого здоров’я [5].
Якщо подивитися на географію чорного гумору, то чітко видно, що явище це широко презентовано в мистецтві, рекламі, фільмах, інших джерел гумору, саме у розвинених країнах. Сите суспільство, громадяни якого почувають себе захищеними від бідності, війни і негод, породжує прекрасні зразки чорного гумору. Напрошується висновок, що жартувати по-чорному можуть тільки ситі й захищені люди, для яких предмети їх чорних жартів є чимсь нереальним, грою. Людина, у якій саме така проблема не зрозуміє гумор та прийме це як навмисне глузування. Таке пояснення переваг чорного гумору дуже переконливе. Ситі країни жартують по-чорному — це не про них, голодним не до жартів — для них це реальність. Таке загальноприйняте пояснення причини, чому чорного гумору в нашій країні менше і він дуже розповсюджений на Заході [2].
Відомий німецький психолог і філософ Ерік Фромм уважав, що в кожній людині присутній одночасно два прагнення — до життя й до смерті. Тільки в різних людей ці прагнення виражені в різних пропорціях. За цією ознакою Фромм ділив людей на 2 категорії: біофіли — люди, у яких більше розвинене прагнення до життя; некрофіли — люди, з більш розвиненим прагненням до смерті. Зрозуміло, прагнення до смерті не означає, що індивід прагне вмерти. Від цього нас оберігає інстинкт самозбереження. Це значить, що некрофілу цікавіше все, що зв’язане зі смертю, він дивиться на мир з погляду смерті. У той час як біофіл розглядає мир з погляду життя. Для перших характерний підвищений інтерес до смерті й руйнувань. Їх притягають репортажі про катастрофи, історії про убивць. Виходить, одна із причин тяжіння до чорного гумору лежить у глибинному інтересі людини до питання смерті. До того ж, інтерес до конкретних проявів чорного гумору буде диктуватися ще безліччю додаткових факторів — моральні установки, психологічні особливості, естетична підготовка, культурний рівень. До того ж, тема смерті соціально заборонена, а це завжди підігріває інтерес [6].
Як уже говорилося вище, людині властиве підсвідоме прагнення до смерті. А всі інші наші страхи — проекція цього базового страху смерті. Навіть доросла людина, володіючи знанням про неминучий кінець свого буття, глибоко в душі цей факт не ухвалює й вірить у те, що буде жити вічно. Внутрішнє неприйняття цієї перспективи, з однієї сторони захищає психіку людини, з іншого боку, наповнює його незліченними страхами. Найчастіше деякі страхи переростають у нав’язливі, патологічні форми — фобії. Але краще ж сміятися [8, 9, 10].
Розділ 2. Реклама та чорний гумор
2.1 Реклама з чорним гумором має право на існування?
За останніми даними американських дослідників, гумористична реклама становить від 10 до 30 відсотків обсягів усієї реклами США [20]. Незважаючи на те, що в Україні поки що таких підрахунків не проводили, і в нас гумор потроху приходить у рекламну сферу. Такий обсяг гумористичної реклами може свідчити лише про одне — про її дієвість. Проте, рекламні дослідження показали, що гумор доречний тільки в певних ситуаціях, з певними товарами і для певних аудиторій.
Ставлення людей до гумору в рекламі абсолютно різні. Звичайно, рекламу сприймають як щось штучне і нереальне. За допомогою дотепних сюжетів оголошення стають більш ефективним, запамятовуються. Гумор в цілому можна визначити як форму спілкування, в якому створені стимули можуть діяти, щоб забезпечити задоволення. Якщо цільова аудиторія не розуміє чи її дратує ця реклама або навіть ображує в деякому сенсі, то рекламодавці зробили важку задачу ще більш важкою [11].
Як підрахували американські маркетологи Вайнбергер і Споттс, у США гумористична реклама становить 10-30% від загального обсягу ринку. До жартів у рекламі прибігають і новачки, намагаючись виділитися із загального ряду й знаскоку завоювати довіру у потенційних споживачів, і такі «акули бізнесу», як Кока-Кола.
Однак ефективність застосування гумору в рекламі залежить того, наскільки гумор адекватний рекламованому товару й смакам цільової аудиторії.
В 1997 році Споттс, Вайнбергер і Парсонс у своїй статті статті «Оцінка використання і впливу гумору на ефективність реклами: ситуаційний» проаналізували використання гумору в рекламі різних категорій товарів. Автори виділили чотири групи товарів і приписали кожній групі свій колір.
У цій так званій колірній товарній матриці товари підрозділяються на групи відповідно до характеру застосування (для задоволення функціональних або емоційних потреб) і фінансового ризику, пов’язаного з покупкою товару.
До білої групи ставляться товари, що задовольняють функціональні потреби, покупка яких вимагає порівняно більших фінансових витрат. До червоної групи — товари, які можна назвати товарами для душі. Це досить дорог ітовари, що виражають внутрішнє «Я» свого покупця.
До блакитної групи відносяться товари, що задовольняють функціональні потреби, але на відміну від товарів білої групи, не вимагають яких-небудь значних вкладень.
Нарешті, остання жовта група, яку можна назвати «маленькі задоволення».
Найчастіше креатори жартують, рекламуючи жовту групу товарів (алкоголь, сигарети, насолоди), тобто недорогі товари, що приносять приємні емоції. Такі товари звичайно купуються імпульсивно й майже завжди мають позитивну мотивацію покупки. Ці принципи працюють і на вітчизняному ринку реклами.
Товари білої групи (автомобілі, комп’ютери) більш дорогі й функціональні, а тому мотивація не завжди буває позитивної. Тому прикладів використання гумору менше [20, 19].
Тому, рекламуючи деякі товари і послуги, все ж таки недоцільно використовувати елементи чорного гумору, жарти та каламбуру. Наприклад, ритуальні послуги; реклама банківських послуг, фінансових операцій; соціальні послуги та товари для людей з обмеженими фізичними можливостями; соціальна реклама. У всіх зазначених ситуаціях використання гумору буде сприйнято як приниження, знущання, насмішка, образа. Але все частіше чорний гумор зявляється саме в таких «небезпечних» сферах [11].
Такого типу реклама розрахована на молодих людей, життя яких настільки безтурботне й нудне, що вони шукають гостроту емоцій у своєму віртуальному світі. Вони не приміряють побачену картину до свого реального майбутнього й не зіставляють її з минулим. Також реклама з чорним гумором розрахована на продукти преміум-сегмента (усілякі делікатеси, дорогий алкоголь, автомобілі, страхові компанії), якими користуються карєристи, тому що даний психотип, за підрахунками, довіряє агресивній, напористій, як і його представники, рекламі. Тому активно використовується в рекламі таких продуктів та послуг вірусний маркетинг, шоковий піар, фривольні ролики або кліпи та печатна реклама на основі чорного гумору [13, 17].
Також вчені провели масштабні статистичні дослідження запамятовуваності гумору і симпатій до нього. Вони помітили гендерну закономірність: чоловікам більше подобаються анекдоти і гумор із сексуальним або агресивним підтекстом, а жінкам — повязані з грою слів. Загалом, було зясовано, що жінки мають мякше почуття гумору, ніж чоловіки, і відчувають дискомфорт від насмішок над ким-небудь, хоча почуття гумору молодих дівчат схоже на чоловіче. Окрема тема — молодь. Її за статтю не поділяють, очевидно, і хлопцям і дівчатам подобаються однакові «приколи» [16, 19].
Реклама все-таки повинна виконувати свою основну функцію, а саме — залучення споживача, інформування її про товар, продукт. Не слід звертати її в анекдот, в «чистий» жарт, інакше людина подивиться, посміється, запам’ятає курйозну ситуацію з ролика, веселих героїв, але забуде що, власне, тут рекламується. Зайве говорити про те, що гумор не повинен бути вульгарним, сороміцькі. Необхідно звертати увагу на слова, що використовуються як каламбуру. Гарний гумор, зрозумілий споживачам, до яких він був безпосередньо звернений, тобто якщо реклама спрямована на дорослого споживача, то потрібно, щоб гумор, який використовується в ній, не сприймався дітьми, або ж сприймався і дітьми, і дорослими як добрий, кумедний жарт для будь-якого віку [20].
У кожного народу свої уявлення про смішне, про веселе. Якщо в будь-якій іншій країні гумор в рекламі банківських послуг, фінансових операцій сприймається спокійно, то зі словянами такі жарти не пройдуть. Зрозуміло, це повязано з економічною ситуацією в країні, з історичним досвідом. У деяких країнах більш поширений прямолінійний гумор «в лоб» (США, Іспанія), в деяких — витончений, вишуканий (Англія, Швейцарія, Японія), в деяких — енергійний, живий, наївний (Франція, Німеччина) [11, 16].
Щодо носіїв, то найбільш придатними для іронічних рекламних повідомлень вважаються радіо і телебачення, потім — зовнішня реклама, журнали, газети і директ-мейл. Власне, цієї градації дотримуються й на практиці.
Печатну рекламу такого типу не треба розвішувати в місцях скопичення дітей, звісно, та ролики в рекламних блоках з чорним гумором не повинні «переривати» показ дитячих програм та мультфільмів.
До гумору в рекламі ставляться дві основні вимоги. По-перше, він не повинен бути пласким і вульгарним, адже тоді реклама ображає людей з високими інтелектуальними стандартами і спрацьовує радше як антиреклама. І, по-друге, важлива спрямованість жартів: кепкувати треба не з реципієнта, а разом з ним. Обмеженням для використання гумору слугує іноді сам обєкт реклами: недоречно кепкувати з охорони здоровя, релігійних конфесій чи банківських операцій [11].
Існують навіть списки товарів і перелік видів реклами, у яких сміхова культура найбільш доречна з погляду творчості й економічної рентабельності. Найбільш підлягають впливові гумору під час ринкового просування товари й послуги з відносно низьким ступенем фінансового ризику.
За спостереженнями автора цієї роботи, найбільше іронії й сатири в рекламі автомобілів і пива. Здається, що вони змагаються, хто кого перевершить в почутті гумору. А пивовари періодично розбавляють кумедними інтермедіями серйозні іміджеві рекламні кампанії. Також багато чорного гумору у західній соціальній рекламі.
Отже, реклама з чорним гумором має право на існування.
2.2 Соціальна реклама та чорний гумор
На жаль, на відміну від «шокового методу», гумористичний жанр зустрічається в соціальній рекламі рідше. І не дивно, з огляду на те, що головною метою соцреклами є зміна соціальної поведінки людини, для цього на людину, її емоції, треба якось вплинути, а найсильніший емоційний вплив дають саме негативні емоції — страх, ненависть, шок, тощо. Але є й виключення! І тому все частіше почали робити саме соціальну рекламу з домішками чорного гумору, це кампанії проти паління, алкоголю, проти вживання наркотиків, за здоровий спосіб життя.
Також не варто, особливо в багатонаціональних державах, направляти гумористичні посилання на будь-які національні відмінності, традиції, особливості того чи іншого народу. Але на заході такого типу реклама саме в соціальній сфері дуже популярна.
Ідея реклами з Перу: «Курці стикаються зі смертю кожного разу, коли вони підпалюють сигарету». Ця рекламна компанія принесла результати, 1 з 3 курців кинули цю звичку:
«Поховання анорексички». Ініціатива, яка займається профілактикою порушень харчової поведінки, застосовує в своїй соціальній рекламі елементи чорного гумору:
Всім добре знайома харківська «партизанська» соціальна реклама, яку зобразили біля Макдональдсу на (м. Бекетова), що теж з присмаком чорного гумору:
Каламбур на тему соціальної реклами проти куріння, народна творчість, «ходить» по Інтернету:
Кампанія проти насилля в родині. «Не поводьтесь з іншими так, як ви не хотіли б, щоб поводились з вами» (Сінгапур):
Захисники природи теж не стоять осторонь та активно використовують кроваву та недуже жалісну пропаганду. Перша картинка — кампанія проти хутра. Друга — захист акул:
2.3 Реклама предметів розкоші, одежі, інших товарів та послуг
Осіння колекція одягу Superette: «Паркан». Реклама акцентується на значенні слова «fall» (осінь та падіння), а також скандальну, але далеко не нову в fashion-індустрії ідею про те, що на померлого надягають тільки найкращий одяг. Слоган: «Be caught dead in it/Нехай смерть застане вас у ній»:
Реклама страхової компанії: «Дзеркало без зображення», слоган: «Ніколи не знаєш, коли тебе не стане»:
Зубна паста для чутливих зубів: «Залишить біль для тих, хто його любить!»:
Сухарики «Рень», молодіжний бренд з чорним гумором. Целева аудиторія — тінейджери. Слоган: «Любишь острить по-черному?», де «острить» підкреслює гострі смаки цього продукту:
Рекламна кампанія німецького телеканала MTV Comedy Central, слоган: «Ні хвилини без гумору».
2.4 Рекламні ролики з чорним гумором
Для життя й здоров’я людині необхідно харчувати тіло чистим повітрям і водою, свіжою й різноманітною їжею. Психіка також потребує харчування — яскравих переживаннях сильні емоції, що викликають. От ми й перебуваємо в постійному пошуку вражень. І чим більш сите суспільство, тим більше емоційний голод. Кіно, гри й реклама для багатьох стають головними «постачальниками» емоцій. Парадокс же полягає в тому, що найчастіше при невмінні одержати яскраві позитивні емоції, людина шукає сильні негативні переживання — аби тільки не залишитися без почуттів.
Чорний гумор задовольняє цю потребу шукачів яскравих вражень. Він викликає як позитивні, так і негативні емоції одночасно. А головне, що ці емоції сильні, тому що чорний гумор апелює до глибинних табуїрованих тем. І весело, і страшно; і притягає, і відштовхує; і сміх, і сльози.
Використовувати чорний гумор у рекламі доречно, потрібно просто дотримуватися правила людської моралі і всьому знати міру.
- Чорний гумор в рекламі сайту kayak.com, що дозволяє порівнювати пропозиції серед тисяч турів і обирати найоптимальніші з них. Головний герой рекламного відеоролику — безсовісний нейрохірург, який поєднує серйозну операцію на мозку людини із серфінгом в інтернеті. Обурена медсестра робить йому зауваження стосовно його абсолютно неетичної поведінки і пропонує лікарю просто скористатися сайтом Kayak. А натомість впертий нейрохірург вїдливо жартує і продовжує свою забаву з мозком пацієнта.
- У кожному із двох роликів для похоронної компанії San Angel Memorial, службовець компанії встановлює мікрофон біля урни або на могилі, щоб почути, якщо раптом комусь не сподобається товар, слоган: «На нас ще ніхто не скаржився!».
- Реклама Opel, що одержала бронзу на «Канських левах». Автолюбитель витирає пташиний кал з улюбленої машини біленькою собачкою, а потім викидає її у вікно. «Opel — новий кращий друг людини!»
- «Електронні системи автомобілів Mercedes-Benz турбуються про вашу безпеку, навіть якщо поряд сидить смерть з косою».
- Як тільки продзвенів дзвоник, група священиків йде покататися на ковзанах. У той час, як всі катаються, група вирішує купити пиво Stella Artois і посилає молодого священика. Коли священик повертається, то він провалюється крізь лід, а та група, що заказала йому купили пиво, у шоці. Вони поспішають, щоб допомогти йому, але коли вони дізнаються, що у нього не має пива, яке потонуло, священики відмовляться від посильного.
- Кілька роликів були розроблені для компанії Сomparis. ch в рекламному агентстві в Швейцарії.
Перше відео показує, як двоє отримали поранення і знаходяться в лікарняній палаті, цілком загіпсовані.
Один з них запитує іншого, щоб той повторив суму страховки, після цього підступно почав сміятися, почувши зазначену суму.
Другий ролик показує, як не пощастило одному, який отримує тільки рахунки замість вітальних листівок.
У третьому відео медсестра весело співає пісню: «Якщо ви щасливі, підморгніть в два рази». Звичайно, тільки той, хто не думає про витрачені гроші, може отримати задоволення від цієї пісні.
А в останньому ролику нещасливий заплатив багато грошей, як і раніше, і не в настрої грати з його щасливим сусідом, який користувався послугами компанії Comparis. ch.
- Рекламний ролик Hyundai Veloster, заборонений на голландському телебаченні керівництвом Hyundai, ще один ролик з героєм-смертю. Вони оцінили його як «дуже шокуючий для нашого бренду». Творці ролика подали Hyundai Veloster, як незвичайний автомобіль, у якого одні двері з лівого боку і двоє дверей з правого. Так як у моделі не було чітко вираженої особливості, вирішили взяти за основу безпеку. У ролику дві частини. В першій дівчина виходить з іншого, чотирьох дверного, авто, і їй відкриває двері з небезпечної сторони сама смерть. У другій частині дівчина виходить з Hyundai Veloster та смерть дуже розчаровується, коли не може знайти двері з небезпечної сторони.
Висновки
Чорний гумор — одна із природних потреб людини. Реклама, побудована на чорному гуморі, буде задовольняти цю потребу. Чорний гумор викликає сильний емоційний вплив. Це велике досягнення для реклами в сучасних умовах, коли споживач, що атакується з усіх боків тисячами реклам, виробив «емоційний імунітет» і реагує холодно й байдуже на всю рекламну какофонію. Вірогідно, що цей фактор також є однією із причин популярності чорного гумору в західній рекламі.
Чорний гумор несе в собі елемент епатажу та має більш виражену властивість «вірусного» поширення — з вуст у вуста. Звичайно, за умови, що гумор вдалий, а реклама виконана на високому рівні.
За допомогою чорного гумору можна жваво й доступно передати потрібну рекламну інформацію в деяких індивідуальних випадках, тобто коли в рекламному повідомленні спочатку налякали споживача, а потім запропонували розв’язок проблеми. Такого типу реклама надовго запам’ятовується і може мати резонанс у пресі, що є додатковим засобом PR.
Але чорний гумор, поряд з позитивним впливом, викликає негативні емоції. У деяких людей він може викликати гостре неприйняття. Реклама, побудована на чорному гуморі, «відтинає» частину аудиторії, для якої рекламний сюжет іде в резонанс із реальними життєвими переживаннями. Чим гостріше людина переживає життєву проблему, тим більше буде агресії й відторгнення до реклами, яка діє, як «сіль на рану».
Чорний гумор виконує ще одну важливу функцію — він дозволяє «виводити» агресію в соціально-прийнятній формі. Якби ми не сміялися один над одним, то давно б уже «лопнули від злості», або перетворили цей мир у суцільний театр воєнних дій.
У нашій країні немає значного досвіду використання чорного гумору в рекламі й відповідних досліджень, які могли б показати картину реакції аудиторії. Епатажна реклама може викликати негативний суспільний резонанс — природній або спровокований конкурентами в рамках чорного PR. При невдалій ідеї або поганому виконанні звичайна реклама просто пройде повз уваги аудиторії, а реклама із чорним гумором підірве репутацію компанії або бренда. Ціна помилки значно вище, чим у звичайній рекламі.
Звичайно, чорний гумор у рекламі — це специфічне креативне приймання й розв’язок про його застосування повинен бути дуже зваженим. Варто розглядати можливість використання чорного гумору, працюючи з молодіжною та чоловічою аудиторією. Але працюючи зі старшою аудиторією треба жартувати обережніше — бо тут ризик вище.
Особливо не варто жартувати над сімейними цінностями. Чорний гумор для людей з високою життєвою активністю. Протипоказання до застосування чорного гумору — старі й домогосподарки.
Також протипоказанням до застосування чорному гумору є відсутність почуття гумору в його автора й низький професійний рівень творців реклами. У таких випадках чорний гумор перетворюється у вульгарне «хто зна що».
Отже, потрібно пам’ятати, що не у всякій рекламі можна використовувати чорний гумор. Креативити в цій галузі можна дуже плодотворно, але потрібно пам’ятати про національні особливості і інші фактори, щоб не образити споживача і не викликати відрази до послуги або товару.
Список використаних джерел
1.James Fieser, Bradley Dowden Internet Encyclopedia of Phylosophy / J. Fieser, B. Dowden [Електронний ресурс], режим доступу до енциклопедії: #»justify»>2.Вєра Рикліна Навіщо нам потрібен чорний гумор? / Рикліна В. [Електронний ресурс]: режим доступу до ресурсу: #»justify»>.Перфілєва О.Ф. Культурная сутність «чорного» гумору і форми його проявлення в западному кіномистецтві: автореф. дис. на здобуття ступеню кандидата культурології: спец.24.00.01 «Теорія та історія культури» / О.Ф. Перфілєва. — Львів, 2006. — 19 с.
.Стаття «Гумор», Вікіпедія. [Електронний ресурс], режим доступу до статті: #»center»>Анотація
В даній роботі було проведено аналіз чорного гумору як одного з засобу реалізації комічного, розглянуті різні теорії гумору, була виявлена сутність, важливість гумору, особливо, чорного в рекламі. Було зроблено його опис й комплексний аналіз на матеріалі печатної реклами та рекламних роликів.
Ключові слова: чорний гумор, соціальна реклама, рекламні ролики, печатна реклама.
Теги: Чорний гумор у рекламі Курсовая работа (теория) Маркетинг
Просмотров: 33661
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Чорний гумор у рекламі
Про що говорить почуття гумору
Багато людей люблять жартувати. Деякі люблять сміятися. Жінки цінують дотепних чоловіків, а привабливі чоловіки здаються їм набагато більш смішними
СМІХ І ПРИВАБЛИВІСТЬ
Не секрет, що люди з гарним почуттям гумору частіше стають душею компанії, ніж похмурі, однак нещодавно вчені з Університетського коледжу в Лондоні з’ясували і зворотню залежність. Згідно з результатами їхніх досліджень, дівчата вважають привабливих чоловіків більш дотепними, тому якщо доля обділила вас почуттям гумору можна просто записатися в тренажерний зал почати стежити за своїм «луком».
СМІХ І САМОТНІСТЬ
Сміх людей нерозривно пов’язаний з комунікацією. Веселе товариство провокує нас на сміх, а ось в самоті ми сміємося в 30 разів рідше.
СМІХ І КРОВООБІГ
Вчені з університету Меріленд показували людям комедії і стежили за тим, як змінюється їх кровообіг. Виявилося, що сміх викликає розширення внутрішньої оболонки кровоносних судин, а це сприяє поліпшенню руху по них крові.
СМІХ І ДІАБЕТ
Дослідники з університетів Оксфорда і Бірмінгема радять частіше сміятися діабетикам, так як сміх знижує рівень цукру в крові.
СМІХОТЕРАПІЯ
Лікувальну дію сміху на власній практиці відкрив у 1970-х роках минулого століття американський журналіст Норман Казінс. Йому діагностували серйозне захворювання суглобів хребта. Лікар попередив журналіста, що з п’ятисот хворих одужує тільки один.
Казінс не занепав духом, а вирішив боротися з хворобою, сміючись. Він щодня дивився комедії. Спочатку регіт допомагав Казінс позбутися від болю на кілька годин, а через пару місяців сміхотерапії Казінс вилікувався. Сьогодні сміхотерапія широко використовується в онкологічних клініках Ізраїлю, в Японії з допомогою сміху лікують туберкульоз, а в Голландії в кожній лікарні є клоун.
ГУМОР ЯК РЕЗУЛЬТАТ ЕВОЛЮЦІЇ
З точки зору еволюційної психології почуття гумору — це результат статевого відбору, оскільки почуття гумору є ознакою високого рівня інтелекту і творчих здібностей особи.
ГУМОР І СПАДКОВІСТЬ
Почуття гумору, якщо воно «добре», найчастіше є результатом хорошої спадковості. Це довело канадсько-британське дослідження за участю декількох тисяч близнюків. «Чорний» гумор вчені вважають наслідком впливу соціуму і виховання.
СМІХ ЗМІЦНЮЄ ШЛЮБ
Почуття гумору надзвичайно важливо в сімейних відносинах. Психолог Боб Левінсон у ході своїх досліджень з’ясував, що пари, які можуть сміятися над недоліками один одного, мають хороші шанси прожити разом довге і щасливе життя.
СМІХ ТА ІМУНІТЕТ
Одним із перших на сміх з медичної точки зору поглянув американський невролог Вільям Фрай. Він розповідав студентам анекдоти, а потім порівнював аналізи крові. Від сміху в крові піддослідних збільшувалася кількість антитіл. Цей факт привів дослідника до висновку, що сміх зміцнює імунітет.
ЧОЛОВІК І ЖІНКА
Чоловіки і жінки сміються по-різному. Жінки сміються частіше за чоловіків, а чоловіки частіше жартують. На відміну від чоловіків жінки зазвичай мають мелодійний сміх, а чоловіки, коли сміються, пирхають і хрюкають.
ГЕЛОТОФОБіЯ
Для деяких людей сміх — це не весело. Є така річ як гелотофобія — боязнь сміху і страх бути висміяним. Цей термін не використовується офіційною психіатрією, тим не менш гелотофобія — не рідкість. Причини її можуть бути різними. Вона може з’явитися у відповідь на знущання. Так, багато гелотофобів відзначали, що їх дражнили в школі.
Є у сміхобоязні і національні особливості. Найбільше гелотофобів в Японії і Таїланді.
ЛІМБІЧНА СИСТЕМА
За сприйняття гумору відповідає лімбічна система людини. Американський невролог Вільям Фрай так пояснив дію жарту: «Все дуже просто: вищі мозкові функції лівої півкулі декодують гру слів і/або забавну візуальну картинку в структурну інформацію, яка надходить у «творчу» праву півкулю, де лімбічна система здійснює релізи відповідних хімічних речовин, які різко покращують настрій, змушуючи нас сміятися».
ЇМ НЕ ЗРОЗУМІТИ
Американець Сет Бенедикт Грем у книзі «Культурний аналіз російсько-радянського анекдоту», зізнався, що багато солдатських жартів і смішних історій з життя військовослужбовців російської армії йому незрозумілі. Наприклад, він не розуміє, чому росіяни сміються над цим: — Товариш прапорщик, а можна подивитися телевізор? — Можна, тільки не включайте.
САМ ПОЖАРТУВАВ, САМ ПОСМІЯВСЯ
Оповідач сміється на 46 % частіше слухачів. Жінки значно перевершують за цим показником чоловіків. Якщо дама щось розповідає чоловікам, вона сміється на 127 % більше співрозмовників. Якщо ж чоловік веде бесіду в колі жінок, то він сміється на 7% менше, ніж навколишні його дами.
СМІХ І ВАГІТНІСТЬ
Ізраїльські фахівці на чолі з професором гінекології Шевахом Фридлером провели експеримент, в якому довели, що сміх збільшує шанси на зачаття дитини при екстракорпоральному заплідненні (ЕКО). Після ЕКЗ деякі пацієнтки вирушили на 15 хвилинне подання клоуна. 36,4% жінок, яких розважав клоун завагітніли. Успішне запліднення серед тих, хто клоуна не відвідав, відбулося лише в 20,2% випадків. Професор Фридлер вважає, що секрет успіху криється в розслабленні, так як сміх знижує рівень стресу.
СМІХ І КАЛОРІЇ
Коли ми сміємося, у роботу включаються м’язи особи, діафрагми, черевного преса. В процесі сміху беруть участь близько 80 різних груп м’язів. Учені з університету Вандербільта виявили, що сміх виробляє енергію, тому сприяє схудненню. Дослідники підрахували, що 10-15 хвилин сміху можуть позбавити від 50 зайвих калорій. Правда, сміятися треба голосно і від душі
АСОЦІАТИВНЕ МИСЛЕННЯ
Ближче всіх до розгадки феномену гумору підійшли прихильники теорії асоціативного мислення. Вони вважають, що іронічна подача інформації представляють якийсь протест проти відхилення від суспільної норми.
«У кожного з нас є психологічний негатив, накопичений в результаті життєвого досвіду, — ділиться знаннями Раймонд Смуллян. — Наприклад, ваша дружина влаштовує необґрунтовані істерики на грунті ревнощів. Отже, є всі підстави того, що у вас викличе сміх розповідь про іншу жінку, яка з цієї ж причини зробила дурість».
ГЕЛОТОЛОГІЯ
Сміх та його вплив на здоров’я вивчає ціла наука-гелотологія. Геотологи, наприклад, стверджують, що сміх поліпшує больовий поріг. Коли ми сміємося, в організмі починає вироблятися гормон ендорфін, тіло розслабляється, а біль притупляється.
Посміхайтеся частіше!
Гумор — визначення — українська
Приклад пропозиції з «Гумор», памяті перекладів
jw2019Також важливу роль у боротьбі зі стресом відіграє добре почуття гумору.jw2019Зберігаю почуття гумору
LDSМир у цьому світі і вічне життя у світі прийдешньому—це те, що Він обіцяє11. Саме тому Він наказує нам бути у доброму гуморі.
tatoebaТи не в гуморі?LDSНаше вчення ясне. Ми повинні бути доброзичливими і в доброму гуморі.
OpenSubtitles2018.v3Ваше почуття гумору просто неймовірне.OpenSubtitles2018.v3Я у занадто доброму гуморі що б це обговорювати.jw2019(Ісаї 40:26). Дитя сміється з того, як щеня ганяється за власним хвостом або як кошеня бавиться клубком ниток,— чи ж це не свідчить, що Єгова, «щасливий Бог», має почуття гумору?
ted2019Якщо я відчуваю, що все починається знову, то призначаю сеанс зі своїм терапевтом, енергійною чорною жінкою, яку звати Дон Армстронг, з чудовим почуттям гумору та певною фамільярністю, яка заспокоює мене.ted2019Що ж таке тоді гумор The New Yorker?jw2019Але ваш шлюб буде міцним, якщо обоє виявляють розсудливість, почуття гумору, смирення, терпеливість і покладаються на Єгову».
QEDТа коли і ви, і я вигадуємо гумор, немає жодного змісту порівнювати одне з іншим.jw2019Не втрачай почуття гуморуted2019Це злість, божевільний гумор, багато уваги, образ.jw2019▪ Разом відпочивайте і не забувайте про почуття гумору.QEDІ звісно ж, це не гумор The New Yorker.tatoebaВона не в гуморі.jw2019У своїй книжці Мва та мер (Я, мати твоя) авторка Крістін Колланж надає цій точці трохи гумору й каже: «Класти речі на своє місце й доглядати їх втомлює.tatoebaУ Тома немає почуття гумору.LDSПопереду можуть бути лихо і важкі часи, втім ми також маємо привід, щоб бути в доброму гуморі та радіти, бо ми живемо в останньому розподілі, коли Бог відновив на землі Свою Церкву і царство у підготовці до повернення Свого Сина.QEDАле невідповідність діє так, що спостережний гумор — це гумор усередині сфери реальності.QEDЧому одні з вас знаходяться так високо на кривій з точки зору розумових, фізичних, музичних здібностей, творчості, енергії, стійкості перед труднощами, почуття гумору?LDS13 Підійми свою голову і будь у доброму гуморі; бо ось, час уже поруч, і цієї ночі буде дано ознаку, а аназавтра Я прийду у світ, щоб показати світові, що Я здійсню все те, що Я буклав у вуста Моїх святих пророків.jw2019Інша пара, яка має близько 40 років стажу подружнього життя, наголосила на важливість зберігати почуття гумору, бути спроможним сміятися із самого себе та одне з одного.Показано сторінок 1. Знайдено 526 речень відповідних до фрази Гумор.Знайдено за 1 мс.Накопичення перекладів створюються людиною, але оформлюються комп’ютером, що може призвести до помилок. Вони надходять з багатьох джерел і не перевіряються. Будьте уважні.