Значення слова духовність: ДУХОВНІСТЬ – Академічний тлумачний словник української мови

Духовність творить нову людину — Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ

Ставаймо ближчими до Господа – і станемо цілісними особами, які мають повноту життя. (Владика Венедикт Алексійчук)

Я часто замислююся над сутністю слова «духовність», яке ми сьогодні так часто вживаємо. Духовна людина, духовне виховання, духовна семінарія, духовний отець… Перед тим як почати розмову на цю тему, потрібно з’ясувати, що ж все таки означає цей термін?

Духовність — це стан душі, поведінка кожного з нас у надзвичайних життєвих обставинах, це наші думки, мова, вчинки, внутрішні властивості людини. Духовність — надзвичайно багатогранний і складний феномен. За словниковим тлумаченням, духовність — це духовна, інтелектуальна природа, внутрішня моральна сутність людини. Сучасна гуманітарна наука говорить про духовність як про видову якість людини, про те, що саме духовність робить людину людиною. Духовність – це внутрішній світ людини, її зв’язок з Богом.

Що ж до християнської духовності, то цей термін не зустрічається в Біблії. Його вперше вживали ще ранні латинські Отці Церкви, зокрема Тертуліан, як похідне від слова spiritus (дух).Християнська духовність включає в себе відношення між людиною і Богом, який відкриває себе в Старому й Новому Завітах, і особливо через Ісуса Христа як Спасителя світу. Це відповідь людини на рятівний заклик Бога.

Як пише у своїй книзі «Шлях людини до Бога» владика Ярослав Приріз, «життя кожної людини на землі позначене свідомим чи неусвідомленим пошуком чогось стабільного, щасливого, вічного. Це прагнення лине немовби зсередини людини, починається з її внутрішнього невидимого світу і продовжується в цілому нашому житті, діяльності, праці, відпочинку. Лише духовні люди, сповнені глибокої віри в Бога, задумуються над тим, як гідно прожити подароване Творцем своє життя. Як стати справжньою людиною, правдивим християнином? Як осягнути щастя, до якого ми всі покликані, і яким шляхом іти до Бога? Саме цей шлях має домінувати в нашому житті і бути самим життям кожної людини, як це сталося для мільйонів тих, кого в християнстві звемо праведними, блаженними, святими.

Виявляється, що ми не є самодостатніми: ми шукаємо повноти, прагнемо Когось, хто потрібен нам для нашої повноцінної реалізації. У цьому складному і несправедливому світі нам потрібне чиєсь постійне перебування поруч, чиясь надійна рука, чиясь сприятлива присутність. Наш внутрішній світ знаходить умиротворення лише тоді, коли перестає відчувати себе самотнім, осиротілим і знаходить свого Отця. Ми повинні зрозуміти, що безсмертну глибину людської душі може заповнити тільки Він, наш Небесний Отець, Котрий весь є любов’ю і правдою буття».

З цього приводу виникає запитання: чи може людина жити без духовності? На мою думку, не може, бо власне духовність є головним орієнтиром, який провадить нас у цьому складному, сповненому хаосу і бездоріжжя, суєти і неспокою, земному житті. Продовжуючи відповідь на це непросте запитання, пропоную ознайомитися з деякими міркуваннями щодо цієї проблеми Сергія Дацюка, який у своїй статті «Що таке духовність та навіщо вона потрібна?» вважає, що людина може жити без духовності, але з великими труднощами, в стані деградації та з ризиком самознищення.

Такі люди, окрім того, що самі не живуть вищим, досконалим життям, щосили прагнуть придушити в інших це благородне начало. Саме тому все краще так часто гине. Спрацьовує «закон усередненості», «закон більшості». Низькі в духовно-моральному плані люди, користуючись силою своєї більшості, роблять життя «під себе.» А в ньому немає гідного місця чистоті душі, духовності, моральності, істинній гідності. Такими людьми керує лише особистий, суто меркантильний інтерес, гонитва за мамоною – багатством, грішми, задоволенням своїх тваринних потреб та нижчих інстинктів. Такі високі істини, як віра в Бога, спасіння душі, на жаль, їм недоступні, оскільки ці бідні люди перебувають у темряві. Деякі фахівці, характеризуючи бездуховних людей, вважають їх неповноцінними.

У цьому зв’язку поставимо ще одне запитання і спробуємо дати на нього відповідь: чи може країна жити без духовності? Якщо говорити про нашу державу, то відповідь однозначна: не може, бо все, що у ній твориться сьогодні, свідчить про те, що Україна в основному будує свій «дім» далеко не на духовній основі, не на християнській моральності. Згадаймо псалмоспівця: «Якщо Бог не збудує дому, дарма трудились його будівничі». На думку згаданого уже С. Дацюка, Україна, здобувши політичний суверенітет, так і не спромоглася здобути ані економічний, ані, тим більше, духовний. Причому духовний суверенітет з точки зору перспектив країни є визначальним. Якщо країна має духовний суверенітет, зберігає та відтворює власний духовний простір, навіть втрата економічного чи політичного суверенітету їй не страшна, бо з часом ці суверенітети відтворяться. Націю визначає спільнота, яка має високу духовність і вона за будь-яких умов зберігає та відтворює духовний простір, доброзичливо ставиться до духовних людей та забезпечує духовність усіх сфер життя в процесі перетворень фундаментального рівня. На жаль, у нас духовний простір поступово знищується, зокрема в науці, освіті, у вихованні підростаючого покоління, у мові, культурі, медицині і особливо в політиці, яка втратила свої духовні орієнтири взагалі. Українство зазнає пригнічення духу і стає бездуховним.

Для заповнення цього вакууму, підняття духовності велика роль належить Святій Церкві, яка є духовно-моральним координатором суспільства. Певна річ, зрушити „віз”, який довгий час твердо застряг у болоті безбожництва і аморальності, нелегко. Та зупинятися не маємо права. Незважаючи на всі труднощі, об’єктивні і суб’єктивні перешкоди, Українську державу потрібно будувати з вірою у Бога, з дотриманням християнської духовності, виробленням у собі високоморальних чеснот.

У контексті роздумів на тему духовності дуже цікавою і слушною є думка Галини Панчук, яка у статті «Інтелігенція – каталізатор духовної культури» пише: «…Що багатшою є загальна культура, то людина привабливіша, значущіша, ближча до Абсолюту, як сукупності виявів вищих устремлінь, Божественного. Світлом свого Духу вона виконує космічну місію — наблизитися до Абсолюту, співдіяти з ним, творити. І вона сама тоді розуміє необхідність обмеження індивідуального, власних почуттів, прагнень. Бо інакше анархія, примноження безладу, хаосу.

За таким станом суспільства можна судити про періоди його занепаду, невміння знайти правильний вихід зі становища. І це тоді, коли на Землі не може бути іншої альтернативи, як дії для охорони миру, спокою, радості, творчості.

Хаос і розруха створюють ґрунт для захоплення влади певними групами тиранії або позбавленими здорового глузду та культури керівниками. Сила без знань призводить до ще більшої тиранії. У такій обстановці поширюватимуться прислужництво, невігластво. А за жорстокості — страх, аморальність. Не допоможуть і закони, поки люди самі не усвідомлять необхідності їхнього виконання.

Життя в атмосфері обману, страху, за інших негативних чинників спричиняє загальне ослаблення людського організму, погану спадковість. І для подолання цього явища потрібна висока моральна відповідальність, не кажучи вже про складнощі тонкого проникнення в генні структури.

«Іще мало хто, навіть серед мудрих правителів, знає, що моральність народу, його виховання у гідності й повазі до предків, до праці та краси найважливіше для долі людей і держави.

Важливіше від бойових машин, слонів, воїнів у броні, кораблів. Усе це не допоможе, коли падає моральність і виховання народу», — писав І. Єфремов. Адже в людях тоді проявляється все найгірше. Руйнується віра, чесність, гідність, зникає почуття патріотизму. Саме за таких обставин загинуло чимало сильних свого часу держав.

Нині, коли демократія сприймається багатьма як вседозволеність, водночас продовжують існувати вимоги суворого виконання морально застарілих або недосконалих законів, котрі суперечать здоровому глузду, шкодять розвитку та прогресу, для утвердження моральності нагального значення набуває культура політичного виховання. Бо самі лише заклики до демократії, без спонукання людей до осмислення, аналізу того, що відбувається, спричиняли регрес, забуття уроків історії, нехтування цілями, за які ще недавно боролися.

Політики впродовж десятиріч керувалися своїми інтересами, а не моральністю, релігією, філософією. До того ж в основу політики було покладено будівництво та зміцнення держави, а не удосконалення людини. Нині ситуація може повторитись, якщо духовну моральність, людську культуру, людяність, як найвищий її вияв, не буде піднято на державний рівень, якщо вони не стануть державною політикою.

Може бути багато партій, суспільних сил, різноманітних поглядів на шляхи до Добра, так само, як і різних виявів Абсолюту. Але виправданням їхніх дій, відносин можуть бути лише чисті прагнення до Справедливості, Краси, Гармонії. Наразі суспільні сили переважно визнають лише власну правоту, забуваючи, що добро, здобуте шляхом зла для інших, уже не є абсолютним. Бо в космічну енергію вноситься дисгармонія, руйнування, хаос, що неодмінно обернеться злом для тих, хто їх спричинив. Отже, моральність має бути критерієм політика.

І саме інтелігенція мусить стати каталізатором найвищих духовних пошуків у суспільстві, прогресивних змін. Саме вона, з її витонченим мисленням і розвиненим серцем, розуміє, відчуває зародження Істини, утверджує її своїми діями в ім’я торжества справжньої, всебічної, цілісної культури — людяності! А вона є тоді, коли Людина є носієм духовного світла».

Використавши досить об’ємний фрагмент статті цієї авторки, з розумінням ставлюся до того, що вона, як філософ, вживає і відповідні філософські катего- рії: Абсолют, Космос, космічна енергія тощо. Я ж, як християнин, і тим більше – священик, на місце цих термінів поставив би слова: Бог, Творець, Всевишній, Божа ласка… Тим більше, що в роздумах шановної авторки дуже чітко виражені християнські мотиви, особливо про духовну моральність, людську культуру, чисті прагнення до Краси, Справедливості, Гармонії, які мають стати державною політикою. Очевидно, кожен з нас, хто вважає духовність основною платформою свого життя, і вболіває за долю нашої України, яку теж маємо будувати на цих засадах, повністю погодиться з цими міркуваннями.

о. Орест ГЛУБІШ

Божий сіяч

Духовність — це… Що таке духовність?

У сучасному світі таке просте поняття, як духовність людини, обов’язково намагаються пов’язати з релігійними переконаннями. Людина, у якого внутрішня сила духу виявляється в його вчинках і способі життя, необов’язково слід якоїсь віри. Зараз, коли все навколо продається і купується, бути духовно багатим не в моді. Те, що можна мати інше багатство, крім матеріальних благ, взагалі не вкладається в головах нинішньої молоді.

Духовність

Що таке духовність у філософії

У філософії термін духовність це визначення внутрішнього усвідомлення людини, її самовизначення в суспільстві, в якому він живе, прагнення досягти у своєму внутрішньому розвитку певного ідеального стану.

Увага! Про сутності духовності сперечалися філософи всіх часів і не прийшли до спільної думки.

Ще Платон, філософ стародавньої Греції, учень Сократа, визначив духовність як властивість специфічного характеру, властиве людині, і відокремив її від тілесної суті. Він вважав, що це слово походить від слова «дух», що на латині означає Spirit. Дух – це нематеріальне начало. До того ж дух може означати і найвищу ступінь уміння особистості самовизначатися.

Що таке духовність відповідно до різних словників

1. Тлумачний словник Ожегова визначає духовність як «Властивість душі, що полягає у переважанні духовних, моральних та інтелектуальних інтересів над матеріальними.»

2. Тлумачний словник Ушакова визначає духовність як: «Відчуженість від низинних, грубо чуттєвих інтересів, прагнення до внутрішнього вдосконалення, висоті духу.»

3. Вікіпедія дає таке визначення: «Духовність — у самому загальному значенні — сукупність проявів духу в світ і людину.»

Більшість людей приймають те значення, яке надають цьому поняттю їх сім’ї або вчителі, і навіть не замислюються про це. Вони живуть своїм повсякденним життям, не заглиблюючись у тему духовності.

Як вона виражається у людини

Вольові якості особистості — що це таке в психології, їх формування

Розглядаючи питання «Духовність – що це у філософії?», не можна не згадати про її визначенні в психології. Адже «психо» (ψυχή) – це душа, а вона теж не відноситься до тілесної сутності людини розумної.

Цікаво. Кінець 20 і початок 21-го століття ознаменувалися в суспільстві вітчизняних психологів підвищенням уваги до духовності. Її спробували пояснити як результат роботи механізмів людської психіки.

Це означало, що, якщо духовність – поєднання психологічних процесів в результаті дорослішання людини з його особистісними якостями, то вони утворюють певну систему, і її можна вивчати.

Духовний розвиток людини

Якості, властиві духовно розвивається особистості:

заняття творчістю в будь-яких його проявах;
бажання служити людям та ділитися з ними досвідом;
моральність як життєве кредо;
любов до себе і всього оточуючого;
доброта і участь до людей і тварин.

Виділяють два напрями, в яких можна розглядати духовність у людини: соціальне і релігійне. Суспільствознавство, як предмет педагогіки, визначає, що таке духовність, – це воля та розум особистості, зорієнтовані на моральні суспільні цінності, її прагнення до ідеалів і високих помислів.

Важливо! Духовність – це не віра в Бога і вимірювання ступеня релігійності, а стан душі, при якому вона перебуває у безперервному розвитку і самовдосконаленні.

Духовний світ людини

Що таке духовність — визначення і переконання

Є люди, які кажуть, що для них духовність означає релігію, бути релігійними і слідувати законам та традиціям релігії, яку вони сповідують.
Для деяких це слово означає віру в Бога і силу, що створила життя і Всесвіт.
Є певний відсоток людей, для яких духовність означає все, що пов’язано з душею і духом.
Деякі люди пов’язують духовність з психічними силами, астрологією, езотерикою і всім, що не є фізичною і не піддається простому поясненню.
Для деяких духовність може означати медитацію, йогу, розширення свідомості і духовне пробудження.
Деякі люди вважають цей термін чимось піднесеним і незбагненним.

Як ви бачите, духовність означає різні речі для різних людей. Тим не менше, всі ці визначення і значення поділяють ідею про те, що духовність — це щось за межами фізичного світу. Люди вважають це чимось таємничим або екзотичним, в залежності від їх точки зору.

У цьому світі є світло. Цілющий дух, могутніший, ніж будь-яка темрява, з якою ми можемо зіткнутися. Іноді ми втрачаємо з уваги цю силу, коли відчуваємо страждання і занадто багато болю. Потім раптом дух з’являється в житті звичайних людей, які чують заклик і відповідають на нього.

Зв’язок духовності та релігії

Екзистенційний криза — що це таке виходить

З тієї пори, коли в Росії церкву відокремили від держави, вже стало зрозуміло, що духовність – це не сліпе поклоніння Богу, а прийняття Бога як вищої форми любові.

Будь-яка релігія (католицька, християнська, мусульманська і інша) спрямована на те, щоб залучити якомога більшу кількість людей під своє начало. Під прапорами християнства відбувалися хрестові походи, під гаслом «Немає бога, крім Аллаха» терористи підривали будинки разом із сотнями людей.

Символи релігій

Міркування про те, що таке духовність в релігії, зводяться до того, що це зв’язок людини з Богом: re-ligio (відновлення зв’язку), а святий дух – духовне начало людської суті. Проте релігія має дві сторони:

зовнішню – атрибутика і ритуали;
внутрішню – власне переживання Бога в душі.

До речі! Зовнішня сторона релігії завжди носить суспільний характер. Внутрішня – суто особистісне переживання в пошуках Бога в собі і навколишньому світі.

У духовності, визначення якої для релігійної людини є шлях до Бога через спокутування гріхів, мало позитивних сторін. Релігія вчить, що «духовне начало» – явище світле і позитивне, включає в себе все хороше, що є в віруючому. Виявляється так, що всі, хто живе не за законами певної релігії, невірні. Мова йде не тільки про іслам.

Увага! Релігійний людина і духовна людина – обидва йдуть до Бога, тільки різними шляхами. Перший – через культуру, прививаемую ззовні, а другий – через власні думки, почуття і критерії, встановлені самостійно.

Духовна сфера

Значення слова духовність

Приклади вживання слова духовність в літературі.

Законно чи поява і взагалі розвиток абстракціонізму з точки зору духовності?
Мені здається, настав час надати Церкві, в даному випадку не конфесійної або автокефальною, а вселенської, саме як інституту духовності, органу духовності суспільства, рахунок за атеїзм.

В цьому акті Освіти Високої Духовності Людини вивільняється Сарасваті — Абсолютна Форма Свідомості,— обіймає Людини Вогнем Творчим Вищого, і сходить в Єство Людини від Вищого Амріта Сварати — Досконале Вираження Думки.

У побутовій круговерті це не усвідомлюється, але своїми думками і вчинками впливаємо на навколоземний простір, на формування духовності або бездуховності в світі сьогоднішньому і завтрашньому.

І я тут говорю не про моральне й аморальному, духовному і бездуховному, а розумію, що зло зросла у форму саме духовності і що посилюється як естетично неосудна, тобто прекрасне.

Бути може, секрет унікальної значущості життя Вівекананди та його спадщини в тому, що в цій людині органічно поєднувалися глибоке знання національних релігійно-філософських традицій, відкритість по відношенню до традицій інших культур, почуття причетності до долі не тільки Індії, але і всього людства і висока духовність.

Пекло, акаша, алкоголізм, Ангел, антиречовина, антигравітація, антифотон, астенія, астрологія, атом, Армагеддон, аура, аутогенне тренування, біла гарячка, безсоння, безпристрасність, Бог, божественне, божественний шлях, Буддизм, буддхі, майбутнє, майбутнє Всесвіту, майбутнє Сонячної системи, вакуум, Великий обітницю, речовина, віртуальний, вплив на долю, позаземна цивілізація, Всесвіт, світовий потоп, втілення, час, Вищий Розум, Вищі Знання, галактика, геологічні періоди, Гермес Трисмегіст, гіперон, гіпноз, головний мозок, гороскоп, гравітаційні хвилі, гравітація, гуна, Дао, двійник, деперсоналізація, дефект маси, демон, Дзен-буддизм, добро і зло, ДНК, Древні Знання, дрейф материків, Дух, душа, дхьяна, диявол, Єдина Теорія Поля, життя, захворювання психіки, зародження життя, зірка, земне життя, знання майбутнього, знання, зомбі, зомбування, зміна долі, змінені стани свідомості, вимірювання речовини, Смарагдова Скрижаль, імунна система, інстинкт, інтелект, інтуїція, викривлення світла, іс

По-перше, еліта, вищі стани, чиєю місією є розвивати ці сили, змушені надавати їх у форми, прийнятні для неосвічених мас, якими вони керують і правлять, а як розум, так і духовність мають тенденцію закосневать у цих формах, перетворюватися в стереотипи, ставати омертвелими, позбавлятися життєвого імпульсу, втрачати здатність свого вільного прояву.

Поля Іалу було справжнім болотом з окремими сухими острівцями, між якими спливала, булькала і осідала неприємна жижа, не мала навіть ознак духовності — речовина як даність, речовина заради речовини.

У них Василь Олександрович розвиває свої думки про комуністичної ідейності, про суспільний зміст діяльності, про покликання і духовності, розглядає питання самовиховання, любові, дружби, краси, ідеалу.

Анітрохи не міняє справи і те обставина, що брахмани розуміють свою интеллектуалистскую містику индивидуалистически, як миро — і жизнеотрицающую, а Гегель, навпаки, надає їй миро — і жизнеутвержающий сенс і визнає в якості умови звершення інтелектуального акта наявність необхідної духовності, породжуваної суспільством.

У збоченості західної преси також відчувається владна сила сучасного західного індустріалізму і демократії, прагне утримати основну масу людей, і без того збиткову в культурному відношенні, на як можна більш низькому рівні духовності.

Якщо розглянути трикутники в основній схемі, то перша увага -це вища точка лівостороннього свідомості, друга увага-найвища точка розуму, а третя увага — це форма духовності, яка виникає в якомусь кінці, коли розум доходить до останнього стану, і третє увагу пов’язано з наміром.

Хворий венеричною хворобою, що заразив нею безневинну жертву, утамовує свою чуттєвість випадковими зустрічами, Вадим Масленніков пізнає можливість справжньої любові, але від повної роздвоєності чуттєвості і духовності любов не вдається.

Саме нехтування життєвими благами, властиве пастору Адамсу,- від його мужицької кряжистости і невибагливості, тоді як у Дон Кіхота воно — від його високої духовності.

Джерело: бібліотека Максима Мошкова

Що таке духовний шлях

Яке короткий опис того, що називають духовним шляхом? Це нескінченний (протягом усього життя) процес сходження до свого Божественного начала шляхом викорінення своїх недоліків, порочних звичок і культивування чеснот. Цей шлях подолати поодинці і потребує сторонньої підтримки. Так описують його всі релігії і езотеричні школи. Це пишуть у своїх творах учні недільних шкіл на уроках закону божого.

Пріоритети в житті — що це таке

Рухатися по такому шляху з духовним наставником, безсумнівно, легше, але хіба може стороння людина змінити свідомість іншої особи до ступеня просвітленості? Для духовності людини це не тільки марно, але й шкідливо.

Встановлено! Збираючи в секти маси людей, так звані «гуру» не тільки промивають їм мізки, але і висмикують з життя: сім’ї, школи, суспільства. Нав’язуючи їм свої цілі, керують розумом і використовують паству на власний розсуд.

Духовний шлях особистості – особистісне розвиток, а саме зміна навколишнього світу за допомогою зміни себе самого. Не важливо, як назвати ту вищу силу або стан, до чого можна прагнути: Богом, Явищем Абсолюту, Вищим Вселенським Розумом, важливо одне: духовне самовдосконалення – це те, що необхідно кожній людині.

Як стати сильніше духом

У людини духовної, за визначенням, розвинена сила духу. Що таке духовна сила – це сила волі, підкріплена внутрішньою концентрацією – стрижнем (внутрішня опора).

Як розвивати духовну силу

Для зміцнення і подальшого розвитку сили духу необхідно постійно працювати над наступними моментами:

долати всі душевні страхи: не перестати боятися, а навчитися контролювати раціональні страхи і повністю позбутися від ірраціональних острахів;
розвивати почуття впевненості: відзначати успіхи (навіть маленькі), підходити до труднощів як до завдань, які можна і треба вирішувати, використовуючи весь досвід і зібравши необхідну для цього інформацію;
постійно пам’ятати, що проблеми дано для того, щоб відточувати майстерність, вивчати нове, робити помилки і вчитися на них;
працювати розумово і фізично – це розвиває розум, тренує витривалість і терпіння, виробляє вміння концентрувати увагу;
вчитися приймати рішення, а після прийняття відкидати всі сумніви: «Боїшся – не роби! Робиш – не бійся!»;
виявляти власні недоліки і перетворювати їх у достоїнства, при цьому пам’ятати, що совість – найкращий контролер;
прагнути до гармонії з собою та навколишнім світом.

Потрібно прибрати з своєї свідомості гнів, осуд, невдоволення і спроби виправити інших людей.

Духовність – це довгий шлях, який може привести до розуміння сенсу життя і її суті, копітка робота над собою, що веде до радості, умиротворення і бажанням приносити користь людям, при цьому, ділячись з ними всім тим потрібним і гарним, що вдалося зібрати за прожиті роки.

Ще одне значення духовності

Є й інше значення духовності. Це процес піднесення над его і пробудження до більш широкого свідомості. Це може означати розширення розуму за межі обмежень, думок і обмежених точок зору на життя і Всесвіт.

Духовність може також означати процес звільнення розуму від страхів, занепокоєнь і невпинного мислення, а також переживання внутрішнього спокою та блаженства в повсякденному житті.

Деякі традиції, особливо на Сході, такі як буддизм, адвайта-веданта та інші, розглядають духовність як пізнання свого істинного «Я», для того, щоб відкрити справжню природу свідомості і знайти духовне пробудження.

Як ви можете бачити, духовність — це широке поняття, що має місце для багатьох точок зору та інтерпретацій. В загальному понятті, духовність включає в себе почуття зв’язку з чимось більшим і вищим, ніж ми самі, а іноді включає в себе і пошук сенсу життя.

Як бачите, на питання «Що таке духовність?» є різні відповіді. Відповідь залежить від внутрішнього світу того, кого ви запитаєте.

Определение и значение духовности — Merriam-Webster

дух ·i·tu·al·i·ty ˌspir-i-chə-wa-lə-tē

: то, что по церковному праву принадлежит церкви или священнослужителю как таковому

: духовенство

: Чувствительность или привязанность к религиозным значениям

: Церковь или состояние духовного

Церков
духовенство
ткань
первая недвижимость
министерство
духовность

Просмотреть все синонимы и антонимы в тезаурусе

Примеры предложений

Мы изучали восточные традиции духовности . архиепископ был против брака, а королю нужна была поддержка духовность если его правление считать законным

Недавние примеры в Интернете Слава Хильдегард также проникла в сферы нью-эйдж духовности , экологического дискурса и феминистской мысли. — Алекс Росс, The New Yorker 900:50 , 30 января 2023 г. Лукау описывает себя как современный мост между духовностью , религиозной наукой и успехом в бизнесе. — Род Бергер, Forbes , 23 января 2023 г. Символизм: царственность, просвещение, духовность и незапамятные. — Хэдли Мендельсон, House Beautiful , 21 января 2023 г. В игре было множество элементов — нормальность, глубина, духовность , страх, радость. — Адам Килгор, Anchorage Daily News , 8 января 2023 г. Рыбы — естественный управитель 12-го дома окончаний, исцеления, духовности , загробной жизни и подсознания. — Меган Роуз, Glamour , 29 декабря 2022 г. Несколько дней спустя, в субботу, 21 января, Уран становится прямым в ваш девятый дом международных путешествий, 9.0049 духовность и высшее образование. — Меган Сперрелл, Condé Nast Traveler , 26 декабря 2022 г. Более 600 экстрасенсов предлагают услуги на Mysticsense, предоставляя рекомендации в отношении любви, семьи, карьеры, духовности и жизненного пути. — Dallas News , 21 декабря 2022 г. Но с фильмом, столь глубоко укоренившимся в духовности , надежда и выносливость, концовка фильма обыгрывается иначе. — Jazz Tangcay, Variety , 16 декабря 2022 г. Узнать больше

Эти примеры предложений автоматически выбираются из различных онлайн-источников новостей, чтобы отразить текущее использование слова «духовность». Мнения, выраженные в примерах, не отражают точку зрения Merriam-Webster или ее редакторов. Отправьте нам отзыв.

История слов

Первое известное использование

15 век, в значении, определенном в смысле 1

Путешественник во времени

Первое известное использование духовности было в 15 веке

Посмотреть другие слова из того же века спиритуализм

духовность

одухотворять

Посмотреть другие записи поблизости

Процитировать эту запись «Духовность.

» Словарь Merriam-Webster.com , Merriam-Webster, https://www.merriam-webster.com/dictionary/spirituality. По состоянию на 17 февраля 2023 г.

Copy Citation

Еще от Merriam-Webster о

духовность

Нглиш: Перевод духовность для говорящих на испанском языке

Britannica English: Перевод духовность для говорящих на арабском языке3

Последнее обновление: 6 фев. 2023 — Обновлены примеры предложений

Подпишитесь на крупнейший словарь Америки и получите тысячи дополнительных определений и расширенный поиск без рекламы!

Merriam-Webster без сокращений

анахронизм

См. Определения и примеры »

Получайте ежедневно по электронной почте Слово дня!

Что появилось раньше?

горячий прием или холодный прием ?

горячий дубль холодный прием

Вы знаете, как это выглядит. .. но как это называется?

ПРОЙДИТЕ ТЕСТ

Сможете ли вы составить 12 слов из 7 букв?

ИГРАТЬ

Духовность Определение и значение | Dictionary.com

Основные определения
Викторина
Связанный контент
Примеры
Британский

Показывает уровень сложности слова.

[ spir-i-choo-al-i-tee ]

/ ˌspɪr ɪ tʃuˈæl ɪ ti /

Сохранить это слово!

См. синонимы слова «духовность» на сайте Thesaurus.com

Показывает уровень обучения в зависимости от сложности слова.

существительное во множественном числе spir·it·u·al·i·ties.

качество или факт духовности.

бестелесная или нематериальная природа.

преимущественно духовный характер, проявляющийся в мыслях, жизни и т. д.; духовная тенденция или тон.

Часто духовность. собственность или доход церкви или священнослужителя в его или ее официальном качестве.

ВИКТОРИНА

ВЫ ПРОЙДЕТЕ ЭТИ ГРАММАТИЧЕСКИЕ ВОПРОСЫ ИЛИ НАТЯНУТСЯ?

Плавно переходите к этим распространенным грамматическим ошибкам, которые ставят многих людей в тупик. Удачи!

Вопрос 1 из 7

Заполните пропуск: Я не могу понять, что _____ подарил мне этот подарок.

Происхождение духовности

Впервые записано в 1375–1425 гг.; позднесреднеанглийское слово из средневекового латинского слова spīrituālitās. См. «духовный», -ity

ДРУГИЕ СЛОВА ИЗ «духовность»

non·spir·it·u·al·i·ty, существительноеsu·per·spir·it·u·al·i ·ty, существительное·spir·i·tu·al·i·ty, существительное

Слова рядом с духовностью

духовный, духовный букет, духовный инцест, спиритуализм, спиритуалист, духовность, одухотворение, спиричуэлс, спиритуальность, спиритуэль, спиритуальный

Слова, относящиеся к духовности

бестелесность, потусторонность, набожность, святость, набожность, религиозность, религиозность, духовность, неземность

Как использовать слово «духовность» в предложении

«ТВ Будда» представляет противостояние между духовностью и технологиями — и между прошлым и будущим — это тоже петля обратной связи, подразумевающая взаимную зависимость.
Нам Джун Пайк предсказал Интернет, YouTube и Instagram. Но он был более интересен как художник, чем как пророк.|Себастьян Сми|30 июля 2021 г.|Washington Post
В ее романтических отношениях духовность была направляющей силой для Фокс.
Ренессанс Меган Фокс уже здесь. Давно пора.|Илана Каплан|2 июля 2021 г.|Washington Post
Он считается с расой, классом, сексуальностью и духовностью в своем поиске самопознания, свободы и стабильности избранной семьи.
Встреча с автором «Радужного молока» Полом Мендезом|Кэти Вулф|23 июня 2021 г.|Вашингтон Блэйд
Дженнифер — женщина с сильным духом и искательница духовности.
Тексты показывают, как Церковь Саентологии преследовала Лию Ремини и Дженнифер Лопес|Тони Ортега|17 июня 2021|The Daily Beast формирующее влияние на развивающуюся панк-сцену, скептически относящуюся к капитализму, духовности и понятию надежды в целом, но все, что касалось Bad Brains, казалось, бросало вызов шансам.
Мир быстр. Плохие мозги быстрее.|Крис Ричардс|8 апреля 2021 г.|Washington Post
Духовность, в конце концов, не так востребована, как сексуальная привлекательность, поэтому, возможно, подкованный в средствах массовой информации Маккарти обнажает настоящую уязвимость.
Дженни Маккарти: Я не противник вакцинации|Ллойд Гроув|24 октября 2014|DAILY BEAST
Священники пришли к выводу, что даже в самых спорных вопросах, противопоставляющих науку духовности, есть точки соприкосновения.
Папа Франциск спросил: «Вы бы крестили инопланетянина?» Вот ответ.|Барби Латца Надо|26 сентября 2014 г.|DAILY BEAST
«Геи очень часто проявляют повышенную чувствительность к красоте и духовности», — Кейн предложенный.
Познакомьтесь со священником-геем, выходящим замуж|Нико Хайнс|25 марта 2014 г.|DAILY BEAST
Он пошел, и этот опыт «пробудил во мне пожизненную страсть к духовности, медитации и созерцанию», — сказал он.
В Американском институте предпринимательства неоконсерваторы говорят «Привет, Далай»|Элеонора Клифт|21 февраля 2014 г.|DAILY BEAST
Россия, заявляет организация, известна «своей исторической приверженностью глубокой духовности и нравственности».
Почему американские социал-консерваторы любят Путина, настроенного против геев|Джеймс Кирчик|1 августа 2013 г.|DAILY BEAST
Это развитие характера, триумф интеллектуальности и духовности я стремился выразить».
Женщины в изобразительном искусстве, седьмой век до н. э. до двадцатого века н.э.|Клара Эрскин Клемент
В нем не было ни ощущения духовности Божественного Закона, ни сознания недостойности, ни нужды в Спасителе.
Мадам Роланд, Творцы Истории|Джон С. К. Эбботт
Духовностью и помазанием он искупил едва ли приятную внешность.
Репертуар «Человеческой комедии», полный, A — Z | Анатолий Серфберр и Жюль Франсуа Кристоф
Только его духовность имеет обыкновение принимать во многих отношениях другой тон.
Английская церковь в восемнадцатом веке|Чарльз Дж. Эбби и Джон Х. Овертон
Здесь его красноречие и духовность полностью оправдали надежды его юности, и он стал почти кумиром своей паствы.
Журнал МакКлюра, Том. 1, № 2, июль 1893 г. | Различные

Определения духовности в Британском словаре